Суддя Трусова Т.О. Одержима, наркозалежна чи божевільна?

У провадженні детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондаренко-Барбуль Антона Сергійовича перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 52017000000000324 від 13.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
09.03.2017 року, через службу ДП «Укрпошта» особа 1 подав керівнику ГПД НАБУ заяву за вих. № 1029/08 про вчинення кримінального правопорушення керівником Рівненської обласної прокуратури Соболь О.М., суддею Рівненського міського суду Рівненської області Ореховською К.Е., слідчим СВ прокуратури Рівненської області Масловим В.Г. та процесуальним керівником у кримінальному провадженні №42016000000000549 Бабичем А.А., наслідком якого було завдано йому матеріальний збиток на суму 200 000 (двісті тисяч) гривень, а моральної – ще на 100 000 (сто тисяч) грн. Однак, у порушення ст.214 КПК України, Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 13.03.2017 року у жодний із способів так і не було повідомлено особі 1 керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 1029/08 від 09.03.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення.
13.03.2017 року, що відповідало 4 (четвертому) процесуальному дню, особа 1 подав слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на бездіяльність керівника ГПД НАБУ.
Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва по справі №760/4970/17 від 06.04.2017 року було зобов’язано керівника ГПД НАБУ внести відомості заяви від 09.03.2017 року за вих. № 1029/21 про вчинене кримінальне правопорушення керівником Рівненської обласної прокуратури Соболь О.М., суддею Рівненського міського суду Рівненської області Ореховською К.Е., слідчим СВ прокуратури Рівненської області Масловим В.Г. та процесуальним керівником у провадженні №42016000000000549 Бабичем А.А. та розпочати досудове розслідування згідно поданої заяви. Однак, всупереч вимогам даної Ухвали, станом на 27.04.2017 року уповноважена особа НАБУ так і не внесла до ЄРДР відомостей заяви особи 1 про вчинене правопорушення та про це його належним чином не повідомила.
27.04.2017 року, заявою за вихідним № 1187/27 особа 1 просив у керівника ГПД НАБУ та директора НАБУ Ситника Артема Сергійовича виконати вимоги ст.535 КПК України.
16.05.2017 року, листом за № 0412-188/17118, детектив Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондаренко-Барбуль Антон Сергійович повідомив особу 1 про те, що він частково виконав вимоги Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у справі №760/4970/17 від 06.04.2017 року та 13.05.2017 року вніс до ЄРДР за № 52017000000000324 відомості його заяви за вих. № 1029/08 про вчинення кримінального правопорушення суддею Рівненського міського суду Рівненської області Ореховською К.Е. за ч.1 ст.375 ККУ.
Тобто, даний детектив умисно не зазначив інших фігурантів вчиненого злочину та не вніс до ЄРДР інших кваліфікаційних статей вчиненого злочину, під які підпадають дії слідчих та прокурорів. 25.05.2017 року, у відповідності до ст.220 КПК України, особа 1 подав через приймальну НАБУ клопотання за вих. № 1290/25 в кримінальному провадженні № 52017000000000324 від 13.05.2017 року детективу ГПД НАБУ Бондаренко-Барбуль Антону Сергійовичу, яким у нього просив:
1) внести до ЄРДР усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину, у відповідності до Ухвали суду;
2) якнайскоріше надати йому Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого;
3) якнайскоріше надати йому копію витягу з ЄРДР;
4) повідомити йому імена процесуальних керівників у даному провадженні;
5) повідомити йому імена усіх детективів у даному провадженні (якщо вони є);
6) якнайскоріше запросити його для допиту у даному кримінальному провадженні як Потерпілого;
7) повідомити до 72 годин про наслідки розгляду його клопотання.
Однак, станом на 06.06.2017 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено детективом ГПД НАБУ А.Бондаренко-Барбуль про належний розгляд його клопотання за вих. № 1290/25 від 25.05.2017 року.
06.06.2017 року, що відповідало 10 (десятому) процесуальному дню бездіяльності детектива Бондаренко-Барбуль Антона Сергійовича, особа 1 подав слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на бездіяльність вказаного детектива.
