Євнухи Кравчук К.О. і Усов О.В. кришують неплатників податку

24.12.2021 року, через приймальну НАБУ, особа_1 подав на ім’я керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України Калужинського А.В. заяву за вих. № 4697/23 про вчинені директором ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. кримінальних правопорушень. І це попри те, що в заяві за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року особа_1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігуранта, його місце роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, особа_1 самостійно кваліфікував вчинення керівником ТОВ “Вольф” кримінальних правопорушень за ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.191 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року були всі необхідні дані, які згідно вимог нового Кодексу були уже не обов’язковими для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. виконав вимоги ст.214 КПК та у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, впродовж до 24 годин вніс до ЄРДР відомості про вчинені кримінальні правопорушення керівником ТОВ “Вольф”.
Зазначене узгоджується із позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись до керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. із заявою про вчинене правопорушення, особа_1 посилався на: 1) п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; 2) ч.1 ст.306 КПК, адже скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду; 3) ч.1 ст.214 КПК, адже слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування; 4) ч.2 ст.214 КПК, адже досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. При цьому, в реєстрі, згідно з п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність; 5) п.10 ч.1 ст.3 КПК, адже провадження – це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Водночас, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом’янському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою_1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення керівником ТОВ “Вольф” у визначений КПК строк, була предметом оскарження в Солом’янському районному суді м.Києва.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 28.12.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року.
Разом з тим, у відповідності до відбитків штемпелю і штрихкоду на копії заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року, НАБУ зареєструвало 24.12.2021 року, рівно в 15 годин і 29 хвилин вказану заяву під вхідним номером ЗГ-№ В-16764 про вчинені кримінальні правопорушення керівником ТОВ «Вольф», однак відомостей до ЄРДР як завжди не внесло. Згодом, згідно надісланого особі_1 повідомлення, НАБУ змінило підслідність заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення керівником ТОВ «Вольф» до органів СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, при цьому порушивши вимоги Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року (без попереднього внесення відомостей до ЄРДР).
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування.
При чому, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.4, ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
28.12.2021 року, що відповідало 4 (четвертому) процесуальному дню, особа_1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4693/28 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року про вчинені керівником ТОВ «Вольф» кримінальних правопорушень.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/34628/21 була розподіленою на слідчого суддю Вишняка М.В.
18.05.2022 року, за результатами розгляду скарги за вих. № 4693/28 від 28.12.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Вишняк М.В. постановив ухвалу, якою задовольнив вказану скаргу.
При чому, даною ухвалою було зобов’язано НАБУ внести до ЄРДР відомості заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення керівником ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. в строк до 24 годин після отримання копії згаданої ухвали.
У відповідності до супровідного листа за № 240/1-кс/760/95/22 від 18.05.2022 року Солом’янського районного суду м.Києва, копія ухвали у судовій справі № 760/34628/21 була переданою НАБУ для її виконання 18.05.2022 року. Однак, взамін того, щоб належним чином виконати вказану ухвалу впродовж 24 годин (внести відомості заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення керівником ТОВ «Вольф» Вольф І.Є.), детектив ГПД НАБУ Кравчук К.О. та детектив ГПД НАБУ Усов О.В., не маючи на те жодних повноважень, при цьому злісно ігноруючи розпорядження № 202/5807-00 від 25.05.2022 року заступника керівника підрозділу ГПД НАБУ Скомарова О.В. щодо внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення керівником ТОВ «Вольф» Вольф І.Є., протиправно взялися за підготовку і подачу до Київського апеляційного суду Апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у судовій справі № 760/34628/21 від 18.05.2022 року. При чому, не будучи стороною провадження у судовій справі № 760/34628/21, а значить – не маючи жодного права на подачу любих скарг до першої та апеляційної інстанції, детективи ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В. чомусь змінили свою тактику, яку застосовували в першій інстанції та почали вимагати від Київського апеляційного суду зовсім іншого – скасування ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у справі № 760/34628/21, так як на їх думку вона була прийнятою без їх участі, в той час як у першій інстанції вони простили зовсім іншого – надати роз’яснення цієї ухвали.
Також, за текстом апеляційної скарги від 02.06.2022 року, детективи-колаборанти ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В. вважають, що заява за вих. № 4697/23 від 24.12.2021 року не містить ознак вчиненого правопорушення керівником ТОВ “Вольф”, а тому підлягає скасуванню. А враховуючи те, що термін для подачі такої дуроманської апеляційної скарги був уже упущеним, детективи-самодури ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В. подали 02.06.2022 року до Київського апеляційного суду клопотання про поновлення пропущених строків, в той час як не являлися стороною провадження. Цих двох виродків не зупинило навіть те, що у судовій повістці було вказане справжнє ім’я оскаржуваної особи – керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного суду, провадження № 11-сс/824/2333/22 було розподілено на колегію суддів Тютюн Т.М., Гладія С.В. і Павленко О.П., які протиправно призначили дану апеляційну скаргу до розгляду по суті, в той час як згідно вимог ст.399 КПК потрібно було повернути її дебілам Кравчуку К.О. і Усову О.В.
