Рубський О.І. Газовий мародер і колаборант із Баштанки

12.09.2022 року особа_1, як учасник бойових дій, звернувся до уповноважених осіб АТ “Київгаз”, шляхом подання відповідної заяви через особистий кабінет офіційного веб-сайту АТ “Київгаз”, з приводу якнайскорішої заміни іржавого газового лічильника “Візар G-6”, у якого давно уже закінчився термін експлуатації та який, як йому здалося, вже почав пропускати газ у приміщення квартири, про що також можуть свідчити наявні свідки (особа_2 і особа_3). Так як ніякої реакції стосовно заміни даного лічильника не відбулось, особа_1 звернувся до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та отримав відповідь, що дана компанія не відповідає за дії АТ «Київгаз». І це попри те, що рахунки на паперовому носії за користування газом чомусь досі йому надходять саме від НАК «Нафтогаз України». З рештою, особа_1 за попередньою згодою інженера АТ «Київгаз» Дмитра придбав за власний кошт абсолютно новий газовий лічильник марки “Октава G-4” (2019 року вироблення, з терміном заводської повірки по 2027 рік, про що власне і вказав у своїй заяві про заміну лічильника, та про що свідчить звукозапис телефонної розмови з інженером Дмитром про надання дозволу на придбання вказаного лічильника та свідчення двох наявних свідків.
13.09.2022 року уповноважений працівник АТ “Київгаз” зателефонував на мобільний телефон особи_1 з приводу узгодження дати та часу встановлення придбаного газового лічильника “Октава G-4”, при цьому не заперечуючи проти встановлення вказаного лічильника без процедури проведення не передбаченої законом повірки на предмет відповідності лічильника “Октава G-4” встановленим стандартам.
16.09.2022 року, рівно об 09 годин ранку і 40 хвилин, до помешкання особи_1 прибули два працівники АТ “Київгаз”, які взамін встановлення вказаного газового лічильника марки “Октава G-4” та ліквідації витоку газу, чомусь вирішили провести обстеження старого іржавого газового лічильника “Візар G-6”, газової плити, газової колонки та внутрішньоквартирного газопроводу (шляхом їх обмацування, змащування слиною та миючим засобом для вікон на предмет візуального підтвердження витоку газу, в той час як це було передбачено (можливо), використовуючи спеціальні прилади-детектори), після чого почали натякувати на надання їм хабара. Не отримавши від особи_1 неправомірної вигоди, дані працівники АТ “Київгаз” повідомили йому, що ними не було виявлено протікання газу, а значить немає жодної потреби у проведенні низки протиаварійних дій, після чого поспішно покинули квартиру. На запитання особи_1, чому вони не міняють газового лічильника, останні повідомили, що керівництво АТ “Київгаз” не дозволяє встановлювати газові лічильники для населення без попереднього проведення процесу повірки на предмет відповідності, тому вони були уповноважені своїм керівництвом лише на зовнішній огляд вказаного лічильника, а у разі згоди особи_1 – на його демонтаж з метою подальшої повірки за місцем знаходження лабораторії (м.Київ, вул.Лабораторна), при чому, за безпосередньої участі особи_1 (від моменту передачі газового лічильника відповідним особам зазначеній лабораторії до моменту закінчення його тестування.
Оскільки особа_1 являється важкохворим (про що показав працівникам АТ “Київгаз” відповідний медичний документ), а також враховуючи самоуправство даних працівників АТ “Київгаз”, адже чинним законодавством досі не передбачено подібних вимог і зобов’язань споживача газу, то на підставі цього особа_1 відмовився приймати участь у передачі газового лічильника “Октава G-4” уповноваженим особам лабораторії для її тестування і у процедурі його повернення після тестування. При цьому, в цей день ніяких актів даними представниками АТ “Київгаз” не складалося, а приписів – особі_1 не вручалося.
Ст.7 Закону України «Про Захист прав споживачів» передбачені гарантійні зобов’язання.
1. Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами чи договором.
2. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Гарантійні зобов’язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов’язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.
3. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком. Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання. Таким чином, новий товар (газовий лічильник) не потребує повірки. Опираючись на закони, які позбавляють проведення повірки любих побутових газових приладів, якщо споживач виявляє побажання придбати новий газовий прилад, або якщо АТ “Київгаз” забезпечує новим газовим приладом споживача (приміром, як пільговика), максимальний термін придатності якого іще не вичерпаний (заводська повірка лічильника дійсна на протязі 8 років, про що надається доказ у формі відео-консультації АТ “Київгаз” та паспорт на газовий лічильник “Октава G-4”), особа_1 мав повне право на заміну газового лічильника без проведення повірки.
16.09.2022 року, приблизно в післяобідній час, з цього приводу особа_1 повторно звернувся через особистий кабінет офіційного веб-сайту АТ “Київгаз” до його керівництва з проханням записати його на особистий прийом до Голови правління АТ “Київгаз” у найближчі дні, про що його повідомити по номеру мобільного телефону. А враховуючи те, що згідно даних вказаного веб-сайту, вільною датою на звернення до керівників АТ “Київгаз” був кінець жовтня місяця 2022 року, то особьа_1 у своєму зверненні посилався не тільки на Закон України “Про звернення громадян”, але і на Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в розумінні наявної пільги на безчерговий прийом). Однак, взамін позитивної відповіді на вказане звернення, йому було надано відповідь такого змісту: “16.09.2022 року працівниками УЕГГ-1 АТ “Київгаз” проведено обстеження. В квартирі витоку газу не виявлено. Для вирішення питання щодо газового лічильника, заявка оформлена на 20.09.2022 року. Якщо Ви бажаєте звернутися на прийом, необхідно звернутися до районного управління УЕГГ-1 АТ «Київгаз» за адресою: вул. Білицька,45, прийти на прийом до майстра. Приймальні дні: вівторок і четвер, з 9 до 17 години, обідня перерва: з 13 до 14 години. Дякуємо за звернення”.
У такому разі особа_1, в період з 17.09.2022 року по 22.09.2022 року, намагався спростувати неправдиву інформацію та переконати уповноважених осіб АТ “Київгаз” прийняти негайні міри по належній діагностиці можливого витоку газу та усуненню загрози газового вибуху (аварії), однак усі зусилля особи_1 виявилися марними через повну неадекватність тої особи, яка вела з ним електронну переписку.
22.09.2022 року, рівно в 07 годин ранку і 55 хвилин, до помешкання особи_1 повторно прибули два інженери і один працівник АТ “Київгаз”, які після тривалих натякань надати їм хабар та після численних погроз скласти Акт на нібито виявлені порушення у внутрішньоквартирній розводці газової труби та нібито у неправильному розміщенні “старого” газового лічильника, повторно запропонували особі_1 здати на нібито додаткову повірку придбаний ним газовий лічильник “Октава G-4”. При чому, на його прохання чітко пояснити, на підставі яких законів вказані працівники мають це зробити, останні пояснили у такий спосіб: “Цього вимагають від нас наші керівники (тобто, Чернишов О.М. і Вінграновський А.М.). В решті-решт, отримавши повторну відмову, дані працівники АТ “Київгаз” поспішно покинули квартиру особи_1, так і не провівши діагностики можливого витікання газу та не замінивши “старого” лічильника на “новий”. При цьому, в цей день ніяких актів даними представниками АТ “Київгаз” не складалося, а приписів – особі_1 не вручалося.
Представники АТ “Київгаз”, у стрімкому бажанні отримати хабара, заставили особу_1 покинути свою квартиру і проживати з вересня місяця 2022 року по теперішній день де-інде: від офісу власного приватного підприємства та у своїх знайомих. Своїми протиправними діями представники АТ “Київгаз” завдали особі_1 великої матеріальної і моральної шкоди, а також великої шкоди його здоров’ю.
