Наумов С.В. кришує ментів і виносить неправосудні рішення

25.09.2015 року особа_1 подав слідчому судді Рівненського міського суду Рівненської області скаргу на бездіяльність прокуратури Рівненської області в частині не внесення до ЄРДР відомостей двох заяв від 17.09.2015 року про вчинені кримінальні правопорушення:
1) мешканкою с.Вежиця Рокитнівського району Рівненської області Шкребтач Наталією Григорівною;
2) посадовими особами КДКА Рівненської області: Суріковою С.І. та Курганською О.В.
11.12.2015 року, з порушенням розумних строків розгляду скарги на бездіяльність прокуратури Рівненської області в частині не внесення до ЄРДР відомостей двох заяв від 17.09.2015 року щодо вчинення кримінального правопорушення, а також у порушення вимог ст.306 КПК України особа_1 отримала завідомо неправосудну Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумова С.В. за № 569/13761/15-к.
А саме, слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов Сергій Валентинович у злочинне порушення вимог ст.214 КПК України, Наказу ГПУ за № 125, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 69 від 17.08.1012 року та Наказу МВС України за № 1050 від 19.11.2012 року відмовив особі_1 у задоволенні скарги, тим самим здійснивши злочин, що передбачений ст.375 КК України.
Крім того, слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В. здійснив службове підроблення, адже у своїй незаконній Ухвалі стверджує, що ніби-то начальник УМВС України в Рівненській області Максимов С.В. 21.10.2015 і 30.10.2015 року виніс та надсилав заявнику два особистих рішення про припинення листування з особою_1, про які той і гадки не має, та чого не передбачено нормами КПК України.
Тобто, особа_1 насправді не отримував відповідних листів від начальника УМВС України в Рівненській області Максимова С.В. з повідомленням, датованими 21.10.2015 року і 30.10.2015 року.
Відповідно, у матеріалах звернення особи_1 до УМВС України в Рівненській області, а рівно – і у судовій справі № 569/13761/15-к не може міститися належного і припустимого доказу того, що особа_1 листувався з начальником УМВС України в Рівненській області Максимовим С.В. в порядку Закону України «Про звернення громадян» з приводу протиправної діяльності:
1) мешканки с.Вежиця Рокитнівського району Рівненської області Шкребтач Наталії Григорівни;
2) посадових осіб КДКА Рівненської області: Сурікової С.І. та Курганської О.В.
З наданих копій заяв на ім’я прокурора Рівненської області та слідчому судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумову С.В. у судовій справі № 569/13761/15-к видно, що особа_1 звертався в порядку ст.214 КПК України, що немає нічого спільного із Законом України “Про звернення громадян”.
Однак, суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов Сергій Валентинович даний факт проігнорував і з незрозумілих причин не надав належної оцінки відсутності у судовій справі належних доказів щодо надсилання Максимовим С.В. на адресу особи_1 відповідної кореспонденції.
Крім того, суддя Наумов С.В. вийшов за рамки розгляду судової справи, чим порушив вимоги п.3 ст.26 КПК України (“Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”). Відповідно вищенаписаному, в діях слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумова С.В. у справі № 569/13761/15-к вбачаються додаткові ознаки кримінального правопорушення, що переслідуються ст.366, 396 КК України.
А якщо зважити ще й на те, що суддя Наумов С.В. вже не вперше постановляє неправосудні рішення (справа Лічнера), то є реальні підстави вважати, що даний суддя є злочинним і давно підлягає карному переслідуванню. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Суддя Наумов С.В. постановив рішення, яким частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації та перешкодив наповненню бюджету держави на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і ООС, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, рашистська погань Наумов С.В. надіслав особі_1 паперову копію Ухвали у судовій справі № 569/13761/15-к, яка зовсім не відповідала вимогам Наказу ДСА, так як вона не мала у правому верхньому куті обов’язкового напису “З оригіналом згідно”, розмір шрифту ухвали був значно менший встановленого, окремі слова рішення написані прописними літерами та виділені жирним кольором, в ухвалі наявні міжрядкові відступи, друга сторона ухвали заповнена текстом рішення, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії, в ухвалі немає ПІП і підпису секретаря суду, в ухвалі немає ПІП і підпису судді, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі ухвали не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі немає підпису секретаря суду, на пломбі не вказано дати створення копії ухвали, на пломбі немає ПІП і підпису судді тощо.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Як передбачено вимогами ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом.
