Кандзюба О.В., Сасевич О.М., Попікова О.В. Гопніки ФСБ

30.09.2024 року особа_1 подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо чергового дисциплінарного проступку голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця Віталія Васильовича.
У своїй скарзі особа_1 повідомляв про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності голови суду Українця В.В.
А саме, ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі:
1) зроблено подання до Київського апеляційного суду для визначення підсудності судової справи № 760/4668/24 без попереднього винесення слідчим суддею ухвали;
2) судова справа не розглядалася слідчими суддями Солом’янського районного суду м.Києва;
3) жоден суддя даного суду, відповідно вимогам ст.32,34 КПК України, не брали самовідводів, в той час як судова справа стосувалася їх колеги (судді вказаного суду – Бурлаки О.В.);
4) обвинуваченого було позбавлено конституційного і КПК права на участь у розгляді судової справи;
5) на розгляд справи № 760/4668/24 не було запрошено адвоката обвинуваченого;
6) на розгляд справи № 760/4668/24 не було запрошено адвоката потерпілих;
7) на розгляд справи № 760/4668/24 не було запрошено адвоката потерпілих;
8) перешкоджання правосуддю;
9) неоднаковість прийняття рішень в одних і тих самих випадках;
10) не надсилання викликів обвинуваченому для участі у розгляді судової справи;
11) не надсилання викликів потерпілим для участі у розгляді судової справи;
12) не надсилання викликів адвокату обвинуваченого для участі у розгляді судової справи;
13) ) не надсилання викликів адвокату потерпілих для участі у розгляді судової справи;
14) не надання копії ухвали за результатами розгляду судової справи;
15) рішення судді не відповідають “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України ДСА України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України”, затверджених Наказом ДСА України за № 814 від 20.08.2019 року;
16) голова суду порушив принцип самовідводу;
17) голова суду порушив присягу судді -уник взяття самовідводу (при наявності численних для цього підстав);
18) регулярно виносить неправосудні рішення щодо не внесення органами досудового розслідування відомостей заяв про вчинені кримінальні правопорушення;
19) не запрошує на судові засідання скаржників та їх представників;
20) не надає копій судових рішень скаржникам за результатами розгляду скарг про не внесення відомостей заяв про вчинені кримінальні правопорушення.
Вищевказані проступки голови Солом’янського районного суду м.Києва витікали з наступного.
З 22.10.2021 року по 23.02.2024 року в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у м.Києві проводилося незаконне досудове розслідування у сфабрикованому проти президента Громадської організації (особа_1) кримінальному провадженні за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року за ч.1 ст.377 КК України.
При чому, вказане досудове розслідування проводилося не за підслідністю і не за підсудністю, без забезпечення особі_1 права на оскарження протиправних рішень, дій і бездіяльності слідчих та прокурорів, а також без надання особі_1 захисників (адвокатів), з пропуском строку на досудове розслідування, без жодного належного і припустимого доказу вчиненого злочину, з елементами свавілля, безчинності і розбою, із спричиненням матеріальної шкоди та шкоди його життю і здоров’ю.
26.02.2024 року прокурор Київської міської прокуратури Охріменко С.І. подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва обвинувальний Акт у провадженні за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно особи_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.377 КК України.
06.03.2024 року, голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В., нехтуючи нормами КПК України, Конституції України, власною практикою, практикою Київського апеляційного суду та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду та винесення слідчими суддями відповідної ухвали, зробив пряме подання до Київського апеляційного суду про визначення підсудності кримінального провадження за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
В той же самий час голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. до двох років методично затримує судові справи особи_1, де фігурантами являються судді Солом’янського районного суду м.Києва, поки усі слідчі судді цього суду не візьмуть самовідводи і поки кожен з них не винесе про це спеціальну ухвалу.
Усе це протиправно робить голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. з метою перешкодити громадській діяльності особи_1, нанести йому матеріальні збитки і шкоду його життю і здоров’ю, з метою надання допомоги організованим злочинним елементам та кримінальним угрупуванням, саботажу роботи суду, колабораціонізму, підривної діяльності проти нашої держави.
Як зазначається в низках ухвал Київського апеляційного суду, Апеляційного суду Рівненської області та Верховного суду, які напередодні сотні раз повертали голові Солом’янського районного суду м.Києва ідентичні подання з акцентом на те, що мусить бути обов’язковим розгляд усіх без виключення судових справ, оскільки Закон України “Про судоустрій і статус суддів” та Конституція України зобов’язують суддів виносить судові рішення, якщо тільки не буде підстав для їх самовідводу від розгляду таких судових справ. Тут мова йдеться про обов’язковість судових рішень.
