Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В. Очманілі аферисти

28.11.2024 року особа_1 подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галини Вікторівни.
У своїй скарзі особа_1 вказував дуже важливі підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бондаренко Г.В.:
ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі:
1) суддя Бондаренко Г.В. практикує видбіркове правосуддя;
2) відмовляє у доступі до правосуддя;
3) порушує норми процесуального і матеріального права під час здійснення правосуддя;
4) унеможливлює реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;
5) затягує розгляд судової справи понад розумний термін;
6) переслідує особу_1 за його громадську позицію та піддає загрозі його життя і здоров’я;
7) затримує підготування і видачу судових рішень;
8) судові рішення судді не відповідають “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України”, затверджених Наказом ДСА України за № 814 від 20.08.2019 року;
9) порушує принципи самовідводу;
10) не надсилає судових викликів про розгляд судових справ учасникам процесу;
11) регулярно та в грубій формі порушує присягу судді;
12) безпідставне відкриття судової справи за № 760/4668/24 від 23.10.2024 року;
13) надсилання СМС-повідомлень на номер мобільного телефону юридичної особи (без зазначення його в судовій справі, без отриманого дозволу на таку послугу суду від учасника процесу;
14) відмова у прийнятті заяви про відвід;
15) погрози учаснику судового процесу;
16) погрози керівнику громадської організації при виконанні ним громадського обов’язку;
17) не розгляд поданого клопотання та не прийняття рішення;
18) не зазначення в ухвалі результатів розгляду розглянутого клопотання;
19) не забезпечення обвинуваченого захистом в суді;
20) розгляд судової справи без повідмлення потерпілих;
21) розгляд судової справи без участі потерпілих;
21) розгляд судової справи без згоди потерпілих;
22) розгляд судової справи без матеріалів кримінального провадження;
23) прийняття рішень без матеріалів кримінального провадження, при цьому посилаючись на матеріали кримінального провадження;
24) відмова від взяття самовідводу при наявності численних підстав для такого самовідводу;
25) ігнорування 5 ухвал Київського апеляційного суду щодо обов’язковості взяття самовідводу судді від розгляду справи, що передбачено ч.3 ст.415 КПК України, практикою ЄСПЛ, ст.75-81 КПК України та Конституцією України;
26) регулярне вчинення дій, які ставлять під загрозу життя і здоров’я учасника процесу.
26.02.2024 року прокурор Київської міської прокуратури Охріменко Сергій Іванович подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва обвинувальний Акт у кримінальному провадженні № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно особи_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.377 КК України.
06.03.2024 року, голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В., ігноруючи Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.32,34 КПК України, практику Київського апеляційного суду щодо потреби попереднього розгляду судової справи та обов’язковості винесення слідчим суддею ухвали, зробив подання до Київського апеляційного суду про визначення підсудності кримінального провадження за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
12.06.2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Свінціцька О.П., Рудніченко О.М., Шроля В.Р. винесли ухвалу у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою задовольнили свій самовідвід від розгляду подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року та у відповідності до ст.35 КПК України, передали провадження № 11-п/824/199/2024 на повторний авторозподіл.
У відповідності до результатів нового авторозподілу, матеріали провадження № 11-п/824/199/2024 були переданими для розгляду по суті колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлевій В.С., Жук О.В., Ковальській В.В.
10.07.2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., Жук О.В., Ковальська В.В., нехтуючи Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.32,34 КПК України, сталою практикою Київського апеляційного суду та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду судової справи в першій інстанції та винесення слідчим суддею відповідної ухвали, без наявності саме такої ухвали суду, без взяття самовідводів (адже перед тим, впродовж останніх 2,5 роки, ці самі судді методично брали самовідводи від розгляду усіх апеляційних проваджень, де так чи інакше справа стосувалася особи_1), без виклику особи_1 та його захисників в судове засідання, винесли безпрецедентну ухвалу у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою задовольнили подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, та направили його матеріали до Голосіївського районного суду м.Києва для розгляду їх по суті.
05.08.2024 року, відповідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ, судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24) було передано для розгляду слідчій судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В.