3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним судом”.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень):
«Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
В статті 306 КПК України зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше 5 днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом ГПУ за № 69 від 17.08.1012 року, в 2 частині (Облік правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. 3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації. При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, до складу яких входять професійні судді, а у визначених законом випадках – народні засідателі та присяжні, які, здійснюючи правосуддя, є незалежними та підкоряються лише закону (ч.1 ст. 124, ч. 1 ст. 127 та ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 47, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Діяння, передбачене ст.375 КК України, є видом службового зловживання, передбаченого ст.364 КК України. Предметом цього злочину є певний судовий акт: вирок, рішення, ухвала або постанова, а вчинене діяння кваліфікується за ст.375 КК України незалежно від того:
а) яка судова інстанція ухвалила цей акт (суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції);
б) яка галузева приналежність розглянутої судом справи (кримінальна, цивільна, адміністративна, господарча);
в) яким складом суду було постановлено судовий акт – судом колегіально, за участю народних засідателів чи присяжних або суддею одноосібно.
Судовий акт, як предмет цього злочину, має бути неправосудним, тобто таким, який не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Його неправосудність може полягати у неправильному застосуванні норм матеріального чи процесуального закону або у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Неправосудність судового акту може виражатися, наприклад, у засудженні невинного, виправданні винного, призначенні несправедливо м’якого чи, навпаки, занадто суворого покарання, у незаконному затриманні, арешті і триманні під вартою, необґрунтованому накладенні адміністративного стягнення чи відмові у задоволенні обґрунтованих позовних вимог тощо. Судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Законне – це таке, що спирається на закон, встановлене законом, відбувається відповідно до закону; легальне; має правову підставу; справедливе. Законність – це верховенство закону; рівність всіх суб’єктів перед законом; стабільність правопорядку; нормативна обумовленість правових рішень, охорони прав громадянина, єдності розуміння і застосування права, нагляду, контролю за виконанням закону та невідворотності відповідальності.
Законністю рішення, ухваленого (постановленого) компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, вважають його властивість, яка відображає правильне застосування судом кримінального процесуального законодавства під час всіх стадій кримінального провадження, а також правильне застосування кримінального, цивільного та інших матеріальних законодавств у розв’язанні питань, які виникають у цьому провадженні.
Окрім законності та обгрунтованості, судові рішення повинні відповідати й іншим вимогам, до яких належать незмінність, вичерпність (повнота), визначеність, точність, зрозумілість.
У межах дотримання законності, обгрунтованості та вмотивованості порушення цих вимог може виправити сам суд, який ухвалив (постановив) свої рішення (ч.5 ст. 371, ст. 379 КК України).
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя-неук і явний дебіл Наумов С.В. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС) і солдат української армії, які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, суддя-виродок Наумов С.В. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС) і солдат української армії, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Рівне знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану чи солдати української армії, які умиють цього корумпованого виродка його смердючою кров’ю.
Вищенаписане дає підстави вважати, що дебіл Наумов С.В. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 569/13761/15-к також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність виродка Наумова С.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії судді-недоумка Наумова С.В. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку ворогам нашої держави. Зрадник Наумов С.В., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, виносить неправосудні рішення, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, позбавляє державу права на отримання грошових надходжень, завдає шкоди економіці держави, деморалізує українську армію, перешкоджає фінансуванню збройних сил України, сприяє поразці України в ООС, переслідує громадських діячів, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, дискредитує судову владу України і підриває авторитет держави в очах світової спільноти. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді держави.
Потвора Наумов С.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки в ООС. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-зрадником Наумовим С.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності недоумка Наумова С.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень аферистом Наумовим С.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення дебілом Наумовим С.В. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді-виродка Наумовим С.В., який грубо порушує присягу судді та завдає збитку державі та інтересам учасників судових процесів. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.