Божевілля, самодурство і бандитизм судді Жовноватюк В.С.

В судовому провадженні слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Усатової Ірини Анатоліївни знаходиться на розгляді судова справа за № 760/9709/19 стосовно оскарження бездіяльності керівника УВК Національного антикорупційного бюро України Осипчука Романа Сергійовича, яка виразилася у не здійсненні процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити в обмежений КПК строк.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Солом’янського районного суду м.Києва Усатова І.А. не має права брати участь у судовій справі № 760/9709/19, особа 1 подав 10.04.2019 року заяву за вих. № 3146/10 про її відвід.
У відповідності до положення ст.35 КПК України, судову справу № 760/9709/19 було авторозподілено на суддю Солом’янського районного суду м.Києва Жовноватюк (Кицюк) Вікторію Сергіївну.
19.04.2019 року відбулося судове засідання у судовій справі № 760/9709/19 під головуванням суді Жовноватюк (Кицюк) В.С., яка в порушення ч.3 ст.306 КПК України навіть не запросила на нього заявника, за результатом якого постановила завідомо неправосудне рішення. Виходячи з тексту ухвали у судовій справі № 760/9709/19 від 19.04.2019 року можна зробити висновок, що судя Жовноватюк (Кицюк) В.С. є зухвалим шахраєм, абсолютно безграмотною і бездарною особою. Також, виходячи зі змісту і форми вказаної ухвали у черговий раз є відповідні підстави засумніватися у її психічному здоров’ї. А саме, як пише судя Жовноватюк (Кицюк) В.С. в трьох досить коротких абзацах своєї ганебної ухвали, що “…Разом з тим, обставини, на котрі посилається заявник, не є тими обставинами, за наявності яких слідчий суддя підлягає безумовному відводу від розгляду скарги”, а також що “Не погодження заявника з процесуальними рішеннями та діями слідчого судді не є підставою для відводу слідчого судді” і що “Статтями ст. 75, 76 КПК України передбачені умови, за наявності яких, зокрема, суддя підлягає безумовному відводу, зокрема, суддя підлягає безумовному відводу за наявності підстав, які викликають сумнів в його упередженості”. Хіба міг написати таку безглузду і бездумну дурню суддя з вищою юридичною освітою? Дане словоблуддя є нічим іншим як справжньою бреднею психічно нездорової людини, або деградованого наркомана, або білогарячащого алкоголіка. Навіть пересічна людина, яка далека від юриспруденції, не наважилась би і подумати про таке, ознайомившись із нижчевикладеною історією потенційного саботажу і самодурства слідчого судді Усатової І.А., не то що про це писати у формі явно нездорового глузду судових рішень.
11.12.2018 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника УВК Національного антикорупційного бюро України Осипчука Романа Сергійовича заяву за вих. № 2764/11 про вчинення кримінального правопорушення Калужинським А.В., яку НАБУ зареєструвало під вх. № В-10726. У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, особисті дані фігуранта, місце його роботи тощо. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення вищевказаною особою злочину – за ч.2 ст.364, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. № 2764/11 від 11.12.2018 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником УВК НАБУ, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноваженим детективом.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 18.12.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником УВК НАБУ або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення за вих. № 2764/11 від 11.12.2018 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за вих. № 2764/11 від 11.12.2018 року у визначений КПК України строк, була предметом оскарження в загальному місцевому суді.
18.12.2018 року, що відповідало 8 (восьмому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав через канцелярію суду слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу
за вих. № 2799/18 на бездіяльність керівника УВК НАБУ Осипчука Р.С.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа №760/33243/18 була розподіленою на слідчого суддю Усатову І.А.
06.02.2019 року, у порушення вимог ч.2 ст.306 КПК України, після протиправної затримки розгляду вказаної скарги впродовж півтори календарних місяці, відбулося судове засідання у справі № 760/33243/18 на бездіяльність керівника УВК НАБУ Осипчука Р.С. під головуванням слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Усатової І.А., за результатами якого дана суддя пішла в нарадчу кімнату, однак після виходу з нарадчої кімнати судового рішення не винесла, вирішивши відкласти судове засідання на інший день, при цьому продовжуючи розглядати інші справи.
За словами судді Усатової І.А. (цитата) “…оскільки в матеріалах судової справи не міститься письмових пояснень від уповноваженої особи УВК НАБУ на скаргу за вих. № 2799/18 від 18.12.2018 року, то ця річ позбавляє можливості суддю прийняти остаточне судове рішення, однак надає право на накладення відповідного обов’язку на уповноважену особу УВК НАБУ на подання до суду саме таких пояснень”.
Особа 1 заперечував проти перенесення судового засідання з метою нібито витребовування від УВК НАБУ письмових пояснень на його скаргу, оскільки подібна дія не передбачена нормами КПК і Конституцією України, а також через те, що під час дослідження матеріалів судової справи суддя Усатова І.А. не виявила у справі саме такої відповіді, однак прийняла рішення піти в нарадчу кімнату, з якої потім невмотивовано вийшла без постановлення ухвали, тим самим вчинивши дисциплінарний і кримінальний проступок, на що суддя Усатова І.А. своєї уваги не звернула.
