Коваль В.О. Суддя-даун розглянула справу без участі 5 сторін

06.08.2024 року слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галина Вікторівна винесла неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/4668/24, якою протиправно призначила підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно сфабрикованого СУ ГУ НП у м.Києві обвинувачення президента громадської організації, волонтера, мецената, учасника бойових дій, інваліда 2 групи, почесного вченого ЄС (академіка, доктора наук) (особи_1) у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.377 КК України на замовлення Голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича, в той час як в ухвалі суддів Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В., Ковальської В.В. у провадженні № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року йшлося про розгляд кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року.
В процесі протиправного розгляду незаконно відкритої справи № 760/4668/24 слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. створила кричущий прецедент для її самовідводу від розгляду цієї справи. А оскільки слідча суддя Бондаренко Г.В. відмовилася взяти самовідвід від розгляду справи № 760/4668/24, то особа_1 мусив подати 25.09.2024 року заяву про її відвід у цій справі.
У відповідності до вимог ст.35, 75-81 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», практики Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, розгляд заяви особи_1 про відвід слідчої судді-бариги Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 було довірено судді-неадеквату Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко Оксані Валеріївні.
08.10.2024 року, суддя-збоченець Бушеленко О.В., протиправно відсторонивши від участі у судовому засіданні 5 учасників процесу, при цьому не забезпечивши обов’язкову участь захисника для обвинуваченої особи_1, не провівши дослідження наявних доказів у справі суду та не надавши оцінку біля 20 фактам, що вимагали задовольнити заяву особи_1, не розглянувши подані особою_1 два клопотання (як докази по справі), постановила неправосудну ухвалу, якою незаконно відмовила особі_1 у задоволенні заяви про відвід слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду справи № 760/4668/24.
Натомість, суддя-виродок Бушеленко О.В. брехливо констатувала, що тільки витяг з ЄРДР може бути підставою для відводу судді від розгляду судової справи, тим самим не скорившись вимогам ч.3 ст.415 КПК України, практиці ЄСПЛ, ст.75-81 КПК України та нехтуючи положенням ст.107 “Про судоустрій і статус суддів”, де вважається дисциплінарним проступком, якщо суддя не взяв самовідвід або не задовольнив заяву про відвід судді від розгляду судової справи, добре знаючи, що проти нього учасник провадження подав заяву до правоохоронних органів про вчинення ним кримінальних правопорушень.
Більше цього, безмозка потвора Бушеленко О.В. в своїй злочинній ухвалі брехливо зазначила, що вона нібито наділена правом не розглядати в порядку ст.220 КПК України подані учасником процесу клопотання, адже ці дії для судді насправді є обов’язковими і мусили супроводжуватися виходом судді до нарадчої кімнати з потребою винесення окремих ухвал. Це саме стосувалося і обов’язковості дослідження наданих доказів, відповідно вимогам ст.84, 94, 98, 99 КПК України.
Адже тільки належним чином дослідивши надані особою_1 медіафайли і фотографії можна було прийти об’єктивного висновку про наявність підстав для відводу слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24.
Відтак, виходячи з усього вищенаписаного, суддя-виродок Бушеленко О.В. являється не тільки злочинною особою, але і явно божевільною особою, яка потребує психіатричної допомоги. В протилежному випадку, яким чином суддя Бушеленко О.В. могла б прийти до винесення такого нездорового рішення, якщо воно не грунтується на доказах і на вимогах закону?
Попри все це слід сказати, що якби навіть і не існувало “об’єктивних” підстав для відводу судді-шизофреніка Бондаренко Г.В. в порядку КПК України від розгляду справи № 760/4668/24, то твердолоба мавпа Бушеленко О.В. все-рівно мусила задовольнити заяву від 25.09.2024 року про її відвід на підставі міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і наданих дозволів Верховної ради України на кшталт (цитата): “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…, і при чому – без будь-яких доказів про наявність конкретних для цього причин.
Відтак, вищенаписане доводило, що суддя-збоченка Бушеленко О.В. являється психічно хворою особою, інакше б вона не стала заперечувати ті очевидні норми права, на які посилався особа_1 в своїй заяві, та які чітко прописані в КПК України, Конституції України, Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд”, практиці ЄСПЛ, рішеннях ВССУ і т.д.
А якщо це так, тоді чому Зеленський і ВРП наділили душевно хвору особу посвідкою і мантією судді? Тим не менше, суддя-виродок Бушеленко О.В. своєю ганебною ухвалою у справі № 760/4668/24 від 08.10.2024 року викриває себе як абсолютну дилетантку, неадекватну особу, колаборанта, бандитку і корупціонерку, і що вона не має жодного права працювати у суді навіть прибиральницею.
