Суддя Шклянка Марія Петрівна: етюди злочинної влади Порошенка

В Дарницькому районному суді міста Києва знаходиться на розгляді цивільна справа за №753/8648/16-ц за позовом громадянина (зазначення ПІП) до ТОВ “Адамант” і ТОВ «Адамант-Телеком» про визнання договору дійсним, визнання незаконним факт відсторонення від керування і володіння двома веб-сайтами, зобов’язання повернення двох веб-сайтів і одного домену, відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди та упущеної вигоди.
20.04.2017 року, перед судовим засіданням, громадянин (зазначення ПІП) подав через канцелярію суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться у приватній власності ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком», в тому числі на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 51-а, яке співмірне з розміром позовних вимог – 1 422 608, 80 (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі шістсот вісім грн. 80 коп.).
Враховуючи те, що для бойкутування призначеного судового засідання 20.04.2017 року прийшли 7 (сім) невідомих осіб, що були озброєними бойовими гранатами і про це згодом повідомили суддю Шклянка М.П., то громадянин (зазначення ПІП) з цього приводу подав даній судді усну заяву про перенесення призначеного судового засідання або ж про залишення поданої їм заяви без розгляду.
Однак, суддя Шклянка М.П., з незрозумілих причин, піддаючи явній загрозі життя громадянина (зазначення ПІП), своє і своїх помічників життя, провела дане судове засідання, при цьому порушивши процедуру ведення судового засідання та процесуальні норми:
– не встановлювала сторін за особистими документами;
– не спонукала сторін називатися та повідомляти суду їх адреси місцезнаходження;
– не зачитала сторонам їх права і обов’язки;
– не запитувала у сторін про наявність у них заяв та клопотань;
– не запитувала у сторін про наявність у них відводів до даного судді;
– не розглянула спершу ті клопотання, які були наявними у справі провадження, які Позивач подавав від 3 (трьох) до 6 (шести) місяців назад;
– розглянула заяву громадянина (зазначення ПІП) від 20.04.2017 року про забезпечення позову незаконно, так як він подав їй усну заяву про залишення її без розгляду;
– не зачитала текст заяви громадянина (зазначення ПІП) від 20.04.2017 року про забезпечення позову;
– відмовила Позивачу у наданні пояснення по суті поданої заяви про забезпечення позову;
– порушила принципи змагальності сторін;
– грубо порушила норми Конституції України;
– порушила принципи безперервності проведення судового засідання;
– вчинила службове підроблення (посилалася нібито на те, що громадянин (зазначення ПІП) в своїй заяві просив накласти арешт на всю будівлю ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком», в той час як він такого у своїй заяві не писав; посилалася на те, що громадянин (зазначення ПІП) не надав доказів того, що є потреба накладати арешт на майно ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком», хоча дані докази були присутніми у заяві і в додатках до заяви тощо);
– проводила судове засідання під тиском семи зловмисників, які порушували процедуру проведення судового засідання, вчиняли хуліганство і погрожували розправою громадянину (зазначення ПІП);
– проводячи дане судове засідання в умовах постійного тиску і хуліганських дій невідомих осіб щодо громадянина (зазначення ПІП) і членів суду, піддавала явній загрозі їх життя і здоров’я;
– винесла завідомо неправосудне рішення;
– не надала громадянину (зазначення ПІП) конституційного права на оскарження Ухвали.
Суддя Шклянка М.П. в своїй Ухвалі від 20.04.2017 року у цивільній справі за №753/8648/16-ц навмисно викривила та підмінила зазначену в заяві від 20.04.2017 року інформацію щодо:
– вимог накладення арешту на весь будинок, в якому знаходяться треті сторони. Насправді ж громадянин (зазначення ПІП) просив накласти арешт на приватне майно ТОВ “Адамант” і ТОВ «Адамант-Телеком», яке знаходиться в даному будинку і належить їм на праві власності;
– факту не надання громадянином (зазначення ПІП) доказів суду стосовно наявності в даному будинку приватного майна ТОВ “Адамант” і ТОВ «Адамант-Телеком». Насправді він надав довідку з комунального господарства Дарницького району про це;
– факту не надання доказів суду стосовно наявності підстав для накладення арешту майна ТОВ “Адамант” і ТОВ «Адамант-Телеком». Насправді громадянин (зазначення ПІП) надав відповідні докази у документах.
