Суддя Ковальов І.М. Лакеї голови Рівненського міського суду

У провадженні СВ прокуратури Рівненської області перебуває на досудовому розслідуванні 6 (шість) кримінальних проваджень, у відповідності до 6 (шести) Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва, що були об’єднані в одне провадження за №42016000000000549 від 02.02.2016 року.
30.05.2016 року слідчий в ОВС СВ прокуратури Рівненської області Маслов В.Г. передчасно закрив кримінальне провадження за 42016000000000549 від 02.02.2016 року, не виконавши вимог Ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Долі В.А. у судовій справі №569/5699/-16-к щодо визнання особи 1 потерпілим, не розглянувши жодного клопотання і не допитавши його у 6 (шести) кримінальних провадженнях.
16.06.2016 року особа 1 подав через поштову службу України слідчому судді Рівненського міського суду оскарження за вихідним номером 19/16 Постанови від 30.05.2016 року про закриття кримінального провадження за номером 42016000000000549 від 02.02.2016 року слідчим в ОВС СВ прокуратури Рівненської області Масловим В.Г.
05.12.2016 року особа 1 отримав лист з копію Ухвали слідчого судді Денисюка П.Д. у судовій справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року за результатом розгляду оскарження за вих.№ 19/16 Постанови від 30.05.2016 року про закриття кримінального провадження за №42016000000000549 від 02.02.2016 року слідчим прокуратури Рівненської області Масловим В.Г., яка стала підставою для її оскарження в Апеляційному суді Рівненської області з таких підстав:
1) суддя Денисюк П.Д. у 2 (другому) абзаці 1 (першої) сторінки Ухвали по справі номер 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що нібито особа 1 на судове засідання з розгляду поданої скарги не з’явився. Останнє не відповідає дійсності, так як у порушення ст.135 КПК України, особі 1 не надсилалося повістки.
2) суддя Денисюк П.Д. у 2 (другому) абзаці 1 (першої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 просив провести судове засідання з розгляду скарги без його участі. Однак, останнє не давало права вказаному судді позбавляти особу 1 можливості проведення даного судового засідання шляхом відеоконференції;
3) суддя Денисюк П.Д. у 2 (другому) абзаці 1 (першої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 просив провести судове засідання з розгляду скарги без його участі. Однак, ст.306 КПК України не дозволяє проводити судове засідання без участі скаржника;
4) суддя Денисюк П.Д. у 2 (другому) абзаці 1 (першої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 просив провести судове засідання без його участі. Однак, останнє не позбавляло права особу 1 знати про дату, час і місце проведення даного судового засідання з розгляду його скарги;
5) суддя Денисюк П.Д. у 2 (другому) абзаці 1 (першої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 просив провести судове засідання з розгляду скарги без його участі. Однак, даний суддя не міг не знати, що в день проведення судового засідання обставини справ в особи 1 могли суттєво змінитися і він міг би прийняти участь у судовому розгляді безпосередньо в Рівненському міському суді або в режимі відеоконференції з судами м.Києва;
6) суддя Денисюк П.Д. у 7 (сьомому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 не має статусу потерпілого у кримінальному провадженні №42016000000000549 від 02.02.2016 року. Останнє є не правдою. Більше того, особа 1 надав суду в якості відповідного доказу копію Ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Долі В.А. у справі № 569/5699/16-к від 12.05.2016 року, якою фактично скасував Постанову від 25.04.2016 року слідчого в ОВС СВ прокуратури Рівненської області Маслова В.Г. про відмову у визнанні потерпілим;
