Лук’янов Д.В., Кандзюба О.В., Череп В.Ю. Лакеї кремля

29.09.2024 року особа_1 подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галини Вікторівни.
У своїй скарзі особа_1 повідомляв про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бондаренко Г.В.
А саме, ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі:
1) відмова у задоволенні заяви про відвід прокурора Київської міської прокуратури Охріменка С.І. від участі у розгляді судової справи № 760/4668/24;
2) прийняття рішення без попереднього дослідження матеріалів заяви про відвід прокурору Київської міської прокуратури Охріменку С.І. від участі у розгляді судової справи № 760/4668/24;
3) порушення норм процесуального і матеріального права під час здійснення правосуддя;
4) суддя унеможливлює реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;
5) затягує розгляд судової справи понад розумний строк;
6) переслідує особу_1 за його громадську позицію та піддає загрозі його життя і здоров’я;
7) не надає копій судових рішень;
8) рішення судді не відповідають “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України ДСА України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України”, затверджених Наказом ДСА України за № 814 від 20.08.2019 року;
9) порушує принципи самовідводу;
10) не надсилає судових викликів про розгляд судових справ учасникам процесу;
11) регулярно та в грубій формі порушує присягу судді;
12) зазначення в ухвалі фактів, які не витікають із матеріалів заяви про відвід прокурору Київської міської прокуратури Охріменку С.І. від участі у розгляді судової справи № 760/4668/24;
13) надсилає СМС-повідомлення на номер мобільного телефону юридичної особи (без зазначення його в судовій справі, без отриманого дозволу на таку послугу суду від учасника процесу;
14) відмовляє у прийнятті заяви про відвід;
15) задовольнивши усне клопотання про потребу у розгляді письмового клопотання про закриття судової справи, суддя відмовилася від його розгляду;
16) суддя слухає справу у своїй робочій кімнаті, яка не пристосована для судових засідань та для розміщення учасників процесу своїми маленькими розмірами;
17) не розглядає клопотань та не виносить ухвал;
18) суддя відмовляється від взяття самовідводу при наявності багатьох підстав;
19) не забезпечує обвинуваченого захистом в суді;
20) розглядає судову справу без повідмлення потерпілих;
21) розглядає судову справу без участі потерпілих;
22) розглядає судову справу без згоди потерпілих;
23) розглядає судову справу без матеріалів кримінального провадження;
24) приймає рішення без матеріалів кримінального провадження, при цьому посилаючись на матеріали кримінального провадження;
25) ігнорує 5 ухвал Київського апеляційного суду щодо взяття самовідводу судді від розгляду справи, що передбачено ч.3 ст.415 КПК України, практикою ЄСПЛ, ст.75-81 КПК України;
26) вчиняє дії, які ставлять під загрозу життя і здоров’я учасника процесу.
Вказані проступки судді витікають з наступного. З 22.10.2021 року по 23.02.2024 року в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у м.Києві проводилося незаконне досудове розслідування у сфабрикованому проти президента Громадської організації кримінальне провадження за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року за ч.1 ст.377 КК України.
При чому, вказане досудове розслідування проводилося не за підслідністю і не за підсудністю, без права на оскарження протиправних рішень, дій і бездіяльності слідчих та прокурорів, а також без надання обвинуваченому захисників (адвокатів), з пропуском строку на досудове розслідування, без жодного належного і припустимого доказу вчиненого злочину, з елементами свавілля, безчинності і розбою, із спричиненням шкоди його життю та здоров’ю.
26.02.2024 року прокурор Київської міської прокуратури Охріменко Сергій Іванович подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва обвинувальний Акт у кримінальному провадженні за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно особи_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, перебдачених ч.1 ст.377 КК України.
