Юрисконсульт НАБУ Сотник А.М. покрив хабарництво прокурорів

27.03.2017 року нами було подано через поштову службу України заяву за вих. № 1081/26 керівнику ГПД Національного антикорупційного бюро України про вчинення кримінального правопорушення керівником Київської місцевої прокуратури №2 м.Києва Доценко Валерієм Анатолійовичем, заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 2 Вербицьким Дмитром Володимировичем, процесуальним керівником Київської місцевої прокуратури №2 Піяк К.Л., слідчим СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Мельніченко І.В., що передбачені ст.364, 368, 366, 382, 396 КК України (що витікають із провадження за номером 32015100020000166 від 11.12.2015 року за фактом уникання сплати податків ТОВ «Адамант» на суму 1500 000 грн.). Однак, у порушення ст. 214 КПК України, Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 03.04.2017 року нас у жодний із способів так і не було повідомлено детективом ГПД Національного антикорупційного бюро України про внесення до ЄРДР відомостей нашої заяви за вих. № 1081/26 від 27.03.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення.
03.04.2017 року, що відповідає 7 (сьомому) процесуальному дню, нами було подано слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України щодо не внесення до ЄРДР відомостей нашої заяви за вих. № 1081/26 від 27.03.2017 року.
У відповідності до ч.4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст. 214 КПК України, розпочинається з моменту
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, згідно із положенням п.п. 1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України
«Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06.04.2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 139 від 06.04.2016 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до НАБУ здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України. Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення керівник органу досудового розслідування, відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник НАБУ. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало керівника НАБУ, шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР.
Попри зазначене, викладені у нашій заяві відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування фактично не здійснюється.
Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність керівника органу досудового розслідування, що тягне за собою карну відповідальність.
Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
Дана заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 214 КПК України та Наказу Генеральної прокуратури України за № 139 від 06.04.2016 року «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» підлягає реєстрації та подальшому розгляду в порядку кримінально-процесуального законодавства України.
Згідно ч.1 ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, у статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто – впродовж 24 годин.
19.04.2017 року слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. розглядав судову справу за № 760/6143/17 не упереджено, у відповідності до процесуальних норм КПК України та вимог Конституції України. Однак, представник НАБУ – головний спеціаліст-юрисконсульт відділу по роботі з особливими активами Юридичного управління Сотник Андрій Миколайович, на даному судовому засіданні вів себе нервозно, неадекватно та нахабно, постійно тиснув на суд, порушував встановлений порядок його проведення, вимагав від судді незаконного обмеження наших прав щодо проведення відеозапису на портативний відеозаписуючий пристрій (айпод).
Коли ж суддя Українець В.В., посилаючись на норми права, пояснив представнику НАБУ, що дана процедура є особистим правом учасників суду, то останній заявив йому відвід.
04.05.2017 року відбулося судове засідання у справі за № 760/6143/17 щодо заявленого Сотником Андрієм Миколайовичем відводу судді Українець В.В., на яке даний представник НАБУ не з’явився, однак подав письмове пояснення на свій раніше заявлений в усній формі відвід.
Даним поясненням спеціаліст-юрисконсульт Сотник Андрій Миколайович вчинив службове підроблення, так як незаконно стверджував:
1) що суддя Українець В.В. порушив його право на застосування звукозаписувального технічного засобу для запису даного судового засідання, що є неправдою. Сотник Андрій Миколайович, на початку судового засідання, заявив клопотання суду про не проведення аудіозапису даного судового засідання. Крім того, п.1. ст. 107 КПК України передбачено таке: «Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим»;
2) що суддя Українець В.В. не задовольнив клопотання юрисконсульта Сотник Андрія Миколайовича щодо відкладення даного судового засідання до моменту з’ясування, чи насправді було допущено бездіяльність детективами НАБУ при розгляді нашої заяви про вчинене кримінальне правопорушення, що теж є неправдою;
3) що суддя Українець В.В. не перешкодив нам проводити відеозйомку на портативний пристрій даного судового засідання, тим самим порушивши його права, що не відповідає дійсності.
А саме, нами проводилося відеозйомка не цілого судового засідання, а лише окремого моменту, коли в стані явної одержимості і неконтрольованої агресії Сотник Андрій Миколайович почав розмахувати власною папкою, чим міг фактично завдати тілесні ушкодження працівникам суду.
Крім того, у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Закону України «Гласність і відкритість судового процесу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дозволяється учасникам не закритого судового процесу та представникам засобів масової інформації застосовувати портативні відеотехнічні засоби фіксації судових засідань без дозволу суду.
З вищенаписаного витікає закономірне запитання: навіщо народові України нести непосильний фінансовий тягар на власній шиї у вигляді злочинного НАБУ?
Злочинні посадовці даного закладу отримують зарплати до 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. в місяць тільки за те, що будучи безглуздими, божевільними і злочинними ще більше картають і без того зубожілий і абсолютно безправний український народ.
На прикладі головного спеціаліста-юрисконсульта відділу по роботі з особливими активами Юридичного управління Сотник Андрія Миколайовича ми бачимо, що компетентності у даного посадовця абсолютний нуль, однак дурнуватості, злочинності і божевілля – з лихвою!
Запитується, а як Сотник Андрій Миколайович може бути «головним» спеціалістом відділу Юридичного управління НАБУ, якщо його компетентність нижче плінтуса?
І потім, як можуть такі безалаберні,безталанні і брехливі посадові особи НАБУ прислужитися нашій державі?
Сподіватимемося, що уряд нашої країни нарешті схаменеться і розформує цей злочинний і нікому непотрібний заклад (НАБУ), а зекономлені баснословні кошти можна буде потратити на соціальні потреби.