12.06.2017 року відбулося судове засідання у справі № 760/9843/17, під час якого детектив ГПД НАБУ Бондаренко-Барбуль Антон Сергійович повідомив суд, що він:
— вважає правильним застосування своєї кваліфікації (за ч.1 ст.375 КК України) вчиненого злочину керівником Рівненської обласної прокуратури Соболь О.М., слідчим СВ прокуратури Рівненської області Масловим В.Г. та процесуальним керівником у провадженні №42016000000000549 Бабичем А.А., не дивлячись на вже зазначену у заяві кваліфікацію вчиненого злочину — ст.364, 368, 366, 382, 396 КК України;
— не вважає за потрібне надавати заявнику копію витягу з ЄРДР у кримінальній справі за № 52017000000000324 від 13.05.2017 року;
— не рахує заявника потерпілим у кримінальній справі за № 52017000000000324 від 13.05.2017 року;
— не вважає злочином не внесення до ЄРДР усіх шести кваліфікаційних статей вчиненого злочину (ст.364, 368, 366, 375, 382, 396 КК України);
— не вважає злочином не внесення до ЄРДР усіх фігурантів у справі провадження;
— не вважає злочином відмову у проведенні допиту заявника у даному провадженні;
— вважає помилкою надсилання заявником на його ім’я звернення у формі клопотання;
— збирається розглянути подані йому на розгляд клопотання у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» в межах даного кримінального провадження;
— не вважає злочином відстрочку виконання вимог суду аж на 37 (тридцять сім) днів;
— вважає дане кримінальне провадження таким, де взагалі не може бути потерпілих осіб;
— вважає недопустимим участь у кримінальному провадженні заявника;
— наділений правом не виносити Постанов про відмову у розгляді клопотань;
— не вважає вартим своєї уваги зазначене заявником у заяві того факту, що внаслідок протиправних дій керівника прокуратури Рівненської області Соболь О.М., судді Рівненського міського суду Ореховської К.Е., слідчого СВ прокуратури Рівненської області Маслова В.Г. та процесуального керівника у провадженні за №42016000000000549 Бабича А.А. заявник отримав матеріальний збиток на суму 200 000 (двісті тисяч) гривень, а а моральної – ще на 100 000 (сто тисяч) грн., разом на 300 000 (триста тисяч) грн.;
— не вважає для себе актуальною ч.2 ст.55 КПК України (яка передбачає, що права і обов’язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення);
— не вважає для себе авторитетними Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року (за якими під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи.
Суддя Солом’янського районного суду м.Києва Оксюта Тарас Григорович, явно зі злочинних міркувань (в супереч вимогам ст. 55 і 220 КПК країни та Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року) підтримав злочинну позицію детектива ГПД НАБУ Бондаренко-Барбуль Антона Сергійовича та виніс завідомо неправосудне рішення, яким фактично позбавив особу 1 права на участь у «своєму» кримінальному провадженні за № 52017000000000324 від 13.05.2017 року та узаконив факт не виконання даним детективом вимог Ухвали слідчого судді в контексті ст.535 КПК України, тим самим вчинивши злочин, що передбачений ст.364, 375, 396 ККУ.
Суддя Оксюта Т.Г. навіть не витребував і не вивчив матеріали кримінального провадження, якого в суді розглянув лише з позиції злочинного чи то божевільного детектива Бондаренко-Барбуль Антона Сергійовича. А саме, даний суддя виніс чудернацьку Ухвалу, в якій зазначив що “…заявник не може бути потерпілим у кримінальному провадженні доти, поки він не подасть детективу (слідчому, прокурору) заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні…”, що є повним абсурдом, так як не узгоджується із положеннями ч.2 ст.55 КПК України та з Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року.
Вважаючи, що в діях судді Солом’янського районного суду м.Києва Оксюта Тараса Григоровича є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.364, 375, 396 КК України, особа 1 13.06.2017 року подав на особистому прийомі у детектива Національного антикорупційного бюро України заяву за вих. № 1382/13 про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Оксюта Тарасом Григоровичем.
