Глотов М.С. Семенников О.Ю. Чорненька Д.С.

Глотов М.С., Семенников О.Ю., Чорненька Д.С. Шахраї і неуки

Новости, Популярные новости, Суды

22.10.2019 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. заяву за вих. № 3445/22 про вчинення кримінального правопорушення Головою ДВК № 800872 Вауліним Андрієм Афанасійовичем, яку НАБУ зареєструвало під вх. № В-14432. У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи, місце його роботи і посаду, обставини справи тощо. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення Вауліним А.А. злочину за правовою кваліфікацією – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.157, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ.
Відповідно, в заяві за вих. № 3445/22 від 22.10.2019 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України або уповноваженим детективом, при тому що положення нового КПК не вимагало від заявника зазначення в такій заяві усіх складових вчинення злочину тільки для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. належним чином виконав свій професійний обов’язок.
При чому, для того що б виконати цю дію, законодавець не вимагає від заявника притримуватися суворої професійної компетенції і територіальної юрисдикції органу досудового розслідування. Попри це, Кодексом передбачене право органу досудового розслідування змінювати підслідність провадження.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст. 214 КПК України та частини 2 розділу II пункту 8 і частини 3 розділу II пункту 1 Положення про внесення відомостей до ЄРДР, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 30.10.2019 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 3445/22 від 22.10.2019 року про вчинене правопорушення.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4, 6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
Наведене свідчить про те, що оскаржувана бездіяльність начальника ГПД НАБУ, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення у визначений КПК строк, є предметом оскарження у Вищому антикорупційному суді.
30.10.2019 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню (з оглядом на прийняті на користь особи 1 рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженнях № 11-сс/991/47/19 від 11.10.2019 року та № 11-сс/991/29/19 від 03.10.2019 року), особа 1 подав через канцелярію Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3461/30 від 30.10.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду, судова справа за № 991/1319/19 була розподіленою на слідчого суддю Воронько В.Д.
14.11.2019 року, Ухвалою у судовій справі № 991/1319/19 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько Володимир Дмитрович, посилаючись на ст.ст. 33-1, 304, 309 КПК України виніс протиправне рішення про повернення особі 1 матеріалів скарги за вих. № 3461/30 від 30.10.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
Ст.21 КПК визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Оскільки до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду відноситься згідно приписів ч.1, 2 ст.33-1 КПК України й судовий контроль дотриманням прав, свобод, та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів, в тому числі передбачених ст.364 і 368 КК України, то при вирішенні питання про повернення скарги особі 1 слідчий суддя Воронько В.Д. повинен був перевірити чи провадження, яке оскаржувалася скаржником, стосувалося лише внесення відомостей про кримінальне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена не підслідними для НАБУ кваліфікаційними статтями, чи воно стосувалося і вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 364, 368 КК України. Зокрема, слідчий суддя Воронько В.Д. не досліджував матеріали особистого звернення особи 1 до ГПД НАБУ. За таких обставин суддя приймав рішення виключно не з підстав, наявних у справі провадження належних та припустимих доказів, а керувався лише власними припущеннями, що є протиправним. Отже, слідчий суддя Воронько В.Д. в повній мірі не з’ясував всі обставини кримінального провадження, яке оскаржувалася особою 1. В зв’язку з цим винесена ухвала у судовій справі № 991/1319/19 від 14.11.2019 року гостро порушила норми матеріального і процесуального права, а тому підлягала безспірному скасуванню, а матеріали скарги – поверненню до Вищого антикорупційного суду для виконання слідчим суддею вимог ст.306-307 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 ст.7 цього Кодексу. Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., постановивши Ухвалу у судовій справі № 991/1319/19 від 14.11.2019 року, якою повернув скаргу за вих.№ 3461/30 від 30.10.2019 року, фактично істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК України передбачає скасування такої ухвали та призначення розгляду вказаної скарги по суті справи в межах Вищого антикорупційного суду.
