Чернобай О.В. підробляє документи і підкуповує суддів

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі №753/8648/16-ц (провадження 2/753/4926/16) позовну заяву особи_1 до ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком» про визнання дій по вилученню двох сайтів і одного домену протиправними, зобов’язання повернути дані сайти і домен, відшкодування матеріальних і моральних збитків та упущеної вигоди залишено без задоволення. Вказане рішення, після 9-річного розгляду судової справи №753/8648/16-ц, було винесене неправосудно, не обгрунтовано, з елементами грубих підробленнь, з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а судова справа була частково розкраденою, а декотрі важливі доказові матеріали позивача – буди знищеними.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно дотримуватися вимог щодо законності і обґрунтованості рішень у цивільній справі (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 року).
Відповідно ст.259 ЦПК України (Порядок ухвалення судових рішень):
1. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
2. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
3. Якщо в одному провадженні об’єднані кілька взаємопов’язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.
Якщо за вимогами, об’єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
4. Ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
5. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
6. У виняткових випадках, залежно від складності справи, складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.
7. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
8. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формі.
Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду – кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).
Попри це, як свідчать створені судом і позивачем аудіозаписи, суддя Комаревцева Л.В. провела 16.10.2024 року своє останнє судове засідання у цивільній справі №753/8648/16-ц та вийшла в нарадчу кімнату до 21.10.2024 року включно. При цьому, на проголошення повного тексту ухвали 21.10.2024 року нікого з учасників процесу суд не запрошував.
Однак, як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень, суддя Комаревцева Л.В. примудрилася паралельно провести два десятки судових засідань в інших судових справах в період з 16.10.2024 року по 21.10.2024 року, тим самим порушивши таємницю нарадчої кімнати, що являється безумовною підставою для скасування нею винесеного рішення від 21.10.2024 року у справі №753/8648/16-ц.
Статтею 245 ЦПК України (Таємниця нарадчої кімнати) зазначено:
1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
В Постанові ККС ВС щодо порушення таємниці наради суддів від 22.07.2019 року зазначено: «Якщо суд перебуває в нарадчій кімнаті для ухвалення судового рішення у відповідному провадженні, розгляд ним інших судових справ у цей період, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, свідчить про порушення таємниці наради суддів, що є істотним порушенням вимог закону».
Про це також йдеться в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду у складі Верховного Суду. У касаційних скаргах ставилися питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду, які мотивувалися істотними порушеннями вимог процесуального закону, що перешкодило судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення. Зокрема, один із захисників у касаційній скарзі стверджував про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати.
Колегія суддів ККС ВС визнала ці доводи обґрунтованими з огляду на таке.
Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантією об’єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості та справедливості суду. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання. Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом, і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у провадженні. Важливість дотримання такої таємниці не підлягає оспорюванню, а в разі її порушення нівелюється сам процес ухвалення законного судового рішення незалежним судом.
Під час розгляду провадження судом першої інстанції, після дебатів, суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання. У цьому випадку законодавець недарма вжив термін «негайно», оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, а й зосередження суду на обставинах того провадження, яке він має завершити ухваленням законного судового рішення.
У свою чергу, захисник на підтвердження своїх доводів про порушення місцевим судом таємниці нарадчої кімнати долучив до касаційної скарги копії восьми судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень, які суддя, котра входила до складу колегії суддів, що розглядала згадане провадження, ухвалила в інших судових справах під час перебування в нарадчій кімнаті.
Як з’ясувалося, вказані рішення стосувалися призначення підготовчих судових засідань в інших справах; повернення отриманих матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з неявкою осіб, щодо яких було складено протоколи, для доопрацювання та усунення недоліків; розгляд заяви засудженого про судове засідання в режимі відеоконференції; призначення захисника з центру безоплатної вторинної правової допомоги.
Суд касаційної інстанції, враховуючи положення законодавства, за наведених обставин щодо вчинення суддею відповідних процесуальних дій та ухвалення судових рішень в інших провадженнях під час її перебування в нарадчій кімнаті в складі колегії суддів в зазначеному провадженні, констатує порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, що є істотним порушенням вимог процесуального закону, а отже − підставою для скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладених у Постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Останнє також вимагає скасування рішення у цивільній справі №753/8648/16-ц.
Крім того, рішення суду першої інстанції у цивільній справі №753/8648/16-ц не відповідає зазначеним вище положенням закону та практиці Верховного суду з наступних підстав.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив не вірний висновок про те, що Договору про надання хостингу, про реєстрацію домену, надання 5 доменних електронних скриньок та про надання медіа-послуг між особою_1 та ТОВ «Адамант» за 2003 рік нібито не існує, і що доказів цьому нібито в даній судовій справі немає, що спростовується наявними у справі суду квитанціями про отримання ТОВ «Адамант» від особи_1 готівкових коштів за 2003-2004 роки.