12.02.2019 року суддя Усатова І.А. без участі скаржника провела повторне та протиправне судове засідання, під час якого навмисно припустилася цілої низки нахабних кримінальних і дисциплінарно караємих вчинків:
— в своїй ухвалі завідомо неправдиво вказала, що Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого вручаються «лише у вже відкритому кримінальному правопорушенні»;
— в своїй неправосудній ухвалі брехливо вказала, що особа 1 на судове засідання не з’явився, і що начебто він «…про причини своєї неявки не повідомив суд», що не відповідає дійсності;
— повторно не викликала на судове засідання суб’єкта оскарження — керівника УВК НАБУ Осипчука Р.С.;
— протиправно викликала на судове засідання «уповноваженого НАБУ», в той час як оскаржуваним суб’єктом був керівник УВК НАБУ Осипчук Р.С.;
— протиправно викликала на судове засідання «уповноваженого НАБУ», в той час як у справі провадження не було жодного доказу про його призначення;
— залучила до судової справи письмові заперечення і копії документів Юпатіна Миколи Олександровича, бездіяльність якого насправді особою 1 не оскаржувалася;
— залучила до справи судового провадження письмові заперечення і копії документів М.Юпатіна, який не підтвердив своїх повноважень;
— залучила до провадження письмові заперечення та копії документів М.Юпатіна, який передав своє заперечення і копії документів через електронну пошту, на яку не поширюється дія КПК України, Положення ДСА (п.8.2.1) про надсилання в суд копій документів;
— залучила до провадження письмові заперечення та копії документів М.Юпатіна, який передав своє заперечення і копії документів через електронну пошту, на яку не поширюється дія Наказу ДСА за № 227 від 07.11.2016 року про надсилання в суд копій документів;
— залучила до провадження письмові заперечення і копії документів М.Юпатіна, який передав своє заперечення і копії документів через електронну пошту, на яку не поширюється дія Наказу ДСА за № 164 від 04.12.2013 року про надсилання в суд копій документів;
— залучила до справи судового провадження письмові заперечення і копії документів від М.Юпатіна, який передав своє заперечення і копії документів у порушення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також Закону України «Про електронний цифровий підпис» (ст.1,3,4,5,6 Закону від 22.05.2003 року);
— залучила до справи судового провадження письмові заперечення і копії документів від М.Юпатіна, який належним чином їх не оформив у відповідності до Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності»;
— при винесенні своєї неправосудної Ухвали суддя посилалася на письмові заперечення М.Юпатіна, який не підтвердив своїх повноважень;
— при винесенні своєї неправосудної Ухвали суддя посилалася на письмові заперечення М.Юпатіна, який належним чином свого заперечення і доданих копій документів не оформив;
— при винесенні своєї неправосудної Ухвали суддя посилалася на письмові заперечення і копії документів М.Юпатіна, який передав їх у незаконний спосіб;
— при винесенні Ухвали суддя посилалася на не завірену копію «реєстру № 29 від 12.02.2018 року відправки простих та рекомендованих листів через ПАТ «Укрпошта», списком № 540 згрупованих поштових відправлень…» як на належний доказ, в той час як він не являється саме таким доказом;
— при винесенні Ухвали суддя посилалася на голослівні докази фігуранта Калужинського А.В. про відправлення на адресу особи 1 простого поштового листа, в якому нібито містилася письмова відповідь за № 0423-188/5644 від 09.02.2018 року за результатом розгляду клопотання особи 1), якого не можна було визнавати таким, що являється належним доказом (простий лист не підлягає обліку і контролю);
— в своїй неправосудній ухвалі суддя стверджувала те, що нібито «заявнику фактично було направлено лист з повідомленням щодо виконання зазначеної ухвали», в той час як в судовій справі № 760/33243/18 від 12.02.2019 року немає жодного прийнятного доказу про його надсилання;
— суддя визнала фактом виконання вимог ухвали суду (в порядку ст.220 КПК України) надсилання фігурантом Калужинським А.В. «відмовного» листа на адресу особи 1, в той час як ст.110 Кодексу передбачає це робити виключно у формі «Постанови про відмову у розгляді клопотання» з наданням права скаржнику на її оскарження слідчому судді в порядку ст.303-304 КПК України, чого Калужинський А.В. досі не зробив;
— суддя зумисно вийшла за межі своїх повноважень та розглядала заяву про вчинення кримінального правопорушення по суті справи;
— суддя протиправно у судовому засіданні вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (детектива, процесуального прокурора, слідчого);
— суддя неправдиво в ухвалі зазначила, що нібито скаржник у своїй заяві не вказав усі ознаки злочину, втому числі, час, місце та спосіб вчинення злочину;
— суддя позбавила орган досудового розслідування передбачених КПК дій;
— суддя стверджувала обставини, не маючи на те належних підстав і доказів;
— суддя постійно порушувала послідовність і порядок ведення судового засідання;
— суддя покрила вчинені злочини фігуранта у справі провадження;
— суддя зумисно перешкодила громадській діяльності особи 1;
— суддя постановила неправосудне рішення (відмовила у задоволенні скарги на бездіяльність керівника УВК НАБУ, яка виразилася у невнесенні відомостей заяви до ЄРДР);
— суддя проводила судове засідання в своїй робочій кімнаті;
— суддя під час судового засідання постійно обмінювалася СМС-повідомленнями з невстановленими особами.