06.08.2024 року слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. винесла неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/4668/24, якою протиправно призначила підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, про яке зовсім не йшлося в ухвалі суддів Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В., Ковальської В.В. При чому, копії такої ухвали, всупереч вимогам ст. 21, 535, 534 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», особі_1 чомусь не було вручено.
23.10.2024 року, рівно в 17 годин і 20 хвилин (із запізненням на 1 годину і 20 хвилин, що загрожувало життю особи_1 (через компресію спинного мозку грижами міжхребцевих дисків), відбулося судове засідання під головуванням слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., на яке особу_1 в четвертий раз поспіль належним чином не було викликано (адже досі немає у справі суду заяви особи_1 про згоду на надсилання СМС на номер мобільного телефону його громадської організації, якого суддя з власної ініціативи десь знайшла та надсилає на нього СМС, що є неприпустимим і караємим вчинком), а також не було забезпечено явку його захисника (адвоката) та явку потерпілих осіб. Крім цього, слідча суддя Бондаренко Г.В., не маючи жодного підтвердження про те, що повістки були отриманими потерпілими особами, все-таки протиправно провела четверте підряд судове засідання.
При чому, у четвертий раз підряд слідча суддя Бондаренко Г.В. не встановлювала осіб-учасників процесу, попри те, що в матеріалах судової справи № 760/4668/24 чомусь досі немає матеріалів кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, в тому числі – матеріалів вказаного апеляційною інстанцією кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року.
Виходячи з вищенаписаного особа_1 подав клопотання, яким просив закрити судову справу № 760/4668/24 з розгляду кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, як безпідставно відкриту, або ж відкрити судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1-кп/752/2089/24) з розгляду кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, аби не суперечити вимогам ухвали в апеляційному провадженні № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В. і Ковальської В.В.
Крім того, особа_1 подав на розгляд слідчої судді Бондаренко Г.В. друге клопотання, у якому просив забезпечити його трансфером на наступні усі судові засідання у зв’язку з наявною інвалідністю та пов’язаними з цим труднощами з пересуванням та через невеликого розміру пенсію, яка не дозволяє наймати таксі (попри те, що такий трансфер уже надавався слідчим органом у досудовому розслідуванні).
Крім цього, особа_1 подав третє клопотання, яким просив суд накласти штраф на адвоката-захисника за не явку у чотирьох підряд судових засіданнях, а також за уникнення від ознайомлення з судовою і кримінальною справою та уникнення адвокатського обов’язку на першу зустріч із особою_1 та для з’ясування позиції захисту і відсутності підстав для можливого відводу чи самовідводу адвоката.
Також, особа_1 подав скаргу на бездіяльність слідчого щодо не повернення незаконно вилученого майна, в якій просив зобов’язати ст.слідчу СУ ГУ НП в м.Києві Ткаченко А.В. повернути особі_1 комп’ютер з жорстким диском або без нього. Адже вказаний комп’ютер був вилучений не як майно, який був робочим знаряддям, що і було зазначено в ухвалі суду, а як складське майно непрацюючого вже підприємства.
В обгрунтування своїх доводів особа_1 надав суду докази у вигляді численних копій документів, які доказували, що на момент обшуку особа_1 був безробітний, а тому вилучене майно уже не являлося його робочим знаряддям і тому вилученню не підлягало.
Прокурор Охріменко С.І. заперечував проти задоволення поданих трьох клопотань та однієї скарги з приводу нібито відсутності доказів (що було зухвалою не правдою, адже особа_1 долучив до поданих клопотань та до однієї скарги копію Наказу про звільнення з роботи та копії Договорів і Актів про зміну місяця оренди службових приміщень для потреб діяльності своєї громадської організації).
Натомість, взамін того, що б надати об’єктивну правову оцінку усім цим вкрай важливим доводам, з метою винесення неправосудного рішення, слідча суддя Бондаренко Г.В. приховала від зазначення в ухвалі ще одне рішення від 12.06.2024 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Свінціцької О.П., Рудніченко О.М. і Шроля В.Р. у провадженні № 11-п/824/199/2024, яким останні задовольнили свій самовідвід від розгляду подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, та передали, у відповідності ст.35 КПК України, провадження № 11-п/824/199/2024 на повторний авторозподіл.
