Слідчий Кравченко М.В. вчиняє саботаж та приховує злочини

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року за ознаками правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
29.03.2019 року, у злісне порушення ст.55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, статті 57 Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», слідчий Першого СВ ТУ ДБР Кравченко Микола Васильович надіслав особі 1 поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 26.03.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року.
Вважаючи Постанову від 26.03.2019 року слідчого Кравченко М.В. незаконною і передчасною, а відтак підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 03.04.2019 року на ім’я слідчого судді Печерського районного суду м.Києва оскарження за вих. № 3131/03 про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В., в якій зазначив, що перед тим як закрити кримінальне провадження даний слідчий не вчинив наступних обов’язкових процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не виконав Ухвалу у судовій справі № 760/31197/18 від 14.12.2018 року;
3) вніс до ЄРДР завідомо неправильну частину вчиненого злочину (ч.1 ст.375 КК України, в той час як особа 1 вказував в своїй заяві про вчинення злочину ч.3 ст.375 КК України, що також було зазначено і в ухвалі судді);
4) не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
5) не надав особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженні;
6) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
7) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі провадження;
8) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ст. 170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві про вчинення правопорушення;
9) не розглянув в порядку ст.220 КПК заяву за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
10) не надав особі 1 відповіді на подану заяву за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
11) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2724/19 від 19.11.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
12) не допитав фігуранта у справі провадження щодо суті порушених особою 1 питань в заяві про вчинення кримінального правопорушення;
13) не провів жодного перехресного допиту;
14) не витребував матеріали судової справи № 761/32257/18 і не досліджував їх;
15) не призначив фоноскопічної експертизи за наявними в особи 1 доказами;
16) не провів відеоскопічної експертизи за наявними в особи 1 доказами;
17) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи;
18) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину: документи, звукозапис судового засідання, відеозапис судового засідання тощо;
19) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документів, які доказують отримання ним збитків у кримінальному провадженні.
Однак, взамін належного проведення досудового розслідування, слідчий Кравченко М.В. вчинив низку зухвалих кримінальних правопорушень в частині:
– вчинення службового підроблення, так як посилається у своїй Постанові від 26.03.2019 року на ніким не перевірену інформацію;
– незаконно стверджує в своїй Постанові від 26.03.2019 року що нібито особа 1 отримував від нього дві повістки для проведення допиту у даному кримінальному провадженні, однак нібито не з’явився на допит без поважних причин, в той час як належних доказів цьому не зазначив. Крім того, КПК не містить жодної статті, яка б дозволяла закривати кримінальне провадження через не явку на допит потерпілого;
– не внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, які особою 1 були зазначеними в заяві про вчинення кримінального правопорушення та в ухвалі слідчого судді;
– внесення до ЄРДР завідомо неправильної частини вчиненого злочину (ч.1 ст.375 КК України, в той час як особа 1 в заяві вказував ч.3 ст.375 КК України, що також було зазначено в ухвалі слідчого судді);
– не проведення досудового розслідування за статтями вчиненого злочину ст. 170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були особою 1 зазначеними у заяві про вчинення кримінального правопорушення та в ухвалі слідчого судді;
– не виконання вимог Ухвали слідчого судді за № 760/31197/18 від 14.12.2018 року;
– незаконного відсторонення особи 1 від участі у даному кримінальному провадженні;
– позбавлення особи 1 права на проведення судово-медичної експертизи;
– не проведення фоноскопічної експертизи;
– не проведення відеоскопічної експертизи;
– не проведення досудового розслідування з метою покривання вчинених злочинів;
– не проведення допиту потерпілого;
– не проведення допиту широкого кола існуючих свідків;
– не проведення допиту фігуранта у справі провадження щодо фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення;
– не надання особі 1 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у даному провадженні;
– не надання особі 1 витягів з ЄРДР;
– не повідомлення особи 1 про початок досудового розслідування;
– не надання особі 1 інформації про інших слідчих і про процесуальних керівників у даному провадженні;
– не розгляду в порядку ст.220 КПК заяви за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року;
– не надання особі 1 відповіді на подану заяву за вих. № 2860/28 від 28.01.2019 року.