Також, суддя Шклянка М.П. відібрала в громадянина (зазначення ПІП) конституційне право зробити заяву в судовому засіданні про залишення даної заяви без розгляду або не підтримувати її, або довести свою позицію, що він власне у неї перед судом і просив.
На підставі вищенаписаного, 30.05.2017 року Позивач надав Відвід судді Шклянка М.П від 20.04.2017 року, якого вона явно через отриманого “дуже жирного” хабаря від Відповідачів не прийняла, обгрунтовуючи це тим, що буцімто належних підстав для її відводу у даній судовій справі не має, тим самим викрила свою корупційну зацікавленість у даній справі. Тобто, дана злочинна суддя рахує, що діючі в Україні закони, що в даній статті в тій чи іншій мірі зазначені, не стосуються її особистості.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом. Аналогічні норми містяться в статті 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також в процесуальних кодексах України, зокрема: ЦПК України – ст. 13 «Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень»; КАС України – п/п.6 п. 1 ст. 7 «Принципи адміністративного судочинства»; КПК України – статті 393 «Право на оскарження»; ГПК України – статті 91 і 107.
Таким чином, мова йде не про те, що діючим законодавством кожній особі гарантовано право оскарження судових рішень, а про той факт, що Держава забезпечує і гарантує громадянину саме право на перегляд судового рішення. Поняття «перегляд судового рішення» суттєво відрізняється від «оскарження», оскільки перше включає в себе весь спектр процесуальних засобів та важелів, яким наділений заявник, а оскарження полягає лише в вираженні незгоди з тим чи іншим рішенням, що оскаржується, о отже поняття «перегляд судового рішення» є значно ширшим ніж «оскарження судового рішення» в розумінні процесуального законодавства. Стосовно забезпечення цим правом дуже влучно висловився Верховний суд України у своїй постанові від 03 березня 2016 року.
Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов’язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.
24.04.2017 року, на підставі п.2 ч.1 ст. 293 ЦПК України, ст.3, 8, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 6,13 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Першого протоколу Конвенції, я подав Апеляційну скаргу на Ухвалу судді Шклянка М.П. від 20 квітня 2017 року у справі №753/8648/16-ц через Дарницький районний суд міста Києва.
28.04.2017 року, Дарницький районний суд міста Києва, взамін передачі матеріалів справи №753/8648/16-ц до Апеляційного суду м.Києва, надіслав громадянину (зазначення ПІП) другу незаконну Ухвалу судді Шклянка М.П. про повернення Апеляційної скарги на Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2017 року. При цьому, надіслана Ухвала суддею Шклянка М.П. від 28.04.2017 року у судовій справі №753/8648/16-ц не відповідала вимогам Наказу 173 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ»:
— не завірена гербовою печаткою;
— не містить помітки про набрання законної сили;
— не містить дати набрання законної сили;
— не містить помітки «Копія»;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний папір.
Крім того, суддя Шклянка М.П. і раніше вчиняла подібні шахрайства і службові підроблення.
А саме, у провадженні СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві триває досудове розслідування кримінального провадження за номером № 32015100020000166 від 11.12.2015 року за вчинення злочину ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком», що передбачений ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 212 КК України.
При чому, загальна вартість нанесеного збитку державі даними підприємствами на сьогоднішній день складає – 1,500 000 (один мільйон п’ятсот тисяч грн).
25.02.2016 року, слідчий СВ СУ ФР ДПІ у Дарницькому районному суді м.Києва Удовиченко Д.Г., не вчинивши жодної процесуальної дії, в тому числі навіть не допитавши заявників, свідків і фігурантів у справі кримінального провадження, а також не виконавши жодної із Ухвал слідчих суддів Дарницького районного суду м.Києва щодо розгляду клопотань, незаконно виніс Постанову про закриття кримінального провадження за № 32015100020000166 від 11.12.2015 року.
07.03.2016 року, вважаючи незаконним винесення Постанови про закриття кримінального провадження за № 32015100020000166 від 11.12.2015 року слідчим СВ СУ ФР ДПІ у Дарницькому районному суді м.Києва Удовиченко Д.Г., громадянин (зазначення ПІП) подав слідчому судді Дарницького районного суду м.Києва оскарження Постанови від 25.02.2016 року про закриття кримінального провадження № 32015100020000166 від 11.12.2015 року слідчим СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві Удовиченко Д.Г.
