Борсук П.П. залучає цивільних суддів до розгляду криміналок

У провадженні СУ ГУ НП у Рівненській області перебуває на досудовому розслідуванні провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року за підозрою судді Рівненського міського суду Рівненської області Денисюка П.Д. та прокурорів прокуратури Рівненської області у вчиненні злочину за ч.1 ст.375 КК України.
27.12.2018 року слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсек С.В. закрив кримінальне провадження № 52018000000000172 від 28.02.2018 року, не вчинивши необхідних процесуальних і слідчих дій. Більше цього, у порушення п.3,5 ст.284 КПК України особі 1 так і не було вручено копії Постанови про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року. Опираючись лише на лист за вих. № 15/4/2-1827-19 від 29.05.2019 року, яким було повідомлено особу 1 про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., а також вважаючи Постанову від 27.12.2018 року про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 25.06.2019 року скаргу слідчому судді Рівненського міського суду за вих. № 3290/25 про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області.
У своїй скарзі за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року особа 1 зазначав, що слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області перед тим як закрити кримінальне провадження № 52018000000000172 від 28.02.2018 року не вчинив обов’язкових слідчо-розшукових і процесуальних дій:
1) не виконав ухвали у судовій справі № 760/2694/18 від 16.02.2018 року;
2) не складав плану ведення досудового розслідування та не узгоджував його у свого керівника;
3) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
4) не повідомив особі 1 імен та засобів зв’язку із слідчими та процесуальними керівниками;
5) не вручив особі 1 витягів з ЄРДР;
6) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у даному провадженні;
7) не визначив процесуальний статус особи 1 у даному провадженні;
8) жодного разу не допитав особу 1 у даному провадженні;
9) жодного разу не допитав широкого кола існуючих свідків у даному провадженні;
10) не допитав фігуранта у даному провадженні стосовно того кола питань, які особа 1 піднімав у своїй заяві за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинення кримінальних правопорушень;
11) не вніс до ЄРДР жодних відомостей із заяви особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення за кваліфікаціями вчиненого злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366 КК України;
12) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366 КК України, які були зазначеними у заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді, який зобов’язав слідчого даною ухвалою внести до ЄРДР усі відомості із заяви потерпілого;
13) не повідомив прокурора про потребу зміни підслідності провадження за кваліфікаціями вчиненого злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368 КК України до ГПД НАБУ;
14) не повідомив прокурора про потребу зміни підслідності провадження за кваліфікаціями вчиненого злочину – за ч.2 ст.375, ч.2 ст.366 КК України до СУ ДБР;
15) не розглянув подану заяву за вих. № 2265/22 від 22.03.2018 року в порядку ст.220 КПК;
16) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2265/22 від 22.03.2018 року;
17) не розглянув подану заяву за вих. № 2380/17 від 17.05.2018 року в порядку ст.220 КПК;
18) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2380/17 від 17.05.2018 року;
19) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
20) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту із фігурантом провадження;
21) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
22) не надав особі 1 можливості залучити до провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
23) не надав особі 1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні тощо.
27.12.2018 року слідчий Гудовсек С.В. закрив провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року не вчинивши значимих слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Слідчий Гудовсек С.В. своєю протиправною Постановою від 27.12.2018 року про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого має складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 27.12.2018 року слідчого Гудовсек С.В. про закриття провадження № 52018000000000172 від 28.02.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 27.12.2018 року слідчого Гудовсек С.В. відсутні:
– контактний номер телефону слідчого у кримінальному провадженні;
– короткий опис заяви за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинення кримінальних правопорушень;
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не проведення експертизи наявних доказів;
– правова оцінка фігурантам у справі провадження;
– правова оцінка доказам у справі провадження;
– реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Саме про це йшлося в долученій особою 1 до провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності, адже належним чином не завірив свою Постанову від 27.12.2018 року: відсутній реєстраційний номер канцелярії, не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки органу досудового розслідування.
За цією аналогією слідчий Гудовсек С.В. також належним чином не завірив свою Постанову від 27.12.2018 року: відсутня дата та номер реєстрації Постанови від 27.12.2018 року в канцелярії СУ ГУ НП у Рівненській області, не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки СУ ГУ НП у Рівненській області, що власне і надавало слідчому судді окрему підставу для її скасування.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою».
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 31.08.2020 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року (які особа 1 долучав до справи провадження), а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження».