Не бажаючи миритися із свавіллям, безчинністю і корупцією керівників АТ “Київгаз”, а також із неодноразовими фальсифікаціями ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” не існуючого боргу за спожитий газ на загальну суму в 2621,83 грн. (а в 2021 році – приблизно на загальну суму у 1600 грн.), особа поскаржився на їх протиправні дії до майже усіх правоохоронних органів, до Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України і особисто керівнику КМДА, а також найняв адвоката для подачі цивільного позову.
У відповідь АТ “Київгаз” відреагував тим, що 24.07.2023 року заступник Голови правління з виробничих питань – головний інженер АТ “Київгаз” Рубський Олексій Іванович (виконавець Полішко Ю.О.), шляхом вчинення низки зухвалих службових підроблень, перекрив стояк газу, який харчував квартиру особи_1 та ще шість сусідських квартир, мешканці яких не мають жодного відношення до виниклої ситуації, однак чомусь стали заручниками корупційно-свавільної системи Зеленського.
Своїм листом за вих. № 2487/09-3 від 24.07.2023 року Рубський О.І. стверджує, що “старий” “…лічильник газу “Візар G-6” був установлений особі_1 в 2001 році. 22.09.2022 уповноваженими працівниками AT «Київгаз» було проведено обстеження внутрішньобудинкової системи газопостачання та газового обладнання за вищезазначеною адресою, за наслідками якого були встановлені факти грубого порушення вимог Правил безпеки систем газопостачання, Державних будівельних норм, Кодексу газорозподільних систем (надалі – Кодекс ГРМ), а саме, що внутріньоквартирний трубопровід було зашито по всій його довжині, а вузол обліку природного газу змонтовано під раковиною кухні. Вищевказані порушення споживачем не усунуті до цього часу”. Проте, це є зухвала брехня, адже жодних порушень виявлено не було. Відповідно цьому, актів виявлених порушень представники АТ “Київгаз” насправді не складали, а приписів – не вручали. Більше цього, у 2012 році лічильник газу “Візар G-6” був демонтованим працівниками АТ “Київгаз” та був відправленим у лабораторію на планову повірку. А оскільки жодних відхилень в роботі “старого” газового лічильника “Візар G-6” лабораторія не встановила, то його повторно було встановлено працівниками АТ “Київгаз” на його попередньому місці розшташування. А оскільки і тоді не складалися акти виявлених порушень та не надавалися особі_1 відповідні приписи по їх усуненню, то тим самим керівництво АТ “Київгаз” удруге підтвердило відсутність порушень у квартирі особи_1, про які написали у своєму вищезгаданому шахрайському листі Рубський О.І. і Полішко Ю.О.
І що найголовніше, в квартирі особи_1 встановлені відеокамери з мікрофонами, які зафіксували той факт, що представники АТ “Київгаз” 12.09.2023 року та 16.09.2023 року, проводячи так звану комісійну перевірку, насправді не складали актів і не видавали приписів особі_1, а відтак вони є доказами службових підробок Рубського О.І. і Полішко Ю.О. та перевищення ними своїх повноважень.
Крім цього, особа_1 придбав дану квартиру у 2003 році з ремонтом та з тих пір будь-яких змін до неї не вносив, про що наявні свідки з числа сусідів. Це може бути підтверджено шляхом
призначення та проведення судової хроно-експертизи, яка здатна на 100% встановити вік будівельних матеріалів та час проведення в даній квартирі ремонтних робіт. Також, з цього приводу можна підняти архівну справу в БТІ, де зберігаються справжні документи про стан квартири на час її продажу особі_1.
Все це надало особі_1 привід звернутися до ДБР і НАБУ з вимогою провести судову хронологічну-експертизу, яка встановить час створення підроблених документів, які надали право дебілу Рубському О.І. і виконавцю Полішко Ю.О. стверджувати те, що насправді є не правдою, якщо тільки вони дійсно є у цих шахраїв, а не являються блефом ідіота, а також хроно-експертизу будівельних матеріалів, що дозволить встановити справжній час проведення ремонтних робіт. Крім цього, недоумок Рубський О.І. зазначає у своєму шахрайському листі, що “…уповноваженими працівниками AT «Київгаз» з представником балансоутримувача на 21.07.2023 року було призначене обстеження внутрішньобудинкової системи газопостачання та газового обладнання, встановленого в особи_1, але останнім не було надано доступу”. Однак, все це досі нічим не підтверджено та не спростовано, крім пустих слів шахраїв Рубського О.І. і Полішко Ю.О.
