Бушеленко О.В. Суддя-параноїк у полоні дилетантських афер

У провадженні слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галини Вікторівни знаходиться на розгляді судова справа за № 760/4668/24 з розгляду кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно особи_1, винного у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.377 КК України.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. не має права розглядати сфальсифіковану судову справу № 760/4668/24, особа_1 подав 25.11.2024 року повторну заяву про її відвід за нововиявлених підстав.
У своїй заяві від 25.11.2024 року особа_1 зазначав 30 підстав для відводу судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи за № 760/4668/24. Серед таких підстав значилися такі, що гарантували відвід вказаної судді від розгляду сфальсифікованої судової справи:
1) суддя, добре знаючи про перебування обвинуваченого на доліковуванні в післяопераційному періоді, примушує особу_1 являтися на свої судові засідання;
2) 23.10.2024 року, добре знаючи про важкий стан здоров’я особи_1, суддя повторно затримала судове засідання на 1 годину і 20 хвилин, чим піддала загрозі його життя;
3) суддя викликає особу_1 на засідання у не передбачений законом спосіб та терміни (у справі суду немає заяви особи_1 про його згоду на надсилання СМС на його приватний мобільний номер телефону);
4) суддя знов не забезпечила явку захисника (адвоката) обвинуваченого на судове засідання;
5) суддя знову не забезпечила явку потерпілих осіб на судове засідання;
6) суддя проводить судові засідання та виносить неправосудні рішення без участі захисника обвинуваченого;
7) суддя проводить судові засідання та виносить неправосудні рішення без участі потерпілих та їх захисників;
8) суддя досі не встановила осіб-учасників процесу;
9) в матеріалах судової справи № 760/4668/24 досі немає матеріалів кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, в тому числі – матеріалів кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року.
10) суддя протиправно відмовила особі_1 у задоволенні клопотання про закриття справи № 760/4668/24 з розгляду кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, як безпідставно відкриту;
11) суддя відмовила у задоволенні клопотання про відкриття судової справи № 760/4668/24 з розгляду кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, аби не суперечити вимогам ухвали в апеляційному провадженні № 11-п/824/199/2024 колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлевої В. С., Жук О. В., Ковальської В.В. від 10.07.2024 року;
12) невмотивована відмова судді у задоволенні клопотання про накладення штрафу на адвоката-захисника за не явку у чотирьох підряд судових засіданнях, за уникнення від ознайомлення з судовою і кримінальною справою, а також за уникнення адвокатського обов’язку на першу зустріч зі мною для з’ясування позиції захисту та відсутності підстав для його можливого відводу чи самовідводу;
13) невмотивована відмова судді у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого щодо не повернення незаконно вилученого майна, в якій особа_1 просив зобов’язати ст.слідчу СУ ГУ НП в м.Києві Ткаченко А.В. повернути комп’ютер з жорстким диском або повернути комп’ютер без жорсткого диска. Адже вказаний комп’ютер був вилучений не як майно, яким він користувався “як на роботі”, що і було зазначено в ухвалі суду про обшук, а як приваатне (складське) майно, яке зберігалося в нежитлових приміщеннях;
14) суддя не досліджувала докази та не надала їм належної оцінки при розгляді скарги особи_1 на бездіяльність ст.слідчої СУ ГУ НП в м.Києві Ткаченко А.В. щодо не повернення незаконно вилученого майна та посилалася на твердження, які не витікали з матеріалів справи (так як їх у справі суду досі немає);
15) суддя приховала від зазначення в своїй ухвалі від 23.10.2024 року рішення від 12.06.2024 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Свінціцької О.П., Рудніченко О. М. і Шроля В. Р. у провадженні № 11-п/824/199/2024, яким останні задовольнили свій самовідвід від розгляду подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, щло мало значення для прийняття правильного рішення за наслідками розгляду скарги особи_1 на бездіяльність ст.слідчої СУ ГУ НП в м.Києві Ткаченко А.В. щодо не повернення незаконно вилученого майна;
16) суддя неправдиво зазначила в ухвалі від 23.10.2024 року що начебто особа_1 не звертався до ст.слідчої СУ ГУ НП в м.Києві Ткаченко А.В. з клопотанням про повернення незаконно вилученого майна, що мусило значитися в матеріалах кримінального провадження, яких досі немає у справі суду № 760/4668/24;
17) суддя приймала рішення в контексті закриття кримінального № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, в той час як особа_1 просив у своєму клопотанні закрити судову справу № 760/4668/24;
18) не здатність судді розрізнити значення слів «кримінальне провадження» від «судової справи» доказує її безграмотність та базову юридичну необізнаність, що являється підставою для її відводу від розгляду незаконно відкритої нею справи, відповідно вимогам Європейського суду з прав людини;
19) посилання судді в своїй ухвалі від 23.10.2024 року на те, що особа_1 може приймати участь у розгляді судової справи в режимі відеоконференції, не грунтується на її адекватності, адже суддя відмовила у поверненні незаконно вилученого комп’ютера, без якого приймати участь у ньому неможливо;
20) суддя не розглянула клопотання про накладення на адвоката стягнення та не винесла окремої ухвали;
21) суддя безпідставно погрожувала особі_1 винести ухвалу про призначення амбулаторної психіатричної експертизи у відповідь на його спробу зачитати заяву про наявність підстав для її самовідводу та відводу від розгляду судової справи (попри те, що в матеріалах провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року вже наявна лікарська довідка про те, що особа_1 уже проходив обстеження);
22) що суддя розпиває спиртні напої в залі судових засідань та виставляє свої напівоголені фото в соціальних мережах, що ставить під сумнів здоровість її психіки.