На переконання слідчої судді Бондаренко Г.В., не зазначення двох цифр у номері кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року являється простою опискою суддів і тому нібито “…не являється підставою для закриття кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року”.
Зрештою, в резулятивній частині своєї неправосудної ухвали від 23.10.2024 року про відмову у закритті судової справи (або кримінального провадження) суддя також цього не зазначила. Натомість надала обгрунтування (стосовно наявності доказів звернення особи_1 до слідчого про повернення вилученого при обшуку майна, про наявність медичної довідки (про стан психічного здоров’я), про надання слідчим органом трансферу тощо), посилаючись на матеріали кримінального провадження, яких у справі суду досі ще немає.
Більше цього, особа_1 не просив у своєму клопотанні закривати кримінальне провадження, однак просив закрити судову справу № 760/4668/24, що не одне і теж саме.
Не здатність розрізнити суддею Бондаренко Г.В. значення слів «кримінальне провадження» від «судової справи» доказує її некомпетентність та базову юридичну необізнаність, що являється підставою для її відводу від розгляду незаконно відкритої нею судової справи, відповідно вимогам Європейського суду з прав людини.
А що стосується зазначеного в ухвалі, на кшталт того, що особа_1 нібито може приймати участь у розгляді судової справи в режимі відеоконференції, то це взагалі не можна назвати адекватним твердженням судді, адже суддя з доповіді особи_1 та з тексту його клопотання добре знала, що в особи_1 було вилучено слідчим органом комп’ютер (як речовий доказ). А якщо такий комп’ютер було вилучено, то як і на чому саме можна особі_1 було б приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції?
Відтак, суддя Бондаренко Г.В. неправомірно відмовила особі_1 у задоволенні двох клопотань та однієї скарги, а щодо клопотання про накладення штрафу на захисника, то суддя його умисно не розглянула та про нього нічого не зазначила в ухвалі, рівно як і не зазначила про прийняте рішення щодо закриття справи.
В той же самий час, якщо все-таки звернутися до норм КПК України, то порядок з’ясування того, що являється опискою в рішеннях суду, а що ні, і хто насправді наділений правом на з’ясування усіх цих обставин справи, то для цього КПК України має чітко визначену статтю – 380, а не статті, які б дозволяли судді самому вирішувати, як трактувати ухвали Київського апеляційного суду, і взагалі, чи виконувати рішення суду або ні.
Більше цього, статтями 534, 535, 21 КПК України визначено обов’язковість винесення судових рішень та їх виконання, чого суддя Бондаренко Г.В. досі уникає на прикладі ухвали № 11-п/824/199/2024.
Керуючись вищенаписаним, як це добре видно і чутно на відеозапису судового засідання від 23.10.2024 року, особа_1 намагався подати заяву про відвід судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 за нововиявленими підставами, а також про виникнення повторних (нововиявлених) підстав для її самовідводу у цій самій справі, з приводу чого суддя Бондаренко Г.В. погрожувала йому призначити амбулаторну психіатричну експертизу, при цьому добре знаючи з його неодноразових попереджень, що на усіх її судових засіданнях він присутній не тільки як обвинувачений, але і як Президент громадської організації, а значить – посадової особи, яка сумлінно виконує свій громадський обов’язок з контролю за належною діяльністю суддів і судів, відповідно Статутній діяльності громадської організації, затвердженого Міністерством юстиції України (докази наявні у справі суду у вигляді звуко-, відеозапису судових засідань).
І це попри те, що в справі кримінального провадження є медична довідка про те, що особа_1 вже проходив подібне обстеження на вимогу банку, і що він, як лікар і науковий працівник, наділений таким правом, а не суддя Бондаренко Г.В., із сумнівною репутацією, яка спершу засуджує невинних людей до тюремного ув’язнення, а потім радісно розпиває спиртні напої в залі суду, чикіниться і згодом викладає свої напівоголені фото в соціальних мережах.