Враховуючи те, що В.Зеленський зовсім не поспішає відсторонювати від займаних посад корумпованих і безмозких колаборантів (керівництво АТ “Київгаз”), яке навіть толком гарно брехати не може, то тим самим визнає свою причетність до даної корупційної системи в цілому або ж являється божевільним кокаїновим шизофреніком, місце якому давно уже у дурдомі.
Відповідно до статті 3 Конституції України – людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Таким чином, бездіяльність АТ “Київгаз” ставить під загрозу життя та здоров’я особи_1 та мешканців його будинку.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зазначено:
П/п.2 ст.1 – комерційний (приладовий) облік природного газу (далі – облік природного газу) – визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб’єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу;
П/п.3 ст.1 – лічильник газу – засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам’ятовування та відображення об’єму газу, що проходить через нього;
П/п.4 ст.1 – споживачі природного газу – фізичні особи (населення), фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
Стаття 2 вищезазначеного Закону тлумачить, що організація роботи із запровадження комерційного обліку природного газу передбачає:
1. Постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:
1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, – з 1 січня 2012 року;
– для підігріву води та приготування їжі – з 1 січня 2016 року;
– тільки для приготування їжі – з 1 січня 2023 року;
2) для інших споживачів – з 1 липня 2011 року.
Статтею 2 даного Закону визначено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу – фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу.
Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”. Таким чином, саме АТ «Київгаз» повинно було забезпечити особу_1 безкоштовним новим газовим лічильником через зіпсутість строго.
Так як особа_1 намагався якнайшвидше уникнути загрози своєму життю та життю інших мешканців свого будинку, то придбав його за власні кошти, що власне попередньо і узгодив з інженером Дмитром, однак має право на компенсацію його вартості від АТ «Київгаз». Введення в експлуатацію новозбудованих та/або реконструйованих багатоквартирних жилих будинків і об’єктів виробничого та невиробничого призначення (промисловість, бюджетна сфера, сфера соціально-побутового і культурного призначення тощо) з системами газопостачання здійснюється лише за наявності вузлів обліку природного газу.
Стаття 2-1. Забезпечення контролю за використанням ресурсів природного газу.
З метою забезпечення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку забезпечується автоматизований облік споживачів природного газу і обсягів спожитого ними природного газу з використанням інформаційної бази даних споживання природного газу (далі – інформаційна база даних). У Положенні про інформаційну базу даних, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, визначаються основні завдання, функціональні можливості, суб’єкти ринку природного газу, відповідальні за внесення відомостей про споживачів природного газу, строки та порядок внесення таких відомостей, а також інші питання її функціонування. Держателя інформаційної бази даних і адміністратора інформаційної бази даних визначає Кабінет Міністрів України. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) лічильника, що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.
До того ж відповідно до Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт лічильників газу здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з газопостачання. Це стосується навіть тих лічильників, що є власністю фізичних осіб або спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 “Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами” рекомендовано операторам газорозподільних систем забезпечити встановлення індивідуальних лічильників природного газу за заявами побутових споживачів.
Ключове – за заявами. Це означає, що споживач може написати заяву щодо встановлення індивідуального лічильника газу за кошти суб’єкта господарювання.
Постановою НКРЕКП – Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та житлово-комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, в розділі 8 міститься наступна норма:
“У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу підприємство зобов’язане протягом 15 робочих днів, після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (аналогічного типорозміру) для подальших комерційних розрахунків. У цей же самий строк повинні повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. Проте, цього зроблено не було.
Відтак, частиною 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» містить норму щодо того, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:
– коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
– коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів;
– інших джерел, не заборонених законодавством.