23) що особа_1 з вищезазначених підстав повторно звертався з відповідними заявами та скаргами до правоохоронних органів та до ВРП;
24) що КПК України, Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд” та Закон України “Про судоустрій і статус суддів” вимагають від суддів брати самовідводи від розгляду судових справ при наявності вищеописаних тут підстав;
25) що положення ч.3 ст.415 КПК України вимагають від суддів першої інстанції виносити рішення, з оглядом на наявні рішення 2 і 3 інстанції у подібних питаннях.
26) суддя своїми неправосудними рішеннями регулярно завдає вкрай великої моральної, матеріальної шкоди та шкоди життю і здоров’ю обвинуваченого;
27) суддя регулярно перебуває в неприязних стосунках із особою_1;
28) суддя переслідує особу_1 за його суспільну активність та перешкоджає діяльності громадської організації;
29) суддя проводить судові засідання поза робочим часом (до 19 години і 20 хвилин);
30) суддя продовжує складати і видавати ухвали у судовій справі № 760/4668/24 із порушенням вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ № 1196 від 24.12.2019 року «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України за № 814 від 20.08.2019 року, які набрали чинності з 01.01.2020 року);
А в примітці до своєї заяви від 25.11.2024 року про відвід судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 особа_1 зазначив таке:
“Примітка: заяву від 25.11.2024 року на паперовому носії про відвід слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 та вказані у тексті даної заяви докази надам на судовому засіданні з розгляду даної заяви. Копії п’яти ухвал Київського апеляційного суду, де згадується про потребу суддям брати самовідводи від розгляду судових справ, у випадках, ревалентним даній заяві, уже наявні у даній судовій справі”.
Останнє уже саме по собі не дозволяло судді Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко О.В. проводити судове засідання з розгляду заяви особи_1 про відвід слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 через відсутність у ній заявлених особою_1 доказів.
Відтак, заявляючи 25.11.2024 року відвід слідчій судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24, особа_1 опирався на її очевидний непрофесіоналізм, на її юридичну безграмотність, безтолковість, маразм, збочення, психічні відхилення, свавілля і безчинність, зацікавленість у розгляді сфабрикованої судової справи № 760/4668/24, а також на норми КПК України, Конституції України, висновки ВССУ та практики ЄСПЛ, Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд” та Закон України “Про судоустрій і статус суддів”.
Також, особа_1 посилався в своїй заяві від 25.11.2024 року на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, завдячуючи чому суди України застосовують при розгляді судових справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. При цьому слід врахувати, що надаючи свою згоду на застосування практики Європейського суду з прав людини, Верховна рада України виходила з того, що любі розбіжності і неоднакові тлумачення норм КПК України мусять бути прерогативою ЄСПЛ.
25.11.2024 року слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. розглянула заяву особи_1 про наявність підстав для її самовідводу та відводу від розгляду судової справи № 760/4668/24, при цьому вирішивши проігнорувати самовідвід, не дивлячись на наявність у справ чуду 5 ухвал Київського апеляційного суду, які її до цього примушували згідно вимог ч.3 ст.415 КПК України, та у відповідності до вимог ст.35 КПК України передала вказану заяву “…для подальшого вирішення іншому судді”.
