ТОВ “Доклаб” (док юа), або шахрайства по-Казанцеву С.В.

ТОВ «Доклаб» Казанцев Сергій Володимирович, користуючись довірою та юридичною неграмотністю керівників медичних центрів України, впродовж декількох років схиляв останніх укладати з ним шахрайські Договори про співпрацю.
У відповідності до умов такого Договору, ТОВ «Доклаб» брав на себе зобов’язання за власний кошт надавати в засобах масової інформації рекламу та активно залучати пацієнтів для лікування в приватних медичних центрах, а медичні центри – оплачувати такі послуги, з розрахунку: 100-250 грн. за 1 пацієнта.
При всьому цьому, ТОВ «Доклаб» далеко вийшов за межі своєї господарської діяльності, так як фактично почав займатися медичною діяльністю, яка згідно норм чинного законодавства України підлягає обов’язковому ліцензуванню МОЗ України.
Більше того, через відсутність в ТОВ «Доклаб» медичних знань і медичного персоналу, діяльність останнього почала реально загрожувати життю і здоров’ю пацієнтам. Абсолютне не знання симптомів і нозологічних форм захворювань працівниками даного товариства ставало щоденною причиною неадекватних координаційних дій, що постійно призводило до непорозуміння з пацієнтами, медичними працівниками та з керівниками медичних закладів.
Жахливим прикладом цьому може бути наступне: ТОВ «Доклаб» скерував на лікування пацієнтку із ознаками гострої виразки шлунку, яка могла в найближчі години померти від вчасного не надання їй хірургічної допомоги. Відповідно, маючи шлункову кровотечу, ризикуючи своїм життям, пацієнт втрачав свої безцінні хвилини, марно “записуючись” через ТОВ “Доклаб” на непотрібні для нього прийоми в медичні центри м.Києва до народних і нетрадиційних лікарів, які спеціалізуються виключно на реабілітології (відновному лікуванні), в той час як даному пацієнту потрібно було негайно викликати карету швидкої допомоги, транспортувати в хірургічне відділення лікарні і зробити відповідну операцію.
Тобто, правильною медичною тактикою ТОВ «Доклаб» було порадити такому пацієнту не звертатися до оздоровчих медичних центрів, а якнайскоріше викликати карету швидкої медичної допомоги по телефону 103. Другим жахливим прикладом незаконної діяльності ТОВ «Доклаб» є те, що дане товариство скеровують до медичних центрів худорлявих пацієнтів для схуднення, в той час як саме такі пацієнти потребують протилежного лікування – набирання ваги.
В той же самий час, коли лікарі безкоштовно виправляли допущені помилки ТОВ “Доклаб” і відмовляли такому пацієнту від шкідливого і не потрібного для нього схуднення, то дане злочинне товариство на своєму сайті відразу починали викладали шантажистську інформацію що порочить честь і гідність та ділову репутацію саме як лікаря та медичного центру.
Якщо ж такий лікар чи керівник медичного центру, в силу наявних партнерських правовідносин (Договору про співпрацю) намагався потрапити на прийом до горе-директора Казанцева Сергія Володимировича з метою мирного урегулювання виниклих непорозумінь і його особистих неправових проступків, то йому це не вдавалося з причини завідомо неправильно зазначеної в партнерському Договорі справжньої адреси місцезнаходження ТОВ «Доклаб» (за поясненнями керівництва бізнес-Центру, Казанцев Сергій Володимирович купив фіктивну адресу реєстрації свого шахрайського підприємства за адресою: м.Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 42, за якою ніколи не знаходився і зараз не працює). Насправді ж, ТОВ «Доклаб» переховується від фіскальної служби м.Києва та від образливих клієнтів і партнерів в офісному центрі «Фенікс», що знаходиться в будинку № 17 по вулиці Глибочицькій).
На 3 поверсі даного офісного приміщення працює біля півсотні молодих працівників (а при проведеній фактичній виїзній позаплановій документальній податковій перевірці – встановлено вдвічі менше!) в жахливих нелюдських умовах, що дуже нагадують закинуті радянські заводи: комп’ютерні столи стоять просто на бетонних підлогах. Приміщення не умебльоване. Також немає протипожежної і охоронної систем, вогнегасників, протипожежного щита, інформаційної доски, куточка споживача тощо. На весь поверх стоїть лише один диван, на якому може від сили поміститися три особи.
На законне прохання до керівника ТОВ “Доклаб” показати правоустановчі документи, Казанцев Сергій Володимирович проказав лише дозвіл на посередницькі рекламні послуги, що не дають йому права займатися наданням медичних послуг, адже потребують обов’язкового ліцензування МОЗ України. Господарська діяльність Сергія Казанцева обмежена лише рекламними опціями в системі Гугл-Адвордс (покупкою пошукових слів), що фактично являються назвами медичних центрів, прізвищами лікарів і головних лікарів, нозологічними формами захворювань, переліком косметологічних і медичних послуг тощо.
