Шахрайства і посадовий бандитизм слідчого Завгороднього М.С.

У провадженні 3-го відділу СУ прокуратури м. Києва перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за номером 52016000000000130 від 06.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
31.08.2016 року, у злісне порушення ст. 220 КПК України та п.38 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року за N 1155 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», слідчий 3-го СВ СУ прокуратури м. Києва Завгородній М.С. надіслав мені поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 29.06.2016 року про закриття кримінального провадження за номером 52016000000000130 від 06.05.2016 року, якого я отримав 03.09.2016 року.
У відповідності до ст. 220 КПК України, «Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй».
Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Результати розгляду клопотання доводяться до відома заявника.
Про задоволення клопотання, а також про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання слідчий, прокурор виносить вмотивовану постанову, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а оригінал долучається до матеріалів досудового розслідування.
У разі задоволення клопотання слідчий, прокурор може обмежитися усним або письмовим повідомленням про це особі, яка заявила клопотання без пояснення мотивів.
При повній або частковій відмові у задоволенні клопотання особі, яка заявила клопотання, повинно бути вручено копію Постанови. У своєму клопотанні від 13.06.2016 року я просив у слідчого Завгороднього М.С.:
1. Своєчасно запросити мене на допит в якості потерпілого, або ж надати мені копію Постанови про не визнання мене Потерпілим у провадженні 52016000000000130.
2. Вказати у повістці імена фігурантів у провадженні, з метою моєї підготовки до проведення допиту.
3. Надати мені відповідь про наслідки розгляду даного клопотання в строк до 72 годин.
Однак, слідчий Завгородній М.С. і досі не повідомив мене про наслідки розгляду даного клопотання та належної відповіді мені не надав (ознака ст.367 ККУ).
У своєму повторному клопотанні за вих. №428/03 від 16.06.2016 року я просив у Завгороднього М.С.:
1. Долучити до провадження №52016000000000130 копії деяких касових чеків про придбання ліків, а також розхідного матеріалу, у зв’язку з незаконною діяльністю фігурантів у провадженні №52016000000000130.
2. Надати мені Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні №52016000000000130.
3. Повідомити мені прізвища процесуальних керівників у провадженні за номером №52016000000000130.
4. Повідомити прізвища інших слідчих у провадженні за номером №52016000000000130 (якщо вони є).
5. Надати мені належно завірену копію витягу з ЄРДР по справі провадження №52016000000000130.
6. Якнайскоріше допитати мене в якості потерпілого, або ж у відповідності до ст. 55 КПК України надати мені копію Постанови про не визнання мене Потерпілим у провадженні 52016000000000130.
7. Долучити до провадження копію Постанови за № 755/20890/15-к від 25.11.2015 року, як доказ мого статусу у провадженні №52016000000000130.
8. Долучити до кримінального провадження №52016000000000130 копію Ухвали по справі № 569/5699/16-к від 12.05.2016 року, якою мене фактично вже було визнано потерпілим у справі провадження № 42016000000000551.
9. Долучити до справи провадження лист А. Бабич про об’єднання 6 (шести) кримінальних справ, за номером 15/1-1320-15 від 22.04.2016 року.
10. Надати мені відповідь про наслідки розгляду даного клопотання в строк до 72 годин.
Однак, слідчий Завгородній М.С. і досі не повідомив мене про наслідки розгляду повторного клопотання та належної відповіді мені не надав (ознака ст.367 ККУ).
29.06.2016 року слідчий Завгородній М.С. незаконно закрив кримінальне провадження за №52016000000000130 від 06.05.2016 року, зухвало відсторонивши мене від законної участі в ньому.
Крім того, слідчий Завгородній М.С. вчинив службове підроблення (ознаки ст.366 ККУ):
1) Запросив мене для проведення допиту у провадженні №52016000000000130 на 11 годину 00 хвилин 07.06.2016 року, однак лист із Повісткою мені направив тільки в 16 годин 23 хвилини 08.06.2016 року, наперед знаючи, що вказана ним дата у Повістці вже є не актуальною в момент її відправки на мою адресу, не кажучи вже про зухвале порушення ним вимог ст. 137 КПК України;
2) Повторно запросив мене для проведення допиту у провадженні №52016000000000130 на 15 годину 00 хвилин 14.06.2016 року, однак лист із Повісткою мені направив в 16 годин 23 хвилини 30.06.2016 року, наперед знаючи, що вказана ним дата у Повістці вже є не актуальною в момент її відправки на мою адресу, не кажучи вже про зухвале порушення ним вимог ст. 137 КПК України;
3) Запросив мене для проведення допиту у провадженні №52016000000000130 інформаційним листом, без зазначення години і дати проведення такого допиту та мого статусу у такому провадженні, при цьому Повістки у конверт так і не вклав, що є порушенням вимог ст. 137 КПК України;
4) «Запрошував» мене допитати у справі провадження в якості свідка, хоча я являюся Потерпілим:
а) згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення (в якій я зазначив що я потерпілий);
б) згідно наданих касових чеків про придбання ліків, а також касових і товарних чеків про придбання канцелярських і поштових товарів, як вимушені грошові і моральні втрати через незаконну діяльність фігурантів по справі провадження;
в) згідно ст. 55 КПК України, яка визначає заявника потерпілим у кримінальному провадженні з моменту подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення;