А саме, як зазначається в ухвалі Київського апеляційного суду у провадженні № 11-п/824/227/2018 від 05.12.2018 року (цитата): «Колегія суддів вважає, що доводи для зміни підсудності, викладені у поданні в.о. голови Солом’янського районного суду м.Києва Оксюти Т.Г. не є обґрунтованими, тому що суперечать вимогам ч.2 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким встановлено, що суддя розглядає судові справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим згідно закону».
Також, як зазначається в ухвалі Апеляційного суду м.Києва у провадженні № 11-п/796/620/2017 від 14.08.2017 року (цитата): «…підстави подання в.о. голови суду можуть слугувати тільки приводом для відводу або самовідводу слідчого судді у відповідності до приписів ст.75 КПК України, а не підставою для внесення подання в.о. голови суду про направлення кримінального провадження до іншого суду в порядку, визначеному ч.2 КПК України, не з підстав, передбачених ст.32 та ч.1 ст.34 КПК України».
Також , як зазначається в ухвалі Апеляційного суду Рівненської області від 26.03.2018 року (цитата): «…Будь-яких прізвищ службових осіб, щодо яких необхідно внести відомості до ЄРДР в даній ухвалі суду не значиться». А в даному випадку ухвал усіма слідчими суддями не було винесено.
Більше цього, голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. завідомо неправдиво зазначив у своєму поданні, що нібито він скеровує до Київського апеляційного суду кримінальну справу за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, яка є на 5 томах, адже насправді прокурор Охріменко С.І. передав до Солом’янського районного суду м.Києва лише обвинувальний Акт і супровідний лист.
Відтак, голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. умисно порушив вимоги закону та судову практику, тим самим відсторонивши особу_1 від правосуддя та спричинивши йому матеріальну шкоду і шкоду його життю та здоров’ю.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладених у Постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно вимогам ч.3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування.
10.07.2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., Жук О.В., Ковальська В.В., нехтуючи нормами КПК України, Конституції України, власною практикою та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду та винесення слідчим суддею відповідної ухвали, без наявності саме такої ухвали суду, без взяття самовідводу (адже останні два роки ці самі судді методично робили самовідводи від розгляду усіх без виключення апеляційних проваджень особи_1), винесли ухвалу у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою задовольнила подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності провадження та направила матеріали до Голосіївського районного суду м.Києва для розгляду по суті.
05.08.2024 року, відповідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ, судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24) було передано для розгляду слідчій судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галині Вікторівні. При цьому, явно із міркувань помсти за те, що особа_1 відкрив на цих усіх суддів по декілька кримінальних справ та що неодноразово на них усіх скаржився до ВРП.
Як витікає із Рішення Вищої ради правосуддя від 14.09.2018 року у провадженні № 2911/1дп/15-18, за проведення судового засідання без участі сторони провадження було
притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Рівненського міського суду Ореховську К.Е.
Відповідно ст.412 КПК України (Істотні порушення вимог КПК України):
“1. Істотними порушеннями вимог КПК є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
1) за наявності підстав для закриття провадження в кримінальній справі, його не було закрито;
2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою; 4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;
5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; 6) порушено правила підсудності…”.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції). Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
В якості підстав для відкриття дисциплінарного провадження (посилання на фактичні дані, що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості), особа_1 посилався на такі докази:
1) Судова справа № 760/4668/24 (провадження № 1-кп/752/2089/24);
2) Обвинувальний Акт від 23.02.2024 року;
3) Подання голови Солом’янського районного суду м.Києва від 06.03.2024 року;
4) Ухвала Київського апеляційного суду за № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року;
5) Ухвала слідчої судді Бондаренко Г.В. у судовій справі № 760/4668/24 від 06.08.2024 року;
6) Супровідний лист за № 09/6-344ВИХ-2409/6-3197-21 від 23.02.2024 року прокурора Охріменка С.І. до Солом’янського районного суду м.Києва;
7) Відсутність у матеріалах судової справи № 760/4668/24 прийнятних та належних доказів про належне виконання вимог ч.8 ст.135 КПК України (тобто доказів про направлення сторонам судового процесу повісток та про їх отримання сторонами провадження);
8) Відсутність у матеріалах судової справи № 760/4668/24 прийнятних та належних доказів про вручення сторонам провадження копій ухвал;
9) Ухвала Верховного суду у провадженні № 51-5681 впс 23 від 25.09.2023 року;
10) Ухвала Верховного суду у провадженні № 51-5683 впс 23 від 25.09.2023 року;
11) Ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 26.03.2018 року;
12) Ухвала Апеляційного суду м. Києва у провадженні № 11-п/796/620/2017 від 14.08.17 року;
13) Ухвала Апеляційного суду м. Києва у провадженні № 11-п/824/227/2018 від 05.12.18 року;
14) Рішення ВРП від 14.09.2018 року за № 2911/1дп/15-18;
15) КПК України;
16) Конституція України;
17) Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;
18) Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд».