Такого прецеденту ще не знав світ, що б суддя вдалася до погроз учаснику процесу, до того ж – лікарю-науковцю, у відповідь на його заяву про виникнення підстав для її самовідводу або для відводу від розгляду незаконно відкритої судової справи.
Додатковим доказом кричущої некомпетентності і свавілля судді може слугувати і те, що ухвали судді Бондаренко Г.В., у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджені зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), продовжують тиражуватися такими, які не відповідають вимогам закону.
А саме, що ухвали судді Бондаренко Г.В. продовжують бути не підписаними, а шрифт ухвал є значно меншим встановленого, в правому верхньому куті ухвал немає напису “З оригіналом згідно”, окремі слова в ухвалах виділені жирним кольором, ухвали містять міжрядкові відступи, в ухвалах не зазначено, де зберігаються їх оригінали, декотрі ухвали не завірені гербовою печаткою, ухвали не зшиті та не опломбовані, на пломбах не вказано дат їх створення, на пломбах не зазначено ПІП судді та ПІП секретаря суду, на пломбах немає підпису секретаря суду та підпису судді, на пломбах ухвал немає гербової печатки та не зазначено кількість аркушів, а кожна друга сторінка ухвал не перекреслена. Усе це робить з таких ухвал макулатуру.
Також слід зазначити, що суддя Бондаренко Г. В., за наслідками розгляду в 2023-2024 роках декількох скарг особи_1 щодо не внесення ГПД НАБУ відомостей заяв про вчинені кримінальні правопорушення, винесла неправосудні ухвали та не надала особі_1 жодної їх копії для оскарження в апеляційному порядку, тим самим частково нівелювавши кропіткі досягнення його громадської організації та завдавши шкоди державному бюджету на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших ЗСУ і тероборони та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
В якості підстав для відкриття дисциплінарного провадження (посилання на фактичні дані, що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості), особа_1 посилався на такі докази:
1) Судова справа № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24);
2) Обвинувальний Акт від 23.02.2024 року;
3) Ухвала Київського апеляційного суду за № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року;
4) Ухвала слідчої судді Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 06.08.2024 року;
5) Ухвала слідчої судді Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 23.10.2024 року;
6) Відсутність у матеріалах судової справи № 760/4668/24 прийнятних та належних доказів про належне виконання слідчою суддею Бондаренко Г.В. вимог ч.8 ст.135 КПК України (тобто доказів про направлення сторонам судового процесу повісток на судові засідання та про їх отримання сторонами провадження, або про вчасне отримання сторонами провадження цих самих повісток);
7) Відсутність у матеріалах судової справи № 760/4668/24 прийнятних та належних доказів про вручення особі_1 та його адвокату копій ухвал суду (не враховуючи видачу тих ухвал суду, які були отриманими значно пізніше встановлених термінів за заявами сторін);
8) Відсутність у матеріалах судової справи № 760/4668/24 заяви-дозволу особи_1 на надсилання з суду СМС-повідомлень на номер мобільного телефону громадської організації;
9) Відсутність у матеріалах судової справи № 760/4668/24 номеру мобільного телефону;
10) Фотокопії СМС-повідомлень судді Бондаренко Г.В. на номер мобільного телефону громадської організації;
11) Клопотання особи_1 від 24.09.2024 року на ім’я судді Бондаренко Г.В.;
12) Клопотання особи_1 від 23.10.2024 року на ім’я судді Бондаренко Г.В.;
13) Клопотання особи_1 від 23.10.2024 року про накладення штрафу на адвоката;
14) Скарга судді Бондаренко Г.В. від 23.10.2024 року на не повернення вилученого майна;
13) Ухвала слідчої судді Бушеленко О.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 08.10.2024 року;
14) Заява про вчинене кримінальне правопорушення суддею Бондаренко Г.В. від 16.08.2024 року;
15) Заява про вчинене кримінальне правопорушення суддею Бондаренко Г.В. від 27.09.2024 року;
16) Заява про вчинене кримінальне правопорушення суддею Бондаренко Г.В. від 25.10.2024 року;
17) Ухвала Київського апеляційного суду за № 11-сс/824/1496/2022 про взяття самовідводу;
18) Ухвала Київського апеляційного суду за № 11-сс/824/6820/2021 про взяття самовідводу;
19) Ухвала Київського апеляційного суду за № 11-сс/824/7215/2021 про взяття самовідводу;
20) Рішення ВРП від 14.09.2018 року за № 2911/1дп/15-18 про покарання судді за не надсилання повісток;
21) Диск DVD-R із відеозаписами судових засідань від 23.10.2024 року;
22) КПК України;
23) Конституція України;
24) Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;
25) Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд».
