Говда Роман Михайлович розвалив прокуратуру і сіє корупцію

З другої половини 2015 року по другу половину 2017 року особою 1 було подано на ім’я керівника прокуратури м.Києва Говди Романа Михайловича біля 220 (двісті двадцять) заяв про вчинені кримінальні правопорушення.
В таких заявах в основному висвітлювалися такі жорстокі злочини як:
– вбивство і розчленування людини з метою заволодіння помешканням;
– замовного засудження на 11 (одинадцять) років тюрми завідомо невинної людини;
– незаконного утримування людини в СІЗО впродовж 18 (вісімнадцяти) місяців;
– застосування до тимчасово затриманих нелюдських тортур;
– підроблення особистих підписів тимчасово затриманих осіб;
– не надання слідчими медичної допомоги тимчасово затриманим особам після застосування до них нелюдських тортур;
– відмова слідчих у госпіталізації осіб, яким вони наносили тілесні ушкодження;
– проведення допитів незаконно затриманих осіб без участі захисника – адвоката;
– пособництво працівників поліції у виготовленні і збуту наркотиків;
– отримання громадянами важких тілесних ушкоджень в результаті експлуатації технічно несправного пасажирського транспорту;
– залишення пасажироперевізником в небезпеці пасажирів, що отримали тілесні ушкодження по вині нетверезих водіїв і технічно несправного автотранспорту;
– не проведення досудового розслідування;
– розбійного нападу на підприємство організованим угрупуванням;
– не розгляд слідчими і прокурорами заяв і клопотань про проведення слідчих дій;
– незаконного заволодіння майном;
– умисне пошкодження майна із застосуванням холодної зброї;
– самовільного захоплення земельних ділянок;
– незаконної забудови рейдерськи захоплених земельних ділянках;
– самовільного розміщення рекламних засобів;
– встановлення незаконних цегляних огорож на самовільно зайнятих земельних ділянках;
– не сплати податків суб’єктами господарювання: приватними підприємцями і юридичними особами;
– приховування найманої робочої сили від оподаткування доходів;
– дитячої і підліткової проституції;
– шахрайства і службові підроблення;
– викрадання теплової і електричної енергії;
– корупція, вимагательство і переслідування;
– перешкоджання здійсненню законної господарської діяльності тощо.
Однак, відомості жодного з яких кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань з незрозумілих причин не вносилися.
Відповідно до допущеної бездіяльності керівника прокуратури м.Києва, особа 1 оскаржував слідчим суддям Печерського районного суду м.Києва кожен такий випадок, за якими виносилися позитивні Ухвали, якими зобов’язовувався керівник прокуратури м.Києва внести до ЄРДР відомості біля 220 (двісті двадцяти) заяв про вчинені кримінальні правопорушення.
Однак, біля 90% таких Ухвал слідчих суддів і дотепер залишаються не виконаними керівником прокуратури м.Києва Говдою Романом Михайловичем.
Що стосується решти 10% Ухвал, вимоги яких начебто було виконано, то досудового розслідування у таких кримінальних провадженнях досі не проводиться (навіть не проводяться допити заявників і свідків).
У зв’язку з допущеною бездіяльністю керівника прокуратури м.Києва Говди Романа Михайловича, особа 1 подав йому в загальній кількості біля 160 (сто шістдесяти) клопотань, заяв і скарг, на які і досі немає належної реакції.
У зв’язку з цим, враховуючи наявний графік прийому громадян керівництвом прокуратури м.Києва, особа 1 спробував попасти на прийом до заступника керівника прокуратури м.Києва – Буряка Олександра Олександровича. Однак, з незрозумілих причин, особу 1 на прийом до вказаної посадової особи не допустили.
Відповідно, за перевищення повноважень, на керівників відділу прийому громадян прокуратури м.Києва особа 1 відкрив кримінальну справу, однак розслідування в ньому все-одно не проводиться, а особу 1 і надалі не допускають на особистий прийом керівниками прокуратури м.Києва. Залишається тільки здогадуватися, навіщо тоді розробляють графік прийому громадян в порядку Закону України “Про звернення громадян”, якщо людей на такі прийоми не допускають?