06.03.2024 року, голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В., нехтуючи нормами КПК України, Конституції України, власною практикою, практикою Київського апеляційного суду та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду та винесення слідчим суддею відповідної ухвали, без наявності саме такої ухвали суду, зробив подання до Київського апеляційного суду про визначення підсудності кримінального провадження за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
10.07.2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., Жук О.В., Ковальська В.В., нехтуючи нормами КПК України, Конституції України, власною практикою та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду та винесення слідчим суддею відповідної ухвали, без наявності ухвали суду у першій інстанції, без взяття самовідводу (адже останні два роки перед тим ці самі судді методично робили самовідвід від розгляду усіх без виключення апеляційних проваджень особи_1), винесли ухвалу у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою задовольнила подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року та направила матеріали вказаного провадження до Голосіївського районного суду м.Києва для їх розгляду по суті.
05.08.2024 року, відповідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ, судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24) було передано на розгляд слідчій судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галині Вікторівні.
06.08.2024 року слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. винесла неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/4668/24, якою протиправно призначила підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, про яке зовсім не йшлося в ухвалі суддів Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В., Ковальської В.В.
10.09.2024 року, рівно в 15 годин і 00 хвилин, відбулося судове засідання під головуванням слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., на яке не було викликано особу_1 повісткою чи в інакший передбачений ч.8,9 ст.135 КПК України спосіб. Також на дане судове засідання не було викликано захисника особи_1, всупереч тому що в матеріалах судової справи знаходилася його розписка для прокурора Охріменка І.І. про отримання копії обвинувального Акту. Однак, приблизно 16.09.2024 року, із запізненням аж на 8 днів, особа_1 отримав саме таку повістку, що суперечило вимогам ч.8,9 ст.135 КПК України.
24.09.2024 року, рівно в 10 годин і 00 хвилин, відбулося судове засідання під головуванням слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., на яке особу_1 та його адвоката знову не було викликано повісткою чи в інакший дозволений спосіб, на якому розглядалася заява про відвід прокурору Київської міської прокуратури Охріменку С.І. від участі у розгляді судової справи № 760/4668/24, за результатами чого було винесено неправосудну ухвалу. Не дивлячись на те, що особа_1 надав суду 51 доказ неналежності поведінки прокурора Охріменка С.І. та його пряму зацікавленість в прийнятті йому вигідного неправосудного рішення, що власне і передбачено пунктом 3 ст.77 КПК України, слідча суддя Бондаренко Г.В. протиправно відмовила у задоволенні заяви про його відвід, неправдиво зазначаючи в ухвалі, що нібито немає таких підстав. Більше того, слідча суддя Бондаренко Г.В., у порушення прямих вимог ст. 84, 99, 321 КПК України, відмовилася від дослідження наданих особою_1 доказів (на диску DVD), при цьому завідомо неправдиво посилаючись у своїй протиправній ухвалі на нібито відсутність існування таких доказів, при цьому завдавши особі_1 чималого матеріального збитку та шкоди його здоров’ю.
А саме, знаючи що особа_1 інвалід 2 групи і що йому категорично не можна перебувати у сидячому чи стоячому положенні тіла (через грижі в хребті та через хворі ноги), суддя спонукала його і навіть надала термін у 2 тижні, що б особа_1 написав на паперовому носії заяву про відвід прокурору Охріменку С.І. від розгляду даної судової справи.
Також, суддя Бондаренко Г.В. добре знала що особа_1 інвалід 2 групи, і що у нього невелика пенсія, і що у нього є труднощі з рухами ніг, однак змусила його витратити на таксі 1150,00 грн. (4 поїздки), що б згодом саботувати два свої судові засідання.
Крім того, особа_1 витратив на віддрукування (на принтері) заяви про відвід прокурора та на виготовлення копій документальних доказів 1 пачку офісного паперу формату А4, що обійшлося йому в 375 грн. Крім цього, особі_1 прийшлося витратити на віддрукування заяви і копій документів один картридж для лазерного принтеру, серії СЕ285, який обійшовся йому 750 грн. Також особа_1 змушеним був витратити 35 грн. на придбання DVD-диску і контейнера для цього диску, щоб розмістити на ньому відеодокази і аудіодокази, які суддя згодом проігнорувала. А оскільки цей диск потрібно було чимось записати, то особа_1 мусив придбати за 1350 грн. лазерний записуючий пристрій “Asus”. А якщо до цього додати ще й використану далеко не дешеву електрику, яку особа_1 витрачав два тижні підряд що б написати заяву про відвід прокурору (адже адвокат в особи_1 де-факто відсутній), то до вищевказаних збитків додасться як мінімум ще 350 грн.