Частиною 2 ст.218 ЦК України передбачено: якщо договір укладено усно і одна із сторін здійснила платіж, а інша прийняла його, то позивач може звернутися до суду з позовом про визнання договору дійсним.
Це саме стосується і вищеперерахованих послуг ТОВ “Адамант” згідно укладеного 28.09.2005 року Договору за № 122/2005, які своєчасно і регулярно оплачувалися особою_1 аж до кінця 2015 року, поки ТОВ “Адамант” із ТОВ “Адамант-Телеком” не викрали в особи_1 його два сайти і один домен і не перестали надавати послуги з хостингу, делегування домену, підтримування МХ-записів з іншого домену, надання послуг 5 доменних поштових скриньок.
Однак, суддя Комаревцева Л.В. чомусь поспішилася при винесенні свого шахрайського рішення послатися на підроблене адвокатом ТОВ “Юридична компанія “Чернобай та партнери” Чернобай О.В. повідомлення особи_1 від 29.09.2009 року про нібито припинення дії Договору за № 122/2005.
І це в той самий час, коли Договором за № 122/2005 від 28.09.2005 року було передбачено, що поштовим листом потрібно лише попереджати одна сторона – іншу, і тільки но про припинення дії даного Договору або внесення до нього певних змін, і що такі попередження мають подаватися у письмовій формі та не менше як за 30 днів. В даному ж випадку, лист від 29.09.2009 року, за твердженням адвоката-шахрая Чернобая О.В., нібито був відправлений простим поштовим листом.
Останнє не витримує критики, адже протирічить і дії Договору № 122/2005 від 28.09.2005 року, Постанові Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» і практиці Верховного суду. Щодо Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», то нею передбачається таке: у листах з оголошеною цінністю (цінних листах) пересилаються – цінні папери, документи (дипломи, паспорти, посвідчення водія, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, трудові книжки, військові квитки тощо), облігації державних позик, лотерейні білети, грамоти, фотокартки, художні картки, рукописи, пенсійні та судові справи, ділові папери, звіти, заяви, клопотання, вимоги, скарги, претензії, акти, договори і.т.д., тобто документи що становлять цінність для відправника або одержувача. Простий же лист являється звичайним поштовим відправленням, що приймається працівниками пошти для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення та без видачі відправникові розрахункового документа про прийняття такого листа і доставляється адресатові (одержувачу) без відповідної розписки. Таке поштове відправлення не підлягає належному контролю і відповідно, поштова служба за не доставку такого відправлення, або ж за несвоєчасну доставку кореспонденції – жодної відповідальності не несе. З цього витікає наступне: порушуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», відправник простого листа бере на себе всі ризики, що пов’язані з не доставкою адресату його кореспонденції, або ж з більш пізніми термінами доставки. Крім цього, відправляючи просту кореспонденцію відправник простого листа мусить усвідомлювати, що терміни доставки адресату його кореспонденції не можуть бути доказаними у випадках можливих оскаржень до державних інстанцій чи то до суду. Це саме стосується і вмісту простого поштового листа, який ніким із сторін не контролюється.
В тойже час суддя не надала жодної оцінки тому, що Договором № 122/2005 від 28.09.2005 року не дозволялося ТОВ “Адамант” передавати виконання своїй обов’язків третій стороні, що вона згодом і проігнорувала, адже навіть без попередження особи_1 передала на обслуговування його два сайти і один домен ТОВ «Дата-Центр Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком», не дивлячись на те, що ТОВ «Дата-Центр Адамант» на той час уже був під слідством за шахрайства.
Також, суддя уникла від надання правової оцінки і тому, що досі не існує жодного Договору між особою_2 і ТОВ «Дата-Центр Адамант», між особою_2 і ТОВ «Адамант-Телеком», між особою_2 і ТОВ «Адамант» про надання хостингу для двох сайтів, делегування одного домену, підтримку МХ-записів для іншого домену та надання п’яти електронних доменних скриньок.
Також, суддя уникла від надання правової оцінки тому, що досі немає іншого Договору між особою_1 і ТОВ «Дата-Центр Адамант», між особою_1 і ТОВ «Адамант-Телеком», між особою_1 і ТОВ «Адамант» про надання хостингу для двох сайтів, делегування одного домену, підтримку МХ-записів для іншого домену та надання п’яти електронних доменних скриньок, після того як два сайти і один домен особи_1 поверталися назад на обслуговування до ТОВ “Адамант”.