7) суддя Денисюк П.Д. у 7 (сьомому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 не мав права подавати клопотання у відповідності до вимог ст.220 КПК України, а тому бездіяльність слідчого Маслова В.Г. нібито є обґрунтованою. Останнє є неправдою, так як особа 1 з 12.05.2016 року має статус Потерпілого у кримінальному провадженні №42016000000000549 від 02.02.2016 року, про що і надавав слідчому судді копію відповідної Ухвали;
8) суддя Денисюк П.Д. у 8 (восьмому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 не долучав копій медичних документів до своїх численних клопотань про доручення проведення його допиту працівниками прокуратури м.Києва. Останнє є не правдою. До кожного із поданого клопотань особа 1 долучав у додатку копії медичної довідки, про що робив відповідні записи в додатках до клопотання;
9) суддя Денисюк П.Д. у 8 (восьмому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 «…жодних медичних документів, які підтверджували б важкий стан здоров’я, що унеможливлював би приїзд за викликом до слідчого, до вказаного клопотання не надано…». Останнє підкреслює те, що суддя Денисюк П.Д. вийшов за межі власних повноважень та виконував не властиві йому функції судово-медичного експерта і проводив в судовому засіданні незаконну судово-медичну експертизу, за результатами якої склав завідомо неправдивий судово-медичний висновок;
10) суддя Денисюк П.Д. у 8 (восьмому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 «…жодних медичних документів, які підтверджували б важкий стан здоров’я, що унеможливлював би приїзд за викликом до слідчого, до вказаного клопотання не надано…». Однак, звідки про це дізнався даний суддя, адже він не являється медичним експертом і на дане судове засідання, як про це свідчить ухвала суду і журнал судового засідання, не викликався судовий експерт;
11) суддя Денисюк П.Д. у 9-10 (дев’ятому-десятому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що «…із змісту клопотань вбачається, що ініціатор скарги завчасно отримував повістки слідчого Маслова В.Г. про виклик його в прокуратуру для проведення його допиту…». Однак, власні здогадки даного судді не можуть являтися припустимими (належними) доказами того, що особа 1 дійсно отримував вчасно ці самі повістки;
12) суддя Денисюк П.Д. у 9-10 (дев’ятому-десятому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що «…із змісту клопотань вбачається, що ініціатор скарги завчасно отримував повістки слідчого Маслова В.Г. про виклик його в прокуратуру для проведення його допиту…». Однак, нормами КПК України не передбачено підстав для закриття кримінального провадження через не явку на допит потерпілого. Однак, КПК України передбачає покарання за безпричинну не явку для проведення допиту у вигляді накладення грошових стягнень і приводів;
13) суддя Денисюк П.Д. у 13 (тринадцятому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 1 завчасно отримував повістки від слідчого для проведення допиту, однак при цьому суддя не зазначив жодного документу, який дозволяв йому робити такі твердження;
14) суддя Денисюк П.Д. у 14 (чотирнадцятому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що підставою для не розгляду клопотань особи 1 та не проведення його допиту слідчим Масловим В.Г. являється те, що особа 1 буцімто не являвся на допити. Однак, положення ст.220 КПК України зобов’язує слідчого вчиняти дані процесуальні дії шляхом надсилання листів та допитувати потерпілого на іншій території шляхом винесення відповідної постанови, чого досі жодного разу не вчинив;
15) суддя Денисюк П.Д. у 18 (вісімнадцятому) абзаці 2 (другої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що слідчий Маслов В.Г. нібито надсилав особі 1 копії витягу з ЄРДР. Однак, це є неправдою і у справі провадження цьому твердженню досі немає доказів;
16) суддя Денисюк П.Д. у 1 (першому) абзаці 3 (третьої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що слідчий Маслов В.Г. надсилав особі 1 повідомлення про об’єднання шести кримінальних справ, однак при цьому не зазначає жодного документу, який є належним доказом;