Крім того, особа_1 витратився на загальну суму в 960 грн. на премедикацію, аби зменшити сильний больовий синдром, знизити підвищений артеріальний тиск та попередити кровотечу з обширних ран на обох нижніх кінцівках. При цьому слід окремо зазначити, що 24.09.2024 року слідча суддя Бондаренко Г.В. невмотивовано відмовилася розглянути подане особою_1 клопотання про надання трансферу на наступні судові засідання через проблеми з рухами ніг, а також клопотання про закриття судової справи, хоча на початку судового засідання суддя задовольнила усне клопотання особи_1 про потребу розгляду цих клопотань.
Окрім того всього, слідча суддя Бондаренко Г.В., всупереч вимогам КПК України, Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проводить судові засідання з розгляду справи № 760/4668/24 в своїй робочій кімнаті, де немає елементарних умов для його проведення і для реалізації права учасників процесу на відеозапис її судових засідань. А на своїх судових засіданнях дана суддя жодного разу ще не встановлювала осіб – учасників процесу (за особистими документами), що ставить під сумнів її компетентність при розгляді вказаної вище судової справи.
Відтак, на підставі усього вищенаписаного, можна прийти логічного висновку, що суддя Бондаренко Г.В. своїми потенційними протиправними діями давно заслуговує того, що б її було звільнено з посади судді або ж що б її було покарано у інший спосіб, з обов’язковим зобов’язанням пройти профперепідготовку.
Окремо слід зазначити, що усі ухвали судді Бондаренко Г.В, у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджені зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), не відповідають жодним вимогам закону. А саме, що усі ухвали даної судді не підписані, шрифт ухвал значно менший встановленого, а в правому верхньому куті її ухвал немає напису “З оригіналом згідно”, окремі слова в ухвалах виділені жирним кольором, ухвали містять міжрядкові відступи, в ухвалах не вказано де зберігаються їх оригінали, в ухвалах не написано, декотрі ухвали не завірені гербовою печаткою, ухвали не зшиті та не опломбовані, на пломбах не вказано дат їх створення, на пломбах не зазначено ПІП судді та ПІП секретаря суду, на пломбах немає підпису секретаря суду та підпису судді, на пломбах ухвал немає гербової печатки та не зазначено кількість аркушів, а кожна друга сторінка ухвал не перекреслена.
Усе це робить з усіх таких ухвал судді Бондаренко Г.В. макулатуру.
Як витікає із Рішення Вищої ради правосуддя від 14.09.2018 року у провадженні № 2911/1дп/15-18, за проведення судового засідання без участі сторони провадження було притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Рівненського міського суду Ореховську К.Е. Тому, керуючись судовою практикою, особа_1 долучив копію такої ухвали до своєї дисциплінарної скарги на діїї судді Бондаренко Г.В. Крім цього, особа_1 звернув окрему увагу ВРП на кричущу некомпетентність судді Бондаренко Г.В. через призму її похабних ухвал, які у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджені зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), продовжують тиражуватися такими, які не відповідають жодним вимогам закону.
А саме, що ухвали судді Бондаренко Г.В. продовжують бути не підписаними, а шрифт ухвал є значно меншим встановленого, в правому верхньому куті ухвал немає напису “З оригіналом згідно”, окремі слова в ухвалах виділені жирним кольором, ухвали містять міжрядкові відступи, в ухвалах не зазначено, де зберігаються їх оригінали, декотрі ухвали не завірені гербовою печаткою, ухвали не зшиті та не опломбовані, на пломбах не вказано дат їх створення, на пломбах не зазначено ПІП судді та ПІП секретаря суду, на пломбах немає підпису секретаря суду та підпису судді, на пломбах ухвал немає гербової печатки та не зазначено кількість аркушів, а кожна друга сторінка ухвал не перекреслена.