А в додатках до дисциплінарної скарги було надано докази дисциплінарного проступку судді:
1. Копію Ухвали Київського апеляційного суду за № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року, один аркуш;
2. Копію Ухвали слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 06.08.2024 року, один аркуш;
3. Копію Ухвали слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 23.10.2024 року, один аркуш;
4. Фотокопії 2х СМС-повідомлень на номер мобільного телефону громадської організації, 1 аркуш;
5. Копію клопотання від 24.09.2024 року на ім’я судді Бондаренко Г.В., один аркуш;
6. Копію клопотання від 23.10.2024 року на ім’я судді Бондаренко Г.В., один аркуш;
7. Копію клопотання від 23.10.2024 року про накладення штрафу на адвоката, 1 аркуш;
8. Копію скарги від 23.10.2024 року на не повернення майна на ім’я судді Бондаренко Г.В., три аркуші;
9. Копію Ухвали слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко О.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 08.10.2024 року, три аркуші;
10. Копію заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.08.2024 року, три аркуші;
11. Копію заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.09.2024 року, два аркуші;
12. Копію заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.10.2024 року, два аркуші;
13. Копію Ухвали Київського апеляційного суду за № 11-сс/824/1496/2022 від 26.05.2022 року, два аркуші;
14. Копію Ухвали Київського апеляційного суду за № 11-сс/824/6820/2021 від 22.11.2021 року, два аркуші;
15. Копію Ухвали Київського апеляційного суду за № 11-сс/824/7215/2021 від 09.12.2021 року, один аркуш;
16. Копію Рішення ВРП від 14.09.2018 року за № 2911/1дп/15-18, чотири аркуші;
17. Диск DVD-R із відеозаписами двох судових засідань від 23.10.2024 року, один диск.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 04.12.2024 року, вказаній скарзі було присвоєно № В-4476/4/7-24 та передано її для проведення перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Череп Вячеславу Юрійовичу, який за результатами попередньої перевірки склав завідомо хибний висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, “…оскільки скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді… та грунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом” (цитата).
19.03.2025 року члени Третьї Дисциплінарної палати ВРП Сасевич Олександр Михайлович, Кандзюба Олег Володимирович, Лук’янов Дмитро Васильович, Попікова Ольга Володимирівна розглянули скаргу особи_1, за результатами чого винесли ганебну ухвалу у справі № 582/3дп/15-25, якою залишили його скаргу без розгляду ніби то на підставі ст.44 Закону України “Про Вищу раду правосуддя”, п.13.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, що повністю суперечить положенням нижчевказаних законів.
При чому, надіслана особі_1 паперова копія Ухвали у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікова О.В., якою було залишено його скаргу без розгляду стосовно дій судді Бондаренко Г.В. також не відповідала вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— ухвала написана значно меншим шрифтом від затвердженого ДСА;
— кожна друга сторінка аркушу містить текст;
— декотрі слова ухвали віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
— в ухвалі не зазначено, коли вона набирає законної сили;
— ухвала не скріплена гербовою печаткою;
— пломба не проштампована гербовою печаткою, що робить з такого документу брутальний шмат паперу, яким можна лише підтирати єврейські дупи.
А якщо зважити на те, що насправді скарга особи_1 містила відомості, які були потрібними для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді Бондаренко Г.В., то останнє слугує доказом тому, що члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Попікова О.В. являються злочинними або ж психічно нездоровими особами, нікчемними нездарами або затятими корупціонерами, а значить потребують у нагальній госпіталізації до психоневрологічного диспансеру або ж до буцегарні.
