Шапутько С.В. Саботаж і зрада, які кришуються ВРП і президентом

У провадженні СУ ГУ СБУ у м.Києві та Київській області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року за ознаками вчинених кримінальних правопорушень слідчою СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В., передбачених ч.2 ст.382 КК України.
06.06.2019 року, у порушення ст.55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, статті 57,129,129-1 Конституції України, слідчий в ОВС СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Чудийович Василь Васильович надіслав особі 1 поштою рекомендований лист за штрихкодовим № 0101040092090, в якому була копія Постанови від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року та супровідний лист від заступника начальника СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Скрипки Максима Вікторовича.
Вважаючи Постанову від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року слідчим в ОВС СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Чудийович В.В. незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 18.06.2019 року до Печерського районного суду м.Києва оскарження. У своїй скарзі за вих.№ 3268/16 від 18.06.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити кримінальне провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року слідчий в ОВС СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Чудийович В.В. не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) в повній мірі не виконав Ухвалу у судовій справі № 757/7619/18-к від 02.03.2018 року;
2) не вніс до ЄРДР зазначену особою 1 в заяві за вих. № 2185/29 ще одну кваліфікуючу статтю вчиненого злочину – ч.1 ст.396 КК України;
3) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
4) не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
5) не вручив особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза як і не виніс Постанови про не визнання заявника потерпілим у провадженні;
6) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження (а відтак не міг знати за якими додатковими статтями вчиненого злочину могли кваліфікуватися вчинені злочини Кобець У.В.);
7) жодного разу не допитав широкого кола існуючих свідків у справі даного провадження (працівників приватного підприємства особи 1, мешканців будинку, які стали свідками вчинення злочину);
8) жодного разу не допитав фігуранта у справі даного провадження – слідчу СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В.;
9) не витребував та не дослідив матеріали провадження за № 42015100090005252 від 29.05.2015 року;
10) не надав правової оцінки ухвалам суддів, якими було відведено слідчу СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. від справи провадження;
11) не дослідив і не надав правової оцінки матеріалам службового розслідування Міністерством фінансів та Міністерством МВС України, яким було встановлено порушення у проведенні досудового розслідування слідчою СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В.;
12) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча Кобець У.В. без допиту незаконно відпустила затриманого нарядом патрульної поліції Можаєва Ігора Миколайовича, який сокирою два дні рубав майно особи 1 та разом з своєю сім’єю викрадав його рештки;
13) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м. Києві Кобець У.В. приховала вчинений злочин Можаєва Ігора Миколайовича та його рідних, а також навмисно затягнула досудове розслідування аж на чотири роки;
14) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. отримала хабара від адвоката Можаєва Ігора Миколайовича в присутності особи 1;
15) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. навіть не запрошувала на допит Можаєва Ігора Миколайовича та членів його сім’ї;
16) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. розікрала матеріали кримінальної справи з метою не притягнення до відповідальності осіб, які вчинили розбій і грабіж майна особи 1;
17) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. відмовилася провести експертизу порубаного Можаєвим І.М. майна особи 1;
18) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. відмовилася надсилати повістки та застосовувати привід до Можаєва І.М. і членів його родини, не дивлячись на те що особа 1 надав їй усі адреси фактичного проживання та місця роботи зловмисних осіб, а також номера їх легкових автомобілей;
19) не проводив досудове розслідування за статтею вчиненого злочину – ч.1 ст.396 КК України;
20) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2398/23 від 23.05.2018 року;
21) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2398/23 від 23.05.2018 року;
22) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2915/11 від 11.02.2019 року;
23) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2915/11 від 11.02.2019 року;
24) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2185/29 від 29.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
25) не провів жодного перехресного допиту;
26) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
27) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні докази вчиненого злочину;
28) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отриманого ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
29) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отримання матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні;
30) не визначив статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні;
31) не перекинув за підслідністю до органу ДБР у відповідності до вимог ст.216 і 218 КПК України дану кримінальну справу тощо.