Якщо встановлено лічильник за власний рахунок (що не заборонено законом), то споживач має право на подальшу компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Таким чином, особа_1 має право на компенсацію за придбаний новий газовий лічильник. Лічильники газу віднесені до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (пункт 41 Переліку категорій законодавчо регульованих ЗВТ, що підлягають періодичній повірці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 374). Законодавчо регульовані ЗВТ, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту(частина перша статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі – Закон про метрологію).
Відповідно до затверджених міжповірочних інтервалів лічильники газу та пристрої перетворення об’єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 повіряються один раз на 2 роки; класу 1,5 – один раз на 8 років (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, зареєстрований у Мін’юсті 01.11.2016 за № 1417/29547):
– Повірка лічильників газу здійснюється відповідно до Закону України «Про метрологію»;
– Порядку подання ЗВТ на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 474;
– Порядку проведення повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 08.02.2016 № 193, зареєстрованим у Мін’юсті 24.02.2016 за № 278/278/28408;
– Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованим у Мін’юсті 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі – Кодекс).
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону про метрологію періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) ЗВТ (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро – і газопостачання.
Згідно з пунктом 1 глави 8 розділу X Кодексу періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов’язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.
Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) – це суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) ЗВТ (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, газопостачання.
Таким, чином Законом не передбачено повірку нового газового лічильника марки “Октава G-4” (2019 року вироблення, з терміном заводської повірки по 2027 рік.
Крім того, статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено пільги для особи_1, як учасника бойових дій, тобто пільги щодо оплати комунальних послуг, а саме: в пункті 4 даної статті зазначено, що особа_1 має право на 75-процентну знижку плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю). Проте, Нафтогаз України постійно нараховує особі_1 борги, не обгрунтовуючи причини їх виникнення. Поза як і на особистий прийом з цього приводу до бухгалтерії і керівництва чомусь не допускає. Таким чином, нарахований борг в розмірі 2621,83 грн., має бути скасований.
У відповідності до положення ст.366 КК України, “1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.
Статтею 367 КК України (Службова недбалість) визначено:
“Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання служ­бовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або без такого. Об’єктивна сторона службової недбалості характеризується: 1) діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов’язків через не­сумлінне ставлення до них; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч.1) чи тяжких наслідків (ч.2); 3) причинним зв’язком між вчиненим діянням та наслідками. Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб’єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов’язки, або б) дії, коли покладе­ні на нього службові обов’язки хоча і виконуються, але неналежним чином – не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що скла­лися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо. Указівка закону на невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків через несумлінне ставлення до них характеризує перш за все об’єктивну сторону вчиненого і свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала ре­альну можливість виконати покладені на неї службові обов’язки належним чином, тобто могла діяти так, як того вимагають інтереси служби. Тому для наявності об’єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов’язків, по­кладених на неї цим актом; б) які саме обов’язки, в якому обсязі та порядку вона по­винна була виконувати у відповідних умовах; в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов’язки в умовах, що склалися; г) у чому саме вияви­лися допущені особою порушення службових обов’язків і які наслідки вони спричи­нили; ґ) чи перебували службові порушення у причин­ному зв’язку з тими наслідками, що настали. Для кваліфікації злочину за ст.367 КК України діяння службової особи обов’язково по­винно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи ви­конала неналежним чином, входили в коло її службових обов’язків. Тому невиконан­ня або неналежне виконання не службових, а інших (наприклад, суто професійних) обов’язків не може розглядатися як службова недбалість і кваліфікується за наявнос­ті до того підстав за іншими нормами (наприклад, за статтями 131, 135, 139, 140 КК України). Не може бути застосована ст.367 КК України і тоді, коли несумлінне ставлення службової особи до виконання своїх службових обов’язків передбачено як самостійний склад