Вищезазначене стало підставою для того, що б особа_1 подав три заяви на адресу НАБУ, СБУ і ДБР про вчинені кримінальні правопорушення недорозвиненою мавпою Бушеленко О.В. та дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя.
Відповідно, вищенаписаним суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко О.В. також створила для себе вагомий прецедент для свого самовідводу від розгляду судових справ, де учасником процесу фігуруватиме особа_1.
В той же самий час, в процесі продовження протиправного розгляду незаконно відкритої справи № 760/4668/24, слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. створила повторний прецедент для її самовідводу від розгляду зазначеної вище судової справи.
А оскільки слідча суддя Бондаренко Г.В. повторно відмовилася від пропозиції особи_1 взяти самовідвід від розгляду справи № 760/4668/24, то останній мусив 25.11.2024 року подати повторну заяву про її відвід у цій же самій справі за нововиявленими обставинами.
У відповідності до вимог ст.35, 75-81 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», практики Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, розгляд повторної заяви про відвід судді-аферистки Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 було, з незрозумілих причин, повторно довірено судді-маніяку Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко О.В.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя-збоченець Бушеленко О.В. не має жодного права на повторний розгляд заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. в межах сфабрикованої судової справи № 760/4668/24, особа_1 подав 01.12.2024 року через електронну пошту заяву про наявність процесуальних підстав для її самовідводу від розгляду заяви від 25.11.2024 року особи_1 про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. в межах судової справи № 760/4668/24, а також клопотання про пепренесення судового засідання.
У своїй заяві від 01.12.2024 року особа_1 зазначав 19 (дев’ятнадцять) підстав для самовідводу судді-шизоїда Бушеленко О.В. від розгляду заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. в межах незаконно нею відкритої справи за № 760/4668/24.
Більше цього, в “Примітці” до заяви-повідомлення про наявність процесуальних підстав для самовідвіду особа_1 повідомляв про таке: “Докази, про які йшлося в тексті цієї заяви про наявність підстав для самовідводу (або відводу) судді Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко О.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 надам на паперовому носії у судовому засіданні з розгляду даної заяви.
Копії трьох ухвал Київського апеляційного суду, де згадується про потребу суддям брати самовідводи від розгляду судових справ, у випадках, ревалентним даній заяві, уже наявні у даній судовій справі”.
А в “Додатку” до заяви-повідомлення про наявність процесуальних підстав для самовідвіду судді-параноїка Бушеленко О.В. особа_1 додав такі копії документів: “копія заяви про внесення на суддю Бушеленко О.В. відомостей до ЄРДР, дев’ять аркушів (одна фотокопія для першої сторінки, плюс вісім аркушів формату ворд); копія дисциплінарної скарги на суддю Бушеленко О.В., двадцять один аркуш; копія поштового чеку про направлення до ВРП дисциплінарної скарги на суддю Бушеленко О.В., один аркуш.
Відтак, повідомляючи судді-виродку Бушеленко О.В. про наявність виниклих підстав для її самовідводу від розгляду заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. в межах судової справи за № 760/4668/24, особа_1 опирався на очевидний непрофесіоналізм даної судді, на її юридичну безграмотність, безтолковість, маразм, збочення, психічні відхилення, свавілля і безчинність, зацікавленість у розгляді сфабрикованої судової справи № 760/4668/24, а також на вимоги ст.75-81 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», практики Європейського Суду з прав людини, ВССУ та Верховного Суду.
Однак, явно через брак наявного психічного здоров’я та через бандитизм, суддя-потвора Бушеленко О.В. відмовилася брати самовідвід від розгляду заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. в межах судової справи за № 760/4668/24 та передала судову справу № 760/4668/24 на авторозподіл.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Голосіївського районного суду м.Києва, судова справа № 760/4668/24 була отриманою Коваль Вікторією Олександрівною.
05.12.2024 року, суддя Коваль В.О., при секретарі Осадчук В.В., протиправно розглянули заяву від 01.12.2024 року про відвід судді Бушеленко О.В. від розгляду заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчої судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи за № 760/4668/24, за результатами чого постановили неправосудну ухвалу, якою залишили заяву особи_1 від 01.12.2024 року без розгляду. При чому, таке рішення чомусь витікало з лише висновків ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, які не являються нормами прямого закону, а як вспоміжний інструмент (судова практика) для прийняття судових рішень з оглядом на історічні і практичні дані інших суддів. Тобто, суддя-виродок Коваль В.О. при прийнятті свого неправосудного рішення не керувалася прямими нормами ст.75-81 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», вимог Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду.