При чому, перше, друге і третє супроводжується кричащою безграмотністю, що являється для них усіх обтяжуючою обставиною та мусить стати приводом для призначення службового розслідування за фактами продажу усім ним робочого місця у ВРП.
Відповідно вказаному, а також на підставі ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», насправді було 25 підстав для відкриття дисциплінарної справи на суддю Бондаренко Г.В., кожна із яких вимагала її суворого покарання шляхом позбавлення повноважень та ув’язнення.
При чому, неправдиві висновки дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. легко спростовуються положеннями ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій законодавцем визначені чіткі підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та які повністю співрозмірні тим, на які особа_1 покладався у своїх 25 пунктах як на гарантовані підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бондаренко Г.В.
Тому, враховуючи що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. склав і надав завідомо неправдиві висновки для Третьої Дисциплінарної палати ВРП, то тим самим він викрив свою корупційну і колаборантську діяльність, а тому мусить підлягати жорсткому карному покаранню і звільненню з займаної посади та ув’язнений за зраду. В ідентичному порядку підлягають покаранню і члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Попікова О.В., які винесли сфальшовану ухвалу у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року, якою незаконно відмовили особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Бондаренко Г.В.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. склав і надав для членів Третьої Дисциплінарної палати ВРП завідомо неправдиві висновки, які згодом стали трампліном для протиправної відмови особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо божевільної судді Бондаренко Г.В.
Усі вони частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших ЗСУ, а також добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності являються: нормативно-правові, фактичні та процесуально-правові.
Нормативно-правова підстава – закріплення в законі складів правопорушень, відповідних видів і заходів юридичної відповідальності, інших умов, необхідних для практичної їх реалізації. Фактична підстава – дії (бездіяльність), заборонені правовою нормою, тобто вчинення правопорушення. Процесуальна підстава – рішення компетентних органів публічної влади про притягнення до відповідальності.
Групи нормативно-правових підстав (ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»):
– порушення норм процесуального права і посадових обов’язків при відправленні правосуддя;
– порушення правил суддівської етики;
– порушення правил щодо конфлікту інтересів або неповідомлення про випадки втручання в діяльність судді;
– розголошення суддею таємниці або певної інформації;
– порушення прав людини і основоположних свобод;
– недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством;
– невиконання вимог члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя щодо надання певної інформації;
– неналежне ставлення до службових обов’язків.
Підпунктом «а» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Підпунктом «б» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).
Підпунктом «в», «г», «ґ», «д» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Порушеннями вимог щодо неупередженості судді) є:
– порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
– порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості;
– незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
– порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Пунктом 2 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
– безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
– зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Пунктом 3 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
Допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року).
Пунктом 4 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено:
Умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення закону, що призвело до негативних наслідків.
Пунктом 5 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Пунктом 6-8 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
– неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб;
– неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенціальний конфлікт інтересів судді;
– втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.
Підстави для дисциплінарної відповідальності судді за вчинення ним неправомірних дій, передбачені
ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
“1. Суддю може бути притягнуто до відповідальності в порядку провадження:
1) умисне або внаслідок недбалості:
а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
б) не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
4) умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення, що привело до негативних наслідків;
5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному законом);
8) втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, завідомо неправдивих відомостей або умисне не зазначення відомостей, визначених законодавством;
11) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
14) непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
15) визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
16) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації родинних зв’язків;
17) подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
18) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації доброчесності;
19) декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
2. Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків”.
Пунктом 9-12, 14-19 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством.
Пунктом 13 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стверджується:
Ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя.
Кодекс суддівської етики (Рада суддів України). Етичні засади регулювання конфлікту інтересів:
1) стаття 1. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
2) стаття 3. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
3) стаття 15. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
4) Стаття 19. Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.
Статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
“1. Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики – через її голову або членів Комісії.
2. Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
3. ВРП затверджує та розміщує на веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
4. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.
5. За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
6. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
7. У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів в існуванні підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, ВРП має право запросити таку особу для підтвердження скарги”.
Стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді) передбачає:
“1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України “Про Вищу раду правосуддя”, з урахуванням вимог цього Закону”.
Стаття 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» констатує:
“1. До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:
1) попередження; 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 1 місяця; 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 3 місяців;
4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.
2. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
3. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 1 частини першої цієї статті, не застосовується у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 16-19 частини першої статті 106 цього Закону.
4. Дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 ч.1 цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 ч.1 ст.106 цього Закону.
Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 5 частини першої цієї статті, не застосовується до судді вищого спеціалізованого суду. Також у порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, не допускається переведення судді до вищого спеціалізованого суду.
5. У разі ухвалення рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, що не дозволяє судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя у цьому суді з дня ухвалення рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
6. За наявності непогашених стягнень до судді має бути застосовано більш суворе стягнення.
7. Суддя, який має непогашене стягнення, не може брати участь в конкурсі на зайняття посади.
8. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі:
1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
9. Істотним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний будь-який з таких фактів:
1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;
3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують його доходи та доходи його сім’ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами благ або іншої вигоди;
4) суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення;
5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі п.4 ч.1 цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до п.4 ч.1 цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя;
6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв’язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності;
7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
10. Рішення про внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини восьмої цієї статті, може бути ухвалено, у разі якщо на вимогу органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суддя не підтвердив законність джерела походження майна.
11. Стягнення до судді застосовується не пізніше 3 років із дня вчинення проступку без урахування часу непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження.
12. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, зазначений строк обраховується з дня набуття таким рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного.
13. Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на веб-сайті суду, в якому працює суддя. Ця інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до відповідальності, про накладене стягнення та копію рішення органу, що здійснювало дисциплінарне провадження щодо судді, про накладення стягнення”.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Попікова О.В. та дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість, порушують міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені дисциплінарні проступки суддів, яким власне і продають повноваження судді, тим самим плюючи на могили сотням тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ОСС), учасників Майдану та російсько-української війни, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Попікова О.В. та Череп В.Ю. саме у такий підлий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми колаборантськими діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС), учасники Майдану та російсько-української війни, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним виродкам фекальну люстрацію, якщо Президент України, Верховна рада України та Генеральний прокурор України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Попікова О.В. і Череп В.Ю. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що ухвала у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року також стосується предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Сасевича О.М., Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Сасевич О.М., Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Попікова О.В. і Череп В.Ю., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини та дисциплінарні проступки суддів, перешкоджають відкриттю дисциплінарних справ, складають і надають завідомо неправдиві висновки за результатами розгляду дисциплінарних скарг, виносять неправосудні рішення, надають допомогу злочинним особам та організованим кримінальним угрупуванням, протидіють діяльності громадських організацій, культивують і поширують корупцію, продають неадекватним і безграмотним особам повноваження судді; отримують від суддів хабарі за не відкриття проти них дисциплінарних справ, за фальсифікацію результатів кваліфікаційного оцінювання, за надання статусу безстроковості повноважень судді, за приховування вчинених суддями дій, які призводять до каліцтв учасників судових процесів та завдають їм матеріальної і моральної шкоди; дискредитують вітчизняну судову владу, деморалізують бійців ЗСУ і тероборони, вчиняють саботаж і диверсії, співпрацюють із російськими загарбниками, грубо порушують присягу члена ВРП, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Попікова О.В. і Череп В.Ю. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Сасевичем О.М., Кандзюбою О.В., Лук’яновим Д.В., Попіковою О.В. і Черепом В.Ю. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Сасевича О.М., Кандзюби О.В., Лук’янової Д.В., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Сасевичем О.М., Кандзюбою О.В., Лук’яновим Д.В., Попіковою О.В. і Черепом В.Ю. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ та до ГПУ. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Етичної ради України про не належну поведінку членів ВРП Сасевичем О.М., Кандзюбою О.В., Лук’яновим Д.В., Попіковою О.В. і Черепом В.Ю. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ СБУ, ГСУ ГПУ та ГПД НАБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та проведення об’єктивного досудового розслідування, а від Етичної ради ВРП — відкриття відповідних дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.