Судова практика Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і Київського апеляційного суду щодо розгляду подібних справ є сталою і вказує на те, що у 100% випадків практично усіма членами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ задовільнялися усі апеляційні скарги особи 1, в яких мова йшла про порушення норм матеріального і процесуального права.
Щодо першого, то рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженнях № 11-сс/991/28/19 від 04.10.2019 року, № 11-сс/991/29/19 від 03.10.2019 року, № 11-п/4911/15/19 від 19.09.2019 року, № 11-п/4911/43/19 від 25.09.2019 року та № 11-п/4911/10/19 від 17.09.2019 року констатують, що як для даного випадку підняте особою 1 в апеляційній скарзі питання мало вирішуватися шляхом зобов’язання Вищого антикорупційного суду повторно розглянути скаргу особи 1 щодо бездіяльності керівника ГПД НАБУ.
11.10.2019 року колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів Павлишина О.Ф., Глотова М.С., Никифорова А.С. ухвалою у провадженні № 11-сс/991/47/19 вже скасовувала подібні ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. та зобов’язовувала Вищий антикорупційний суд виконати вимоги ст.306, 307 КПК України. При чому, головним приводом для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 910/377/19 від 27.09.2019 року стало те, що суддя Воронько В.Д. перевищив свої повноваження та не виконав імперативні вимоги ч.1, 4, 5 ст.214 КПК.
А саме, як зазначає Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, що є неприпустимим розгляд слідчим суддею першої інстанції заяви про вчинення кримінального правопорушення по суті справи, «…а лише вузьконаправлено з’ясовувати обставини: чи було внесено до ЄРДР відомості заяви про вчинення кримінального правопорушення чи ні».
Також, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду не поділяє думку слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. стосовно з’ясовування ним наявності підстав для внесення до ЄРДР відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення, так як цього новий Кодекс уже не передбачає, а натомість передбачається обов’язковість проведення досудового розслідування
по кожній із таких заяв, навіть за відсутності ознак вчиненого злочину.
Усе це підкреслює відсутність чіткої правової позиції у слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., а також того, що вкладається в поняття субординації (виконавчості рішень апеляційної інстанції), лояльності до закону, адекватності, порядності, компетентності, етиці тощо.
Поміж тим не витримує критики те, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. якимось чином вдався до установлення тих фактів, які належать до виключної компетенції детективів ГПД НАБУ, да і то вже – в існуючому кримінальному провадженні, а не до його відкриття, що обмежується положенням ч.3 ст.214 КПК України. За таких обставин, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., постановивши Ухвалу у провадженні № 991/1319/19 від 14.11.2019 року, якою повернув скаргу за вих.№ 3461/30 від 30.10.2019 року, фактично істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК України передбачає повторне скасування такої ухвали та призначення розгляду даної скарги по суті справи в межах Вищого антикорупційного суду.
З приводу цього, особа 1 подав 18.11.2019 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3526/18 на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 991/1319/19 від 14.11.2019 року. 21.11.2019 року, ухвалою у провадженні № 11-сс/991/179/19 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів Чорної В.В., Павлишина О.Ф. і Никифорова А.С. знову скасовувала ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 991/1319/19 та зобов’язовувала Вищий антикорупційний суд виконати вимоги ст.306, 307 КПК України. Однак, взамін лояльного і своєчасного виконання вимог Ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженні № 11-сс/991/179/19, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько Володимир Дмитрович 09.12.2019 року своєю повторною Ухвалою у судовій справі № 991/1319/19, знову посилаючись на ст.ст. 33-1, 304, 309 КПК України повторно виніс протиправне рішення про повернення особі 1 матеріалів скарги за вих. № 3461/30 від 30.10.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
