Суддя Жук О.В. Навіщо Зеленському маразматики і шизофреніки?

У провадженні ВВР УВК НАБУ перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 42017000000000026 від 05.01.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень детективом ГПД НАБУ Тєбєкіним В.В., передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 КК України.
13.03.2019 року особа 1 подав в порядку ст.220 КПК України через канцелярію НАБУ клопотання за вих. № 3081/13 на ім’я детектива Базілевського М.Е., в якому просив вчинити слідчі і процесуальні дії, в тому числі – проведення сеансів одночасного допиту, внесення доповнень до ЄРДР, призначення судово-медичної експертизи та проведення допиту свідків.
Однак, станом на 18.03.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено детективом УВК НАБУ Базілевським М.Е. про розгляд клопотання за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року.
18.03.2018 року, що відповідало 6 процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на бездіяльність детектива УВК НАБУ Базілевського М.Е.
29.05.2019 року ухвалою у судовій справі № 760/7927/19 слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва задовольнив скаргу особи 1 та зобов’язав детектива УВК НАБУ Базілевського М.Е. розглянути клопотання за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року в строк до 72 годин з моменту отримання ухвали.
14.06.2019 року детектив Базілевський М.Е. надіслав особі 1 рекомендований лист за номером 0303605606639, в якому була копія Постанови від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року.
Не погоджуючись із Постановою від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року особа 1 подав 24.06.2019 року через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва оскарження даної Постанови.
У своєму оскарженні за вих. № 3287/24 від 24.06.2019 року Постанови від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року у кримінальному провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року особа 1 зазначав те, на що слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. своєї уваги чомусь не звернув.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий (детектив), прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше 72 годин з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У своїй заяві за вих. 542/16 від 17.10.2016 року особа 1 самостійно кваліфікував вчинення детективом Четвертого ВД Другого ПД ГПД НАБУ В.Тєбєкіним злочину за ст.365, 366, 396 КК України. Однак, детектив Базілевський М.Е. досі в повній мірі не виконав Ухвали у судовій справі щодо внесення до ЄРДР усіх відомостей заяви за вих. 542/16 від 17.10.2016 року щодо вчинення детективом В.Тєбєкіним злочину за ст.365, 396 КК України. На подані з цього приводу заяви і клопотання про виконання судового рішення в повному обсязі та відкоригування відомостей в ЄРДР детектив Базілевський М.Е. належним чином не реагував. Також не реагував детектив Базілевський М.Е. і на низку ухвал слідчих суддів, якими детектива Базілевського М.Е. змушувалося вчинити дії.
У відповідності до норм КПК України (ч.5 ст.214, ст.21, ст.534, ст.535 КПК України), Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 № 9-49/0/4-17) та Конституції України (ст.129, 129-1), а також виходячи зі змісту судових рішень № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, вищезгадана бездіяльність є предметом оскарження в суді в порядку ст.303 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.214 КПК України, «…Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення…, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань». Однак, детектив Базілевський М.Е. досі не вніс до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 542/16 від 17.10.2016 року про вчинене правопорушення.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «Відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК предметом оскарження є рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій. Існування такого предмета оскарження зумовлене задекларованою та імплементованою в КПК засадою змагальності сторін у кримінальному провадженні, оскільки одне із законодавчих положень, завдяки якому реалізується зазначена засада, передбачене у ч.2 ст.22 КПК, якою встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Також реалізація відповідної засади забезпечується положеннями ст.220 КПК, якою встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй. Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого – регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування. Водночас трапляються випадки необґрунтованої відмови у відкритті провадження навіть із тих підстав, що скарга на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій не є предметом розгляду відповідно до ст.303 КПК. З огляду на те що такі рішення слідчих суддів не ґрунтуються на положеннях процесуального законодавства, вони скасовуються судами апеляційної інстанції. Не завжди правильно у досліджуваному контексті суди вирішують питання стосовно віднесення до предмета оскарження скарг на постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.
Зокрема, це стосується ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова, який, посилаючись на узагальнення ВССУ “Про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями”, дійшов висновку про те, що скарга на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій не є предметом оскарження відповідно до ст.303 КПК України. Разом з тим у зазначеному узагальненні ВССУ сформульовано висновок про те, що не може розцінюватись як бездіяльність, передбачена п.1 ч.1 ст.303 КПК, не вчинення слідчих (розшукових) дій, які ініціює заявник, оскільки відповідно до ст.220 КПК має бути забезпечено лише розгляд відповідного клопотання, нездійснення якого і є предметом оскарження відповідно до вказаного пункту. Якщо ж за результатами розгляду клопотання слідчий, прокурор приймають постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, то така постанова, очевидно, є предметом оскарження відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК.