Однак, слідчий Гудовсек С.В. досі не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення (в контексті кваліфікацій вчиненого злочину), а відповідно відлік часу у досудовому розслідуванні провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року ще не наступив, а відповідно – досудового розслідування як такого ще не розпочиналось.
Аналогічна ситуація констатується і іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року (які особа 1 також долучав до справи провадження), які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (детективом, прокурором) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий, детектив або прокурор зобов’язані це зробити в негайному порядку, виходячи з Наказів ГПУ за № 139 і 125, а також з Положення про внесення відомостей до ЄРДР та ч.5 ст.214 КПК України, чого слідчий Гудовсек С.В. з незрозумілих причин уник, досі не розглянувши двох заяв особи 1 в порядку ст.220 КПК про вчинення інших процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити у визначений законом строк (внесення до ЄРДР усіх визначених особою 1 кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинені злочини фігуранта у кримінальному провадженні.
Виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідчий не виконав первинної ухвали суду та досі не вніс до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000172 від 28.02.2018 року також не могло розпочатися. Ця ситуація в точності повторилася із слідчим Гудовсек С.В., який досі не вніс до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які були вказаними у заяві особи 1 про вчинення кримінальних правопорушень та в ухвалі слідчого судді, тим самим досі не розпочавши досудового розслідування у даному провадженні.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року (колишній Наказ ГПУ за № 139), в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається: «Відомості про декілька вчинених правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
Статтею 57 Конституції України передбачено, що «Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними». Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо слідчий встановить, що особі, яка подала заяву, правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим». Однак, слідчий Гудовсек С.В. досі не вручив особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у даному кримінальному провадженні.
Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про правопорушення, визнання його потерпілим”. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий виносить Постанову, яка може бути оскаржена до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
У відповідності до вимог ч.2 ст.32 КПК, п.3 ч.1 та ч.2 ст.34 КПК України, слідчий суддя Рівненського міського суду виніс ухвалу у справі № 569/12603/20, якою передав матеріали скарги особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області до Рівненського апеляційного суду, який в свою чергу своєю ухвалою визначив підслідність справи № 569/12603/20 за Рівненським районним судом Рівненської області. У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Рівненського районного суду Рівненської області справа № 569/12603/20 була розподіленою на слідчого суддю Сидоренка С.М.
09.10.2020 року, всупереч ст. 2, 9, 21, 55, 56, 110, 220, 284, 306, 534, 535, 370, 372 КПК, ст. 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини суддя Сидоренко С.М. виніс ухвалу у справі № 569/12603/20, якою залишив скаргу особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсек С.В. без задоволення.
Крім цього, під час судового засідання 09.10.2020 року з розгляду скарги особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області, слідчий суддя Сидоренко С.М. повідомив про те, що насправді закрив провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсек С.В., а не слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., що нібито і надало йому право відмовити особі 1 у задоволенні його скарги за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсеком С.В.
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М., постановивши Ухвалу у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року, якою відмовив особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсеком С.В., тим самим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону.
При цьому тут потрібно окремо зазначити, що суддя Сидоренко С.М. затримав розгляд судової справи № 569/12603/20 більше чим на півтори роки, в той час як положення ч.2 ст.306 КПК України, ст.129 Конституції України, практики ЄСПЛ вимагали проведення розгляду вказаної категорії судової справи не пізніше 5 діб.
Слідчий суддя Сидоренко С.М., добре володіючи інформацією щодо не виконання слідчим Гудовсеком С.В. ухвали у судовій справі № 760/2694/18 від 16.02.2018 року стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинені слідчим суддею Рівненського міського суду Денисюком П.Д. та низкою прокурорів прокуратури Рівненської області кримінальних правопорушень, чомусь знехтував прямими вимогами КПК України, Конституції України та практикою ЄСПЛ, адже не тільки не зобов’язав даного слідчого виконати вимоги вказаної ухвали суду, але своїм неправосудним рішенням перешкодив подальшому виконанню цієї ухвали суду вказаним слідчим.
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М., 09.10.2020 року виніс ухвалу у судовій справі № 569/12603/20, якою викривив майже усі процесуально значимі факти та неправдиво стверджував обставини, які насправді не відповідають дійсності з метою приховування вчинених злочинів свого колеги і одного з брудних рівненських авторитетів.
Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК передбачало скасування такої ухвали та призначення повторного розгляду вищевказаної скарги.