Ідентичні неправомірні дії суддя Усатова І.А. вчинила 28.01.2019 року і при розгляді іншої скарги особи 1 за вих. № 2780/13 від 14.12.2018 року у судовій справі № 760/32857/18 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яку також протиправно утримувала без розгляду два з половиною місяці, перш ніж винести повторне неправосудне рішення – відмовити у задоволенні скарги про невнесення керівником ГПД НАБУ до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, у порушення вимог ст. 55, 56, 214 КПК України, Наказу ГПУ за № 125 і № 139 та Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 № 9-49/0/4-17). Однак, навіть якби і не було суттєвих підстав для відводу судді Усатової І.А. від розгляду справи № 760/9709/19, до для цього особа 1 в своїй заяві за вих. № 3146/10 від 10.04.2019 року додатково вказав норми міжнародного права, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених Верховною Радою України міждержавних угод:
“Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді”. Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для відводу судді Усатової І.А. від розгляду судової справи за № 760/9709/19. Хіба не за ці міжнародні стандарти права щодня і на протязі усіх п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Чи твердолобість судді Жовноватюк (Кицюк) В.С. не дозволяє згадати про посмертний героїзм Небесної сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів в АТО?
А може саме у такий спосіб суддя Жовноватюк (Кицюк) В.С. навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну сотню і бійців АТО, вчиняючи саме такого роду диверсії, тим самим нівелюючи героїчні досягнення українського народу, який пережив вже не одну революцію і війну? Сподіватимемося, що у м.Києві знайдеться хоч один ветеран АТО, який задасть ці самі питання лоб в лоб явному диверсанту і сепаратисту Жовноватюк (Кицюк) В.С. Поміж тим, положення КПК України і Конституції України невблаганно вимагають від таких шахрайських суддів як Жовноватюк (Кицюк) В.С. в своїх судових рішеннях піддавати обов’язковому аналізу і процесуальному обгрунтуванню усіх зазначених заявником фактів, на які він посилається у своїй заяві як на відповідну підставу для відводу. Простіше кажучи, якщо заявник у своїй заяві посилається на 25 фактів, які як на його думку є приводом для відводу судді Усатової І.А., то суддя Жовноватюк (Кицюк) В.С. мусила описати в своїй ухвалі усі ці 25 фактів і надати їм правову оцінку, при чому – у кожному випадку посилаючись на відповідні закони, які спростовують ці доводи або обгрунтовують. Натомість, в своїй неправосудній ухвалі у справі за № 760/9709/19 суддя Жовноватюк (Кицюк) В.С. лише трьома абзацами виклала суть аж 10 (десяти) аркушів заявленого особою 1 відводу судді Усатовій І.А., не надавши правової оцінки жодному факту, а також не спростовуючи їх та не посилаючись на норми закону. Більше того, суддя Жовноватюк (Кицюк) В.С. порушила вимоги ч.3 ст.306 КПК України, адже не запросила особу 1 на розгляд його заяви, тим самим позбавивши його права на долучення нових доказів, про які він в своїй заяві зазначав таким реченням: “Примітка: докази, на які посилався (заявник) у даній заяві, як привід для відводу судді Усатової І.А., будуть наданими безпосередньо в судовому засіданні при розгляді цієї заяви”.
Тоді яке моральне і юридичне право мала суддя Жовноватюк (Кицюк) В.С. писати в своїй ганебній ухвалі, що “…Разом з тим, обставини, на котрі посилається заявник, не є тими обставинами, за наявності яких слідчий суддя підлягає безумовному відводу від розгляду скарги”, в той самий час як вона позбавила заявника можливостей подати саме такі “обставини” і можливість озвучити ці самі “обставини”?
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Жовноватюк (Кицюк) В.С. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/9709/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Жовноватюк (Кицюк) В.С. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Жовноватюк (Кицюк) В.С. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Жовноватюк (Кицюк) В.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, покриває вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, незаконно відсторонює від законної участі заявників у судовому розгляді поданих ними заяв, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Жовноватюк (Кицюк) В.С. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Жовноватюк (Кицюк) В.С. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Жовноватюк (Кицюк) В.С. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Жовноватюк (Кицюк) В.С. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Жовноватюк (Кицюк) В.С. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Жовноватюк (Кицюк) В.С. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Жовноватюк (Кицюк) В.С., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.