5) Не визнавши мене Потерпілим у даному кримінальному провадженні, позаяк і не надав мені Постанови про не визнання Потерпілим (в ст. 55 КПК України зазначено, що «…у випадку не визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні, останньому вручається Постанова про відмову у визнанні його потерпілим»);
6) Приховав вчинений злочин Р.Балабан та А.Атаманенко, адже навмисно не надав жодної правової оцінки мною наданим доказам у справі провадження (Ухвалі Рівненського міського суду про визнання мене потерпілим у справі провадження № 42016000000000551; листів від вказаних осіб про відмову розглядати мої клопотання);
7) Навмисно підмінив трактування процесуальних документів (що начебто я не являюся стороною у провадженні № 42016000000000551; ознаки злочину – ст. 366, 396 ККУ);
8) Незаконно (безпідставно) стверджує, що ним встановлені факти надсилання мені якихось там
листів посадовими особами Р.Балабан та А. Атаманенко, чого насправді не було (крім двох відмовних, про не розгляд моїх клопотань), а відповідно – про що у справі немає жодних належних доказів;
9) Не допитав фігурантів по справі провадження – Р.Балабан та А. Атаманенко;
10) Не вказав у Постанові повних імен та посад фігурантів по справі провадження;
11) Жодного разу не допитав мене по справі провадження;
12) Не проводив досудового розслідування за додатковою статтею 396 ККУ, за якою теж було кваліфіковано вчинення злочину Р.Балабаном та А.Атаманенко (в заяві та в Ухвалі суду);
13) Не зазначив у Постанові про результати досудового розслідування за додатковою статтею 396 ККУ, за якою теж було кваліфіковано вчинення злочину Р. Балабаном та А. Атаманенко (в заяві та в Ухвалі суду).
Відповідно написаному вище, слідчий Завгородній М.С., до закриття кримінального провадження за номером 52016000000000130, не вчинив наступних обов’язкових процесуальної дій:
1) взагалі не проводив досудового слідства за ст. 366, 396 ККУ у даному кримінальному провадженні;
2) не допитав у справі провадження Р.Балабан та А. Атаманенко;
3) жодного разу не допитав мене;
4) не розглянув мною подані 13.06.2016 року та 16.06.2016 року два клопотання;
5) не надав мені належну відповідь про наслідки розгляду мною поданих два клопотання від 13.06.2016 року та 16.06.2016 року;
6) не надав мені копії виписки із ЄРДР;
7) не надав мені Пам’ятки потерпілого у даному кримінальному провадженні, або ж копії Постанови про не визнання мене потерпілим;
8) не надав мені інформації про наявність процесуальних керівників у даному провадженні;
9) не надав мені інформації про наявність інших слідчих у даному провадженні;
10) не дослідив і не надав належної оцінки кожному із фактів, які я висвітлював у своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення;
11) не залучив до справи провадження наявні у мене докази вчинення злочину;
12) не залучив до справи провадження вже надані мною деякі доказові матеріали;
13) не залучив до справи провадження надані йому докази отримання мною матеріальних і моральних збитків.
Слідчий Завгородній М.С. вийшовши далеко за рамки професійної діяльності, в даній Постанові зазначає лише нічим не підтверджені факти та без посилання на норми процесуального права.
Крім того, у КПК України жодною статтею не передбачено надання права слідчому на закриття кримінального провадження, як міру належного» покарання» заявника за не явку на допит.
Небезпідставно вважаю, що все це є наслідком психічного захворювання слідчого Завгороднього М.С., або ж ейфорією його тривалої безкарності за вчинені посадові злочини (ст. 366, 396 КК України).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора!
Винесення слідчим, прокурором постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п. 1 ч. 2 ст. 56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим”. Визнання може бути здійснено лише шляхом прийняття постанови про це. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить Постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК).
Слідчий Завгородній М.С. своєю злочинною Постановою від 29.06.2016 року вчинив злочин (службове підроблення), що передбачений ст. 366, 396 КК України.
Відтак, вищенаписане дає явні підстави вважати Постанову слідчого Завгороднього М.С. від 29.06.2016 року про закриття кримінального провадження злочинною, а вказаного слідчого – злочинцем, що вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ст. 366, 396 КК України.
Крім того, у КПК України жодною статтею не передбачено надання права слідчому на закриття кримінального провадження, як міру належного» покарання» заявника за не явку на допит.
Небезпідставно вважаю, що все це є наслідком психічного захворювання слідчого Завгороднього М.С., або ж ейфорією його тривалої безкарності за вчинені посадові злочини (ст. 366, 396 ККУ).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.

Це саме стосується і процесуального керівника (керівників) у кримінальному провадженні №52016000000000130, який (які) повністю покрив (покрили) вчинені злочини слідчого Завгороднього М.С., адже не скористався (не скористалися) наданим правом (ст. 36 КПК України та Законом України «Про прокуратуру»), а відтак – виступили злочинними подільниками у злочинах Завгороднього М.С.
Як не дивно, станом на 01.09.2016 року, проти прокурора прокуратури м.Києва Завгороднього М.С. та проти процесуальних керівників у кримінальному провадженні №52016000000000130 уже відкрито декілька карних справ, а вони, немов як ті радіаційні щурі, і надалі безкарно вчиняють безчинства та посадові злочини.