26.03.2019 року слідчий Кравченко М.В. закрив кримінальне провадження за № 52018000000001232 від 26.12.2018 року не вчинивши жодної процесуальної дії, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. У відповідності до положення ст.35 КПК України, судову справу № 757/17612/19-к було авторозподілено на суддю Печерського районного суду м.Києва Смик Світлану Іванівну.
03.06.2019 року відбулося судове засідання з розгляду скарги особи 1 за вих. № 3131/03 від 03.04.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001232 від 26.12.2018 року, на яке слідчий Першого СВ ТУ ДБР Кравченко М.В. навіть не з’явився та своїх пояснень не надав. Головуючий суддя Смик С.І. скасувала незаконну Постанову від 29.03.2019 року слідчого Кравченко М.В. та своєю Ухвалою у судовій справі 757/17612/19-к відновила досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000001232 від 26.12.2018 року, тим самим підтвердивши доводи скаржника щодо вчинення даним слідчим кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією — ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована Постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Згідно ст.2 та ст.284 КПК, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому воно має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та надання оцінки всім зібраним доказам.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких Кравченко М.В. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі (ознаки ст.396 ККУ). Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»). Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування слідчим Кравченко М.В. Винесена Постанова від 26.03.2019 року слідчим Кравченко М.В. про закриття кримінального провадження не відповідає жодним нормам КПК України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи.
Слідчий Кравченко М.В. з однієї сторони, виклав у своїй злочинній Постанові сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – жодних процесуально значимих дій не вчинив. Крім того, Постанова містить вказівку на те, що провадження закрито через відсутність складу злочину, однак із її змісту не можливо встановити, в чиїх діях саме відсутній склад злочину. Тобто, з оскарженої Постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано всебічну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такими, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх – не узгоджується із стандартами доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п.161 серія А заяви № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), а також ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України.
В Узагальненні про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року пояснив:
«…Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2, 284 КПК України). Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3,4 ч.1 ст.303 КПК, при цьому суб’єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора — заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник. Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст.284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли — прокурор. Так, відповідно до ч.4 ст.284 КПК слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,9 ч.1 ст.284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор — щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч.1 ст.284 КПК. Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч.2 ст.9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з’ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження. Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття… Беручи до уваги те, що постанова про закриття кримінального провадження, яка зумовлена недбалим виконанням процесуальних обов’язків слідчим або прокурором, перешкоджає виконанню завдань кримінального провадження в частині забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, слідчі судді обґрунтовано скасовують постанови, встановлюючи відповідну недбалість. Вивчення ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення про закриття кримінального провадження в частині перевірки підстав відповідного рішення слідчого чи прокурора показало, що підставами скасування слідчими суддями вказаних рішень здебільшого були такі: невжиття органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування; необґрунтованість висновків, які містяться в постанові, щодо обставин, які повинні бути встановлені слідчим, та завчасність висновку про відсутність в діянні складу злочину або відсутність події злочину; не проведення слідчим необхідного та повного переліку слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у справі; не призначення та не проведення необхідних експертиз, ненадання експерту порівняльних зразків для проведення судової експертизи, що є підставою для надання експертом повідомлення про неможливість проведення експертизи, та деякі інші».
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності слідчого Кравченко М.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що дане кримінальне провадження також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність слідчого Кравченко М.В. слід розцінювати як таку, що також направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії слідчого Кравченко М.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів ДБР і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Слідчий Кравченко М.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив свої службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органу ДБР. Саботаж і бойкотування роботи органу ДБР прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Слідчий Кравченко М.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці слідчим Кравченко М.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі ДБР і нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності слідчого Кравченко М.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень слідчим Кравченко М.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення слідчим Кравченко М.В. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.