Останнє підтверджується тим, що на день нібито укладеного Договору-оферти між особою_2 і ТОВ «Адамант-Телеком» уже діяла оплата вказаних вище послуг від особи_1 на рік уперед (терміном до 17.09.2014 року), з чим повністю згідні ТОВ “Адамант” і ТОВ “Адамант-Телеком”. До того ж, особа_2 померла 23.10.2013 року, так і не зробивши жодної оплати послуг з хостингу для двох веб-сайтів, за обслуговування одного домену і за 5 доменних електронних скриньок.
Суд першої інстанції в своєму рішенні зробив не вірний висновок, що нібито дії ТОВ «Адамант» щодо переуступки прав за Договором № 122/2005 від 28.09.2005 ТОВ «Дата-Центр-Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком», рівно як і повторної переуступки прав третьої сторони («ТОВ «Дата-Центр-Адамант» для ТОВ «Адамант-Телеком», а ТОВ «Адамант-Телеком» – для ТОВ «Адамант») за Договором № 122/2005 від 28.09.2005 року є нібито законним та таким, що відповідає вимогам цьому договору, адже насправді вказаним договором це було недозволеним явищем.
16.12.2015 року та 19.02.2016 року ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» надіслали на ім’я особи_2 два рекомендованих листи за №31 та №14 з повідомленням про начебто допущені порушення п.3.2.4 Договору (передача прав третім особам). Тобто, даними листами ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» “попередили” вже померлу на той час особу_2 про порушення умов Договору № 122/2005 від 28.09.2005 року, який був насправді укладеним не з нею, а з особою_1. Більше того, у такому Договорі взагалі є відсутнім п.3.2.4, який обмежував би права особи_1. Однак, суд в оскаржуваному рішенні залишив вказані доводи та факти без належної правової оцінки.
Також, суд чомусь обійшла своєю увагою і факти численних підроблень адвоката Чернобай Д.В., а особливо – квитанцій про сплату послуг за хостинг, делегування домену і за послуги 5 доменних електронних скриньок, в яких було умисно підтерто ім’я і по-батькові особи_1 що б потім завідомо неправдиво стверджувати в судах різних інстанцій, що начебто ці самі підтерті квитанції оплачувалися померлою особи_2 (адже прізвища в особи_ 1 і в особи_2 були однаковими).
І це попри те, що 5 свідків на стороні особи_1 надавали в суді однозначні пояснення, що на прохання особи_1, через його немічність (захворювання), вони носили в банк надіслані вказаними вище товариствами квитанції і сплачували особистими коштами особи_1 вищеперелічені послуги ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант».
Суддя Комаревцева Л.В. також не надала належної оцінки і тому факту, що особа_2 не встигла перед своєю смертю виконати вимог ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант», адже не завірила у нотаріуса свій особистий підпис, не надіслала його на адресу цих товариств та не прибула до їх офісу, а тому подана особою_1 заява про передачу домену не могла бути розглянутою.
Крім того, умовою для передачі домену особи_1 у приватну власність особи_2 являлося те, що ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант», на письмову вимогу цих двох осіб, мали надіслати на їх поштові адреси паперові бланки нових договорів (для їх заповнення і підписання), чого вони досі так і не зробили.
Також, суддя Комаревцева Л.В. не надала правової оцінки і тому, що міжнародний архівний веб-сайт Wayback Machine не знайшов і не зафіксував даних про нібито внесені ТОВ «Адамант» зміни в Договір-оферту щодо обмежень у використанні веб-ресурсів фізичними особами, а також не знайшов листа за № 433/3 від 29.09.2009 року (а.с.54, том 1) про припинення дії Договору за №122/2005, що доказує фіктивність виправдувальної позиції ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант».
Також, суддя Комаревцева Л.В. чомусь проігнорувала Довідку з приватного підприємства особи_1, що насправді його два авторських сайти не являються власністю підприємства, не орендуються його підприємством і ніколи не використовувалися для потреб діяльності приватного підприємства.
Суддя Комаревцева Л.В. навіть проігнорувала свідчення з цього приводу 5 свідків, які підтвердили те, що два авторських сайти належать особі_1 на правах приватної власності та що вони ободва використовуються для потреб громадської і політичної діяльності, а також як площадка для висвітлення наукової діяльності, яка провадилася і на його приватному підприємстві (адже за адресою, вказаною на цих двох сайтах, знаходилася громадська організація і медичний центр, що належали особі_1).
Останнє доказується тим, що час створення одного веб-сайту, який має таку саму назву як і приватне підприємство особи_1, передує відкриттю приватного підприємства аж на 2 роки, про що є відповідні квитанції у справі суду. Суддя Комаревцева Л.В. проігнорувала і докази того, що особа_2 перед своєю сметю передала особі_1 за заповітом усе своє рухоме і не рухоме майно, як єдиному спадкоємцю, про що усправі суду також наявна довідка від нотаріуса Чорноног Л.В., що передбачало безперешкодне повернення ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» у приватну власність особи_1 відчужуваного домену, на випадок, коли б передача даного домену все-таки відбулася.
