Бондаренко Г.В. викрадає документи і не допускає адвокатів

У провадженні слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галини Вікторівни знаходиться на розгляді судова справа за № 760/4668/24 з розгляду кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно особи_1, винного у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.377 КК України, в той час як в ухвалі суддів Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В., Ковальської В.В. у провадженні № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року йшлося про розгляд у вказаному суді кримінального провадження за № 420211000000006 від 22.10.2021 року.
В процесі протиправного розгляду незаконно відкритої справи № 760/4668/24 слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. неодноразово ігнорує взяття самовідводу від розгляду цієї справи, рівно як і розгляд численних заяв особи_1 з цього приводу, що суперечить вимогам ст.106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.92 Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ст.75 КПК України, положенням Європейського суду з прав людини.
У зв’язку з цим, на підставі вимог ст.75-81 КПК України, особа_1 неодноразово подавав заяви про відвід судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24, які незаконно розглядалися неадекватними і бездарними суддями Голосіївського районного суду м.Києва Коваль В.О. та Бушеленко О.В. навіть без виклику у судове засідання особи_1 та його захисників.
А при розгляді заяв вказані судді чомусь не брали до уваги надані особою_1 документальні і медіа-докази про наявність підстав для задоволення заявленого відводу, а частину наданих матеріалів – викрадали із судової справи та знищували.
Крім того, судді Бушеленко О.В. і Коваль В.О. чомусь не розглядали подані особою_1 клопотання і заяви, в тому числі про перебування на лікуванні, що унеможливлювало розгляд заяв про відвід слідчій судді Бондаренко Г.В. без участі особи_1 та/або його адвоката в силу діючих вимог ст. 20, 42, 49 КПК України, Конституції України та в контексті вимог ст.6 Європейського суду з прав людини.
28.01.2025 року, у відповідь на призначення слідчою суддею Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. наступного за чергою незаконного судового засідання з розгляду судової справи № 760/4668/24, особа_1, за 12-14 годин до призначеного судового засідання, відправив судді Бондаренко Г.В. на її робочий імейл [email protected] та на імейл Голосіївського районного суду м.Києва [email protected] заяву-повідомлення “Про наявність процесуальних підстав для самовідводу судді від розгляду судової справи і клопотання “Про перенесення судового засідання”, які скріпив часто вживаним цифровим підписом у форматі asice.
В своїй заяві-повідомленні від 28.01.2025 року про наявність підстав для самовідводу судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24, особа_1 зазначив 8 причин:
“1) не виконання ухвали Київського апеляційного суду стосовно відкриття і розгляду судової справи в межах кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року;
2) сяддя допустив дії, які розцінюються як умисні проступки або через власну недбалість:
3) істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання обов’язків або привели до порушення правил юрисдикції або складу суду;
4) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
5) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свобод, в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
6) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників процесу;
7) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
8) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до потерпілих, адвокатів, свідків чи інших учасників судового процесу…”.
Саме через це особа_1 повторно змушеним був звернутися 25.11.2024 року до НАБУ із заявою про вчинені слідчим суддею Бондаренко Г.В. кримінальних правопорушень та подати чергову скаргу до ВРП з вимогою відкрити дисциплінарну справу. Крім того, особа_1 повідомив Офіс Президента України та Голову Верховної Ради про безчинність судді Бондаренко Г.В. В той же самий час, на підставі вимог ст.106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.92 Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ст.75-81, 415 КПК України, Конституцію України, положення Європейського суду з прав людини, а також виходячи з усього вищенаписаного, особа_1 вважає, що суддя Бондаренко Г.В. мусить взяти самовідвід від розгляду судової справи № 760/4668/24.
А у примітці до заяви-повідомлення від 28.01.2025 року особа_1 зазначив:
“копії трьох ухвал Київського апеляційного суду, де згадується про потребу слідчим суддям брати самовідводи від розгляду судових справ, у випадках, ревалентним даній заяві, уже наявні у цій судовій справі (як і решта усіх доказів, про які згадувалося в двох заявах про відвід судді Г.Бондаренко)”.
В додатку до заяви-повідомлення від 28.01.2025 року особа_1 прикріпив копії документів:
1) фотокопію Рішення ВРП про покарання судді Рівненського міського суду, сім аркушів;
2) фотокопію скарги до ВРП про притягнення до відповідальності судді Бондаренко Г.В., сім аркушів;
3) копію 3 СМС-повісток від судді Бондаренко Г.В. на мобільний телефон ГО, два аркуші;
4) дві копії окремих Ухвал про самовідвід колегії суддів Київського апеляційного суду, два аркуші;
5) копію фото судді Бондаренко Г.В. про те, як вона вживає спиртні напої в залі суду, одне фото.