31.05.2019 року слідчий Чудийович В.В. закрив кримінальне провадження за № 42018000000000855 від 10.04.2018 року не вчинивши жодної процесуальної і слідчої дії, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Слідчий Чудийович В.В. своєю Постановою від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 31.05.2019 року слідчого Чудийовича В.В. про закриття кримінального провадження за № 42018000000000855 від 10.04.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 31.05.2019 року слідчого Чудийовича В.В. відсутні:
1) перелік проведених слідчих дій;
2) причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
3) причини не проведення експертизи наявних доказів;
4) правова оцінка фігурантам у справі провадження;
5) правова оцінка доказам у справі провадження;
6) реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
7) підпис керівника підрозділу;
8) печатка органу досудового розслідування.
Поміж тим, Постанова від 31.05.2019 року слідчого Чудийовича В.В. навіть не містить позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, дати реєстрації Постанови в канцелярії СБУ, підпису керівника органу досудового розслідування, ПІП керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо.
Вищенаписане є прямим доказом того, що слідчий Чудийович В.В. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності».
Крім того, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Печерського районного суду м.Києва, судова справа № 757/31566/19-к була розподіленою на слідчого суддю Шапутько Світлану Володимирівну. 06.08.2019 року, із невиправданою затримкою розгляду судової справи за № 757/31566/19-к майже на два календарних місяці, було проведене суддею Шапутько С.В. судове засідання, під час якого вказана суддя вчинила кримінальні і грубі дисциплінарно караємі вчинки:
— у порушення вимог ст.23 КПК, не витребувала матеріалів кримінального провадження та не досліджувала їх і не надавала їм правової оцінки;
— не повідомила процесуального прокурора про призначення судового засідання з розгляду скарги на Постанову від 31.05.2019 року щодо закриття кримінального провадження;
— не надала можливості скаржнику надати заперечення стосовно розгляду справи без участі слідчого і процесуального прокурора;
— не надала можливості скаржнику надати пояснення щодо розгляду справи без наявних матеріалів кримінального провадження;
— не зачитала тексту скарги на Постанову слідчого Чудийович В.В. від 31.05.2019 року, позаяк і не надала можливості це зробити в повній мірі особі 1;
— порушувала послідовність і порядок ведення судового засідання;
— не взяла до уваги залучені в порядку клопотання особою 1 на даному судовому засіданні в якості належних доказів, що обгрунтовували доводи скаржника, 12 не виконаних ухвал слідчих суддів, якими було зобов’язано слідчого Чудийовича В.В. вчинити низку процесуальних і слідчих дій;
— не взяла до уваги залучені особою 1 на даному судовому засіданні в якості належних доказів, що обгрунтовували доводи скаржника, дві ухвали апеляційної інстанції (як судова практика і як посилання скаржника на правову базу), якими було скасовано два судових рішення першої інстанції в ідентичних справах та зобов’язано наново розглянути скаргу особи 1;
— не взяла до уваги залучені особою 1 на даному судовому засіданні в якості належних доказів, що обгрунтовували доводи скаржника, рішення Верховного Суду (як судова практика і як посилання скаржника на правову базу), яким було відмовлено скаржнику у відкритті касаційного провадження тільки через те, що подані документи належним чином було не завірено (які також не відповідали вимогам Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності»);
— не взяла до уваги залучені особою 1 на даному судовому засіданні в якості належних доказів, що обгрунтовували доводи скаржника, дві ухвали слідчих суддів, якими було відведено від подальшої участі у досудовому розслідуванні кримінальних проваджень № 42015100090005252 від 29.05.2015 року слідчих СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В., Ткач Г.О. і Батрак О.В.;
— не взяла до уваги залучені особою 1 на даному судовому засіданні в якості належних доказів, що обгрунтовували доводи скаржника, висновки службових розслідувань МВС України у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42015100090005252 від 29.05.2015 року, якими було визнано дії слідчих СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В., Ткач Г.О. і Батрак О.В. протиправними;
— не взяла до уваги залучені особою 1 на даному судовому засіданні в якості належних доказів, що обгрунтовували доводи скаржника, Рішення у цивільному провадженні №760/10650/16-ц судді першої інстанції Лазаренко В.В. та Постанову колегії суддів апеляційної інстанції № 22-ц/824/3954/2019 (доповідач – суддя Слюсар Т.А.), якими було визнано дії Можаєва І.М. протиправними та накладено на останнього грошових зобов’язань на користь особи 1;