Проігнорованими суддею Комаревцевою Л.В. залишилися і покази 2 із 5 свідків, які свідчили в суді, що особа_1 повідомляв ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» про те, що особа_2 померла.
Крім цього, 26.12.2015 року, у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, особа_1 повідомляв ТОВ «Адамант» про те, що особа_2 трагічно загинула 18.10.2013 року, і що згідно заповіту, він прийняв від померлої особи_2 усе її рухоме і нерухоме майно.
Також, даним листом особа_1 звертав увагу керівників ТОВ «Адамант» на те, що вони порушили п.8.4 Договору, згідно якого Сторони договору мають право ініціювати розірвання Договору за власним бажанням, попередивши при цьому іншу сторону за 30 днів, в той час як особа_1 досі не отримував повідомлень про намір ТОВ «Адамант» здійснити таке право.
Крім цього, про смерть особи_2 знали ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» із листів-відповідей Рокитнівського райсоцзабезу Рівненської області, куди вони обоє подавали свої письмові запити (копії їх пояснень і копії листів-відповідей наявні у справі суду).
Суд першої інстанції не звернув потрібної уваги і на ті обставини, що у своїх листах від 26.12.2015 року до ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» особа_1 просив якнайскоріше поновити працездатність його веб-сайтів і 5 доменних електронних скриньок або повернути їх у його законну власність, шляхом надання доступу до серверу для скачування баз даних і папок двох сайтів, або ж надати йому копії його двох веб-сайтів, в останній версії, записаних на комп’ютерний диск.
І що найголовніше, суддею не було надано правової оцінки тому, що невдала спроба передати особі_2 домен не передбачало передачу сайту до цього домену. Адже сайт і домен – це зовсім різні речі, про які надавав свої фахові пояснення в суді програміст, який створював веб-сайт до цього домену.
Тобто, якби особа_2 не померла в 2013 році і особа_1 встиг передати їй свій домен, про передачу якого і було зазначено в заяві особи_1, то особа_2 не мала б права на отримання сайту до цього домену, а також на 5 електронних скриньок, на другий сайт і на другий домен, які і надалі продовжували залишатися приватним майном особи_1. Однак, після смерті особи_2, особа_1 все-рівно отримав би назад у свою власність переданий їй домен. Попри це, суддя викривила значення цих усіх важливих речей, або ж взагалі не надала їм жодної правової оцінки, зазначивши в своєму похабному Рішенні від 21.10.2024 року лише те, що нібито ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» листом за № 433/3 від 29.09.2009 року (а.с.54, том 1) нібито попередили особу_1 про припинення дії Договору за №122/2005, в той час як належних і допустимих доказів про надсилання і про отримання саме такого повідомлення на ім’я особи_1 насправді немає.
Також, суддя Комаревцева Л.В. неправдиво зазначила у своєму злочинному Рішенні від 21.10.2024 року, що нібито особа_1 в період з 2005 року по 2009 року отримував належної якості послуги, і що претензій на адресу ТОВ «Адамант» від нього не надходило. Як свідчить електронна переписка, особа_1 регулярно скаржився працівникам технічної підтримки ТОВ «Адамант» на технічні негаразди (перебої) в роботі хостингу і в роботі 5 електронних скриньок (аркуш 25, третій абзац).
Суддя Комаревцева Л.В. повторно збрехала в 6 абзаці свого Рішення (на сторінці 25), що нібито заперечень в особи_1 щодо якості послуг, станом на 2012 рік не було, адже як свідчать цінні листи адвоката Бондаренка, особа_1 неодноразово подавав претензії ТОВ «Адамант» з приводу регулярних технічних збоїв у роботі хостингу і електронних скриньок. Про це у справі суду наявні аудіозаписи таких скарг та копії претензій, які судом чомусь не було досліджено.
Суддя Комаревцева Л.В. з незрозумілих причин посилається в своєму безграмотному Рішенні на нібито укладений між особою_1 і ТОВ «Адамант-Телеком» публічний договір, в той час як доказів його існування досі немає (7 абзац, 25 аркуш). Також, суддя чомусь не надала правової оцінки численним довідкам від Голови сільської ради с.Вежиця (місяця постійного проживання особи_2), де йшлося про безграмотність особи_2, про проживання в будинку без світла та інтернету, а значить про те, що особа_2 насправді не могла користуватися електронними скриньками та веб-сайтами, які потребували спеціальних знань та вмінь. Також, суддею не було надано жодної оцінки показам 5 свідків та банківським документам (вітчизняного і закордонного місцезнаходження) щодо вкрай великих матеріальних і моральних збитків та стосовно отриманої шкоди здоров’ю особи_1 по вині ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант».