В своєму клопотанні від 27.01.2025 року про перенесення судового засідання у судовій справі № 760/4668/24, особа_1 зазначав:
“На 28.01.2025 року, рівно на 10-00, було призначене судове засідання у судовій справі № 760/4668/24 (у кримінальному провадженні за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року), на яке з’явитися я не можу з наступних причин:
1) рецидивуюча обільна лімфоррея з численних пухирців обох нижніх кінцівок;
2) ризик гіповолемічного шоку через щоденну та велику втрату лімфи;
3) через відсутність у мене захисника (адвоката);
4) через подання 25.11.2024 року заяви про відвід судді Бондаренко Г.В. від розгляду незаконно відкритої судової справи № 760/4668/24, на розгляд якої мене і мого адвоката ніхто не викликав;
5) через не виклик мене і мого захисника у дане судове засідання у законний спосіб, відповідно вимогам ч. 8, 9 ст.135 КПК України (а заяв спеціального взірця про надсилання СМС на мої та моїх родичів номери мобільних телефонів або на номери мобільних телефонів моєї громадської організації я не писав і відповідної згоди суду не надавав, що карається ст.106 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»);
6) через не виклик у судові засідання потерпілих”.
У примітці до клопотання про перенесення судового засідання від 27.01.2025 року особа_1 зазначив:
“…Дві довідки про стаціонарне лікування з 4 та 6 МКЛ м.Києва уже наявні в матеріалах судової справи”.
А в додатках до клопотання про перенесення судового засідання особа_1 прикріпив:
“1) копію Рішення ВРП про притягнення до дисциплінарного провадження судді, чотири аркуші;
2) копію медичної довідки з 3 МКЛ Солом’янського району м.Києва про безперервне лікування, один аркуш;
3) копію отриманої СМС-повістки від судді Бондаренко Г.В. на мобільний телефон ГО, один аркуш;
4) копію довідки МСЕК про встановлення 2 гпупи інвалідності, один аркуш;
5) копію довідки судинного хірурга з інституту Шалімова, один аркуш”.
28.01.2025 року, добре знаючи, що персональний комп’ютер особи_1 був протиправно вилученим ст.слідчою СУ ГУ НП в м.Києві Ткаченко А.В. при проведенні незаконного обшуку нежитлових приміщень, в той час як клопотання про повернення протиправно вилученого майна дана суддя не задовольнила, суддя Бондаренко Г.В. з незрозумілих причин надіслала на електронну адресу особи_1 повістку, в якій зазначила абсолютну дурню, що нібито нею і Голосіївським районним судом м.Києва не було отримано додатки, перераховані у клопотанні від 28.01.2025 року про перенесення призначеного судового засідання, а також до заяви-повідомлення від 27.02.2025 року про наявність процесуальних підстав для самовідводу, а тому зобов’язує особу_1 у наступному судовому засіданні надати докази поважності причин не прибуття у судове засідання 28.01.2025 року у вигляді медичних документів.
За таких умов, пересічному громадянину або знаному юристу зовсім не зрозуміти, а навіщо потворній мерзоті Бондаренко Г.В. аж 20 одних і тих самих медичних довідок? Адже як це уже неодноразово зазначалося особою_1, саме такі копії медичних документів уже наявні у вказаній судовій справі (у додатках до кожної заяви про відвід судді, до скарг слідчому судді та до клопотань про вчинення дій).
В той самий час, суддя Бондаренко Г.В. чомусь потенційно ухиляється від розгляду отриманих клопотань та заяв, порушуючи вимоги ст.220, 20, 42, 49 КПК України щодо забезпечення обвинуваченого вторинною правовою допомогою, забезпечення явки в судові засідання адвоката обвинуваченого та потерпілих і адвокатів потерпілих, без чого об’єктивний і справедливий розгляд судової справи №760/4668/24 буде неможливим. І потім, суддя Бондаренко Г.В. не має права не розглядати отримані клопотання і заяви, а за результатами їх розгляду – змушена винести не пізніше 3 днів відповідні ухвали. Тоді чому суддя порушує закон і цього регулярно не робить? І чому на ці безчинства не реагують уповноважені правоохоронні органи і ВРП?
А що стосується хворобливих тверджень судді, що ніби-то “по дорозі до суду” загубилися копії медичних документів, то це просто абсурд, якщо тільки не звична дурнуватість! Хіба таке могло статися відразу з двома електронними листами (що були відправлені на імейл судді та на імейл суду)? Тим паче, що помічниця судді Бондаренко Г.В. підтвердила в телефонній розмові отримання цих двох електронних листів із усіма додатками.