28.10.2020 року, що відповідало 4 процесуальному дню, особа 1 подав через поштову службу до Рівненського апеляційного суду скаргу за вих. № 4014/28 на Ухвалу слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4014/28 від 28.10.2020 року особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням Рівненським районним судом Рівненської області норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням незаконної ухвали у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року (адже в своїх дебатах, як це доказується наявною копією відеозапису судового засідання, яка також наявна на комп’ютерному диску у даній судовій справі, особа 1 насправді не вказував прізвища жодного слідчого, який закрив кримінальне провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року, а тому твердження слідчого судді Сидоренка С.М. що плутанина із прізвищем актуального слідчого стала чи не єдиною підставою для відмови у задоволенні скарги особи 1 – спростовуються).
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Рівненського апеляційного суду, провадження за № 11-сс/802/39/21 неодноразово розподілялося на різні колегії суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ, які по черзі брали самовідводи від розгляду даного провадження через особисті дружні стосунки з фігурантом у провадженні.
Відповідно, за фактом браку інших суддів колегії з розгляду кримінальних справ, провадження № 11-сс/802/39/21 було передано Рівненським апеляційним судом за підсудністю до Волинського апеляційного суду.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Волинського апеляційного суду, провадження № 11-сс/802/39/21 було авторозподілене на колегію суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ, у складі суддів Клок Олега Миколайовича, Гапончук Віктора Васильовича і Денісова Віталія Павловича.
22.01.2021 року відбулося засідання у провадженні № 11-сс/802/39/21 в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м.Києва з приводу розгляду клопотання особи 1 про поновлення “пропущених” процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року, за результатами якого було відмовлено особі 1 у його задоволенні, нехтуючи навіть тим, що особа 1 довів у судовому засіданні, що термін для оскарження рішення судді першої інстанції насправді ним не був упущеним, а дане клопотання було подано особою 1 суто превентивно, з підстав наявних зловживань окремою кагортою суддів або з підстав невміння суддями обчислювати процесуальні строки.
При цьому, дана колегія суддів чомусь проігнорувала Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2020 року, а також надані письмові роз’яснення Верховного Суду з приводу обов’язковості поновлення упущених строків на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, через невчасність видачі повного тексту судового рішення судді першої інстанції. При чому, як це зазначається у Постанові Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року, що слід брати до уваги суддям, що процесуальний строк починає свій відлік з моменту проголошення вступної і резулятивної частини ухвали, чого у випадку з особою 1 не було.
За таких підстав можна сміло стверджувати, що судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. злочинно ухилилися від виконання свого прямого обов’язку – скоритися вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що “висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права”.
І це попри те, що в другому абзаці другої сторінки своєї ухвали дані судді написали те, що спростовує їх доводи про пропущення строку на оскарження (цитата): “Скаржник отримав копію ухвали 24.10.2020 року, скаргу подав лише 28.10.2020, з порушенням строків, передбачених п.3 ч.2 ст.395 КПК України”. Якщо підрахувати інтервал зазначених суддями дат, то виходить так, що особа 1 подав свою скаргу на четвертий процесуальний день, відповідно ст.115 КПК України, яка регулює обрахунок процесуальних строків. Отож, якщо виходити з норми закону, яку навела бездарна колегія суддів – п.3 ч.2 ст.395 КПК України, яка встановлює п’ять днів на оскарження ухвали слідчого судді, то надалі вступає в бій арифметика: 5-4=1. Тобто, особа 1 подав свою скаргу не пізніше, а раніше на 1 день. А якщо цього не змогли підрахувати три бездарних ідіота, тоді про який суд можна говорити в даному апеляційному суді, при тому що одним із таких безмозких суддів є голова апеляційного суду Гапончук В.В.?
Крім цього слід окремо зауважити, що дана колегія суддів-безпридільників, після проголошення вступної і резулятивної частини ухвали, відлучившись в нарадчу кімнату до 25.01.2021 року, порушила таємниці цієї самої нарадчої кімнати, так як продовжувала слухати усі наступні судові справи усі ці дні, в порушення вимог ст. 196, 366, 367 КПК України, п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», вимог Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили тайну нарадчої кімнати.