У відповідності до протоколу авторозподілу Голосіївського районного суду м.Києва, заява особи_1 від 25.11.2024 року про наявність підстав для самовідводу та про відвід судді від розгляду судової справи № 760/4668/24 була передана на розгляд іншому судді тієї ж самої юрисдикції суду – Бушеленко Оксані Валеріївні, що не могло не викликати певної підозри на втручання у процес авторозподілу судових справ (авторозподіл двічі підряд визначив одну і туж саму суддю в одній і тій же самій справі, при штаті суддів у приблизно 30 чоловік).
Враховуючи те, що суддя-збоченка Бушеленко О.В., за результатами недавнішнього розгляду подібної заяви про відвід слідчої судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 винесла 08.10.2024 року не правосудне рішення, а також через те, що особа_1 звернувся з цього приводу до правоохоронних органів і ВРП, то тим самим суддя створила прецендент для свого самовідводу від розгляду заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. в межах судової справи № 760/4668/24. Тому, особа_1 подав 01.12.2024 року і на її ім’я заяву про наявність підстав для самовідводу або про її відвід від розгляду заяви від 25.11.2024 року про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. в межах судової справи № 760/4668/24. Однак, суддя-даун Бушеленко О.В., всупереч вимогам закону та судовій практиці Київського апеляційного суду, відмовилася брати самовідвід від розгляду даної заяви.
26.12.2024 року, проігнорувавши розгляд клопотання від 25.12.2024 року про перенесення судового засідання, суддя-аферистка Бушеленко О.В. протиправно розглянула заяву від 25.11.2024 року про наявність підстав для самовідводу та про відвід від розгляду судової справи № 760/4668/24 слідчої судді Бондаренко Г.В., за результатами чого постановила злочинну ухвалу, якою відмовила у її задоволенні.
В обгрунтування своїх доводів недорозвинена падаль Бушеленко О.В. зазначила таке: “26.12.2024 в судове засідання, призначене для розгляду заяви про відвід, з’явився прокурор, тоді як від обвинуваченого надійшло клопотання про перенесення судового засідання, де вказується, що він не може з’явитися на 09:30 26.12.2024 до суду через проблеми зі здоров’ям, відсутність захисника, відсутність комп’ютера, не здійснення надсилання повістки відповідно до вимог ч. 8,9 ст.135 КПК України, відсутність в матеріалах судової справи матеріалів кримінального провадження та ін. Проаналізувавши клопотання обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду заяви про відвід за відсутності заявника відводу, адже за приписами чинного процесуального законодавства його явка не визнається обов’язковою, тоді як заява про відвід викладена у письмовій формі з наведенням у ній мотивації, яку вважав за необхідне пан обвинувачений донести до відома суду. Також враховується необхідність дотримання засад розумності строків у ході розгляду заяви про відвід. За змістом поданої заяви слідча суддя Бондаренко Г.В. неналежним чином викликала його до суду, не забезпечила явку захисника та потерпілих, не встановила учасників процесу, виявляє абсолютне божевілля, безграмотність та базову юридичну необізнаність, зазначила в ухвалі нерозумні твердження, неправомірно відмовила у задоволенні двох клопотань та однієї скарги, своїми неправосудними рішеннями завдала збитків та шкоди його здоров’ю. Прокурор заперечила проти задоволення відводу, послалася на те, що доводи, наведені у заяві про відвід, не є такими, що у розумінні чинного КПК України є підставами для відводу. Щодо посилань обвинуваченого на незаконність судових рішень, ухвалених суддею Бондаренко Г.В., то відповідним процесуальним документам може бути надана оцінка судом апеляційної інстанції у разі включення таких доводів до апеляційної скарги на остаточне судове рішення у кримінальному провадженні. Проаналізувавши подану заяв та заслухавши прокурора, суд з’ясував, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва під одноособовим головуванням судді Бондаренко Г.В. перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням особи_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.377 КК України. За час перебування обвинувального акта щодо особи_1 в суді неодноразово розглядалися його клопотання про відкладення судового засідання, розглядалася заява про відвід прокурору, судді, про забезпечення трансферу та ін. Згідно з вимогами ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. З аналізу процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Проаналізовані мотиви заяви про відвід не вказують на наявність передбачених законодавством факторів, які виключають участь судді Бондаренко Г.В. у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням особи_1 та у жодний спосіб не доводять наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або необ’єктивності судді Бондаренко Г.В., не свідчать про будь-яке упередженого ставлення головуючої до обвинуваченого, а видаються суб’єктивною думкою і припущеннями, які нічним не підтверджені та які, подекуди, є зневажливими. Також слід зауважити, що незгода з судовим рішенням та процесуальними діями судді має свій законодавчо закріплений механізм реагування – оскарження судового рішення, у разі законодавчого закріплення такої можливості. Законодавець не закріпив можливості оскарження судового рішення про відмову у забезпеченні трансферу, про закриття судової справи та ін., проте це не залежить від волі окремого судді, сторони судового процесу, учасника судового провадження, стороннього спостерігача та, не може бути реалізовано у спосіб заявлення відводу судді. Перелік обставин, що виключають учать судді у кримінальному провадженні, як вказувалося вище, визначено ст. 75 КПК України, проте у заяві від 25.11.204 не зазначено належних обставин та не доведено факторів, які виключають участь судді Бондаренко Г.В. у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням особи_1 за ч.1 ст.277 КК України у розумінні ст.75 КПК України. Враховуючи викладене, заявлений відвід задоволенню не підлягає”.