Однак, у порушення ст.214 КПК України, Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 19.06.2017 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено детективом ГПД Національного антикорупційного бюро України про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 1382/13 від 13.06.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення.
19.06.2017 року, що відповідало 6 (шостому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 1404/19 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 14.03.2018 року підсудність даної скарги було визначено за Дарницьким районним судом м.Києва.
28.03.2018 року слідчий суддя Дарницького районного суду м.Києва Трусова Т.О. розглянула скаргу особи 1 за вих. № 1404/19 та винесла не зовсім здорового глузду судове рішення.
А саме, як це витікає з копії Ухвали у судовій справі за № 753/4863/18 від 28.03.2018 року та з копії відеозапису судового засідання, слідчий суддя Дарницького районного суду м.Києва Трусова Т.О. відмовила у задоволенні скарги за вих. № 1404/19 від 19.06.2017 року тільки тому, що “…внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення (злочин) фактично означає отримання слідчим права проводити досудове розслідування, яке здійснюється шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, наслідком внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою… стане покладення на орган досудового розслідування невластивої йому функції оцінки судового рішення на предмет його законності…”. Тим самим суддя Трусова Т.О. під відеокамеру скаржника констатувала те, що вона ні в якому разі не буде виконувати вимоги ст.214 КПК України, Накази Генерального прокурора України за №125 і 139, Конвенцію по правам людини і Конституцію України. Більше цього, дана суддя зізналася, що їй не відомо про те, що в Україні багатьох злочинних суддів вже було покарано шляхом зняття суддівської недоторканості і ув’язнено до тюремних каземат.
Крім того, під час судового засідання 28.03.2018 року суддя Трусова Т.О. неодноразово скаржнику зазначала що вона не хоче долучати до судової справи № 753/4863/18 будь-які докази про вчинення злочину суддею Солом’янського районного суду м.Києва Оксюта Т.Г. так як вона не намірена порушувати вимоги ст.26 КПК України. Однак, коли скаржник все-таки дані докази до справи суду долучив, маючи сумнівний досвід по неадекватності поведінки даної судді при винесенні судових рішень у попередніх судових справах, суддя Трусова Т.О. в кінці-кінців все ж порушила вимоги ст.26 КПК України, а разом із тим і свої обіцянки та попередні принципи винесення судових рішень в ідентичних справах. Тобто, отримавши на даному судовому засіданні в якості одного з таких доказів копію власної Ухвали (у попередніх судових справах, де злочини слідчих витікали з того, що вони не визнавали потерпілими заявників, в той час як у матеріалах справи не містилося постанови про відмову у визнанні їх потерпілими), яка повністю обгрунтовувала позицію скаржника, з незрозумілих причин винесла 28.03.2018 року судове рішення, що суперечило її попереднім рішенням.
Мова йде про те, що дана суддя не притримується власної судової позиції та виносить діаметрально протилежні судові рішення, чим змушує людей задумуватися: а хто насправді така суддя Трусова Т.О. – психічно хвора, наркозалежна, одержима нечистою силою чи просто злочинна? Ким би вона там не була, напевне одне – в усіх цих випадках справжнє місце судді Трусової Т.О. має бути в лікарні для душевно хворих або в тюрмі. Відтепер останнє слово має бути за іншими суддями і депутатським корпусом Верховної Ради України, які мають остаточно визначити місце перебування для даного “служителя” Феміди.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. Наступним елементом права на справедливий суд згідно ст.6 Конвенції є право на розумний строк розгляду.
Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні ст.6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов’язкові для виконання рішення; 2) обов’язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи. Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону.
Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються.
Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права. Якщо добре проаналізувати вищенаписане, то хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в ООС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Трусова Т.О. через свою безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, суддя Трусова Т.О. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштують цій диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Трусова Т.О. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 753/4863/18 від 28.03.2018 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Трусової Т.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Трусової Т.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Трусова Т.О. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, затягує розгляд судових справ на вкрай нерозумний строк, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Трусова Т.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Трусовою Т.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Трусової Т.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Трусовою Т.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Трусовою Т.О. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Трусової Т.О., яка грубо і регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на певний суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.