Теж саме зробив і адміністратор ІКЗ ЦЗО веб-сайту its.czo.gov.ua, сайт якого наносив цифровий підпис на копії медичних і не медичних документів, що були у двох електронних листах.
За твердженнями адміністратора, запаковані у ZIP-контейнер документи загубитися не могли. Тим паче, у такому відомому і доступному для усіх користувачів форматі як desctop.rar.asice. А як на мене, то якщо губляться певні додатки з одного електронного листа, то вони губляться частково, а не повністю усі (12 штук у кожному листі), при цьому зберігаючи уцілілими у двох електронних листах лише одне клопотання і одну заяву.
Зрештою, для таких випадків ДСА України постановило Наказ, яким примушує усі судові органи України складати Акти недостачі заявлених у листуванні документів (Наказ Державної судової адміністрації України від 01 червня 2023 року №268 “Про внесення змін до “Інструкції про порядок обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Державній судовій адміністрації України та територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, затвердженої наказом від 28.11.2018 № 587), з чим ми неодноразово у своїй громадській діяльності і стикаємося. Але на жаль, саме таких актів недостачі чомусь не було створено і не було надіслано на адресу особи_1 суддею-аферисткою Бондаренко Г.В., що остаточно доводить, що саме вона їх і викрала та знищила. При цьому заишається відкритим лише одне запитання: а чому безмозка потвора Бондаренко Г.В. не домовилася із працівниками канцелярії підробити цей акт недостачі заявлених документів?
Виходячи з вищенаписаного можна припустити, що проросійський орк Бондаренко Г.В. переслідує керівників громадських організацій і протидіє громадській діяльності вцілому, що є частиною її підривної роботи в межах Голосіївського районного суду м.Києва, яка щедро оплачується із бездонної скарбниці ФСБ.
У ст.75 КПК України (Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні) зазначено:
“1. Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами”.
Статтею 80 КПК України (Заява про відвід) передбачено таке:
“1. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у провадженні.
3. Заяви про відвід можуть бути заявлені під час досудового розслідування, так і під час провадження.
4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
5. Відвід повинен бути вмотивованим”.
Стаття 20 КПК України (Забезпечення права на захист) гарантує:
1. Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.
У ст.42 КПК України (Підозрюваний, обвинувачений) зазначається:
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть.
3. Підозрюваний, обвинувачений має право:
1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2) бути повідомленим про свої права, передбачені Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;
3) на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення або відмовитися їх давати;
6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;
8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13) заявляти відводи;
14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст.290 Кодексу;
15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку КПК;
17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18) користуватися рідною мовою, отримувати копії документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
4. Обвинувачений також має право:
1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників провадження;
4) виступати в судових дебатах;
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому Кодексом порядку рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;
7) отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
8) брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику органу пробації інформацію, необхідну для підготовки доповіді, ознайомлюватися з досудовою доповіддю, подавати зауваження та уточнення.
5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені Кодексом.
6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
7. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення;
3) підкорятися вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати інформацію представнику органу пробації, необхідну для підготовки доповіді.
8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.
Стаття 49 КПК України (Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням) передбачає:
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання рішення про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Статтею 135 КПК України (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні) передбачено:
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком…
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, правоохоронного органу, слідчим, прокурором, секретарем судового засідання (якщо таке вручення здійснюється в суді).
7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
9. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Безмозка мавпа Бондаренко Г.В. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забула про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), бійців української армії і територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, аферистка Бондаренко Г.В. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть божевільній колаборанці Бондаренко Г.В. фекальну люстрацію, якщо ДБР, ГПУ, СБУ, ВРУ, ВРП і Президент України не бажають реагувати на її підривну діяльність, саботаж і державну зраду у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що збоченка Бондаренко Г.В. вчинила повторні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. А якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/4668/24 витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шизофреніка Бондаренко Г.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-виродка Бондаренко Г.В. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Недорозвинена наволоч Бондаренко Г.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, переслідує патріотів держави, протиправно відкриває судові справи, перевищує службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє підроблення, викрадає і знищує матеріали судової справи, не розглядає клопотань і заяв, не забезпечує обвинуваченого правовою допомогою, проводить судові засідання без участі адвокатів і потерпілих, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, завдає шкоди економіці держави на декілька сотень мільйонів гривень, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Потвора Бондаренко Г.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці колаборантом Бондаренко Г.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності дегенератки Бондаренко Г.В. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-колаборантом Бондаренко Г.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані повторні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-зрадником Бондаренко Г.В. Крім цього, було прийнято рішення про повторне повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді Бондаренко Г.В., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Post Views: 163