Враховуючи вищенаведене, особа 1 подав 01.02.2021 року касаційну скаргу на Ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду у складі головуючого судді Клока О.М., суддів Гапончука В.В. та Подолюка В.А. у провадженні № 11-сс/802/39/21 від 22.01.2021 року, що перешкоджає подальшому кримінальному провадженню. Постановою від 26.05.2021 року у провадженні № 51-123км21 колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального Суду під головуванням судді Єремейчука С.В., суддів колегії Вус С.М. і Стороженка С.О. було скасовано незаконне рішення суддів Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Волинського апеляційного суду, провадження за № 11-сс/802/39/21 було замінено на № 11-сс/802/289/21 та передано на розгляд суддям цього ж самого суду: головуючому судді Борсуку Петру Павловичу, суддям колегії – Денісову Віталію Павловичу і Киці Світлані Іларіонівні.
27.09.2021 року судді Волинського апеляційного суду Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. розглянули апеляційну скаргу особи 1 за вих. № 4014/28 від 28.10.2020 року на Ухвалу слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20, за результатами чого винесли безпрецедентну ухвалу, якою відмовили особі 1 у її задоволенні.
Також, дані судді неправомірно відмовили особі 1 у задоволенні заяви особи 1 про відвід судді Киці С.І. від розгляду провадження за № 11-сс/802/39/21 за фактом того, що вона не являється кримінальним суддею (суддя являється цивільником). Більше цього, судді Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. відмовились надати особі 1 копію ухвали за результатами розгляду його заяви про відвід судді Киці С.І. А що стосується розгляду даної судової справи, то недоумки Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. навіть не досліджували матеріали судової справи, ані кримінального провадження, на що неодноразово звертав свою увагу скаржник, що порушило вимоги ст.23 КПК України. Також, у порушення вимог ст.321 КПК, дані судді не встановлювали осіб сторін провадження за їх документами, не просили назватися учасників провадження, не зачитували для них права та обов’язки, порушували етапність проведення засідання, не розглянули три клопотання особи 1.
Більше цього, дані судді умисно уникли надання оцінки рішенням Верховного Суду та апеляційних судів, які були в додатках до скарги особи 1, тим самим порушивши вимоги ч.3 ст.415 КПК України, а також вимоги ч.5 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
В обгрунтування своїх доводів, явно психічно нездорові судді Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. зазначили таке (цитата): “Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що слідчим при закритті кримінального провадження вказаних вище вимог кримінального процесуального закону було дотримано у повному обсязі. З заяви особа_1 про вчинене кримінальне правопорушення, яку той надіслав керівнику відділу детективів НАБУ 23 січня 2018 року вбачається, що він просив орган досудового розслідування притягнути до кримінальної відповідальності суддю Рівненського міського суду Рівненської області особа_2 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366 КК України, оскільки на його думку слідчий суддя, приймаючи рішення у судових справах щодо розгляду його скарг поданих в порядку ст.303 КПК України, в межах кримінальних проваджень № 52017000000000229 та № 42016000000000549, в порушення чинного законодавства, проявив упередженість, умисно та і протиправно залишивши поза увагою наведені ним у скаргах доводи про неповноту та необ’єктивність досудового розслідування, безпідставне та передчасне закриття кримінальних проваджень № 52017000000000229 та № 42016000000000549 слідчими. Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Рівненській області Гудовсека С.В. кримінальне провадження №52018000000000172 від 28.02.2018 за ч.1 ст.375 КК України, розпочате за вказаною заявою особа_1 за фактом прийняття слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області особа_2 завідомо неправосудних ухвал, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні особа_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.375 КК України. Так, як вбачається з матеріалів справи, що і було об’єктивно встановлено слідчим суддею, постанова слідчого про закриття кримінального провадження винесена уповноваженою особою, і з дотриманням положень ст.110 КПК України. Під час досудового розслідування слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Рівненській області Гудовсек С.В., провівши необхідні слідчі дії, встановив відсутність у діях судді Рівненського міського суду Рівненської області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, а тому дійшов обґрунтованого висновку про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Такі висновки ґрунтуються на всебічному, повному дослідженні всіх обставин кримінального провадження та належної оцінки доказів, здійсненої відповідно до вимог ст.94 КПК України, зроблені слідчим з врахуванням викладених у заяві про вчинення злочину доводів, показань судді особа_2, долучених документів, відповідають фактичним обставинам, такий висновок підтримав слідчий суддя, з ним погоджується і колегія суддів апеляційного суду. При закритті кримінального провадження слідчим було дотримано процесуального порядку винесення постанови, оскаржена постанова слідчого винесена з проведенням усіх необхідних для прийняття такого рішення слідчих і процесуальних дій. Кримінальна відповідальність за ч.1 ст.375 КК України наступає за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Об’єктивна сторона злочину полягає у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення. Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлене з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суб’єктивна сторона злочину за ч.1 ст.375 КК характеризується лише прямим умислом, – особа діє завідомо, тобто усвідомлює, що постановляє неправосудний судовий акт і бажає цього. Обов’язковою ознакою неправосудності судового рішення в контексті ст.375 КК України є його завідомість, що вказує на те, що суддя не помиляється, а усвідомлює незаконність, необґрунтованість рішення по справі. Саме завідомість у поєднанні із неправосудністю дає можливість розмежувати право судді на вирішення справи на власний розсуд відповідно до вимог закону, право на суддівську помилку, та кримінальну відповідальність за постановлення завідомо неправосудного рішення. Під час досудового розслідування слідчий, провівши необхідні слідчі дії, встановив відсутність у діях судді Рівненського міського суду Рівненської області особа_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України. Слідчий суддя при розгляді скарги особа_1 перевірив дотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону та дійшов правильного висновку про законність винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження. Покликання апелянта на неповноту досудового розслідування не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів в порядку апеляційного перегляду, оскільки як вірно зазначено слідчим суддею, слідчим вжито всіх заходів щодо встановлення об’єктивної істини, належним чином виконані процесуальні та слідчі дії в обсязі необхідному для встановлення всіх обставин кримінального провадження, а встановлення зазначених обставин і їх належна оцінка обумовили прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження на підставі вимог п.2 ч.1ст.284 КПК України. Враховуючи вищевикладене, слідчим суддею ретельно перевірено належні письмові докази,на підставі яких слідчий прийшов до висновку про закриття вищезазначеного кримінального провадження, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі. З огляду на викладене, безпідставними є доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді незаконна та необґрунтована, прийнята з грубим порушенням вимог КПК України та Законів України, оскільки із оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя, розглядаючи дану скаргу особа_1 в повній мірі дослідив обставини кримінального провадження, необхідні для правильного її вирішення та постановив ухвалу, яка відповідає вимогам ст.370 КПК України. Неприйнятними є доводи особа_1, наведені ним в доповненнях до апеляційної скарги (т.2 а. к. п. 139-140) про порушення таємниці нарадчої кімнати слідчим суддею Рівненського районного суду Рівненської області особа_3. На переконання апелянта, слідчий суддя проголосивши у даній справі 09 жовтня 2020 року вступну і резолютивну частину ухвали до 15 жовтня 2020 року мав би перебувати у нарадчій кімнаті для виготовлення повного тексту оскаржуваної ухвали, натомість цей суддя в період з 09 по 15 жовтня 2020 року прийняв 18 судових рішень. На підтвердження своїх посилань особа_1 додає скриншот з сайту ЄДРС… Як убачається з матеріалів провадження, 09 жовтня 2020 року в судовому засіданні слідчий суддя після судового розгляду вийшов до нарадчої кімнати. Того ж дня, повернувшись із нарадчої кімнати, суд проголосив резолютивну частину ухвали, роз’яснив її суть, порядок і строк оскарження. Судове засідання в цей день було закінчено о 15 годині 08 хвилин (т.1 а. к. п. 135-137). Таким чином, фактично в суду першої інстанції не було визначених законом перешкод для розгляду інших справ, тому твердження особа_1 про порушення таємниці нарадчої кімнати слідчим суддею Сидоренком С.М. є безпідставними. Що стосується доводів апелянта, у яких він вважає, що проведення досудового розслідування і прийнявши рішення про закриття кримінального провадження лише за ч.1 ст.375 КК України щодо судді Рівненського міського суду Рівненської області особа_2, в той час коли у своїй заяві особа_1 просив внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування щодо судді за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375 КК України, є таким, що істотно порушує його права та законні інтереси, то судова колегія, з огляду на межі апеляційного розгляду, повноваження апеляційного суду, виходячи з аналізу норм ст.303 КПК України, знаходить їх недостатніми. У зв’язку з тим, що главою 26 КПК України передбачено різний порядок оскарження до слідчого судді невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та постанови слідчого про закриття кримінального провадження, судова колегія позбавлена можливості дати оцінку зазначеним покликанням особа_1… Враховуючи викладені обставини, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали слідчого судді з призначенням нового судового розгляду. При розгляді скарги слідчим суддею досліджені надані матеріали, повно та всебічно з’ясовані усі необхідні питання щодо перевірки законності прийнятого органом досудового розслідування рішення. Викладені в ухвалі слідчого судді висновки відповідають фактичним обставинам. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при судовому розгляді, які б тягли за собою скасування судового рішення, допущено не було. Ухвала слідчого судді належним чином вмотивована. Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя перевірив доводи скарги заявника, й обґрунтував викладені в ухвалі висновки. З огляду на викладене колегія суддів вважає посилання апеляційної скарги необґрунтованими й до уваги їх не бере. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону і підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає”.