Крім того, є більше чим злочинною позиція керівника прокуратури м.Києва Говди Романа Михайловича щодо не притягнення до кримінальної відповідальності групи карателей-прокурорів, які переслідували учасників Акцій протесту під час Революції Гідності. Кримінально-процесуальний кодекс України саме такі діяння керівника прокуратури м.Києва Говди Романа Михайловича кваліфікує як приховування вчиненого злочину, що суворо переслідується ст.396 КК України.
Крім цього, в той час як Говда Роман Михайлович ефективно приховує вчинені злочини прокурорсько-бандитського угрупування, останні розцінюють це як за своєрідне схвалення та продовжують вчиняти нові злочини, однак на цей раз уже – проти народу усієї України та проти інтересів держави. Яскравим прикладом теперішнього прокурорського бандитизму, з числа колишніх карателів учасників Акцій протесту, являється прокурор Київської місцевої прокуратури №3 Кривов’яз Іван Іванович, який у демонстративній формі бере хабарі та спонукає слідчих і суддів Деснянського районного суду м.Києва до закриття резонансних кримінальних проваджень.
Запитується, а звідки береться така нахабна кримінально караєма поблажливість у Говди Р.М. до посадових злочинних осіб, які щодня шкодять інтересам держави і її народу? Також є не зрозумілим, чому Говда Роман Михайлович набирає на роботу в прокуратуру м.Києва неповноцінних і психічно хворих осіб та приховує вчинені ними злочини, на прикладі слідчого 3-го СВ СУ прокуратури м.Києва Завгороднього М.С. (який проходить у 13-ти кримінальних справах). Це саме стосується і злочинних керівників та їх заступників Київської місцевої прокуратури №2, №3, №7, №9, №10. Думається, що це називається державною зрадою, а також – паплюженням доброго імені Героїв України, які ні за грош щодня віддають свої молоді життя на східних фронтах порошенківської бізнес-війни.
Більше того, що власне не витримує ніякої критики, що керівник прокуратури м.Києва Говда Роман Михайлович якимось чином умудряється уповноважити слідчого 3-го СВ СУ прокуратури м.Києва Завгороднього М.С. виконати вимоги “свіжих” Ухвал слідчих суддів щодо внесення відомостей заяв про вчинені кримінальні правопорушення цим же самим прокурором!? Іншими словами кажучи, керівник прокуратури м.Києва Говда Р.М. заставляє слідчого Завгороднього М.С. відкривати на самого себе кримінальні справи, що є явною безглуздістю. А може справа втім, що Говда Роман Михайлович є бездарним і безталанним неробою, якого давно потрібно гнати не тільки з прокуратури м.Києва, але і з України?
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу Генерального прокурора України про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 139 від 06.04.2016 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органу прокуратури, здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення «керівник органу прокуратури», відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник прокуратури м.Києва Говда Роман Михайлович. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало керівника прокуратури м.Києва Говда Романа Михайловича, шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у заявах відомості до ЄРДР не були внесені, внаслідок чого досудове розслідування досі фактично не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність керівника прокуратури, що тягне за собою карну відповідальність.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 КК України настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 КК України не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 КК України може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 КК України, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається: «1.Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2.Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3.Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. 4.Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено: «1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 ( Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) КПК України передбачено: «2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
Вищенаписане дає підстави вважати, що керівник прокуратури м.Києва Говда Р.М. не відповідає займаній посаді та/або є злочинною посадовою особою що вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ККУ.
Крім того, як для даного випадку, дії Говди Р.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів прокуратури і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Говда Р.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, зухвало і бездарно перевищив свої службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування. Саботаж і бойкотування роботи органів прокуратури прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Говда Р.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Говдою Р.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Говди Р.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Говдою Р.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Говдою Р.М. Крім того, було прийнято рішення про ініціювання дисциплінарного провадження при дисциплінарній комісії Генеральної прокуратури України з метою дисциплінарного покарання прокурора Говди Р.М. Очікуємо результатів адекватного реагування дисциплінарної комісії ГПУ, органів досудового розслідування — ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.