І це в той самий час, коли суддя-потвора Коваль В.О. не мала жодного права на проведення судового засідання у судовій справі № 760/4668/24, адже:
1) не викликала в судове засідання усіх учасників процесу;
2) не підтвердила наявність припустимих і належних доказів у справі суду про отримання усіма учасниками процесу судових викликів;
3) намагалася викликати в судове засідання особу_1, але у не належний спосіб (без заяви-дозволу про надсилання СМС на його приватний номер телефону, якого немає у судовій справі);
4) намагалася викликати у судове засідання учасників процесу, але у порушення вимог ч.8,9 ст.135 КПК України (лише за 0,5 доби, в той час як це потрібно було робити мінімум як за 3 доби);
5) не розглянула клопотання особи_1 про перенесення призначеного судового засідання;
6) не надала оцінки доказам поважності не прибуття особи_1 на призначене судове засідання;
7) суддя викрала з матеріалів судової справи додатки до клопотання про перенесення судового засідання, як докази поважності не прибуття на судове засідання (дві медичні довідки);
8) суддя не забезпечила обов’язкову участь у судовому засіданні захисника обвинуваченому (не дивлячись на зроблену заяву з цього приводу);
9) суддя не дочекалася надання доказів, про які було зазначено в примітці до заяви про відвід, про наявність процесуальних підстав відводу судді Бушеленко О.В. від розгляду заяви про відвід;
10) не можна було приймати жодне рішення без доказів, які були або викраденими суддею або ж ще не наданими особою_1 через його відсутність в судовому засіданні;
11) через відсутність у судовій справі № 760/4668/24 матеріалів кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року.
Поміж тим, як це витікає з тексту ухвали від 05.12.2024 року, безмозка суддя-потвора Коваль В.О. не тільки не спростувала наведені особою_1 численні факти, як об’єктивні підстави для відводу судді Бушеленко О.В. від розгляду заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчої судді Бондаренко Г.В. від розгляду сфальшованої судової справи за № 760/4668/24, але і безсоромно, наче скажений пес, брехала в своїй шахрайській ухвалі, що нібито особою_1 доказів не було надано, про які в своїй заяві він зазначав.
Але що найголовніше, божевільна аферистка Коваль В.О. приховала від судового розгляду та від надання обов’язкової правової оцінки тому, що в додатках до заяви про відвід судді Бушеленко О.В. знахолилися копії заяв про вчинені нею кримінальні правопорушення та про вчинені нею дисциплінарні проступки, а також про наявність у справі суду 5 ухвал Київського апеляційного суду (як позитивна судова практика в розумінні вимог ч.3 ст.415 КПК України), чого було більш аніж достатнім як для задоволення зави від 25.11.2024 року про відвід судді-афериста Бушеленко О.В.
Попри все це слід повторитися, що якби навіть і не існувало “об’єктивних” підстав для відводу судді Бушеленко О.В. від розгляду справи № 760/4668/24, то суддя-аутсайдер Коваль В.О. все-рівно мусила задовольнити заяву від 25.11.2024 року про її відвід на підставі міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і наданих дозволів Верховної ради України на кшталт (цитата): “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…
Останнє також було приводом для самовідводу судді Бушеленко О.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24, чого остання ганебно уникає, при цьому виявляючи себе вельми зацікавленою особою у результатах розгляду цієї сфальшованої судової справи.
Додатковим доказом професійної безграмотності і абсолютного божевілля може слугувати те, що ухвала від 05.12.2014 року судді-аферистки Коваль В.О., у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджені зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), не відповідає жодним вимогам закону. А саме, ухвала судді-курви Коваль В.О. не підписана, а шрифт її є значно меншим встановленого. В правому верхньому куті ухвала немає напису “З оригіналом згідно”, окремі слова в ухвалі виділені жирним кольором. Ухвала містять міжрядкові відступи.
В ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили (адже ця ухвала не підлягає оскарженню), де зберігається її оригінал. Ухвала віддрукована з двох сторін, а не перекреслена. Ухвала мала б бути віддрукованою на 2 аркушах та зшита і опломбована. А на пломбі мало б бути вказано дата її створення, зазначено ПІП судді та ПІП секретаря суду, проставлені їх підписи та гербова печатка, указана кількість аркушів і дата створення копії ухвали. Усе це робить з таких ухвал безмозкої судді Коваль В.О. не більше чим макулатуру, якою можна підтерати смердючу дупу Зеленського.
При цьому слід окремо зазначити, що безграмотна і душевно хвора суддя Коваль В.О., за наслідками розгляду в 2022-2024 роках декількох скарг особи_1 щодо не внесення ГПД НАБУ відомостей його заяв про вчинені кримінальні правопорушення винесла низку неправосудних ухвал (копій яких досі не надала особі_1) для реалізації права на їх оскарження в апеляційному порядку, то тим самим частково нівелювала кропіткі досягнення його громадської організації та завдала шкоди державному бюджету на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших ЗСУ і тероборони та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
А якщо до вищенаписаного додати підтвердження секретаря суду Осадчук В.В. фактів отримання суддею-шалавою Коваль В.О. заяви і клопотання від 01.12.2024 року з усіма прикріпленими до них додатками, то їх викрадення може пояснятися безумством і корупцією судді Коваль В.О.