В якості підстав для відкриття дисциплінарного провадження (посилання на фактичні дані, що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості), особа_1 посилався на такі докази:
1) Судова справа № 760/4668/24 (провадження № 1-кп/752/2089/24);
2) Обвинувальний Акт від 23.02.2024 року;
3) Розписка про отримання копії обвинувального акту від 23.02.2024 року;
4) Подання голови Солом’янського районного суду м.Києва від 06.03.2024 року;
5) Ухвала Київського апеляційного суду за № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року;
6) Ухвала слідчої судді Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 06.08.2024 року;
7) Відсутність у матеріалах справи № 760/4668/24 прийнятних та належних доказів про належне виконання суддею Бондаренко Г.В. вимог ч.8 ст.135 КПК України (тобто доказів про направлення сторонам судового процесу повісток на судове засідання 10.09.2024 року та про їх вчасне отримання цих самих повісток);
8) Відсутність у матеріалах судової справи № 760/4668/24 прийнятних та належних доказів про вручення особі_1 та його адвокату копій ухвал за 06.08.2024 року;
9) Клопотання особи_1 від 03.09.2024 року на ім’я судді Бондаренко Г.В.;
10) Клопотання особи_1 від 24.09.2024 року на ім’я судді Бондаренко Г.В.;
11) Заява особи_1 про відвід прокурору від 24.09.2024 року;
12) Ухвала слідчої судді Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 24.09.2024 року;
13) Відеофайли на диску ДВД із записом судових засідань в робочій кімнаті судді;
14) Відеофайли на диску ДВД із записом подачі особою_1 усних клопотань про потребу дослідження в судовому засіданні відеозаписів і аудіозаписів, як прийнятні докази неналежної поведінки прокурора, від огляду яких відмовилася суддя Бондаренко Г.В.;
15) Докази отриманих збитків доказуються наявністю у судовій справі написаної та віддрукованої на принтері заяви про відвід прокурору від 24.09.2024 року та тим, що вона складається із пачки паперу та з диску DVD;
16) Довідка до Акту огляду МСЕК від 15.02.2024 року;
17) Рішення ВРП від 14.09.2018 року за № 2911/1дп/15-18;
18) КПК України;
19) Конституція України;
20) Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;
21) Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд»;
22) Матеріали кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
А в додатках до дисциплінарної скарги було надано докази дисциплінарного проступку судді:
1) Копію обвинувального Акту від 23.02.2024 року, п’ять аркушів;
2) Копію розписки про отримання адвокатом обвинувального акту від 23.02.2024 року, 1 аркуші;
3) Копію подання голови Солом’янського районного суду м.Києва від 06.03.2024 року, 3 аркуші;
4) Копію ухвали Київського апеляційного суду за № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року, один аркуш;
5) Копію ухвали слідчої судді Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 06.08.2024 року, один аркуш;
6) Копію клопотання особи_1 від 03.09.2024 року, один аркуш;
7) Копію клопотання особи_1 від 24.09.2024 року, один аркуш;
8) Копію заяви особи_1 про відвід прокурору від 24.09.2024 року, шість аркушів;
9) Копію ухвали слідчої судді Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 24.09.2024 року, один аркуш;
10) Копію довідки до Акту огляду МСЕК від 15.02.2024 року, один аркуш;
11) Копія рішення ВРП від 14.09.2018 року за № 2911/1дп/15-18, чотири аркуші;
22) Диск DVD з 3 відеозаписами засідань та фотокопією справи № 760/4668/24, одна штука.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 03.10.2024 року, вказаній скарзі було присвоєно № В-4476/2/7-24 та передано її для проведення перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Череп Вячеславу Юрійовичу, який за результатами попередньої перевірки склав завідомо хибний висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, “…оскільки скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді… та грунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом” (цитата).