Таким чином, слідчим суддям необхідно ретельно розмежовувати підстави оскарження бездіяльності, зумовленої невиконання слідчим, прокурором положень ст.220 КПК (згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК), та оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій (згідно з п.7 ч.1 ст.303 КПК). Розглядаючи аналізовану категорію скарг, слідчі судді оцінюють обґрунтованість внесеного учасником кримінального провадження клопотання та відмовляють у задоволенні скарг, якщо відповідні клопотання не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства. Правова природа аналізованого виду проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим, зокрема це стосується доцільності проведення допиту. При цьому ухвали про задоволення або часткове задоволення скарг постановлялись у тих випадках, коли слідчі необґрунтовано відмовляли в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування. Крім того, у судовій практиці є випадки розгляду скарг на постанови слідчих, якими було частково відмовлено в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій. Таким чином, предметом судового контролю під час розгляду аналізованої категорії скарг є не лише прийняте слідчим, прокурором рішення стосовно задоволеного клопотання, а й дотримання інших процесуальних вимог щодо проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органами досудового розслідування у кримінальному провадженні.
…У наведеному випадку слідчий суддя мусив врахувати, що предметом оскарження є бездіяльність, яка полягає у невчиненні інших процесуальних дій. Також необхідно зазначити, що якщо досудове слідство у кримінальній справі затягується, що є порушенням розумності строків виконання процесуальних дій, передбачених ст.28 КПК, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі. У відповідності до висновку ВССУ, «Результати аналізу судової практики свідчать, що у зв’язку з бездіяльностю, яка полягає у нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов’язані вчинити у визначений КПК строк, слідчі судді приймають багато ухвал про відмову у відкритті провадження відповідно до ч.4 ст.304 КПК з тих підстав, що скарга подається на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка не підлягає оскарженню. Тому, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК, передбачає три наступних обов’язкові ознаки:
1) слідчий або прокурор наділені обов’язком вчинити певну процесуальну дію;
2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк;
3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма закону дозволяла особі 1 звернутися до суду зі скаргою на обов’язки, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством», адже подане детективу клопотання повністю відповідало цим трьом вимогам, однак детектив невмотивовано частково відмовив у задоволенні тих слідчо-розшукових дій, без яких не буде виконана задача досудового розслідування. Однак, всі ці правові колізії слідчий суддя Українець В.В. навмисно упустив при винесенні свого неправосудного рішення у справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року, адже керувався особистою помстою за те, що особа 1 ініціював відкриття проти нього трьох кримінальних справ в СБУ, НАБУ і в ДБР, в результаті чого останнє зашкодить подальшому досудовому розслідуванню та призведе до не вирішення тих задач, які за інших умов мали б бути вирішеними в установлений законодавцем строк.
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно
додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства». Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК України, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні.
Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необґрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність.
Слідчий суддя Українець В.В. під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року, якою відмовив у відкритті провадження, фактично істотно порушив вимоги КПК України.
Крім цього, суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. вчинив підроблення, адже повернув особі 1 матеріали судової справи не всі – за винятком оскарження Постанови від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року.
18.07.2019 року, у відповідності до вищенаписаного, а також на підставі ст. 117, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447 КПК України, особа 1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу за вих. № 3341/17 на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. у судовій справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року.
У відповідності до положення ст.35 КПК, системою авторозподілу справ Київського апеляційного суду 18.07.2019 року було зареєстроване провадження №11-сс/824/4381/2019 та визначено колегію судової палати з розгляду кримінальних справ у складі суддів: Жук О.В., Юденко Т.М., Ігнатов Р.М.