Відтак, вищенаписане доводить, що суддя-аферистка Коваль В.О. є психічно хворою особою, інакше б вона не стала б заперечувати ті очевидні норми права, на які посилався особа_1 та які чітко прописані в КПК України, Конституції України, Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд”, практиці ЄСПЛ, рішеннях ВССУ і т.д. А якщо це так, тоді чому Володимир Зеленський і ВРП наділили душевно хвору особу посвідкою і мантією судді?
А може це якийсь злий жарт Зеленського: мовляв, якщо я, Президент України, закінчений наркоман, а мій “кишеньковий” суддівський штат та штат ВРП – суцільні неуки, збоченці і корупціонери, то на їх фоні, я буду ангелом? Адже на фоні численної маси тупоголових суддів і не менш твердолобих членів ВРП навряд чи будуть кидатися в очі всякого перехожого наркотична залежність Президента України і його корупційні взаємовідносини з цими самими виродками.
Тим не менше, суддя-колаборант Коваль В.О. своєю ухвалою у справі № 760/4668/24 нас остаточно переконує, що вона не має права працювати в органах судової влади, навіть на посаді прибиральниці.
Відповідно вимогам ст.135 КПК (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні):
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом особистого вручення повістки або надсилання її поштою, електронною поштою чи факсом, здійснення виклику по телефону.
У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається особі працівником зв’язку або правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в суді.
7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
9. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
У ст.42 КПК України (Підозрюваний, обвинувачений) зазначається:
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть.
3. Підозрюваний, обвинувачений має право:
1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2) бути повідомленим про свої права, передбачені Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;
3) на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення або відмовитися їх давати;
6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;
8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13) заявляти відводи;
14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст.290 Кодексу;
15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку КПК;
17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18) користуватися рідною мовою, отримувати копії документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
4. Обвинувачений також має право:
1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників провадження;
4) виступати в судових дебатах;
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому Кодексом порядку рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;
7) отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
8) брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику органу пробації інформацію, необхідну для підготовки доповіді, ознайомлюватися з досудовою доповіддю, подавати зауваження та уточнення.
5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені Кодексом.
6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
7. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення;
3) підкорятися вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати інформацію представнику органу пробації, необхідну для підготовки доповіді.
8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.
Стаття 49 КПК України (Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням) передбачає:
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання рішення про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Стаття 20 КПК України (Забезпечення права на захист) гарантує:
1. Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.
У ст.75 КПК України (Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні) зазначено:
“1. Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами”.
Статтею 80 КПК України (Заява про відвід) передбачено таке:
“1. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у провадженні.
3. Заяви про відвід можуть бути заявлені під час досудового розслідування, так і під час провадження.
4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
5. Відвід повинен бути вмотивованим”.
Ст.81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), вимагається таке:
“1.У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 статті 35 Кодексу.
У разі оголошення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необ’єктивності чи зацікавленості судді.
Відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, присяги судді та етики.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Виходячи з вищезазначеного можна прийти до логічного висновку, що зовсім одуріла суддя Коваль В.О. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права.
А за подібні злодіяння в сиву давнину таких суддів царі казнили, а зі смердючої шкіри цих нелюдів робили ремені, якими потім обплітали стільці, на яких садили дітей убитих суддів-корупціонерів, що б ті довічно пам’ятали, чим може завершитися і для них винесення неправосудних рішень. А художники тих часів оці трагічні історії суддів закарбовували на своїх полотнах, які згодом ставали шедеврами мистецтва.
В той же самий час, хіба не за ці самі вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі десяти років гинуть найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України у російсько-українській війні? Божевільна аферистка Коваль В.О. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забула про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), бійців ЗСУ і територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, аферистка Коваль В.О. у такий злочинний спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми підривними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці Територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть колаборанці Коваль В.О. фекальну люстрацію, якщо НАБУ, СБУ, ДБР, ВРП, Президент України не бажають реагувати на її протиправну діяльність у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що шизофренічка Коваль В.О. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. А якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/4668/24 витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність дегенерата Коваль В.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Коваль В.О. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Брудна хвойда Коваль В.О. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, вчиняє підроблення, перешкоджає доступу до правосуддя, викрадає документи з матеріалів судової справи, проводить судові засідання без участі учасників процесу, не забезпечує захистом бвинувачених, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, завдає шкоди економіці держави, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і Тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і Тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Аферистка Коваль В.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-шалавою Коваль В.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності твердолобої судді Коваль В.О. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-колаборантом Коваль В.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР та ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-ватником Коваль В.О.
Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді Коваль В.О., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.