19) Матеріали кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
А в додатках до дисциплінарної скарги було надано докази дисциплінарного проступку:
1) Копію супровідного листа за № 09/6-344ВИХ-2409/6-3197-21 від 23.02.2024 року прокурора Охріменка С.І. до Солом’янського районного суду м.Києва, один аркуш;
2) Копію обвинувального Акту прокурора Охріменка С.І. від 23.02.2024 року, п’ять аркушів;
3) Копію подання голови Солом’янського районного суду м.Києва від 06.03.2024 року, 3 аркуші;
4) Копію ухвали Київського апеляційного суду за № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року, один аркуш;
5) Копію Рішення ВРП від 14.09.2018 року за № 2911/1дп/15-18, три аркуші;
6) Копію Ухвали Верховного суду у провадженні № 51-5681 впс 23 від 25.09.2023 року, 2 аркуші;
7) Копію Ухвали Верховного суду у провадженні № 51-5683 впс 23 від 25.09.2023 року, 2 аркуші;
8) Копію Ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 26.03.2018 року, один аркуш;
9) Копію Ухвали Апеляційного суду м.Києва у провадженні № 11-п/796/620/2017 від 14.08.2017 року, два аркуші;
10) Копію Ухвали Апеляційного суду м.Києва у провадженні № 11-п/824/227/2018 від 05.12.18 року, 2 арк.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 03.10.2024 року, вказаній скарзі було присвоєно № В-4476/3/7-24 та передано її для проведення перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Череп Вячеславу Юрійовичу, який за результатами попередньої перевірки склав завідомо хибний висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, “…оскільки скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді… та грунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом” (цитата). І це все в той самий час, коли судова справа не розглядалася жодним суддею, а лише зробилося формальне подання від імені голови суду.
19.03.2025 року члени Третьї Дисциплінарної палати ВРП Кандзюба Олег Володимирович, Сасевич Олександр Михайлович, Попікова Ольга Володимирівна і Лук’янов Дмитро Васильович розглянули скаргу особи_1, за результатами чого винесли ганебну ухвалу у справі № 582/3дп/15-25, якою залишили його скаргу без розгляду ніби то на підставі ст.44 Закону України “Про Вищу раду правосуддя”, п.13.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, що повністю суперечить положенням нижчевказаних законів.
При чому, надіслана особі_1 паперова копія Ухвали у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року від членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Попікової О.В., якою було залишено його скаргу без розгляду стосовно дій голови суду Українця В.В., не відповідала жодним вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— ухвала написана значно меншим шрифтом від затвердженого ДСА;
— кожна друга сторінка аркушу містить текст;
— декотрі слова ухвали віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
— в ухвалі не зазначено, коли вона набирає законної сили;
— ухвала не скріплена гербовою печаткою;
— пломба не проштампована гербовою печаткою, що робить з такого документу брутальний шмат паперу, яким можна лише підтирати єврейські дупи.
А якщо зважити ще й на те, що насправді скарга особи_1 містила відомості, які були потрібними для відкриття дисциплінарного провадження щодо голови суду Українця В.В., то останнє слугує доказом тому, що члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Сасевич О.М. і Попікова О.В. являються злочинними або ж психічно нездоровими особами, нікчемними корупціонерами або закінченими ушльопками, а значить потребують у спеціалізованій госпіталізації до психоневрологічного диспансеру або ж до буцегарні.
При чому, перше, друге і третє супроводжується кричащою безграмотністю, що являється для них усіх обтяжуючою обставиною та мусить стати приводом для призначення службового розслідування за фактами продажу усім ним робочого місця у ВРП.
Відповідно вказаному, а також на підставі ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», насправді було 22 підстави для відкриття дисциплінарної справи на голову суду Українця В.В. , кожна із яких вимагала її суворого покарання шляхом позбавлення повноважень та ув’язнення.