Останнє призводить до того, що пацієнти, заходячи в інтернет, помилково попадають на сайт Доклаб (док_юа) та змушені записуватися до лікарів через непотрібних нікому посередників, гадки не маючи про те, що це є класичні схеми шахрайства. Тобто, ТОВ “Доклаб” (в особі Казанцева Сергія Володимировича) навмисно дублює на своєму веб-сайті назви закладів охорони здоров’я, прізвища лікарів і назв медичних послуг, з метою введення людей в заблуду.
Простіше кажучи, ТОВ “Доклаб” ухитряється зробити так, щоб при пошукових запитах в Гугл, останній показував його шахрайську інформацію щодо лікарів, медичних послуг і лікарень (медичних центрів) вище іншої, яка напряму розміщується тими ж самими клініками, лікарнями, медичними центрами і лікарями, однак не на умовах реклами. Відповідно, то ТОВ “Доклаб” за гроші своїх недобросовісних агентів, створює їм неправдивий інтернет-рейтинг, несправжні позитивні відгуки і несправжній авторитет з метою отримання для себе неправомірної вигоди (ознаки ст.190, 366, 256 КК України). При цьому ТОВ “Доклаб” навмисно вводить в заблуду лікарів і медичні заклади, адже насправді обкрадає їх шляхом перепродажу їм їх же власних пацієнтів.
Для тих медпрацівників і власників медичного бізнесу, що взагалі не розуміється на айті-технологіях поясню ще простіше, що вам насправді не потрібно укладати псевдо-договори з такими як ТОВ “Доклаб” (Казанцевим Сергієм Володимировичем), адже вашому потенційному пацієнту і особисто вам буде набагато дешевше обходитися без них. Пацієнт і сам знайде вас в інтернеті за ключовими словами вашого веб-сайту, якщо ви його зацікавите якісними послугами та доступною ціною (за принципом конкуренції).
В усьому цивілізованому світі люди і справжній (конкурентоспроможній) бізнес давно прагнуть до прямих взаємовідносин, а не через сумнівних, наддорогих і злочинних посередників.
Якщо ж ви і самі є сумнівного чи неправового характеру медичний заклад або приватний лікар, то завдячуючи таким як ТОВ “Доклаб” вас ще швидше вирахують компетентні органи і в набагато жорстокішій формі покарають вас під грифом “організована злочинність”.
Для неконкурентноспроможніх лікарів і медичних фірм існують інші ліки, що називаються “Гугл Адвордс”, які вирішать вашу проблему з пацієнтами куди успішніше, чим ТОВ “Доклаб”.
У відповідності до положення ст.190 КК України, “1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)-карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому,-карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням єлектронно-обчислювальної техніки – карається позбавленням воді на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
У відповідності до положення ст.366 КК України, “1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.
У відповідності до положення ст.185 КК України, “1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,- карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому,- карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. 4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. 5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Про поняття права на майно див. коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий – власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно. Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Якщо потерпілий у зв’язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин – розглядатися як недійсна угода (ст.51,52,54,55 ЦК України).
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов’язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. За певних обставин (у разі, якщо таке майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст.193 КК України. Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо.
За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних. Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв’язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.
Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов’язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов’язання – не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на дачу хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами ст. 15, 27 і ст.369 КК України. Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов’язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об’єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад для створення умов для наступного заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у Відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності. Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір’ям вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення або інше протиправне заволодіння офіційними документами, штампами або печатками, їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст.190 ККУ не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст.353 або за відповідними частинами ст.357, 358 чи 366 КК України. У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене ч.2,3 або 4 ст.190 КК України). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві. За способом вчинення (обман або зловживання довірою) шахрайство має велику схожість із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст.192 КК України. Відрізняються ці злочини між собою головним чином тим, що при шахрайстві має місце вилучення майна із фонду власника або іншого володільця, в результаті чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст.192, винний отримує майнову вигоду шляхом використання майна, яке лише мало ще перейти у власність тієї чи іншої особи. У останньому випадку має місце так звана не передача належного. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190 КК України), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч.З ст.190 КК України), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч.4 ст.190 КК України); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190 КК України). Під незаконними операціями з використанням електронно-обчислювальної техніки як кваліфікуючою ознакою шахрайства слід розуміти такі спрямовані на заволодіння чужим майном або придбання права на майно операції, в основі яких лежать обман чи зловживання довірою. При цьому вказану кваліфікуючу ознаку шахрайства утворюють лише операції, здійснення яких без використання електронно-обчислювальної техніки е неможливим (наприклад, здійснення електронних платежів, інших операцій з безготівковими коштами). Якщо з використанням такої техніки здійснюються операції, які цілком можуть здійснюватись за допомогою іншої техніки (наприклад, комп’ютер використовується для набору тексту, виготовлення документа тощо), то розглядуваний склад шахрайства відсутній. Електронно-обчислювальна техніка у даному випадку виступає засобом вчинення злочину, а здійснювані з використанням неї операції становлять зміст шахрайського заволодіння чужим майном чи правом на нього. Використання електронно-обчислювальної техніки для неправомірного заволодіння чужим майном утворює склад злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, лише тоді, коли винна особа здійснює викрадення шляхом обману чи зловживання довірою. Обман при вчиненні цього злочину може виразитись у застосуванні програмних засобів, які дають змогу винному будь-яким чином здійснити несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається чи обробляється в автоматизованих системах, щоб ввести в оману автоматизовану систему і видати себе за того, хто має право в ній працювати і здійснювати відповідні операції (за “свого”). Проникнувши у такий спосіб до відповідної електронної системи, винний здійснює ті чи інші операції, як це робив би той, хто має на це право. При цьому він може вплинути на процес обробки інформації, перекрутити її зміст чи знищити, задати необхідну для заволодіння майном чи правом на нього команду, налагодити систему так, щоб вона функціонувала в режимі, який би забезпечив винному або іншим особам незаконне отримання чужого майна чи права на нього. Суть шахрайського обману при цьому залишається незмінною, з тією лише особливістю, що реалізується він за допомогою використання електронно-обчислювальної техніки, що потребує наявності відповідних знань, рівня підготовки, навичок. Зловживання довірою як спосіб шахрайства при незаконних операціях з використанням електронно-обчислювальної техніки має місце тоді, коли винна особа в результаті довірчих відносин (у зв’язку з виконанням службових обов’язків, дружніми стосунками з потерпілим тощо) має вільний доступ до здійснення відповідних операції і недобросовісно використовує ці відносини для неправомірного заволодіння чужим майном чи правом на нього. Якщо винна особа проникає до захищеної електронної системи в інший спосіб, наприклад шляхом блокування чи знищення захисних кодів, і здійснює незаконні операції по заволодінню чужим майном, її дії не утворюють складу шахрайства, оскільки в них відсутні обман чи зловживання довірою. Їх слід розглядати як крадіжку чужого майна і кваліфікувати за відповідною частиною ст.185 КК України.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі шести років гинуть в ООС (АТО) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Керівники ТОВ «Доклаб» через свою нахабність, збочення і протиправність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, керівники ТОВ «Доклаб» саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть керівникам ТОВ «Доклаб» фекальну люстрацію, якщо правоохоронні органи не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що керівники ТОВ «Доклаб» вчиняють умисне кримінальне правопорушення, яке передбачене ст.364-1, ч.2 ст.366, ч.2 ст.190, ч.1 ст.185, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-2, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність керівників ТОВ «Доклаб» є частиною громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії керівників ТОВ «Доклаб» по відношенню до особи 1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії керівників ТОВ «Доклаб» є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів господарювання із іноземним капіталом та керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Керівники ТОВ «Доклаб», явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищують свої службові повноваження, вчиняють шахрайства і службові підроблення, викрадають кошти у своїх клієнтів, займаються безліцензійною діяльністю, імітують надання медичних послуг, не сплачують в повній мірі податки, уникають сплати ЄСВ, не реєструють найману робочу силу, платять заробітну плату в конвертах, деморалізують населення країни, завдають шкоди економіці держави, вводять медичні центри в заблуду, наражають людей на небезпеку. Керівники ТОВ «Доклаб» умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці керівниками ТОВ «Доклаб» вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності керівників ТОВ «Доклаб» наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень керівниками ТОВ «Доклаб» містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.1 ст.111, ст.364-1, ст.356, ч.2 ст.366, ч.2 ст.190, ч.1 ст.185, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-2, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до слідчого відділу Шевченківського і Деснянського УП ГУ НП в м.Києві, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ і ГПД НАБУ про вчинені кримінальні правопорушення керівниками ТОВ «Доклаб». Ухвалами слідчих суддів Шевченківського та Деснянського районних судів м.Києва, а також ГСУ СБУ і ГПД НАБУ на керівників ТОВ “Доклаб” відкрито чотири кримінальні справи за ст.190, 366, 205, 212 КК України, у яких зараз ведуться чотири незалежних досудових розслідування в ГПД НАБУ, СВ Шевченківського УП ГУ НП м.Києва, СВ Деснянського УП ГУ НП м.Києва, в СУ ФР ГУ ДФС у м.Києва. Очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.