13.06.2022 року відбулося судове засідання з розгляду апеляційної скарги від 02.06.2022 року детективів-недоумків ГПД НАБУ Кравчука К.О. і Усова О.В. у провадженні № 11-сс/824/2333/22, за результатами чого їх апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. від 18.05.2022 року про відмову у роз’ясненні ухвали, була повернутою.
Однак, навіть у такому разі, безмозкі детективи ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В. продовжили свою підривну діяльність, адже ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. від 18.05.2022 року все-рівно не виконали, тим самим приховуючи вчинені злочини керівника ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. та перешкоджаючи наповненню бюджету держави податками.
А саме, взамін кваліфікації вчинених керівником ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. злочинів за ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.191 КК України дані потвори внесли до ЄРДР – ч.1 ст.212 КК України. Останнє явно не настрашить керівника ТОВ “Вольф” Вольф І.Є. і не заставить його сплатити досі не сплачені бюджету податки, так як важкість діяння внесеної виродками Кравчуком К.О. і Усовим О.В. кваліфікації вчиненого злочину значно менш суворіша за вказану у заяві особи_1 – ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.191 КК України.
На прикладі колаборантів і корупціонерів Кравчука К.О. і Усова О.В. можна остаточно переконатися у фактичній не потрібності і навіть шкідливості існування НАБУ в тій формі, в якій зараз вона існує.
Взамін того, що б бездоганно служити інтересам нашої держави, яка руками злочинного уряду Зеленського щедро виплачує їм заробітну плату по 1,3 мільйони гривень на рік, шизофреніки і зрадники Кравчук К.О. і Усов О.В. (а таких в НАБУ фактично налічується біля 99%) підривають міць і незалежність нашої держави. А враховуючи те, що зараз триває війна з Росією, то подібна підривна діяльність даунів Кравчука К.О. і Усова О.В. – це зрада і навіть надання допомоги російським загарбникам. Тому, навіть безперешкодна виплата заробітної плати колаборантам Кравчуку К.О. і Усову О.В. – це також елементи державної зради і потребують термінового усунення Президента України Зеленського від обов’язків Президента України.
Згідно Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
У відповідності до ст.129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), передбачено: “Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як передбачено вимогами ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом.
3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним судом”.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень): «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК передбачено: «1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 (Порядок виконання судових рішень) КПК України передбачено: «2.Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
В статті 306 КПК України зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше 5 днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Статтею 304 КПК України (Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження) передбачено:
“1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
2. Скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України і особа не порушує питання про поновлення строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами”.
Як передбачено ст.399 КПК України (Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження):
“1. Суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 КПК, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
2. Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції.
Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
3. Апеляційна скарга повертається, якщо:
1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;
2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;
3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;
4) скарга подана після закінчення строку на оскарження і особа не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст.394 цього Кодексу.
5. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
6. Ухвала про повернення або відмову у відкритті провадження підлягає оскарженню в касаційному порядку.
7. Залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження”.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Детективи-колаборанти ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В., через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забули про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, детективи-аферисти ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В., саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, солдати української армії і бійці територіальної оборони, які умиють цих зрадливих і корумпованих виродків і їх злочинні сім’ї їх же смердючою кров’ю, якщо керівництво НАБУ, САП, ГПУ, СБУ, Президент України Володимир Зеленський та Верховна Рада України не бажають діяти в рамках закону.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що детективи-шизоїди ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.3. ст.382, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/2333/2022 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність детективів-виродків ГПД НАБУ Кравчука К.О. і Усова О.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії безграмотних потвор ГПД НАБУ Кравчука К.О. і Усова О.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до антикорупційних органів і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Колаборанти ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують службові повноваження, вчиняють підроблення, приховують вчинені злочини, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, вчиняють саботаж і диверсії, не виконують рішень суду, кришують неплатників податків, позбавляють державу права на отримання податків, уже завдали шкоди економіці держави на сотні мільйонів гривень, деморалізують українську армію, перешкоджають фінансуванню збройних сил України, сприяють поразці України у війні з Росією, перешкоджають діяльності громадських організацій, тим самим саботуючи роботу антикорупційних органів. Саботаж і бойкотування роботи антикорупційних органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Шизофреніки ГПД НАБУ Кравчук К.О. і Усов О.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала у війні поразки. Навмисна протидія нинішній державній політиці колаборантами ГПД НАБУ Кравчуком К.О. і Усовим О.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності єврейських євнухів ГПД НАБУ Кравчука К.О. і Усова О.В. наявний склад ще двох кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111, ч.2 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень потворами ГПД НАБУ Кравчуком К.О. і Усовим О.В. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.3 ст.382, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.111-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення зрадниками ГПД НАБУ Кравчуком К.О. і Усовим О.В. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.