При чому, неправдиві висновки дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. легко спростовуються положеннями ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій законодавцем визначені чіткі підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та які повністю співрозмірні тим, на які особа_1 покладався у своїх 19 пунктах як на гарантовані підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності голови суду Українця В.В.
Тому, враховуючи що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. склав і надав завідомо неправдиві висновки для Третьої Дисциплінарної палати ВРП, то тим самим він викрив свою корупційну і колаборантську діяльність, а тому мусить підлягати жорсткому карному покаранню і звільненню з займаної посади з наступним ув’язненням за підроблення висновку. В ідентичному порядку підлягають покаранню і члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Сасевич О.М. і Попікова О.В., які винесли сфальшовану ухвалу у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року, якою незаконно відмовили особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо голови суду Українця В.В.
Дисциплінарний інспектор ВРП Череп В.Ю. склав і надав для членів Третьої Дисциплінарної палати ВРП завідомо неправдиві висновки, які згодом стали трампліном для протиправної відмови особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо трансвесцита – голови суду Українця В.В.
Усі вони частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших ЗСУ, а також добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Натомість, член ВРП Кандзюба О.В. чомусь не стидався приватизувати державну квартиру, попри те, що ййого дружина має власне нерухоме майно у центрі м.Києва. У декларації за 2021 рік у розділі «Обʼєкти нерухомості» Кандзюба О.В. зазначає, що має право користування квартирою, площею 43,3 кв.м, яка належить його дружині – Шевченко Г.С. (у м.Києві, вул.Старонаводницька, будинок 8-а, задекларована вартість якої становить 1 941 800 грн.). Дружина Кандзюби О.В. Шевченко Ганна Станіславівна працює прокурором відділу в Офісі Генерального прокурора. Звідки у них такі великі гроші? В 2017 році Кандзюба О.В. продав своє авто Hyundal Accent 2012 року випуску за 149 000 грн. Але за них не купиш стільки дорогої нерухомості. Примітно, що у 2017 році продаж авто за 149 000 грн. був типовою схемою уникнення фінансового моніторингу, адже ліміт на готівкові розрахунки тоді складав до 150 000 грн. Отже, наведене свідчить про ймовірне ухилення від сплати податків за вчинений правочин.
Підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності являються: нормативно-правові, фактичні та процесуально-правові.
Нормативно-правова підстава – закріплення в законі складів правопорушень, відповідних видів і заходів юридичної відповідальності, інших умов, необхідних для практичної їх реалізації. Фактична підстава – дії (бездіяльність), заборонені правовою нормою, тобто вчинення правопорушення. Процесуальна підстава – рішення компетентних органів публічної влади про притягнення до відповідальності.
Групи нормативно-правових підстав (ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»):
– порушення норм процесуального права і посадових обов’язків при відправленні правосуддя;
– порушення правил суддівської етики;
– порушення правил щодо конфлікту інтересів або неповідомлення про випадки втручання в діяльність судді;
– розголошення суддею таємниці або певної інформації;
– порушення прав людини і основоположних свобод;
– недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством;
– невиконання вимог члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя щодо надання певної інформації;
– неналежне ставлення до службових обов’язків.
Підпунктом «а» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Підпунктом «б» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).
Підпунктом «в», «г», «ґ», «д» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Порушеннями вимог щодо неупередженості судді) є:
– порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
– порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості;
– незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
– порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Пунктом 2 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
– безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
– зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Пунктом 3 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
Допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року).
Пунктом 4 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено:
Умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення закону, що призвело до негативних наслідків.
Пунктом 5 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Пунктом 6-8 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
– неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб;
– неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенціальний конфлікт інтересів судді;
– втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.
Підстави для дисциплінарної відповідальності судді за вчинення ним неправомірних дій, передбачені
ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
“1. Суддю може бути притягнуто до відповідальності в порядку провадження:
1) умисне або внаслідок недбалості:
а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
б) не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
4) умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення, що привело до негативних наслідків;
5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному законом);
8) втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, завідомо неправдивих відомостей або умисне не зазначення відомостей, визначених законодавством;
11) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
14) непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
15) визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
16) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації родинних зв’язків;
17) подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
18) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації доброчесності;
19) декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
2. Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків”.
Пунктом 9-12, 14-19 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством.
Пунктом 13 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стверджується:
Ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя.
Кодекс суддівської етики (Рада суддів України). Етичні засади регулювання конфлікту інтересів:
1) стаття 1. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
2) стаття 3. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
3) стаття 15. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
4) Стаття 19. Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.
Статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
“1. Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики – через її голову або членів Комісії.
2. Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
3. ВРП затверджує та розміщує на веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
4. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.
5. За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
6. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
7. У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів в існуванні підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, ВРП має право запросити таку особу для підтвердження скарги”.
Стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді) передбачає:
“1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України “Про Вищу раду правосуддя”, з урахуванням вимог цього Закону”.
Стаття 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» констатує:
“1. До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:
1) попередження; 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 1 місяця; 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 3 місяців;
4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.
2. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
3. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 1 частини першої цієї статті, не застосовується у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 16-19 частини першої статті 106 цього Закону.
4. Дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 ч.1 цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 ч.1 ст.106 цього Закону.
Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 5 частини першої цієї статті, не застосовується до судді вищого спеціалізованого суду. Також у порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, не допускається переведення судді до вищого спеціалізованого суду.
5. У разі ухвалення рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, що не дозволяє судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя у цьому суді з дня ухвалення рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
6. За наявності непогашених стягнень до судді має бути застосовано більш суворе стягнення.
7. Суддя, який має непогашене стягнення, не може брати участь в конкурсі на зайняття посади.
8. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі:
1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
9. Істотним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний будь-який з таких фактів:
1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;
3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують його доходи та доходи його сім’ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами благ або іншої вигоди;
4) суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення;
5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі п.4 ч.1 цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до п.4 ч.1 цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя;
6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв’язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності;
7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
10. Рішення про внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини восьмої цієї статті, може бути ухвалено, у разі якщо на вимогу органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суддя не підтвердив законність джерела походження майна.
11. Стягнення до судді застосовується не пізніше 3 років із дня вчинення проступку без урахування часу непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження.
12. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, зазначений строк обраховується з дня набуття таким рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного.
13. Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на веб-сайті суду, в якому працює суддя. Ця інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до відповідальності, про накладене стягнення та копію рішення органу, що здійснювало дисциплінарне провадження щодо судді, про накладення стягнення”.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Кандзюба О.В., Попікова О.В. та дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість, порушують міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені дисциплінарні проступки суддів, яким власне і продають повноваження судді, тим самим плюючи на могили сотням тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ОСС), учасників Майдану та російсько-української війни, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Попікова О.В. та Череп В.Ю. саме у такий підлий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми колаборантськими діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС), учасники Майдану та російсько-української війни, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним виродкам фекальну люстрацію, якщо Президент України, Верховна рада України, ДБР, НАБУ і НАЗК не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Попікова О.В. і Череп В.Ю. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що ухвала у справі № 582/3дп/15-25 від 19.03.2025 року також стосується предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Кандзюби О.В., Сасевич О.М., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Попікова О.В. і Череп В.Ю. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, вчиняють службові підроблення, розкрадають державне майно, приховують вчинені злочини та дисциплінарні проступки суддів, перешкоджають відкриттю дисциплінарних справ, складають і надають завідомо неправдиві висновки за результатами розгляду дисциплінарних скарг, виносять неправосудні рішення, надають допомогу злочинним особам та організованим кримінальним угрупуванням, протидіють діяльності громадських організацій, культивують і поширують корупцію, продають неадекватним і безграмотним особам повноваження судді; отримують від суддів хабарі за не відкриття проти них дисциплінарних справ, за фальсифікацію результатів кваліфікаційного оцінювання, за надання статусу безстроковості повноважень судді, за приховування вчинених суддями дій, які призводять до каліцтв учасників судових процесів та завдають їм матеріальної і моральної шкоди; дискредитують вітчизняну судову владу, деморалізують бійців ЗСУ і тероборони, вчиняють саботаж і диверсії, співпрацюють із російськими загарбниками, грубо порушують присягу члена ВРП, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Кандзюба О.В., Лук’янов Д.В., Сасевич О.М., Попікова О.В. і Череп В.Ю. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Кандзюбою О.В., Лук’яновим Д.В., Сасевичем О.М., Кандзюбою О.В., Попіковою О.В. і Черепом В.Ю. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Кандзюбою О.В., Сасевичем О.М., Лук’яновим Д.В., Попіковою О.В. і Черепом В.Ю. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ СБУ та до НАЗК. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Етичної ради України про не належну поведінку членів ВРП Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., Попікової О.В. і Черепа В.Ю. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ СБУ, ГСУ ДБР, НАЗК та ГПД НАБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та проведення об’єктивного досудового розслідування, а від Етичної ради ВРП — відкриття відповідних дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.