Безграмотність, неадекватність і шахрайства Лазаренко В.В.

28.12.2018 року, через приймальну ГПД НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника Національного антикорупційного бюро України Калужинського Андрія Володимировича заяву за вих. № 2818/28 про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва Броновицькою О.В., яку НАБУ зареєструвало під вх. № В-11146.
У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи, її місце роботи і посаду. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення вищевказаною особою злочину – за ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Відповідно, в заяві за вих. № 2818/28 про вчинення кримінального правопорушення були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ, у відповідності до положення п.6 ст. 39 КПК України, або уповноваженим детективом.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 04.01.2019 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2818/28 від 28.12.2018 року про вчинення кримінального правопорушення.
04.01.2019 року, що відповідало 8 (восьмому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав через канцелярію суду скаргу за вих. № 2832/04 від 04.01.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/158/19 була розподіленою на суддю Лазаренко Владлену Володимирівну. 17.01.2019 року, у порушення ч.3 ст.306 КПК України, без участі скаржника відбулося судове засідання у судовій справі № 760/158/19 під головуванням судді Лазаренко В.В., за результатами якого у задоволенні скарги за вих.№ 2832/04 від 04.01.2019 року було відмовлено. Виходячи з тексту ухвали у судовій справі № 760/158/19 можна зробити висновок, що судя Лазаренко В.В. є зухвалим шахраєм, безграмотною і бездарною особою. Також, виходячи зі змісту і форми вказаної ухвали — є відповідні підстави засумніватися у її психічному здоров’ї.
А саме, як пише судя Лазаренко В.В. в одному із двох абзаців своєї ганебної ухвали, що нібито особа 1 «…будучи належним чином повідомленим без поважної причини не з’явився на призначене судове засідання». Останнє, на думку слідчого судді Лазаренко В.В., нібито стало правовим підґрунтям для законного висновку, що скаржник «…не з’явившись на призначене судове засідання, тим самим не підтримує своєї скарги». Насправді ж, це є хворобливою вигадкою неадекватної судді Лазаренко В.В., оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та нормам КПК України, а відтак – протиправною дією, що призвела до чергового порушення норм процесуального і матеріального права скаржника.
Хіба міг написати таку безглузду і бездумну дурню суддя з вищою юридичною освітою? Дане словоблуддя є нічим іншим як справжньою бреднею психічно нездорової людини, або деградованого наркомана, або білогарячащого алкоголіка.
Винесена суддею Солом’янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. Ухвала у судовій справі за № 760/158/19 від 17.01.2019 року не відповідає жодним вимогам КПК, Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Хіба не за ці самі стандарти права щодня і на протязі усіх п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Чи твердолобість судді Лазаренко В.В. не дозволяє згадати про посмертний героїзм Небесної сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів в АТО? А може саме у такий спосіб суддя Лазаренко В.В. навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну сотню і бійців АТО, навмисно вчиняючи диверсійні дії, нівелюючи героїчні досягнення українського народу в багатьох революціях і загарбницьких війнах? Сподіватимемося, що у м.Києві знайдеться хоч один ветеран АТО, який задасть ці самі питання прямо в лоб явному диверсанту і сепаратисту Лазаренко В.В.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
В ст.135 КПК України (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні) зазначено:
«1.Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. 8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом».
На жаль, у зв’язку з новорічними святами, або через не своєчасну відправку повістки, остання надійшла на адресу особи 1 із значним запізненням, доказом чому у справі провадження є «обратка» із зазначенням фактичної дати її вручення. Крім того, на рекомендованому повідомленні про вручення
кореспонденції наявний штрихкодовий номер поштового відправлення 0311326712367, завдячуючи якому можна побачити на офіційному веб-сайті ДП «Укрпошта» (в розділі руху рекомендованих і цінних відправлень) фактичну дату і час вручення саме такої повістки скаржнику – 18.01.2019 року, що на один день пізніше дати проведення судового засідання головуючим суддею Лазаренко В.В. Також, суддя Лазаренко В.В., проводячи судове засідання 17.01.2019 року без участі скаржника, аж ніяк не могла побачити «обратку» (рекомендоване відправлення) у справі суду № 760/158/19, так як вона на той час навіть не була особою 1 навіть підписаною. Відповідно даним веб-сайту ДП «Укрпошта», рекомендоване відправлення за штрихкодовим номером 0311326712367 було підписане особою 1 в день фактичного отримання повістки – 18.01.2019 року, тобто на другий день після фактичного розгляду суддею Лазаренко В.В. судової справи № 760/158/19. Відповідно, суддя Лазаренко В.В. не мала жодних підстав для таких тверджень, стосовно «…належності і вчасності повідомлення скаржника про призначення судового засідання», а також про наявність чи відсутність в особи 1 поважної причини неявки в судове засідання. Однак, сам факт відсутності у судовій справі «обратки» не надавав права даній судді проводити без участі скаржника судове засідання. Більше того, суддя не мала жодного права робити такі поспішні висновки, як «…скаржник не явившись на судове засідання тим самим не підтримує свою скаргу», так як подібна позиція судді грунтується виключно на припущеннях, що є не дозволеним явищем як для професійного судді, адже не опирається на нормах права.
В ст.9 (Законність) КПК України зазначається: «1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства». Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі объективно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
У відповідності до ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, в тому числі, бездіяльність слідчого (детектива) у не здійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано параграфом 1 Глави 26 КПК України.
Частина 2 ст.307 КПК України передбачає, які рішення уповноважений прийняти слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування. Разом з тим, ст.307 КПК України не передбачено права на відмову у задоволенні скарги за наслідками не явки скаржника у судове засідання. Також не визначено такого рішення і положеннями ч.2, ч.3 ст.304 КПК України.
Натомість, КПК передбачає накладення грошового стягнення за не явку в суд, або ініціювання приводу, чого дана суддя з незрозумілих причин не вчинила. Більше того, дана суддя не спромоглася відкласти судове засідання хоча б на один раз, так як однозначних доказів навмисної не явки скаржника в судове засідання у справі суду на момент його проведення – не було.
Враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
Слідчий суддя Лазаренко В.В. під час прийняття судового рішення у судовій справі № 760/158/19 від 17.01.2019 року зумисно залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Лазаренко В.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 760/158/19 від 17.01.2019 року, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 2832/04 від 04.01.2019 року, поданої на підставі ст.214, 303, 304 КПК України, а також на підставі ст.55 Конституції України, фактично істотно порушила вимоги цих законів.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Лазаренко В.В. через свою корумпованість, нахабність, безграмотність, бездарність, твердолобість, протиправність і неадекватність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, суддя Лазаренко В.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Лазаренко В.В. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/158/19 від 17.01.2019 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Лазаренко В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Лазаренко В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Лазаренко В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, покриває вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, незаконно відсторонює від законної участі скаржників у судовому розгляді поданих ними заяв, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Лазаренко В.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Лазаренко В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Лазаренко В.В. наявний склад ще одного додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Лазаренко В.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Лазаренко В.В. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Лазаренко В.В. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Лазаренко В.В., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.