Добре усвідомлюючи, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. вчинив не тільки протиправно але і не зовсім адекватно, з підстав явної божевільності, з метою поновлення порушеної справедливості особа 1 повторно подав 13.12.2019 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3610/13 на повторну Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 991/1319/19 від 09.12.2019 року, якою було повторно повернуто особі 1 матеріали скарги за вих. № 3461/30 від 30.10.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
27.12.2019 року, із невиправданою затримкою судового розгляду апеляційної скарги на два тижні, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів Глотова Миколи Сергійовича, Семенникова Олександра Юрійовича, Чорненької Даниїли Степанівни, розглянула скаргу особи 1 за вих. № 3610/13 від 13.12.2019 року на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 991/1319/19 від 09.12.2019 року, за результатами чого було винесено чергове і безпрецедентне неправосудне рішення № 11-сс/991/266/19, яким було відмовлено особі 1 у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. було залишено без змін. При чому, під час судового засідання з розгляду апеляційної скарги особи 1 судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. вчинили кримінальні і дисциплінарно караємі дії:
— не повідомили керівника ГПД НАБУ про призначення даного судового засідання з розгляду апеляційної скарги за вих. № 3610/13 від 13.12.2019 на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 991/1319/19 від 09.12.2019 року;
— не повідомили керівника САП про призначення даного судового засідання з розгляду апеляційної скарги за вих. № 3610/13 від 13.12.2019 на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 991/1319/19 від 09.12.2019 року;
— не просили назватися учасникам судового провадження, вказати дату народження і адресу проживання;
— не запитували в особи 1 думки про можливість проведення судового засідання без участі керівника ГПД НАБУ і керівника САП;
— не зачитали права і обов’язки учасникам судового провадження та не запитували у них про їх зрозумілість;
— маючи обставини для самовідводу, судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. навмисно не взяли самовідвід з метою саботажу розгляду апеляційної скарги;
— маючи підстави для відводу, судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. зумисно не задовольнили заяву особи 1 про відвід з метою саботажу розгляду його апеляційної скарги;
— не вказали в своїй ухвалі про відмову у задоволенні заяви про відвід наданого особою 1 переліку підстав для заявленого відводу, проігнорувавши вимоги КПК і міжнародні акти;
— в черговий раз не виконали вимог ЄСПЛ щодо обов’язковості взяття самовідводу (або задоволення заяв про відвід) при наявності сумнівів в учасника процесу в неупередженості суддів, не звертаючи уваги на десятки наданих особою 1 доказів як для задоволення такого відводу (або взяття самовідводу);
— не витребовували з Вищого антикорупційного суду справу № 991/1319/19;
— не зачитали апеляційну скаргу за вих. № 3610/13 від 13.12.2019 на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. у судовій справі № 991/1319/19 від 09.12.2019 року;
— не досліджували судову справу № 991/1319/19;
— не притримувалися послідовності проведення судового засідання;
— не запитували в особи 1 чи є у нього доповнення чи ремарка;
— постановили неправосудне рішення (відмовили у задоволенні апеляційної скарги, проігнорувавши той факт, що судова справа № 991/1319/19 від 09.12.2019 року уже була 21.11.2019 року предметом апеляційного розгляду, за наслідками чого колегія суддів винесла судове рішення, яке слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. відмовляється виконувати);
— постановили неправосудне рішення (відмовили у задоволенні апеляційної скарги, тим самим перешкодивши доступу особі 1 до правосуддя);
— постановили неправосудне рішення (відмовили у задоволенні апеляційної скарги, яке повністю суперечить попередньому рішенню від 21.11.2019 року, що набрало законної сили і яке не скасоване);
— постановили неправосудне рішення, тим самим перешкодивши притягненню до кримінальної відповідальності фігуранта у справі провадження;
— приховали вчинені злочини фігуранта у справі провадження;
— постановили серійне, з однаковим текстом 20 (двадцять) підряд “відмовних” ухвал, як акт помсти особі 1 за його громадську позицію;
— під час заявлення відводу усьому складу суду, судді між собою розмовляли і навіть спали;
— постановили вступну і резолютивну частину ухвали, чого не передбачено КПК у досудовому розслідуванні;
— за наслідками розгляду апеляційної скарги не надали особі 1 копії ухвали;
— перешкодили громадській діяльності особи 1;
— грубо порушили присягу судді.