Суддя також не надала оцінки і податковим звітностям приватного підприємства особи_1 до і після виниклого інциденту, пов’язаного з незаконним відстороненням від керування роботою сайтів і домену, хостингом та електронними скриньками.
Суддею не було надано жодної оцінки і щодо упущеної вигоди, відповідно до партнерства особи_1 з Google Ads, учасником якої особа_1 досі являється (ідентифікатор реклами pub-0646741987225343).
В той же самий час, суддя зробила неправильні висновки щодо відсутності доказів спричинення особі_1 шкоди неправомірними діями ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант», адже з приводу цього були надані свідчення 5 свідками, які регулярно купували для нього ліки та ними його лікували впродовж багатьох років.
А 15.04.2024 року, після декількох стаціонарних лікувань, МСЕК встановила йому 2 групу інвалідності, пожиттєво. Останнє не могло не обмежити особу_1 в працездатності, про що експерти МСЕК і записали в свідоцтві інваліда.
На вказані особою_1 в позовній заяві положення закону, обставини та надані докази суд першої інстанцій в своєму оскаржуваному рішенні потрібної уваги не звернув, не надав належної правової оцінки наданим доказам та доводам, що призвело до порушення прав особи_1 та прийняття незаконного і необгрунтованого рішення. При чому, Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі № 753/8648/16-ц було винесено без виклику сторін у судове засідання. А копію Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі № 753/8648/16-ц особа_1 отримав 08.11.2024 року через свого представника (адвоката).
На підставі усього вищенаписаного, особа_1 подав 20.11.2024 року апеляційну скаргу на Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21.10.2024 року у цивільній справі № 753/8648/16-ц.
А з превентивною метою особа_1 подав клопотання про поновлення пропущених строків для оскарження Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21.10.2024 року у цивільній справі № 753/8648/16-ц.
25.12.2024 року, суддею Київського апеляційного суду Таргоній Д.О., було відкрито апеляційне провадження у справі № 22-ц/824/19436/2024 та призначене у відкритому процесі підготовче засідання на 15 годин і 20 хвилин 19.03.2025 року в Київському апеляційному суді та було зобов’язано ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» надати свої пояснення на апеляційну скаргу.
02.01.2025 року, представник відповідачів ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» адвокат Чернобай Олег Валерійович (свідоцтво адвоката № 1408/10 від 25.06.1998 року, яке видане Київською обласною КДКА 25.06.1998 року на підставі Рішення за № 51; адреса: 08751, Київська обл., Обухівський район, с. Красна Слобідка, вул. Якуніна, 21, АБ “ЮК “Чернобай і партнери”, тел.: 38050-331-06-68, електронна адреса: [email protected]) подав до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу у цивільній справі № 753/8648/16-ц, який зовсім не ґрунтувався на положеннях закону та матеріалах позовної заяви.
Натомість, вказаний відзив був суцільною бреднею і хамством душевно хворої людини, що навіть не володіє базисним рівнем юридичних знань.
В своєму запереченні від 02.01.2025 року на апеляційну скаргу від 20.11.2024 року адвокат Чернобай О.В. лише декларує незрозумілого характеру образи і застереження, чим і намагався спростувати усі об’єктивні доводи особи_1 в його апеляційній скарзі, які витікають виключно із існуючих фактів та положень закону. При чому, адвокат-шизофренік Чернобай О.В. не поскупився у своїх відзивах на безпідставні обвинувачення особи_1 в якихось там процесуальних махінаціях та в маніпулюванні свідомістю суддів.
Приміром, у першому пункті свого дегенеративного відзиву від 02.01.2025 року аферист Чернобай О.В. зазначає, що на його переконання не було законного приводу для поновлення пропущених строків на оскарження Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі № 753/8648/16-ц. При чому, він зазначає такі дати: особа_1 отримав 07.11.2024 року Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі № 753/8648/16-ц, а апеляційну скаргу подав 20.11.2024 року, що складає термін 13 діб. В той же час, закон надає апелянту термін для подачі апеляційної скарги аж 30 днів. Якщо ж покластися на дуроманські бачення безмозким адвокатом Чернобай О.В. закону і якщо дійсно слід було вважати початком відліку процесуального строку для подачі апеляційної скарги дату, якою було постановлене зазначене рішення (методом взяття копії постановленого рішення з кабінету електронного суду), то встановлений законом термін на оскарження такого рішення все-рівно не був порушеним, адже інтервал між датами 21.10.2024 року (дата винесення рішення) і 20.11.2024 року (дата подачі апеляційної скарги) становить 30 днів.