17) суддя Денисюк П.Д. у 6 (шостому) абзаці 3 (третьої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що насправді не існує у справі провадження 11 (одинадцять) заявлених особою 1 фігурантів, і що свідків події також не має. Однак, це не є правдою. У кожній із заяв особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення зазначаються саме такі імена, які досі також не допитані у цій справі провадження. Поза тим, даний суддя з чомусь не припускає, що особа 1 має повне право при допитах вказати імена і адреси саме таких свідків події;
18) суддя Денисюк П.Д. у 10 (десятому) абзаці 3 (третьої) сторінки Ухвали у справі № 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що особа 2 не був допитаним у даній справі провадження як Потерпілий, оскільки він проходить у іншому кримінальному провадженні як підозрюваний. Останнє не витримує критики, так як особу 2 давно уже було виправдано вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області. Крім того, норми КПК, Конституції України та Конвенції по правам людини гарантують право навіть засуджених на захист своїх прав, свобод і законних інтересів навіть під час перебування в місцях позбавлення волі;
19) суддя Денисюк П.Д. в 11 (одинадцятому) абзаці 3 (третьої) сторінки Ухвали у справі номер 569/7868/16-к від 14.07.2016 року стверджує, що свідків не потрібно допитувати у даній справі провадження, так як вони були допитані в іншому кримінальному провадженні. Це твердження є нездорового глузду, так як дане провадження є окремим і побудоване виключно на вчинених злочинах низки прокурорів, слідчих поліції і суддів, які притягнули до кримінальної відповідальності завідомо невинувату людину, при цьому зробивши з нього каліку, а особі 1 – завдавши значної моральної і матеріальної шкоди;
20) суддя Денисюк П.Д. чи не навмисне не надав жодного значення тому, що слідчий в ОВС СВ прокуратури Рівненської області Маслов В.Г. зовсім не проводив досудового розслідування по тим статтям кримінального Кодексу, за якими особа 1 кваліфікував вчинені злочини фігурантами у справі і за якими слідчі судді Печерського районного суду м.Києва винесли свої Ухвали.
Крім того, слідчий суддя Денисюк П.Д. приховав від судового розгляду те, що слідчий Маслов В.Г. закрив кримінальне провадження передчасно, адже не вчинив обов’язкових слідчих дій:
– не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
– не розглянув клопотання від 23.05.2016 року щодо винесення Постанови про проведення слідчих дій;
– не надав особі 1 належної відповіді про наслідки розгляду клопотання від 23.05.2016 року;
– досі не розглянув другого клопотання від 23.05.2016 року щодо вчинення п’яти процесуальних дій;
– не надав особі 1 належної відповіді про наслідки розгляду другого клопотання від 23.05.2016 року;
– досі не розглянув третього клопотання від 20.04.2016 року щодо вчинення ним п’яти процесуальних дій;
– не надав особі 1 належної відповіді про наслідки розгляду третього клопотання від 20.04.2016 року;
– жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
– не допитав жодного із фігурантів у справі провадження (одинадцяти чоловік);
– не допитав жодного із свідків події (двадцяти шести чоловік у справі провадження);
– не дослідив і не надав належної оцінки кожному із фактів, які особа 1 висвітлював у своїх 7 (семи) окремих заявах про вчинення кримінального правопорушення;
– належним чином не зареєстрував Постанову про закриття провадження (немає номера і дати Постанови, відсутня печатка і підпис керівника підрозділу);
– не витребував із СІЗО фотографій знівеченого тіла особи 2 після тортур слідчим Кибукевичем Р.М.;
– не дослідив історії хвороби особи 2, яка знаходиться в Рівненському ізоляторі, і в якій відмічено інспектором медичної служби про те, що особу 2 було привезено непритомного і знівеченого від тортур;