В той же самий час, суддя-дебіл Бушеленко О.В. чомусь не надала в своїй неправосудній ухвалі правової оцінки кожному із 30 зазначених підстав для відводу слідчої судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 та вже наявним доказам у справі суду, в тому числі 5 ухвалам з апеляційної інстанції.
І це попри те, що законодавець вимагає від суддів в суворому порядку описувати і аналізувати в своїй ухвалі кожну деталь, яку заявник зазначив в своїй заяві. А якщо суддя Бушеленко О.В. умисно цього не зробила, то це може розцінювати як елемент безграмотності, злочинності або божевілля.
Однак, що б із цих трьох причин не було справжньою запорукою винесення правосудного рішення, твердолоба мавпа Бушеленко О.В. не має жодного права і надалі працювати в цьому суді, хіба що старою шлюхою на вулиці Окружній. Більше чим очевидно, як це витікає з перерахованих вище 30 підстав для відводу судді Бондаренко Г.В., що розумово відстала аферистка Бушеленко О.В. умисно приховала усі ці причини з метою необ’єктивного розгляду заяви про її відвід.
Більше того, суддя-виродок Бушеленко О.В. викривила справжнє значення положень КПК України, адже насправді дозволяється проводити судове засідання без участі сторін, якщо вони всі повідомлені завчасно і у належний спосіб, і якщо вони не хочуть скористатися своїми правами на участь у судовому засіданні, про що не йдеться у випадку з особою_1, адвокатом та двома потерпілими.
Бездарна аутсайдерка Бушеленко О.В. не мала права на проведення засідання у причині:
1) рецидивуючих кровотеч з циркулярних виразок обох нижніх кінцівок в особи_1;
2) щоденних поліклінічних перев’язках та медикаментозному доліковуванні в післяопераційному періоді;
3) відсутністі в особи_1 захисника (адвоката), який уникає обов’язку першої ознайомчої зустрічі, а також через його небажання вивчення матеріалів судової № 760/4668/24 та кримінальної справи № 42021100000000654 від 22.10.2021 року;
4) не надсилання особі_1 повістки на призначене судове засідання, відповідно вимогам ч.8,9 ст.135 ПК України;
5) отримання повістки в електронній формі із запізненням на 2,5 дні, що позбавило особу_1 часу для підготовки до призначеного судового засідання (а потрібно було отримати мінімум як за 3 доби відповідно вимогам ч.8,9 ст.135 ПК України);
6) відсутності у справі № 760/4668/24 матеріалів кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, що мало стати частиною судового розгляду заяви;
7) відкриття судової справи, всупереч вимогам апеляційної інстанції, потрібної судової справи з розгляду матеріалів кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, що мусило стати частиною судового розгляду заяви…
Більше цього, суддя-забулдига Бушеленко О.В. була зобов’язаною на підставі вимог ст.220, 20, 42, 49 КПК України, Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», практики ЄСПЛ та практики Верховного Суду перенести призначене судове засідання у судовій справі № 760/4668/24 на такий час, який був би достатнім для захисника (адвоката) для знайомства із особою_1, з матеріалами судової справи № 760/4668/24 та з матеріалами кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, а також для створення адвокатом різних пороцесуальних документів.
Також, суддя-чупакабра Бушеленко О.В. вимушена була забезпечити явку захисника особи_1 у таке судове засідання, чого не зробила.
