Хамзін Т.Р. протидіє доступу до правосуддя, вчиняє підроблення

У провадженні судді Вищого антикорупційного суду Широкої Катерини Юріївни знаходяться на розгляді матеріали провадження за № 1-кс/991/896/19 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Наталії Володимирівни від розгляду скарги особи 1 за вих. № 3325/09 від 09.07.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих.№3307/04 від 04.07.2019 року про вчинення кримінального правопорушення.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Вищого антикорупційного суду Широка К.Ю. не має права розглядати заяву про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В. від розгляду скарги особи 1 за вих. № 3325/09 від 09.07.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., особа 1 подав 08.10.2019 року через канцелярію Вищого антикорупційного суду скорочений варіант заяви про відвід судді Вищого антикорупційного суду Широкої К.Ю. та про перенесення судового засідання на інший час і день. При чому, у короткому тексті поданої заяви про відвід судді Широкої К.Ю. особа 1 зазначив таке: “Примітка: повний текст заяви про відвід судді Широкої К.Ю. у провадженні № 1-кс/991/896/19 надам разом із доказами (про наявність процесуальних підстав для відводу) під час судового розгляду даної заяви”.
У відповідності до вимог ст.81, 35 КПК України суддя Широка К.Ю. відклала призначене судове засідання з розгляду заявленого особою 1 відводу слідчому судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В. від розгляду скарги особи 1 за вих. № 3325/09 від 09.07.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., а матеріали справи передала керівнику апарату суду для авторозподілу.
У відповідності до вимог ст.35 та 81 КПК України автоматичною системою авторозподілу Вищого антикорупційного суду було визначено суддю Хамзіна Тимура Рафаїловича для розгляду заявленого відводу судді Вищого антикорупційного суду Широкій К.Ю. від розгляду заявленого особою 1 відводу слідчому судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В. від розгляду скарги особи 1 за вих. № 3325/09 від 09.07.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3307/04 від 04.07.2019 року про вчинення кримінального правопорушення.
10.10.2019 року відбулося судове засідання у провадженні № 1-кс/991/1060/19 під головуванням судді Хамзіна Т.Ф., за результатом якого вказаний суддя перевищив власні повноваження, перешкодив доступу до правосуддя особі 1, вчинив службове підроблення, імітував розгляд заяви про відвід без наявності у справі суду саме такої заяви про відвід і доказових матеріалів, позбавив особу 1 конституційного і КПК права на участь у судовому засіданні з розгляду заявленого відводу, виніс неправосудну ухвалу, якою залишив заяву від 08.10.2019 року без розгляду.
Виходячи з тексту ухвали у провадженні № 1-кс/991/1060/19 від 10.10.2019 року можна зробити адекватний висновок, що суддя Хамзін Т.Ф. може бути зухвалим шахраєм, безграмотною і бездарною особою, що навмисно саботує роботу Вищого антикорупційного суду. Крім цього, виходячи зі змісту і форми вказаної вище ухвали є відповідні підстави засумніватися у психічному здоров’ї судді Хамзіна Т.Ф., який напевне гостро потребує негайної госпіталізації до психіатричної лікарні, оскільки складає неабияку загрозу для безпеки життя і здоров’я оточуючих в даному суді людей.
А саме, як пише усього двома короткими рядками суддя Хамзін Т.Ф. в своїй явно божевільно-брехливій Ухвалі у провадженні № 1-кс/991/1060/19 від 10.10.2019 року: “Під час розгляду матеріалів заяви суддею встановлено наступне… Відповідно до ч.4 ст. 81 КПК України якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду… Тому заявлення судді Широкій К.Ю. відводу суд розцінює як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження… Відповідно до ч.4 ст. 81 КПК України заява (ПІП особи 1) про відвід судді Широкої К.Ю. підлягає залишенню без розгляду. Аналогічна позиція висловлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.06.2016 року № 223-1650/0/04-16 “Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні”. І це попри те, що в матеріалах судової справи досі не має повного тексту заяви від 08.10.2019 року про відвід судді Широкій К.Ю., так як особа 1 досі не зміг подати її до суду і обіцяних документальних доказів про наявність вражаючих підстав для відводу судді Широкої К.Ю., оскільки суддя Хамзін Т.Ф. зумисно перешкодив законному праву особи 1 на участь у судовому засіданні з розгляду його навіть короткого змісту заяви.
Поза тим, посилаючись в своїй ухвалі на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (на лист від 16.06.2016 року за № 223-1650/0/04-16) суддя Хамзін Т.Ф. навіть забув що він у даному провадженні не являється слідчим суддею, про що сам і пише в своїй ганебній ухвалі словами: “Заявлення відводів судді, який розглядає відвід слідчому судді, а отже, не здійснює повноваження слідчого судді у даному кримінальному провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні, КПК не передбачає”. В медицині це явище називається синдромом роздвоєння особистості, що зустрічається лише при захворюванні на шизофренію. Відтак, навіть якби і була у справі провадження повного тексту заява про відвід судді Широкої К.Ю. і якби суддя Хамзін Т.Ф. дійсно констатував наявність підстав зловживання правом особою 1 на заявлення відводів, то все-рівно він не мав права виносити цю ухвалу, оскільки у провадженні № 1-кс/991/1060/19 не являється слідчим суддею!