01.08.2019 року, рівно на 14 годин і 00 хвилин, було призначено судове засідання з розгляду апеляційного провадження № 11-сс/824/4381/2019 у складі суддів Жук О.В. (головуючий), Юденко Т.М., Ігнатов Р.М. Однак, оскільки матеріали судової справи № 760/18167/19 Солом’янський районний суд м.Києва не надав, то судове засідання було перенесеним аж на 19.09.2019 року. Ознайомившись із даними веб-сайту Київського апеляційного суду щодо руху апеляційного провадження № 11-сс/824/4381/2019 особа 1 констатував наявність службових підроблень:
1) Що 18.09.2019 року в апеляційному провадженні № 11-сс/824/4381/2019 було здійснено автоматичний перерозподіл судової справи і визначено новий склад суддів – Жук О.В., Гриненко О.І., Ігнатов Р.М.;
2) Що 18.09.2019 року у провадженні № 11-сс/824/4381/2019 було утретє здійснено автоматичний перерозподіл судової справи і визначено новий склад суддів – Жук О.В., Юденко Т.М. і Ігнатов Р.М.;
3) Що 22.07.2019 року у провадженні № 11-сс/824/4381/2019 відбулося судове засідання, на яке особу 1 ніхто не запрошував, за результатами якого було відкладено слухання у зв’язку з відсутністю матеріалів справи;
4) Що 23.07.2019 року надійшли до апеляційного суду матеріали провадження з суду 1-ї інстанції;
5) Що 01.08.2019 року судовий розгляд в апеляційній інстанції насправді було знято з розгляду у зв’язку з хворобою судді-доповідача;
6) Що 08.08.2019 року судовий розгляд в апеляційній інстанції знято з розгляду у зв’язку з хворобою судді Жук О.В., про що особу 1 ніхто не повідомляв та на судове засідання не запрошував.
19.09.2019 року в відбулося судове засідання з розгляду апеляційної скарги за вих. № 3341/17 від 18.07.2019 року на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. у судовій справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року у складі колегії суддів з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду – Жука О.В., Юденко Т.М. і Ігнатова Р.М., за результатами якого дані судді вчинили низку протиправних і явно не здорового глузду дій:
— затримали розгляд скарги на два календарних місяці;
— не повідомили особу 1 про подвійну 18.09.2019 року зміну складу суду;
— не запитали в особи 1 про наявність підстав для відводу новому складу суду;
— не повідомили особу 1 про зміну секретаря суду;
— не запитали в особи 1 про наявність підстав для відводу секретаря суду;
— не викликали на судове засідання суб’єкта оскарження;
— не викликали на судове засідання прокурора;
— не просили особу 1 назватися і не встановила адресу його проживання;
— не повідомили особу 1 чи належним чином були повідомлені прокурор і суб’єкт оскарження;
— не запитали в особи 1 про можливість проведення засідання без участі прокурора і детектива;
— відмовили у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії ухвал, які зобов’язували детектива розглянути клопотання;
— відмовили у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії ухвал, за якими у даному апеляційному суді вже задовольнялися ідентичні скарги;
— відмовили у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії рішень Верховного Суду, як судову практику і як посилання на правову базу;
— відмовили у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії рекомендованих повідомлень як доказ про надсилання детективу тих клопотань, наявність яких він заперечує;
— не зачитали апеляційну скаргу за вих. № 3341/17 від 18.07.2019 року;
— не дозволили особі 1 зачитати скаргу за вих. № 3341/17 від 18.07.2019 року нібито за браком часу;
— не дозволили особі 1 зробити доповідь у справі провадження;
— обминули етап дослідження матеріалів апеляційної скарги і витребуваної судової справи з першої інстанції;
— обминули етап дебатів;
— навмисно не взяли до уваги те, що суддею першої інстанції було неправомірно відмовлено особі 1 у відкритті провадження нібито через те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність детектива не підлягає оскарженню в порядку ст.303 КПК України. Насправді ж, особа 1 в своїй скарзі піднімав лише ті питання, які підлягають безумовному оскарженню в порядку ст.220 КПК;
— навмисно не взяли до уваги те, що суддею першої інстанції було протиправно віднесено запитання 1-25, 27-30, 33, 34, 47, 48, що зазначалися в клопотанні особи 1 за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року до розряду таких, які начебто не підлягають оскарженню слідчому судді в порядку ст.303 КПК, в той час як в цих самих пунктах йшлося зовсім про інше: про не отримання детективом клопотань, про надсилання відповідей особі 1 за наслідками розгляду його клопотань, про призначення експертизи, про допит свідків, про внесення доповнень до ЄРДР і т.д.;
— не надали жодного значення тому, що суддя першої інстанції без розгляду скарги по суті і без витребовування матеріалів від детектива аж ніяк не міг наперед знати, чи дійсно детектив надавав відповідь особі 1 на усі його клопотання чи ні;