За таких обставин суддя-шизоїд Бушеленко О.В., постановивши Ухвалу у справі № 760/4668/24 від 26.12.2024 року, якою відмовила особі_1 у задоволенні заяви про відвід судді Бондаренко Г.В., яка подавалась на підставі ст.75-81 КПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично істотно порушила вимоги цих самих законів.
А що стосується не розгляду клопотання від 25.12.2024 року та проведення судового засідання без участі обвинуваченого та його захисника, без участі належним чином викликаних потерпілих, то це все припідносилося бездарною суддею як “відсторонення від правосуддя”, що мусить для неї відгукнутися кримінальною і дисциплінарною відповідальністю.
26.12.2024 року псевдосуддя Бушеленко О.В. винесла ухвалу у справі № 760/4668/24 за наслідками розгляду відводу судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/28584/20, за результатами якого вчинила підроблення, приховала вчинені злочини, надала допомогу злочинній особі, постановила неправосудну ухвалу, порушила присягу судді та перешкодила правосуддю. Крім цього, дана суддя умисно спотворила міжнародні і вітчизняні норми права, які гарантували особі_1 відвід судді Бондаренко Г.В. від розгляду сфальшованої справи № 760/4668/24.
Більше цього, очкаста каракатиця Бушеленко О.В. проігнорувала вимоги ст.21, 534, 535 КПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, адже досі не надала учасникам провадження паперової копії саме такої ухвали.
Крім цього, дебілоїдка Бушеленко О.В., у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ №1196 від 24.12.2019 року «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА України № 814 від 20.08.2019 року, які набрали чинності з 01.01.2020 року), винесла ухвалу у справі № 760/4668/24, яка неправильним чином сформована: ухвала містить міжрядкові відступи, шрифт ухвали значно менший встановленого, в правому верхньому куті ухвали немає напису “З оригіналом згідно”, ухвала містить виділені жирним кольором окремі слова, в ухвалі не зазначено без зазначення в ухвалі де зберігається її оригінал, ухвала не підписана суддею ані секретарем, в ухвалі не вказано ПІП судді та секретаря, в ухвалі не зазначено дати віддрукування ухвали, в ухвалі не зазначена кількість аркушів, ухвала не завірена гербовою печаткою, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі не вказано дати створення копії, на пломбі не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі не вказано ПІП судді, на пломбі немає підпису секретаря суду, на пломбі немає гербової печатки суду. Усе це робить з даної ухвали шматок брутального паперу, який годиться хіба що для підтирання дуп африканських нігерів!
Також слід зазначити, що аферистка Бушеленко О.В. даною неправосудною ухвалою частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривен, тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і Тероборони (в тому числі виживаємість бійців ЗСУ і Тероборони через брак засобів захисту і сучасного озброєння) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Відповідно вимогам ст.135 КПК (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні):
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом особистого вручення повістки або надсилання її поштою, електронною поштою чи факсом, здійснення виклику по телефону.
У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається особі працівником зв’язку або правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в суді.
7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
9. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
У ст.42 КПК України (Підозрюваний, обвинувачений) зазначається:
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому ст.276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть.
3. Підозрюваний, обвинувачений має право:
1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2) бути повідомленим про свої права, передбачені Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;
3) на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення або відмовитися їх давати;
6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями ст.213 цього Кодексу;
8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13) заявляти відводи;
14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст.290 Кодексу;
15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку КПК;
17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18) користуватися рідною мовою, отримувати копії документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
4. Обвинувачений також має право:
1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників провадження;
4) виступати в судових дебатах;
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому Кодексом порядку рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;
7) отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
8) брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику органу пробації інформацію, необхідну для підготовки доповіді, ознайомлюватися з досудовою доповіддю, подавати зауваження та уточнення.
5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені Кодексом.
6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
7. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення;
3) підкорятися вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати інформацію представнику органу пробації, необхідну для підготовки доповіді.
8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.
Стаття 49 КПК України (Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням) передбачає:
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання рішення про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Стаття 20 КПК України (Забезпечення права на захист) гарантує:
1. Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.
У ст.75 КПК України (Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні) зазначено:
“1. Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами”.
Статтею 80 КПК України (Заява про відвід) передбачено таке:
“1. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у провадженні.
3. Заяви про відвід можуть бути заявлені під час досудового розслідування, так і під час провадження.
4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. 5. Відвід повинен бути вмотивованим”.
Ст.81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), вимагається таке:
“1.У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 Кодексу.