Відповідно, апеляційна скарга була подана особою_1 в межах встановленого терміну на оскарження рішення першої інстанції. Хоча, насправді слід було починати відлік часу на подачу оскарження рішення до апеляційної інстанції з дати фактичного отримання копії Рішення, оскільки суддя Комаревцева Л.В. не чомусь не запрошувала сторін на проголошення свого рішення. А згідно закону, такий термін починається з дати отримання копії рішення. Тобто, слід було рахувати першим процесуальним днем для подачі апеляційної скарги – 07.11.2024 рік, як дату отримання сторонами копії рішення.
Останнє доводить, що безграмотний виродок Чернобай О.В. не тільки не знається на правознавстві, але і не уміє рахувати до 30.
Це саме стосується і допущеного суддею Комаревцевою Л.В. порушення таємниці нарадчої кімнати. Адже як зазначає педофіл Чернобай О.В. в другому пункті свого відзиву від 02.01.2024 року, нібито такого порушення суддя не допускала, оскільки вона проводила “не тривалого характеру” декілька судових засідань, і які стосувалися лише питання розірвання шлюбу та стягнення комунальних боргів.
Останнє не витримує критики, адже як сказано в законі, що порушення таємниці нарадчої кімнати не буває маленьким або великим. Натомість, в законі записано і практикою Верховного суду підтверджено, що суддя не має права паралельно проводити інші судові засідання та не виходити зі своєї кімнати. Більше того, таких судових засідань суддя Комаревцева Л.В. насправді провела не два, як зазначає адвокат-виродок, а як це добре видно зі скриншоту витягу з Реєстру судових рішень – понад два десятки штук.
Також, божевільний адвокат Чернобай О.В. стверджує, що суддя приходить на роботу в 08-30 годин, і що вона розглянула всі інші судові справи після уже винесеного рішення по справі № 753/8648/16-ц, що також не узгоджується із законом. Адже закон не дозволяє судді покидати приміщення і йти до дому та знову приходити на роботу в суд. Суддя мусить складати текст рішення безперервно і без залишення свого робочого місця. А у відповідності до журналу фіксації приходу на роботу і уходу з роботи працівників суду, суддя Комаревцева Л.В. покидала своє робоче місце, а на вихідні дні – взагалі не являлася на роботу.
А що стосується третього пункту відзиву на апеляційну скаргу, то це взагалі уже виходить за рамки розумності і нормальності. Як пише у цьому пункті шахрай Чернобай О.В., що “позовні вимоги у справі № 753/8648/16-ц нібито стосувалися питань виконання договору, що зовсім не узгоджується із вступом до поданого відзиву, де даний адвокат зазначив зовсім інше: “Позов про визнання дій по вилученню двох сайтів і одного домену протиправними, зобов’язання повернути дані сайти і домен, відшкодування матеріальних і моральних збитків та упущеної вигоди”. Тому, у будь-якому випадку, позов особи_1 до ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» передбачав і повернення незаконно вилученого майна і стягнення компенсації за спричинену шкоду і упущену вигоду. І що претензій до інших осіб чи товариств особі_1 не можна було висувати на підставі відсутності з ними договірних відносин. Адже банальне самовправство ТОВ “Дата-Центр Адамант” не можна було розцінювати як договір про надання послуг, тим паче що керівники даного товариства вже перебували на той час під слідством та були осуджені за подібні шахрайства до тюремного ув’язнення.
Те семе стосується і четвертого пункту відзиву на апеляційну скаргу, адже особою_1 було доведено (описано вище), що два його веб-сайти насправді не мали ніякого відношення до діяльності приватного підприємства, і що архівний сайт Wayback Machine не знайшов і не зафіксував жодних даних про нібито внесені ТОВ «Адамант» зміни в Договору-оферти щодо обмежень у використанні веб-ресурсів фізичними особами для потреб розвитку або просування власного бізнесу. Хоча, не слід брати до уваги договір-оферту, адже між ТОВ «Адамант» і особою_1 був дещо раніше укладений договір на паперовому носії, який містив власні умови надання інтернет-, і веб-послуг. Також, в цьому пункті дегенерат Чернобай О.В. неправдиво зазначає, що нібито усі свідки (на стороні особи_1) надали свої пояснення, якими підтвердили факт використання двох сайтів особи_1 для потреб ведення його бізнесу, що є не правдою, про що свідчать звукозапис їх розмови на комп’ютерний диск (який долучений до справи суду).