І це попри те, що станом на 31.12.2019 року судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. уже винесли підряд 20 (двадцять) неправосудних ухвал, якими навмисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: студенти, учні ПТУ, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники, прибиральники, держслужбовці тощо).
Останнє надає право стверджувати, що антидержавна діяльність суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Глотова М.С., Семенникова О.Ю. і Чорненької Д.С. є чітко спланованою розвідницько-підривною діяльністю резидентів ворогуючих країн, яких кришує екс-президент України Петро Порошенко і діючий Президент України Володимир Зеленський.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне:
«…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч. 4 ст. 214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 за № 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Відповідно до абзацу 3 пункту 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється НАБУ, у разі об’єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудність яких визначена за Вищим антикорупційним судом, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Щодо Наказу № 139 ГПУ, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата):
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Крім цього, в Наказі № 139 ГПУ передбачено частиною 3 (Облік кримінальних проваджень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 1 таке (Цитата):
1. «1. Облік кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей щодо руху кримінальних проваджень, а саме про:
– кримінальне правопорушення та номер кримінального провадження;
– передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю (ч.7 ст.214, ст.216 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (ст.218 КПК України);
– об’єднання матеріалів досудових розслідувань (ч.1 ст.217 КПК України), при цьому об’єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;
– виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер провадження;
– прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування;
– закінчення досудового розслідування (ст.283 КПК України);
– зупинення досудового розслідування (ст.280 КПК України);
– продовження строку досудового розслідування (ст.219, 294 КПК України);
– доручення прокурором здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, – у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу (ч.5 ст.36 КПК);
– відновлення досудового розслідування;
– відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні (ст.290 КПК України);
– повернення судом клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності прокурору в порядку, передбаченому ч.4 ст.288 КПК України;
– повернення судом кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.289, п.1 ч.3 ст.314, п.2 ч.2 ст.407 КПК України;
– повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору в порядку, передбаченому п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
2. У разі повернення матеріалів кримінального провадження судом на підставі ч.4 ст.288, ч.3 ст.289, п.1 та п.3 ч.3 ст.314, ст.407 КПК України відомості до Реєстру вносить прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації.При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. через свою продажність, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цим ганебним сепаратистам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. вчинили кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/991/266/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Глотова М.С., Семенникова О.Ю. і Чорненької Д.С. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Глотова М.С., Семенникова О.Ю. і Чорненької Д.С. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищують свої службові повноваження, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, порушують присягу судді, перешкоджають діяльності громадських організацій, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Глотовим М.С., Семенниковим О.Ю. і Чорненькою Д.С. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Глотова М.С., Семенникова О.Ю. і Чорненької Д.С. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Глотовим М.С., Семенниковим О.Ю. і Чорненькою Д.С. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Глотовим М.С., Семенниковим О.Ю. і Чорненькою Д.С. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Глотова М.С., Семенникова О.Ю. і Чорненької Д.С., які регулярно та грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від СУ ДБР та ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Глотов М.С. Семенников О.Ю. Чорненька Д.С. ухвала 1