У разі оголошення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необ’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого суддя Бондаренко Г.В. регулярно уникає, добре знаючи, що особа_1 подав до ГПД НАБУ заяву про вчинення нею низки кримінальних правопорушень та скаргу до Вищої ради правосуддя.
Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для самовідводу судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24, від чого остання регулярно уникає.
З таким твердженням погоджується 5 колегій суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, які своїми Ухвалами уже задовольнили п’ять заяв особи_2 про їх відвід, а їх колеги – роками беруть самовідводи від розгляду проваджень, де однією із сторін є особа_1.
Тобто, сам факт звернення особи_1 до правоохоронних органів із заявами про вчинені вказаними суддями кримінальних правопорушень являється прямою підставою для їх самовідводів або для задоволення заяв особи_2 про їх відвід від розгляду будь-яких судових справ. І цей факт не міг бути проігнорованим суддею Бушеленко О.В., адже положення ч.3 ст.415 КПК України зобов’язують суддів першої інстанції виносити рішення з оглядом на уже існуючу судову практику у подібних питаннях у судах 2 і 3 рівнів.
Тобто, виходячи з вимог ч.3 ст.415 КПК України, «…висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції… Так само, дані рішення (вказівки) є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування». Ідентичної позиції притримується і Верховний суд України.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «…висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».
Згідно з вищеописаними нормами має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу являється обґрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зав’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді. Відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил етики.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відтак, вищенаписане доводить, що суддя-дегенератка Бушеленко О.В. є психічно хворою особою, інакше б вона не стала заперечувати ті очевидні норми права, на які посилався особа_1 в своїй заяві, та які чітко прописані в КПК України, Конституції України, Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд”, практиці ЄСПЛ, рішеннях ВССУ і т.д.
Попри це все, окремо потрібно зауважити, що малорозумна і злочинна особа Бушеленко О.В., як це витікає із листа ТУ ДСА за №6-інф/В94-20-101/20 від 18.11.2020 року, незаконно відправляє правосуддя, адже не склала присяги судді та не має дати зарахування до штату суддів. Зате ця малорозумна шизоїдка створила власний синдикат, де використовує свого чоловіка-адвоката для шинкування неправосудними рішеннями. А саме, ця недорозвинена мавпа створила сімейний бізнес, де чоловік вишукає клієнтів, а безмозка потвора Бушеленко О.В. продає їм потрібні судові рішення. Саме тому аферистка Бушеленко О.В. так часто вносить зміни до своєї декларації, де щоразу хвастається збільшенням у себе кількості та обсягів земельних ділянок, площі житла, кількості автівок та айфонів 16. Жиріючи у незаконно набутій розкоші, неадекватна курва Бушеленко О.В. вчиняє аварії на автомобільних дорогах України, де калічить людей і їх майно, про що вже була притягнута Печерським районним судом м.Києва до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищезазначеного можна прийти до логічного висновку, що зовсім одуріла суддя Бушеленко О.В. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права.
А за подібні злодіяння в сиву давнину таких суддів царі казнили, а зі смердючої шкіри цих нелюдів робили ремені, якими потім обплітали стільці, на яких садили дітей убитих суддів-корупціонерів, що б ті довічно пам’ятали, чим може завершитися і для них винесення неправосудних рішень. А художники тих часів оці трагічні історії суддів закарбовували на своїх полотнах, які згодом ставали шедеврами мистецтва (копія таких картин прикладається під даною статтею).
В той же самий час, хіба не за ці самі вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі десяти років гинуть найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України у російсько-українській війні? Божевільна аферистка Бушеленко О.В. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забула про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), бійців ЗСУ і територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, аферистка Бушеленко О.В. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці Територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть божевільній колаборанці Бушеленко О.В. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, Президент України і СБУ не бажають реагувати на її підривну діяльність, саботаж і державну зраду у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що шизофренічка Бушеленко О.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. А якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/4668/24 витікає з предмету громадської діяльності особи_2, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шахрайки Бушеленко О.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Бушеленко О.В. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Брудна хвойда Бушеленко О.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, вчиняє підроблення, проводить судові засідання без участі сторін, перешкоджає доступу до правосуддя, не розглядає клопотань, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, деморалізує бійців ЗСУ і Тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і Тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Потвора Бушеленко О.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-дегенератом Бушеленко О.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності твердолобої судді Бушеленко О.В. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-колаборантом Бушеленко О.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР та ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-колаборантом Бушеленко О.В.
Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді Бушеленко О.В., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.