19.03.2025 року члени Третьї Дисциплінарної палати ВРП Лук’янов Дмитро Васильович, Сасевич Олександр Михайлович, Кандзюба Олег Володимирович, Попікова Ольга Володимирівна розглянули скаргу особи_1, за результатами чого винесли ганебну ухвалу у справі № 582/3дп/15-25, якою залишили його скаргу без розгляду ніби то на підставі ст.44 Закону України “Про Вищу раду правосуддя”, п.13.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, що повністю суперечить положенням нижчевказаних законів.
При чому, надіслана особі_1 паперова копія Ухвали у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Кандзюби О.В., Попікова О.В., якою було залишено його скаргу без розгляду стосовно дій судді Бондаренко Г.В. теж не відповідала вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— ухвала написана значно меншим шрифтом від затвердженого ДСА;
— кожна друга сторінка аркушу містить текст;
— декотрі слова ухвали віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
— в ухвалі не зазначено, коли вона набирає законної сили;
— ухвала не скріплена гербовою печаткою;
— пломба не проштампована гербовою печаткою, що робить з такого документу брутальний шмат паперу, яким можна лише підтирати єврейські дупи.
А якщо зважити на те, що насправді скарга особи_1 містила відомості, які були потрібними для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді Бондаренко Г.В., то останнє слугує доказом тому, що члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В. являються злочинними або ж психічно нездоровими особами, нікчемними корупціонерами або закінченими ідіотами, а значить потребують у нагальній госпіталізації до психоневрологічного диспансеру або ж до буцегарні.
При чому, перше, друге і третє супроводжується кричащою безграмотністю, що являється для них усіх обтяжуючою обставиною та мусить стати приводом для призначення службового розслідування за фактами продажу усім ним робочого місця у ВРП.
Відповідно вказаному, а також на підставі ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», насправді було 22 підстави для відкриття дисциплінарної справи на суддю Бондаренко Г.В., кожна із яких вимагала її суворого покарання шляхом позбавлення повноважень та ув’язнення.
При чому, неправдиві висновки дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. легко спростовуються положеннями ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій законодавцем визначені чіткі підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та які повністю співрозмірні тим, на які особа_1 покладався у своїх 22 пунктах як на гарантовані підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бондаренко Г.В.
Тому, враховуючи що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. склав і надав завідомо неправдиві висновки для Третьої Дисциплінарної палати ВРП, то тим самим він викрив свою корупційну і колаборантську діяльність, а тому мусить підлягати жорсткому карному покаранню і звільненню з займаної посади та ув’язнений за підроблення висновку. В ідентичному порядку підлягають покаранню і члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В., які винесли сфальшовану ухвалу у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року, якою незаконно відмовили особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Бондаренко Г.В.
Дисциплінарний інспектор ВРП Череп В.Ю. склав і надав для членів Третьої Дисциплінарної палати ВРП завідомо неправдиві висновки, які згодом стали трампліном для протиправної відмови особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо божевільної судді Бондаренко Г.В.
Усі вони частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших ЗСУ, а також добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Натомість, член ВРП Лук’янов Д.В., його дружина та брат дружини займаються бізнесом на ТОТ і навіть мають російські ІНН. Адже його дружина, Ганна Пономарьова, є співзасновницею двох товариств, зареєстрованих у РФ, діяльність яких пов’язана із виробництвом сільгосппродукції і наданням транспортних послуг. В одному із них (ТОВ «АПК «Донецкий» з юридичною адресою в с.Бирюки, що біля м.Донецьк), керує брат дружини – Антон Пономарьов, а в іншому (ТОВ «Агро-Дон», с.Новоіванівка Амвросіївського району Донецької області) – Іван Скляров.
Обидва мають статус діючих, і лише минулого року сплатили до російського бюджету в якості податків і зборів майже 4,2 млн рублів.
