Донченко Тетяна Миколаївна знов у полоні корупції і неробства

11.01.2016 року я разом із активістами моєї міжнародної громадської організації були на особистому прийомі у директора Депертаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Донченко Тетяни Миколаївни (вул. Прорізна, 19, м. Київ), яка за ініціативи нашої громадськості та за сприяння багатьох інших громадських організацій і мас-медіа була звільненою із МОЗ України за зловживання владою і корупцію.
За нами поданою заявою від 11.01.2016 року Донченко Тетяна Миколаївна, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року за № 666 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування», мусила:
1) провести службове розслідування щодо завідуючого відділом судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Валіахметова Давида Енверовича;
2) Рішення про проведення службового розслідування оформити розпорядчим актом посадової особи;
3) службове розслідування щодо завідуючого відділом судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Валіахметова Д.Е. провести у встановлені законом терміни;
4) відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» завчасно нас повідомити про час та місце розгляду нашої заяви з метою участі та ознайомленням з матеріалами службового розслідування;
5) встановити об’єктивну відповідність займаній посаді завідуючого відділом судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Валіахметова Д.Е.;
6) надати нам відповідь за наслідками розгляду даної заяви про проведення службового розслідування в зазначений законом строк.
Однак, у противагу існуючим державним нормам та законам міжнародного права:
1)  Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції (Закон України від 18.10.2006 № 251-V);
2)  Цивільна конвенції про боротьбу з корупцією (Закон України від 16.03.2005 № 2476-ІV);
3)  Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією (Закон України від 18.10.2006 № 252-V);
4)  Закону України від 07.04.2011 № 3206-VІ “Про засади запобігання і протидії корупції”;
5)  Закону України від 07.04.2011 № 3207-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”;
6)  Закону України від 18.04.2013 № 221-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами;
7)  Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією”;
8)  Закону України від 14.05.2013 № 224-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики”;
9)  Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»;
10)  Закону України від 14.10.2014 № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України»;
11)  Указу Президента України від 05.10.2011 № 964/2011 “Про першочергові заходи з реалізації Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”;
12)  Указу Президента України від 21.10.2011 № 1001/2011 “Про Національну антикорупційну стратегію на 2011–2015 роки”;
13)  Указу Президента України від 25.01.2012 року № 33/2012 “Про Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування”;
14)  Постанові Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування”;
15)  Постанові Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 828 “Про заходи щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії корупції”;
16)  Постанові Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 № 1072 “Про затвердження Порядку інформування Національного агентства з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення”;
17)  Постанові Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1195 “Про затвердження Порядку передачі дарунків, одержаних як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям”;
18)  Постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 16 “Про затвердження Порядку зберігання документів і відомостей, зазначених у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента”;
19)  Постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 № 64 “Про виготовлення бланків декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру”;
20) Постанові Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 666 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування”;
21)  Постанові Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 484 “Питання Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики”;
22)  Постанові Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 № 706 “Питання запобігання та виявлення корупції”;
23)  Постанові Кабінету Міністрів України від 04.12.2013 № 949 “Про затвердження Положення про Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики”;
24)  Постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 265 «Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 роки»;
25)  Наказу Мін’юсту України від 23.06.2010 № 1380/5 “Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів”;
26)  Наказу Мін’юсту України від 11.01.2012 № 39/5 “Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення”;
27)  Наказу Мін’юсту України від 23.03.2012 № 448/5 “Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки наявності в осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, корпоративних прав”;
28)  Наказу Мін’юсту України та Мінекономрозвитку України від 30.09.2013 № 2055/5/1153 “Про національну систему оцінки рівня корупції”;
29)  Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 30.07.2012 № 578 “Про порядок проведення медичного огляду та спеціальної перевірки особи, яка претендує на заняття посади, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування”;
30)  Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.09.2012 № 986 “Про Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання у осіб, які претендують на заняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування”;
31)  Наказу Мін’юсту України 18.03.2015 № 383/5 «Деякі питання проведення антикорупційної експертизи»),
директор Депертаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Донченко Тетяна Миколаївна відмовилася проводити службове розслідування, явно з тих самих корупційних міркувань, за які і була звільненою з МОЗУ на нашу та багатьох інших громадських організацій вимогу!
Враховуючи те, що в нами поданій заяві від 11.01.2016 року піднімалися питання не тільки службових підроблень завідувачем відділом судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Валіахметова Д.Е., але і його особистий посадовий бандитизм, що пов’язаний із застосуванням фізичної сили проти потерпілих, які до Валіахметова Д.Е. звернулися як до експерта, а також щодо отримання Валіахметовим Д.Е. неправомірної винагороди в межах безоплатної державної судово-медичної експертизи, яку він надає населенню (надається копія диску із відеозаписом доказу), а також те, що даний судово-медичний заклад не має акредитаційного сертифікату (копія доказу у формі листа з МОЗУ надається), то стає абсолютно зрозумілим, чому Донченко Тетяна Миколаївна незаконно відмовилася від проведення саме такого службового розслідування!
Крім того, Донченко Тетяна Миколаївна порушила порядок і терміни розгляду нашого звернення, встановлені чинним законодавством, в т.ч. Постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року за № 666 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування», а також покрила факти відсутності в Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи акредитаційного сертифікату, що не дає останньому права на функціонування (копія доказу надається у формі листа з МОЗ за № 271/1 від 10.02.2016 року).
Відтак, з вищенаписаного витікає, що в діях директора Депертаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Донченко Тетяни Миколаївни є склад злочину, що переслідується ст. 364-1, 366, 367, 368 КК України!