Це також стосується і п’ятого пункту відзиву на апеляційну скаргу, де божевільний адвокат Чернобай О.В. неправдиво вказує, що нібито особа_1 не надав суду розрахунків і доказів спричиненої шкоди. Адже як це зазначалося вище, про наявність збитку у справі суду є копії відповідних квитанцій з різних українських і закордонних банків, а також з цього приводу надали свої свідчення 5 свідків. Також, з цього приводу, до справи суду були долученими багато медичних документів і документи про податкову звітність. При чому, аферист Чернобай О.В. у цьому пункті навмисно викривив пояснення і надані докази особи_1 стосовно отриманого ним збитку. А саме, особа_1 посилався у своїх доказах на те, що через тривалий судовий супровід свого позову, через супровід 27 кримінальних справ, через численні звернення зі скаргами до чиновників різних інстанцій, а також через загострення наявних захворювань та через виникнення нових хворіб він не міг являтися на роботу, через що його приватне підприємство зазнало вкрай великого збитку на протязі 9-річного простою. А згідно норм ЦПК України, податкові звіти являються також відповідними доказами отримання збитку. В той же самий час, збоченець і насильник Чернобай О.В. у цьому пункті стверджує, що приватне підприємство особи_1 не може мати збитків, так як не має відношення до позову особи_1. А що стосується п.5.4 відзиву на апеляційну скаргу, то це взагалі є нонсенсом або глюками адвоката-удурка Чернобая О.В.
В даному пункті він безпідставно і чудернадськи запевняє, що посвідчення учасника бойових дій і посвідчення інваліда по загальному захворюванні мають мати однакову дату!? Тобто, тим самим він зізнається, що він не знає, чим відрізається особа, яка приймала участь у воєнних діях від особи, яка захворіла, при цьому втративши 75%-99% своєї працездатності. На переконання збоченця Чернобая О.В. інвалідами можуть бути лише УБД. Також, виродку Чернобаю О.В. чомусь є не зрозумілим у цьому пункті, як 9-річна судова тяганина могла вплинути на здоров’я і добробут позивача особи_1. Хоча, з точки зору божевільної істоти і збоченця, 9-річна судова тяганина цілком могла вплинути на декотрих осіб як благо, і навіть бути курортним задоволенням.
А що стосується суті пункту 5.5 відзиву на апеляційну скаргу, то потрібно було бути справжньою чупакаброю що б стверджувати, що не являється спричиненою шкодою те, що ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» викрали і привласнили два сайти і один домен. Як витікає із скриншотів сайту “Імена.юа” ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» викрали в особи_1 два сайти і один домен, а потім намагаються виправдатися в суді тим, що один домен особа_1 передав своїй мамі по договору.
Однак, навіть якби таке і сталося, то це не пояснює того, кому досі належать два сайти і ще один домен, адже їх особа_1 нікому навіть не намагався передавати, однак до тепер їх не повертає особі_1 ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» і не пояснює жодних причин цьому.
Відносно пункту 6 відзиву на апеляційну скаргу, то прибацане створіння Чернобай О.В. намагається доказати суду, що нібито договір стосувався усіх сайтів і усіх доменів, що не відповідає дійсності. Як це добре видно із бланка надісланої через пошту заяви, особа_1 намагався передати своїй мамі права на один із двох доменів, а тому на обслуговуванні в ТОВ «Адамант» залишалося два хостинги для двох сайтів, а також підтримування МХ-записів для другого домену і 5 електронних скриньок. Поза як, передача прав на домен так і не відбулася по вищеописаним причинам: через смерть особи_2 та через те, що особа_2 не встигла завірити свій підпис у нотаріуса, а ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» – досі не надіслали нових бланків договорів. Але, навіть якби передача прав на один із двох доменів все-таки відбувся, то згідно заповіту особа_1 все рівно мав право на повернення свого домену. У цьому ж самому пункті збоченець і педофіл Чернобай О.В. неправдиво стверджує, що працівники приватного підприємства особи_1 надавали свідчення в суді, що начебто вони від імені померлої особи_2 здійснювали платежі в банку за надання інтернет-послуг згідно договору. Адже згідно наявного у справі суду звукозапису процесу допиту вказаних свідків, вказані аферистом Чернобаєм О.В. свідки насправді стверджували зовсім протилежне – що вони робили оплату за послуги ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант», за дорученням і за приватні кошти особи_1. Останнє підтверджується навіть тим, що ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» пропонували особі_1 повернути залишки цих самих коштів (копії їх листів із такою пропозицією досі наявні у справі суду).
Також, у цьому самому пункті тупорила мавпа Чернобай О.В. неправдиво стверджує, що передаючи своїй безграмотній мамі домен до одного з двох сайтів, особа_1 наперед планував створення вигідного для себе прецеденту – подачу завідомо хибного цивільного позову, адже знав, що його мама не зможе керувати цим доменом. І доказом цьому є те, що особа_2 планувала найти програміста (веб-спеціаліста), який би за її гроші керував процесом. За тим же самим принципом Петро Порошенко найняв фірму, яка керувала його фабрикою, коли той став президентом. Тобто, закон не обмежує громадян, далеких від знання інтернет-технологій, в укладанні договорів на надання інтернет-послуг із особами, які добре розбираються у цьому.