– не дослідив фактів того, що в Рівненському СІЗО інспектором медичної служби викликалася швидка допомога, яка проводила реанімаційні заходи особі 2;
– не витребував архівних матеріалів надання першої медичної допомоги 14.12.2016 року особі 2 лікарями швидкої медичної допомоги м.Рівного та не надав їм належної оцінки;
– не дослідив фактів викрадення зі справи № 12014180190000720 фотографій ушкодженого слідчим Кибукевичем Р.М. тіла особи 2;
– не дослідив підробок підписів особи 2 у кримінальній справі № 12014180190000720 від 13.12.14 р.;
– не дослідив фактів підробки підписів адвоката Алімамедова І.А.О. у кримінальній справі за № 12014180190000720 від 13.12.2014 року;
– не дослідив фактів того, що прокурор І.Скобух не скорився вказівкам Рівненської обласної прокуратури та судді І.Довгого, адже і по сьогодні не виконав судово-медичної і почеркознавчої експертизи у справі кримінального провадження за № 12014180190000720 від 13.12.2014 року;
– не дослідив того факту, що Романович В.М. віроломно вселився в будинок особи 2 і на власний розсуд розпоряджається його майном, і що на заяви з цього приводу чомусь не реагують органи поліції;
– не дослідив того факту, що Романович В.М. віроломно вселився в будинок особи 2 і займається незаконним виробництвом і збутом наркотиків;
– не дослідив того факту, що Романович В.М. переховується у будинку особи 2, в той час як перебуває у розшуку в м.Харкові з приводу кримінального провадження за ст.307 КК України;
– не дослідив того факту, що справжню адресу Романовича В.М. було навмисно неправильно записано о/у Муханьковим О.С. та Євпатом О.О. з метою покривання вчинених ним злочинів і його місця переховування;
– не дослідив того факту, що Романович В.М. уже тричі судимий в м.Харкові за ст.307 КК України;
– не дослідив того факту, що Романович В.М. продавав наркотики впродовж 1,5 років в Рокитнівському районі під протекцією місцевої прокуратури і поліції.
22.12.2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області задовольнила апеляційну скаргу особи 1 за вих. № 751/06 від 07.12.2016 року та скасувала ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Денисюка П.Д. у судовій справі №569/7868/16-к від 14.07.2016 року, тим самим підтвердивши дії судді Денисюка П.Д. протиправними, які порушували норми матеріального і процесуального права.
Останнє більше чим підтверджувало доводи особи 1 щодо наявності прямої зацікавленості даного судді у кінцевих результатах розгляду його скарг, в яких фігурантами є ці самі судді, прокурори та слідчі.
Винесена неправосудна Ухвала слідчим суддею Рівненського міського суду Денисюком П.Д. у судовій справі №569/7868/16-к від 14.07.2016 року, яка стала підставою відкриття проти нього кримінальної справи, а також ще двох кримінальних справ за фактами винесення даним суддею двох неправосудних ухвал впродовж 2018 року за схожих обставин. Вказане доказувало упередженість, некомпетентність і неправомірність судді Денисюка П.Д., а також виявило його глибоку неприязнь до особи 1 як до громадського діяча. Останнє аж ніяк не могло не вплинути на винесення рішення у судовій справі №569/2562/19.
Тому, для втілення довіри громадськості до суду, з метою попередження виникнення сумнівів щодо об’єктивності та неупередженості суду при розгляді скарги, заява особи 1 за вих. № 3075/07 від 07.03.2019 року про відвід судді Рівненського міського суду Рівненської області Денисюка П.Д. у судовій справі №569/2562/19 мала бути обов’язково задоволеною.
Відповідно до ч.1 п.3,4 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя, або присяжні не можуть брати участь у кримінальному провадженні:
– «якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження»;
– «за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості».
