Саботаж, підривна діяльність і зрада судді Левицької Т.В.

У провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення адвокатом Поповичем Павлом Борисовичем, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.
10.01.2019 року особі 1 стало відомо, що 17.09.2018 року, у злісне порушення ст.55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, статті 57 Конституції України, слідчий в ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Заброда М.Д. в черговий раз закрив кримінальне провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року, не вчинивши жодної процесуальної дії. При цьому, у порушення п.3,5 ст.284 КПК України слідчий Заброда М.Д. не надав особі 1 копії Постанови про закриття кримінального провадження.
Враховуючи те, що перед закриттям кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Заброда М.Д. не вчинив жодних слідчих дій, особа 1 подав 11.01.2019 року на адресу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва оскарження за вих.№ 2843/11 Постанови від 17.09.2018 року про закриття кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року.
В своїй скарзі особа 1 зазначав, що слідчий Заброда М.Д. перед закриттям кримінального провадження не вчинив обов’язкових слідчих дій, яких мусив вчинити у визначений законом строк:
1) не допитав потерпілого у справі провадження особу 1;
2) не допитав потерпілого у справі провадження особу 2;
3) не допитав потерпілого у справі провадження особу 3;
4) не допитав існуючих свідків у справі даного провадження;
5) не надав трьом потерпілим витягу з ЄРДР;
6) не надав трьом потерпілим Пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні;
7) не розглянув в порядку ст.220 КПК України клопотання особи 1 за № 2153/13 від 13.01.2018 року;
9) не надав особі 1 відповідь на подане клопотання в порядку ст.220 КПК за № 2153/13 від 13.01.2018 року;
10) не залучив експертів у даному провадженні для встановлення процесуальної істини;
11) не провів жодного перехресного допиту у даному провадженні;
12) не надав особі 1 інформації про процесуальних керівників у даному провадженні;
13) не надав особі 1 інформації про наявність інших слідчих у даному провадженні;
14) не залучив до справи провадження уже надані особою 1 докази та не надав їм правової оцінки;
15) позбавив можливості потерпілих залучити до справи провадження наявних у них доказів отримання матеріального і морального збитку;
16) не виконав ухвали у судовій справі № 761/2237/18 від 01.02.2018 року;
17) не виконав ухвали у судовій справі № 761/12797/18 від 06.04.2018 року;
18) не виконав ухвали у судовій справі № 761/32257/18 від 12.11.2018 року;
19) не повідомив особу 1 про виконання ухвали у судовій справі № 761/2237/18 від 01.02.2018 року;
20) не повідомив особу 1 про виконання ухвали у судовій справі № 761/12797/18 від 06.04.2018 року;
21) не повідомив особу 1 про виконання ухвали у судовій справі № 761/32257/18 від 12.11.2018 року;
22) не допитав фігуранта у справі провадження щодо тих фактів, яких я вказував у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення;
23) не витребовував інформації з ДФС з метою підтвердження або спростування зазначених у заяві про вчинення злочину фактів;
24) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи;
25) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих.№ 1957/10 від 10.11.2017 року про вчинення кримінального правопорушення тощо.
Згідно ст.2 та 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
З норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова слідчого або прокурора про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі (особам) ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них. Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як підставу для отримання неправомірної вигоди. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Заброда М.Д. у кримінальному провадженні № 32018100100000004 від 03.01.2018 року умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігуранта у даній кримінальній справі (ознаки ст.396 КК України).
У відповідності до положення ст.35 КПК України, судову справу № 761/1199/19 було авторозподілено на слідчого суддю Шевченківського районного суду м.Києва Левицьку Тетяну Володимирівну.
У відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26 листопада 2010 року N 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року N 58, від 2 березня 2018 року N 17, від 12 квітня 2018 року № 16), затвердженими Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17): «п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках:
1) коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії (якщо справа розглядається колегіально) не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 2) у разі наявності в матеріалах справи протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) — на підставі на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату). Пункт 20. Розпорядження керівника апарату (секретаріату) про проведення повторного автоматизованого розподілу має в тому числі містити наступні відомості:
1) номер судового провадження;
2) підстава призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», процесуального законодавства та цього Положення.
3) обґрунтування призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи;
4) дата та час його підписання керівником апарату (секретаріату)».
Враховуючи те, що з дня подачі оскарження за вих.№ 2843/11 від 11.01.2019 року Постанови від 17.09.2018 року про закриття кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року пройшло чотири місяці, в той час як ч.3 ст.306 КПК України визначено розгляд подібних скарг впродовж до 5 (п’яти) календарних днів, особа 1 подав 15.04.2019 року на ім’я слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Левицької Т.В. клопотання за вих.№ 3169/15 про передачу судової справи № 761/1199/19 на повторний авторозподіл. Крім цього, особа 1 додатково подав 15.04.2019 року на ім’я голови Шевченківського районного суду м.Києва Савицького Олега Антоновича та керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва Марчук Марині Володимирівні заяву за вих.№ 3168/19 про потребу у повторному авторозподілі судової справи № 761/1199/19, оскільки їх розгляд затримується на 4 (чотири) календарні місяці, но що слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Левицька Т.В., голова Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А. та керівник апарату Шевченківського районного суду м.Києва Марчук М.В. у належний спосіб не відреагували, тим самим вчиняючи кримінальний правопоступок.
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Левицька Т.В. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/1199/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Левицької Т.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Левицької Т.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Левицька Т.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє бездіяльність, покриває вчинені злочини, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Левицька Т.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Левицькою Т.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Левицької Т.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Левицькою Т.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст. 367, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Левицькою Т.В. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Левицької Т.В. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Левицької Т.В., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.