Також, у цьому самому пункті шахрай Чернобай О.В. доказує, що він не підробляв квитанцій, і що відсутність ініціалів платника у певних квитанціях доповнюється ідентифікаційним кодом особи_2, що є не правдою, адже як свідчить паспорт особи_2, у неї не було ідентифікаційного коду (про що наявна відмітка у її паспорті та стоїть печатка ДПІ), адже вона – віруюча особа.
А що стосується 7 пункту відзиву на апеляційну скаргу, то божевільна потвора Чернобай О.В. брехливо стверджує, що нібито в матеріалах справи немає жодних документів, які б доказували, що особа_1 являється єдиним спадкоємцем за заповітом. Насправді такі документи у справі суду є: довідка від нотаріуса, свідоцтво про смерть тата і мами, свідоцтво і виписка із лікарні, пояснення щодо переліку рухомого майна, на яке, у відповідності до закону про нотаріат, нині уже відповідних довідок нотаріуси не видають (однак даним законом передбачається, що усе рухоме майно, набуте померлою особою за її життя, підлягає безперешкодній передачі даному спадкоємцеві).
Також, у цьому пункті шизофренік Чернобай О.В. стверджує, що начебто свідки особи_1, при наданні свідчень у суді, підтвердили факт використання сайтів для потреб діяльності приватного підприємства особи_1, що є неправдою. Згідно наявних звукозаписів допиту, які зберігаються у судовій справі, свідки повідомили суду зовсім інше: що сайти не використовувалися приватним підприємством і являються особистим майном особи_1. З цього приводу також було долучено до справи суду довідку з приватного підприємства, якою доказувалося теж саме.
А на закінчення аналізу відзиву на апеляційну скаргу брехливої потвори Чернобая О.В. слід додати ще й таке, що даний адвокат зовсім не знає приписів ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції 01.01.2016 року), а також досі не ознайомився з наявною у судовій справі ухвалою Київського апеляційного суду, які позбавляють особу_1 від сплати судових витрат через наявність у нього двох пільг. Саме тому тупорила мавпа Чернобай О.В. незаконно вимагає в прохальній частині свого шахрайського відзиву зобов’язати апелянта сплатити судові витрати, від чого особа_1 звільнений.
Вищенаписане однозначно доказує, що душевно хвора істота Чернобай О.В. за певну винагороду ТОВ «Адамант-Телеком» і ТОВ «Адамант» декілька років підряд фальсифікує матеріали судової справи та шляхом підкупу суддів добивається винесення неправосудних рішень.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Шахрай Чернобай О.В., через свою нахабність, безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право уцілілих рештків українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів міжнародного права.
Більше цього,барига Чернобай О.В. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і ветеранів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які гідно покарають ухилянта від участі у війні Чернобая О.В., якщо правоохоронні та податкові органи України не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що дебілоїд Чернобай О.В. вчиняє умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.3 ст.190, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.212, ст.212-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність самодура і неука Чернобая О.В. являється частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії шизоїда Чернобая О.В. по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, незаконні дії виродка Чернобая О.В. являються явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів приватного господарювання та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Потвора Чернобай О.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом вчиняє підроблення, підкуповує суддів з метою отримання неправосудних рішень, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, перешкоджає діяльності громадських організацій, уникає реєстрації найманих працівників в податкових органах, не сплачує податків і ЄСВ (в тому числі – військового збору), завдає збитку економіці держави, деморалізує воїнів ЗСУ і бійців тероборони, наражає ЗСУ на поразку у війні з Росією, порушує присягу адвоката, дискредитує престиж і звання адвоката. Збоченець Чернобай О.В. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має жорстоко каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці дебілоїда Чернобая О.В. вже розчарувала частину українців у якості надання вітчизняної правової допомоги, в нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності самодура Чернобая О.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 і ч.1 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень неучем Чернобаєм О.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.190, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.1 ст.111-1, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ ГПУ, БЕБ ДПС у м.Києві і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення дауном Чернобаєм О.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення КДКА про не належну поведінку адвоката Чернобая О.В., який грубо порушує присягу адвоката. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ГПУ, БЕБ ДПС у м.Києві і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та об’єктивного проведення досудового розслідування, а від КДКА — своєчасного відкриття дисциплінарної справи та позбавлення права неука Чернобая О.В. посвідчення адвоката. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.