14.03.2016 року відбулося судове засідання у справі № 753/4610/16-к (провадження № 1кс/753/1139/16) з приводу розгляду оскарження Постанови від 25.02.2016 року про закриття кримінального провадження № 32015100020000166 від 11.12.2015 року слідчим СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі Удовиченко Д.Г.
Перед судовим засіданням громадянин (зазначення ПІП) ознайомився з матеріалами судової справи № 753/4610/16-к (провадження № 1кс/753/1139/16), в якому з незрозумілих причин знаходилося клопотання за вих. № 49 від 14.03.2016 року головного фігуранта у справі провадження – генерального директора ТОВ «Адамант» Дорошенко Т.А. В даному клопотанні містилася інформація, яка фактично резюмувала усе кримінальне провадження за № 32015100020000166 від 11.12.2015 року, в яке посвячувати підозрюваних осіб у вчиненні злочину було протизаконним, тим паче слідчим суддею Дарницького районного суду м.Києва Шклянка М.П.
Саме з цього приводу громадянин (зазначення ПІП) звернувся до даної судді з проханням пояснити, чому вона протизаконно надала відомості досудового розслідування головному фігуранту у справі провадження — генеральному директору ТОВ «Адамант» Дорошенко Т.А. Відповіддю від вказаної судді було таке: «А чому б і ні. Адже Дорошенко Т.А. теж являється стороною у справі провадження».
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст. 6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній.
Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», пункт 45 від 28.10.1998 року).
Ухвали у судовій справі № 753/8648/16-ц від 20.04.2017 року і № 753/8648/16-ц від 28.04.2017 року та лист-тлумачення Кодексу за вих. № 33/06.58/17 від 12.05.2017 року з Апеляційного суду м.Києва є уже доказаними фактами неодноразового винесення неправосудних Ухвал суддею Шклянка М.П., тому сумніватися у винесенні нею інших неправосудних Ухвали – уже не приходиться!
Усе вищевказане свідчить про упереджене ставлення судді Шклянка М.П. до Позивача у судовій справі за № 753/8648/16-ц, що ставить під сумнів об’єктивність даного судді при розгляді цієї справи.
Тому, для втілення довіри громадськості до суду, з метою попередження виникнення сумнівів щодо об’єктивності та неупередженості суду при розгляді скарги – заява громадянина (зазначення ПІП) від 20.04.2017 року про відвід судді Шклянка М.П. у судовій справі № 753/8648/16-ц мала бути задоволеною.
Однак, як свідчить ця позорна третя підряд неправосудна Ухвала злочинної судді Шклянка М.П., що нібито підстав для її відводу у даній судовій справі не вбачається.
Тобто, тим самим суддя Шклянка М.П. усьому цивілізованому світу заявила, що вона не бездарна, не хабарник, не маніяк, не психічно хвора і що присяги судді ніколи не порушувала?!
Якщо це дійсно так, тоді виходить що кримінальний Кодекс України помиляється, коли кваліфікував вищевикладені злочинні дії судді Шклянка М.П. як такі, що переслідуються ст.111, 364, 368, 366, 375, 387 КК України? І потім, чому Вища Рада юстиції досі не позбавляє повноважень даної злочинної судді, яка навмисне підриває міжнародний авторитет судової влади України, і на яку десятки раз уже подавалися відповідні скарги від потерпілих до ВККСУ?
Відповідно, як для даного випадку, позиція судді Шклянка М.П. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до гілки судової влади та до керівників держави, що явно наруку ворогам нашої держави. Суддя Шклянка М.П., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищила службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів суду.
Саботаж і бойкотування належної роботи судового органу прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам
нашої держави. Суддя Шклянка М.П. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території столиці України – м.Києва.
Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Шклянка М.П., як посадовою особою органу судової влади, вже розчарувала певну частину українців та призводить до агресивної настроєності громадян.
Вищенаписане дає нам явні підстави вважати, що в діяльності судді Шклянка М.П. наявний склад кримінального правопорушення, що передбачений ст.111, 364, 368, 366, 375, 387 КК України.
Відповідно до вищезазначеного, нами були подані повторні заяви про вчинене кримінальне правопорушення суддею Шклянка М.П. до ГСУ СБУ і ГПД НАБУ, а також до Вищої Ради правосуддя.
Очікуємо належної реакції даних структур, небайдужої громадськості і мас-медіа.