злочину в спеціальних нормах КК України. Указівка закону на несумлінне ставлення службової особи до виконання службових обов’язків виключає можливість кваліфікації діяння як службова не­дбалість у випадках, коли істотна шкода була заподіяна внаслідок недосвідченос­ті, недостатньої кваліфікації, відсутності належних навичок або з інших обставин, що не залежать від службової особи і виключають реальну можливість належного виконання покладених на неї службових обов’язків. Виключається відповідальність за службову недбалість і тоді, коли службова особа не виконує чи виконує нена­лежним чином свої службові обов’язки за наявності обставин, передбачених ст.39 чи ст.40 КК України. Службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який за ч.1 ст.367 КК України визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди, а за ч.2 ст.367 КК України – спричинення тяжких наслідків. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку. Суб’єктивна сторона службової недбалості найчастіше виявляється в необе­режній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків. Можлива й змішана форма вини – умисел до діяння і необережна вина до наслідків. Не виключається службова недбалість і тоді, коли умисне порушення службових обов’язків призводить до наслідків, спричинення яких службова особа хоча й не бажала, але свідомо при­пускала їх настання (наприклад, коли цінний вантаж, що прибув на залізничну станцію, було розкрадено через те, що начальник цієї станції не виконав свої службові обов’язки і не виставив охорону, вважаючи без жодних на це підстав, що про збереження ванта­жу подбає сам вантажоодержувач). У наведеному прикладі винний усвідомлює факт порушення ним своїх службових обов’язків, передбачає і свідомо припускає можли­вість настання таких наслідків, як розкрадання вантажу, але в його поведінці відсутні як корисливі, так й інші особисті мотиви, що виключає наявність службового зло­вживання (ст.364 КК України) і дає можливість кваліфікувати його діяння лише як службову недбалість (ст.367 КК України), вчинену за наявності непрямого умислу. Суб’єктом злочину за ст.367 КК України може бути будь-яка службова особа (ч.3 і 4 ст.18 КК України), тобто така, яка здійснює службову діяльність як у публічній, так і в приватній сфері.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Аферист Рубський О.І. і Полішко Ю.О. через свою тупість і протиправність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право уцілілих рештків українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права, які віддали свої безцінні життя за право мізерних залишків українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, недоумок Рубський О.І. і Полішко Ю.О. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і ветеранів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня випускатимуть дурну кров колаборантам Рубському О.І. і Полішко Ю.О. по законам військового часу, якщо Кабінет Міністрів України, Президент України і Голова КМДА не хочуть реагувати на їх підривну діяльність, корупцію, саботаж і державну зраду у визначений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що ганебна потвора Рубський О.І. і Полішко Ю.О. вчинили умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.356, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність Рубського О.І. і Полішко Ю.О. є частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії Рубського О.І. і Полішко Ю.О. по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії Рубського О.І. і Полішко Ю.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів приватного господарювання та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Колаборанти Рубський О.І. і Полішко Ю.О. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вчиняють службові підроблення, допускають у своїй роботі недбалість і бездіяльність, культивують і поширюють корупцію, приховують вчинені злочини своїх колег, надають допомогу організованим злочинним угрупуванням, деморалізують воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, наражають ЗСУ на поразку у війні з Росією, перешкоджають діяльності громадських організацій. Виродки Рубський О.І. і Полішко Ю.О. умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має жорстоко каратися, поки повторно не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Рубським О.І. і Полішко Ю.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності шахраїв Рубського О.І. і Полішко Ю.О. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 і ч.1 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень зрадниками Рубським О.І. і Полішко Ю.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.356,, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ, ГПД НАБУ, ГСУ ДБР та ГСУ НП у м.Києві про вчинені аутистами Рубським О.І. і Полішко Ю.О. кримінальних правопорушень. Крім цього, були подані два цивільні позови проти AT «Київгаз» на загальну суму у 5 мільйонів грн. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ СБУ, ГПД НАБУ, ГСУ ДБР та ГСУ НП у м.Києві стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та об’єктивних результатів проведеного досудового розслідування, а від цивільного суду – правосудних рішень. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.