Глотов М.С. Семенников О.Ю. Чорненька Д.С. ухвала 2

Глотов М.С. Семенников О.Ю. Чорненька Д.С. ухвала 3

Глотов М.С. Семенников О.Ю. Чорненька Д.С. ухвала 4

Глотов М.С. Семенников О.Ю. Чорненька Д.С. внесення ЄРДР

5 comments

  • Банда тупорилих, недорозвинених і безмозких шахраїв! Якщо виходити з того, що судді Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. навмисно винесли неправосудну ухвалу, яка протилежна цій, що розміщена під статтею, то це може говорити тільки про одне – що ця жидівська банда впевнена в своїй безкарності. Випадково чи не через кришування ВРП, Зеленським і Порошенком? Якщо це так, то можна уявити скільки ці підраси уже наробили для нашої країни горя і скільки його невдовзі слід очікувати нам? Пора цим смердючим сепаратиським козлам робити народну люстрацію, поки жиди не здогадалися і не підвищили ціни на гімно!

  • саме цікаве в цьому те, що весь український народ цим фашистським недолюдкам, шляхом сплати податків, оплачують баснословні заробітні плати для того що б вони своєю злочинною діяльністю заганяли їх в глибокі злидні! хіба в цьому є якась логіка? тому вважаю що передусім потрібно бомбити ВРП і офіс президента, так як від останніх залежить усе: чи працюватимуть Глотов М.С., Семенников О.Ю. і Чорненька Д.С. суддями або ні. а якщо працюватимуть, то у шкоду людям і державі, чи у користь?! стосовно судді Глотова М.С., якого особисто знаю, то це дебілоід рідкісний! не потрібно бути лікарем щоб побачити його звірині очі, які час від часу вилазять з очних впадин аж на самий лоб! я вже не кажу про те, що мимовільні кривляння, закидання, перекручування і задирання голови роблять його абсолютним посміховиськом навіть в залі суду. крім цього, ця нелюдь – збоченець (вафліст). у Рівному частенько приставав до своїх клієнтів і навіть пропонував їм гроші за можливість полизати їх члени. цілком ймовірно, що Глотов там і підхопив сифіліс, який з часом перейшов у нейросифіліс, адже має дуже подібну картину з трясучкою голови і випуклістю очей!

  • Глотов М.С. і Семенников О.Ю. обоє є дуріками! Особливо тут виділяється персона Глотова, який прославився на всю Рівненщину як аферист і збоченець. З нього адвокат був ніякий, а от як трансвісцит – кажуть міг своїм товстим задком обслужити до 8 клієнтів за ніч! Як я розумію, цим і назбирав собі на посвідку судді. В обох цих ублюдків наявні симптоми параноїдальної шизофренії. Не потрібно мати медичну освіту що б трохи поспостерігавши за ними побачити що вони обоє є психами! Їх обох видають неконтрольовані, різкі або не типові для звичайної людини рухи голови і періодичні збільшення в розмірах очних яблук. Порошенко як по замовленню набрав на роботу до ВАСУ одних лише збоченців, трансвісцитів, маніяків, педіків, тупоголових неучей тощо. На скільки я розумію, Порошенко це зробив навмисно, що б ВАСУ насправді не працювало, а лише мучило себе і людей!

  • два єблани – два клоуни, наче з цирку вирвалися. які там з них судді? в інтернеті нарила, що обоє сидять на наркоті і є гомосексуалістами. як на мене, то вони класичні психи! в обох щось негаразд з головою. один очі викачує, що аж у душі моторошно стає, в інший – голову закидає як кобила не дорізана! здогадуюсь, що в дитинстві їх обох гвалтували, тому вони хоч подорослішали зараз, однак відчувається, що у них зосталися залишки психічної травми

  • така собі трійка пархатих ублюдків, які умисно саботують роботу апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. я не розумію, як з ці дебільні нікчеми могли пройти настільки суворий відбір і в той же час залишитися абсолютно стерильними від юридичних знань? дивлячись ці всі відео можна зробити висновок, що вони всі неадекватні, тупорилі, безграмотні да ще й злочинні. цікаво, на кого вони працюють, коли саботують роботу даного суду, хто керує їхніми діями? складається враження, що їх куратор знаходиться в Москві (ФСБ). але чому тоді не реагують ВРП, Президент України, Верховна Рада України та СБУ? це що, тотальний іудейський зговір?

Залишити відповідь