Ці відомості просто знайти в російських реєстрах. Тож дивно, чому це не зробили члени Етичної Ради і не запитали, як Д.Лук’янов узагалі ставиться до того, що члени його родини фінансують окупантів. У рішенні ЕР щодо доброчесності кандидата про це немає ані слова. До речі, у декларації Д.Лук’янова як кандидата до ВРП вказані корпоративні права дружини на три ТОВ, але як такі, що зареєстровані в Україні. Проте і в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб їх місце знаходження вказано на окупованій території. Хіба це не сигнал більш детально поцікавитися у Лук’янова Д.В. про їхню теперішню долю?! Тим не менше, якщо маєш бізнес на ТОТ, то доводиться час від часу перетинати лінію розмежування. Тому Г.Пономарьова доволі часто і надовго виїжджала до РФ або ТОТ. Зрозуміло, що із початком повномасштабної агресії це стало неможливим, але до цього такі подорожі могли тривати навіть більше півроку, як-от у 2020—2021 рр. А загалом дружина члена ВРП упродовж 2018—2021 рр. перетинала лінію розмежування із ТОТ 10 разів. Натомість її брат, 1990 р.н. і раніше часто подорожував до РФ і ТОТ, а наприкінці 2022 року замість того, аби стати на захист України, якимось чином (ймовірно, не без допомоги Д.Лук’янова та його друзів), залишив територію України через пункт пропуску «Устилуг». Можна припустити, що наразі він продовжує займатися згаданим бізнесом у м.Харцизьк, де й народився. Разом із ним виїхала і теща Д.Лук’янова. Попри пенсійний вік, вона ще й бізнесвумен: на неї зареєстровано дві квартири у Харкові площею 63,9 та 32,0 м2, півбудинку в Харцизьку та 13 вантажних автомобілів, задіяних у господарській діяльності товариств доньки та сина. Також чимало нерухомості записано на А.Пономарьова: будинки-склади та магазин у Харцизьку, три легкові автомобілі та три КАМАЗ 530.
Підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності являються: нормативно-правові, фактичні та процесуально-правові.
Нормативно-правова підстава – закріплення в законі складів правопорушень, відповідних видів і заходів юридичної відповідальності, інших умов, необхідних для практичної їх реалізації. Фактична підстава – дії (бездіяльність), заборонені правовою нормою, тобто вчинення правопорушення. Процесуальна підстава – рішення компетентних органів публічної влади про притягнення до відповідальності.
Групи нормативно-правових підстав (ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»):
– порушення норм процесуального права і посадових обов’язків при відправленні правосуддя;
– порушення правил суддівської етики;
– порушення правил щодо конфлікту інтересів або неповідомлення про випадки втручання в діяльність судді;
– розголошення суддею таємниці або певної інформації;
– порушення прав людини і основоположних свобод;
– недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством;
– невиконання вимог члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя щодо надання певної інформації;
– неналежне ставлення до службових обов’язків.
Підпунктом «а» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Підпунктом «б» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).
Підпунктом «в», «г», «ґ», «д» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Порушеннями вимог щодо неупередженості судді) є:
– порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
– порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості;
– незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
– порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Пунктом 2 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
– безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
– зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Пунктом 3 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
Допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року).
Пунктом 4 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено:
Умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення закону, що призвело до негативних наслідків.
Пунктом 5 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Пунктом 6-8 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
– неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб;
– неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенціальний конфлікт інтересів судді;
– втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.
Підстави для дисциплінарної відповідальності судді за вчинення ним неправомірних дій, передбачені
ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
“1. Суддю може бути притягнуто до відповідальності в порядку провадження:
1) умисне або внаслідок недбалості:
а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
б) не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
4) умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення, що привело до негативних наслідків;
5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному законом);
8) втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, завідомо неправдивих відомостей або умисне не зазначення відомостей, визначених законодавством;
11) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
14) непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
15) визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
16) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації родинних зв’язків;
17) подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
18) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації доброчесності;
19) декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
2. Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків”.
Пунктом 9-12, 14-19 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством.
Пунктом 13 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стверджується:
Ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя.
Кодекс суддівської етики (Рада суддів України). Етичні засади регулювання конфлікту інтересів:
1) стаття 1. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
2) стаття 3. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
3) стаття 15. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
4) Стаття 19. Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.
Статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
“1. Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики – через її голову або членів Комісії.
2. Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
3. ВРП затверджує та розміщує на веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
4. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.