— перевищила повноваження, адже протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, прокурора);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав і доказів;
— не запитувала в особи 1 чи є у нього доповнення чи ремарка;
— пропустила етап судового засідання – дебати;
— постановила неправосудне рішення;
— приховала вчинені злочини фігурантів у справі провадження;
— постановила вступну і резолютивну частину ухвали у справі, чого насправді не передбачено КПК у досудовому провадженні;
— за наслідками розгляду скарги не надала особі 1 копії ухвали;
— перешкодила громадській діяльності особи 1;
— грубо порушила присягу судді;
— вчинила службове підроблення.
Крім цього, слідча суддя Шапутько С.В. в резулятивній частині своєї Ухвали у справі № 757/31566/19-к від 06.08.2019 року зазначила, що проголошення повного тексту судового рішення відбудеться 09.08.2019 року, однак цього у порушення вимог ст.376 КПК так і не відбулося, що є злочином (при наявних в особи 1 свідках та аудіозапису розмови із помічницею судді). Особа 1 прибув 09.08.2019 року в Печерський районний суд м.Києва з метою отримання повного тексту ухвали, однак помічники судді Шапутько С.В. відмовили у її наданні через відсутність її у справі суду. Саме у такий спосіб суддя Шапутько С.В. вирішила зумисно перешкодити законному праву особи 1 на апеляційне оскарження її неправосудної ухвали у справі № 757/31566/19-к, знаючи що 05.08.2019 року є останнім днем оскарження її судового рішення (про що вона і сама зазначила в короткому змісту ухвали від 06.08.2019 року).
Статтею 48 КК України (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки) зазначається: “Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною”. У випадку із слідчою Кобець У.В. вчинене нею діяння не втратило суспільну небезпечність і ця особа не перестала бути суспільно небезпечною, так як на корупційні дії та на приховування злочину не поширюється термін перебігу звільнення від відповідальності. Більше цього, навіть після відкриття проти неї кримінальної справи, дана слідча продовжувала і надалі вчиняти злочини.
Статтею 49 КК України (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності) зазначено: “1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років – у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п’ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.
3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу”.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.
Частина 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Згідно ст.2 та 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу слідчий під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких слідчий Чудийович В.В. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі (ознаки вчиненого злочину за ст.396 КК України).
В статті 321 КПК України (Головуючий у судовому засіданні) зазначено: «1.Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. 2.Головуючий у судовому засіданні вживає заходів для забезпечення в судовому засіданні порядку».
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«ч.1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. ч.2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень”. Відтак, враховуючи вищенаведене, постановлена суддею ухвала є незаконною і необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального і процесуального закону. Вказані порушення є істотними, та підставою для скасування ухвали слідчого судді, згідно ст.409, 412 КПК України, а суддя Шапутько С.В. підлягає кримінальному і дисциплінарному покаранню.
Згідно ст.2, ст.284 КПК, закриття провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу слідчий під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така Постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Шапутько С.В. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Шапутько С.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Шапутько С.В. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 757/31566/19-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Шапутько С.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Шапутько С.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Шапутько С.В. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадським організаціям, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Шапутько С.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Шапутько С.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Шапутько С.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Шапутько С.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Шапутько С.В. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Шапутько С.В. з метою подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. Також було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Шапутько С.В., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.