Згідно ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
У своїй заяві за вих. № 3075/07 від 07.03.2019 року особа 1 надавав достатньо переконливих доказів для того, що б відвести суддю Денисюка П.Д. від розгляду судової справи № 569/2562/19:
1) наявність трьох кримінальних справ, які особа 1 відкрив на суддю Денисюка П.Д. за вчинені ним злочини;
2) наявність трьох окремих досудових розслідувань у трьох кримінальних справах, в яких зараз перебуває суддя Денисюк П.Д. за вчинення ним кримінальних правопорушень;
3) потенційне перешкоджання суддею Денисюком П.Д. виконання існуючих судових рішень у кримінальному провадженні за №52017000000000229 від 03.04.2017 року, в той час як він у відповідності до ст.534 КПК України та ст.129-1 Конституції України мусив проконтролювати їх виконання слідчим СВ прокуратури Рівненської області Ткачуком В.В.;
4) перешкоджання суддею Денисюком П.Д. відправленню правосуддя;
5) потенційне приховування суддею Денисюком П.Д. вчинених злочинів працівниками прокуратури та національної поліції у Рівненській області, які притягнули до кримінальної відповідальності завідомо невинувату особу 2, яку в процесі незаконного застосування тортур зробили калікою;
6) наявність прямої зацікавленості у судді Денисюка П.Д. у справах, які так чи інакше стосуються незаконного засудження брата особи 1;
7) наявність прямої зацікавленості у судді Денисюка П.Д. у справах, які так чи інакше стосуються тортур, які застосовувалися до брата особи 1.
Однак, через культ особистості судді Денисюка П.Д., а також за фактом брутального лакейства і професійної безграмотності слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області Ковальов Ігор Миколайович, порушивши вимоги ст.2, 9, 21, 75, 80, 82, 94, 350, 357, 358, 363, 370, 372, 534, 535 КПК України, 21.03.2019 року протиправно відмовив особі 1 у задоволенні заяви про відвід судді Денисюка П.Д. від розгляду судової справи за №569/2562/19. Виходячи з неправосудної ухвали судді Ковальова І.М., в усьому вищезазначеному немає жодних підстав для відводу судді Денисюка П.Д. від розгляду судової справи за №569/2562/19.
Якщо заглянути в текст заяви про відвід слідчого судді Рівненського міського суду Денисюка П.Д. у судовій справі №569/2562/19, то посеред всього іншого можна побачити і прочитати таке:
«Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді». Отож, «…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…». Хіба вищенаведене не являється гарантованим приводом для відводу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Денисюка П.Д. від розгляду судової справи №569/2562/19?
Хіба не за ці самі міжнародні стандарти права людини щодня і на протязі усіх п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Чи саботажна і диверсійно-підривна особа Ковальов І.М. осліп і оглох та досі нічого не знає про посмертний героїзм свого земляка Сашка Білого? А може саме у такий спосіб суддя Ковальов І.М. навмисно сплюндровує добру пам’ять про таких як Сашко Білий, підриваючи героїчні досягнення усього українського народу, який пережив вже не одну революцію і війну? Сподіватимемося, що у Рівному знайдеться хоч один ветеран АТО, який задасть ці самі питання прямо в очі цьому явному диверсанту Ковальову І.М. А тепер, що стосується суті КПК України і Конституції України.
Так от, положення КПК України і Конституції України невблаганно вимагають від таких шахрайських суддів як Ковальов І.М. в своїх судових рішеннях піддавати обов’язковому аналізу і процесуальному обгрунтуванню усіх зазначених заявником фактів, на які він посилається у своїй заяві як на підставу для відводу судді. Простіше кажучи, якщо заявник у своїй заяві посилається на 20 фактів, які як на його думку є приводом для відводу судді, то суддя Ковальов І.М. мусив описати в ухвалі ці всі 20 фактів і надати їм відповідну оцінку, при чому посилаючись у кожному випадку на норми відповідних законів, які спростовують їх або актуалізують.
Натомість, в своїй шахрайській ухвалі у судовій справі №569/2562/19 Ковальов І.М. не надав жодної оцінки, а також не спростував жодного доводу заявника та не посилався на норми відповідних законів, як цього вимагає ст.9, 370, 372 КПК України. Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Ковальов І.М. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст. 375, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 569/2562/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Ковальова І.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Ковальова І.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Ковальов І.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, покриває вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Ковальов І.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Ковальова І.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Ковальова І.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Ковальовим І.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.375, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Ковальовим І.М. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Ковальова І.М. з метою подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Ковальова І.М., який зухвало порушив присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.