— не надали жодного значення тому, що надані особою 1 в залі суду докази свідчили про те, що насправді детектив не надавав відповідь особі 1 на його клопотання, а відповідно – була потреба у відкритті провадження і розгляді скарги по суті на постанову про відмову у задоволенні клопотання;
— не надали жодного значення висновкам ВССУ, які скаржник залучив до своєї апеляційної скарги, де досить багато описано Верховним Судом про те, що бездіяльність детектива, яку оскаржував особа 1, насправді віднесена до ст.303 КПК і підлягає відкриттю провадження та безумовному її задоволенні;
— постановили неправосудне рішення, яким перешкодила діяльності громадської організації;
— віднесли судове провадження № 11-сс/824/4381/2019 ємністю всього у 44 аркуші до категорії таких, які вимагають значного часу для складання судового рішення, в той час як КПК вважає їх такими, що містять в судовій справі від десяток до сотень томів;
— всупереч вимогам ч.6 ст.376 КПК України, відмовили особі 1 у наданні резулятивної частини ухвали за наслідками розгляду апеляційної скарги;
— проігнорували вимоги ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, так як відмовила особі 1 у задоволенні клопотання про залучення до апеляційної справи копію постанови Верховного Суду, що є обов’язковою дією для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права);
— вчинили службове підроблення, адже було повідомлено 01.08.2019 року особу 1 що судове засідання переноситься на 19.09.2019 року через відсутність матеріалів судової справи, в той час як в журналі судових засідань робилися відмітки про проведення проміжних судових засідань (22.07.2019 року, 08.08.2019 року), на які особу 1 та інших сторін провадження чомусь ніхто не викликав;
— вчинили службове підроблення, адже насправді матеріали судової справи з першої інстанції надійшли до Київського апеляційного суду ще 23.07.2019 року;
— вчинили службове підроблення, так як за наявними даними в особи 1 суддя-доповідач Жук О.В. насправді не хворіла, а шляхом підроблення документів здобула незаконну можливість виїхати за кордон на відпочинок, протиправно відкладаючи розгляд судової справи на вкрай нерозумний строк;
— грубо порушили присягу судді.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини “право на суд” охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці міжнародні стандарти права щодня і на протязі усіх п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Жук О.В., Юденко Т.М. і Ігнатов Р.М. через свою твердолобість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно “забули” про посмертний героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які пожертвували своїми безцінними життями за право українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до непорушних стандартів міжнародного права. Більше цього, судді Жук О.В., Юденко Т.М. і Ігнатов Р.М. саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним істотам фекальну люстрацію.
Вищенаписане дає підстави вважати, що колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Жука О.В., Юденко Т.М. і Ігнатова Р.М. вчинили кримінальне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судове провадження № 11-сс/824/4381/2019 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Жука О.В., Юденко Т.М. і Ігнатова Р.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Жука О.В., Юденко Т.М. і Ігнатова Р.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Жук О.В., Юденко Т.М. і Ігнатов Р.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, постановляють неправосудні рішення, надають допомогу окремим злочинним особам та добре організованим угрупуванням, перешкоджають діяльності громадських організацій і порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу судових органів. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Жук О.В., Юденко Т.М. і Ігнатов Р.М. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Жуком О.В., Юденко Т.М. і Ігнатовим Р.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Жука О.В., Юденко Т.М. і Ігнатова Р.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Жук О.В., Юденко Т.М. і Ігнатовим Р.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення суддями Жуком О.В., Юденко Т.М. і Ігнатовим Р.М. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів Жука О.В., Юденко Т.М. і Ігнатова Р.М., які вже не вперше та досить грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Докази того, що детектив Базілевський М.Е. навмисно ввів суддю Українця В.В. в заблуду, так як три клопотання, яких він заперечує, насправді наявні у справі кримінального провадження і які підлягали безумовному розгляду та вчиненню низки слідчих дій, а відповідно – суддя Українець В.В. мусив відкрити провадження, так як не розгляд клопотань є законною підставою для оскарження бездіяльності детектива в порядку ст.303 КПК України. Цей факт судді Жук О.В., Юденко Т.М. і Ігнатов Р.М. навмисно приховали від судового розгляду та вчинили підроблення.