5. За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
6. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
7. У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів в існуванні підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, ВРП має право запросити таку особу для підтвердження скарги”.
Стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді) передбачає:
“1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України “Про Вищу раду правосуддя”, з урахуванням вимог цього Закону”.
Стаття 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» констатує:
“1. До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:
1) попередження; 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 1 місяця; 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 3 місяців;
4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.
2. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
3. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 1 частини першої цієї статті, не застосовується у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 16-19 частини першої статті 106 цього Закону.
4. Дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 ч.1 цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 ч.1 ст.106 цього Закону.
Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 5 частини першої цієї статті, не застосовується до судді вищого спеціалізованого суду. Також у порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, не допускається переведення судді до вищого спеціалізованого суду.
5. У разі ухвалення рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, що не дозволяє судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя у цьому суді з дня ухвалення рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
6. За наявності непогашених стягнень до судді має бути застосовано більш суворе стягнення.
7. Суддя, який має непогашене стягнення, не може брати участь в конкурсі на зайняття посади.
8. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі:
1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
9. Істотним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний будь-який з таких фактів:
1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;
3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують його доходи та доходи його сім’ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами благ або іншої вигоди;
4) суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення;
5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі п.4 ч.1 цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до п.4 ч.1 цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя;
6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв’язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності;
7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
10. Рішення про внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини восьмої цієї статті, може бути ухвалено, у разі якщо на вимогу органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суддя не підтвердив законність джерела походження майна.
11. Стягнення до судді застосовується не пізніше 3 років із дня вчинення проступку без урахування часу непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження.
12. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, зазначений строк обраховується з дня набуття таким рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного.
13. Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на веб-сайті суду, в якому працює суддя. Ця інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до відповідальності, про накладене стягнення та копію рішення органу, що здійснювало дисциплінарне провадження щодо судді, про накладення стягнення”.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В. та дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість, порушують міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені дисциплінарні проступки суддів, яким власне і продають повноваження судді, тим самим плюючи на могили сотням тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ОСС), учасників Майдану та російсько-української війни, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В. та Череп В.Ю. саме у такий підлий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми колаборантськими діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС), учасники Майдану та російсько-української війни, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним виродкам фекальну люстрацію, якщо Президент України, Верховна рада України та Генеральний прокурор України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В. і Череп В.Ю. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що ухвала у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року також стосується предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Кандзюби О.В., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Лук’янова Д.В., Сасевич О.М., Кандзюби О.В., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В. і Череп В.Ю. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини та дисциплінарні проступки суддів, перешкоджають відкриттю дисциплінарних справ, складають і надають завідомо неправдиві висновки за результатами розгляду дисциплінарних скарг, виносять неправосудні рішення, надають допомогу злочинним особам та організованим кримінальним угрупуванням, протидіють діяльності громадських організацій, культивують і поширують корупцію, продають неадекватним і безграмотним особам повноваження судді; отримують від суддів хабарі за не відкриття проти них дисциплінарних справ, за фальсифікацію результатів кваліфікаційного оцінювання, за надання статусу безстроковості повноважень судді, за приховування вчинених суддями дій, які призводять до каліцтв учасників судових процесів та завдають їм матеріальної і моральної шкоди; дискредитують вітчизняну судову владу, деморалізують бійців ЗСУ і тероборони, вчиняють саботаж і диверсії, співпрацюють із російськими загарбниками, грубо порушують присягу члена ВРП, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В. і Череп В.Ю. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Лук’яновим Д.В., Сасевичем О.М., Кандзюбою О.В., Попіковою О.В. і Черепом В.Ю. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Кандзюби О.В., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Сасевичем О.М., Кандзюбою О.В., Лук’яновим Д.В., Попіковою О.В. і Черепом В.Ю. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ та до ГПУ. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Етичної ради України про не належну поведінку членів ВРП Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Кандзюби О.В., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ СБУ, ГСУ ГПУ та ГПД НАБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та проведення об’єктивного досудового розслідування, а від Етичної ради ВРП — відкриття відповідних дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.