З вищеприведеної цитати витікає, що безмозкі, бездарні, психічно нездорові аферисти Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. зухвало брешуть, що повний текст ухвали був винесений слідчим суддею Сидоренко С.М. в установлений законом строк, так як цьому суперечать дані ЄДРСР, де чітко зазначається, що саме така ухвала була внесена суддею до ЄРДСР лише через 30 днів, а не через 5 днів.
Крім цього, вказані судді-тварюки неправдиво стверджують, що слідчий суддя Сидоренко С.М. правильно поступив, що не надавав правової оцінки діям слідчого, які були викладені скаржником у 23 пунктах, що зазначені вище, в тому числі щодо не виконання слідчим органом ухвали у судовій справі № 760/2694/18 від 16.02.2018 року, не розгляду слідчим двох клопотань та не надання на них потерпілому відповіді, не надання слідчим органом потерпілому Пам’яток та витягів з ЄРДР, не проведення допиту потерпілого та допиту його свідків тощо? Якщо це так, тоді чому у ст. 129, 129-1 Конституції України, у ст. 21, 55, 56, 214, 534, 535, 376 КПК України, в Наказі ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та в Рекомендаціях 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року зовсім протилежне написано? Чи не тому що підлі триперні євреї Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. зовсім не знаються на правознавстві або використовують своє місце роботи для отримання потенційної неправомірної вигоди? Останнє підтверджується висновками ВККС (ВРП) щодо протиправних дій цих самих суддів, які отримували хабарі за винесення неправосудних рішень стосовно низки злочинних осіб, які несанкціоновано регулярно вивозили за кордон бурштин (дивись нижче цієї статті відео).
Вищенаписана бредня смердючих козлів Борсука П.П., Денісової В.П. і Киці С.І. зводиться лише до одного – до отримання хабарів і нанесення нашій державі і громадянам вкрай великого збитку.
Пришелепкуваті на всю єврейську голову судді Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. своєю бездарною ухвалою у провадженні № 11-сс/802/289/21 в зайвий раз підтвердили, що вони також не володіють азами правознавства, так як їх ухвала не відповідає елементарним вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року N352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже вона віддрукована з двох сторін одного аркушу, назви розділів ухвали виділені жирним кольором, не вказано де зберігається оригінал ухвали, не вказано коли ухвала набрала законної сили, немає підпису секретаря суду, не вказано ПІП секретаря суду, не зазначено дати створення ухвали, немає на пломбі гербової печатки, не вказано в правому верхньому куті першого аркушу ухвали “З оригіналом згідно” (або “Копія відповідає оригіналу”), шрифт в ухвалі перевищує дозволений. Усе це заставляє серйозно засумніватися втім, чи дана трійка ідіотів насправді має юридичну освіту та чи дійсно мають дозвіл на здійснення правосуддя?!
Також слід зазначити, що Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. винесли неправосудне рішення за наслідками розгляду провадження № 11-сс/802/289/21, яким частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, судді Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушують міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені злочини своїх колег, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ООС), які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, судді Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. саме у такий підлий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення.
Сподіватимемося, що у м.Луцьк знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим трьом ганебним істотам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді-неуки Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/802/289/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів суддів Борсук П.П., Денісової В.П. і Киці С.І. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Борсук П.П., Денісової В.П. і Киці С.І. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Судді Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, дискредитують судову владу в очах вітчизняної і міжнародної громадськості, деморалізують українську армію, подавляють патріотизм у бійців ООС, сприяють розширенню фронту ЛДНР, надають допомогу злочинним особам, культивують і поширюють корупцію, вчиняють саботаж і диверсії, перешкоджають діяльності громадських організацій, грубо порушують присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Борсук П.П., Денісова В.П. і Киця С.І. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Борсук П.П., Денісової В.П. і Киці С.І. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Борсук П.П., Денісової В.П. і Киці С.І. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Борсук П.П., Денісової В.П. і Киці С.І. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Борсук П.П., Денісовою В.П. і Кицею С.І. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Борсука П.П., Денісовою В.П. і Кицею С.І., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.