Більше того, навіть у короткому змісті поданої 08.10.2019 року заяви про відвід судді Широкої К.Ю. від подальшого розгляду заявленого особою 1 відводу слідчому судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В. від розгляду скарги особи 1 за вих. № 3325/09 від 09.07.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. у провадженні за № 1-кс/991/896/19, особа 1 акцентував свою увагу на наступному (цитата): “Додатки: копія заяви за вих.№ 3410/07 від 07.10.2019 року про вчинення кримінальних правопорушень суддею Широкою К.Ю., три аркуші”, а також: “Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід, якого суддя Широка К.Ю. з незрозумілих причин досі не взяла, будучи повідомленою про те що (особа 1) зверталася до силових органів України та ВРП з приводу її безчинств, свавілля, перевищення службових повноважень, службових підроблень, приховування вчинених злочинів, винесення неправосудних ухвал, саботажу роботи суду, а також з підстав потенційного перешкоджання діяльності громадської організації, що в лишній раз підтверджує її пряму зацікавленість у кінцевих результатах судового розгляду даної скарги”.
Однак, суддя Хамзін Т.Ф. не надав цим речам жодного аналізу та щонайменшої згадки в своїй неправосудній ухвалі від 10.10.2019 року, що суворо від нього вимагалося положеннями ст.370, 372 КПК України, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини.
Поміж тим, положення КПК і Конституції України невблаганно вимагають від таких шахрайських суддів як Хамзін Т.Ф. в своїх судових рішеннях піддавати обов’язковому аналізу і процесуальному обгрунтуванню усіх зазначених заявником фактів, на які той посилається у заяві як на підставу для відводу.
Простіше кажучи, якщо заявник у своїй заяві посилається на 15 фактів, які як на його думку є приводом для відводу судді, то суддя Хамзін Т.Ф. мусив би описати в своїй ухвалі усі ці 15 фактів і надати їм правову оцінку, при чому – у кожному випадку посилаючись на відповідні закони, які спростовують ці доводи або обгрунтовують, а не приховувати їх від дослідження як шахрай. Натомість, в своїй неправосудній ухвалі у провадженні № 1-кс/991/1060/19 від 10.10.2019 року суддя Хамзін Т.Ф. лише двома реченнями виклав суть власного шахрайства, при цьому зовсім не озвучивши позицію заявника, частково викладену в короткому змісті заяви про відвід від 08.10.2019 року, не надавши правової оцінки його фактам та не спростувавши ці факти
з обов’язковим посиланням на норми закону.
Натомість, перебуваючи явно у не своєму розумі, суддя Хамзін Т.Ф. протиправно послався в своїй ганебній ухвалі у провадженні № 1-кс/991/1060/19 від 10.10.2019 року на судову практику, як нібито на законну підставу залишення без розгляду поданої особою 1 заяви про відвід, що насправді не являється законом України в розумінні КПК України чи Конституції України. З цього приводу Київський апеляційний суд уже скасовував подібну бредятину декотрих твердолобих суддів з Солом’янського районного суду м.Києва (копія ухвали додається внизу статті). І потім слід особливо зазначити, враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення КПК України не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Відповідно, суддя Хамзін Т.Ф. під час прийняття рішення за заявою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин суддя Хамзін Т.Ф., постановивши Ухвалу у провадженні № 1-кс/991/1060/19 від 10.10.2019 року, якою залишив без розгляду заяву особи 1 про відвід, подану на підставі ст.75-80, 81-82 КПК України, Конституції України, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично істотно порушив вимоги цих самих законів.
Відповідно повстає запитання до тих, хто зробив явно із бездарної особи Хамзіна Т.Ф. суддю Вищого антикорупційного суду: чи міг постановити таку злочинну і ганебну Ухвалу у провадженні № 1-кс/991/1060/19 від 10.10.2019 року суддя з вищою юридичною освітою? Викладене в цій злочинній ухвалі взаємозаперечливе словоблуддя є нічим іншим як справжньою бреднею явно психічно нездорової людини, або деградованого наркомана, або білогарячащого алкоголіка. Навіть пересічна людина, яка далека від юриспруденції, не наважилась би подавати судову практику під гарніром Законів України, адже вона носить чисто рекомендаційний характер і не може бути приводом для постановлення жодних судових рішень.
Відповідно ст.81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), зазначається:
“1.У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявления відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Відповідно до положення ст.21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), «ч.1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено:
«1. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку».
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків:
це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Однак, суддя Хамзін Т.Ф., мало того що виніс неправосудне рішення у провадженні № 1-кс/991/1060/19 від 10.10.2019 року, так він ще й відсторонив особу 1 від законної участі в судовому засіданні та перешкодив його праву на подання повного тексту заяви про відвід із документальними доказами про наявність підстав для задоволення заяви про відвід.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«ч.1 Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. ч.2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень». Відтак, постановлена суддею ухвала є незаконною і необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального і процесуального закону.
Однак, навіть якби і не було суттєвих підстав для відводу судді Широкої К.Ю. від розгляду відводу слідчому судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В. від розгляду скарги особи 1 за вих. № 3325/09 від 09.07.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3307/04 від 04.07.2019 року про вчинення кримінального правопорушення, то для цього існують норми міжнародного права, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді”. Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для самовідводу судді Широкої К.Ю. від розгляду заяви про відвід слідчому судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В. від розгляду скарги особи 1 за вих. № 3325/09 від 09.07.2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., чого остання ганебно уникла, при цьому виявляючи себе вельми зацікавленою особою у результатах розгляду усіх скарг особи 1, які, виходячи з її особистої статистики – у 100% випадків саботує!
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Хамзін Т.Ф. явно через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Хамзін Т.Ф. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Ф. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/991/1060/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Хамзіна Т.Ф. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Хамзіна Т.Ф. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Хамзін Т.Ф., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, постійно перевищує свої службові повноваження, виносить неправосудні ухвали, вчиняє службові підроблення, приховує безумовні підстави для відводів, перекручує значення фактів, імітує розгляд заяв про відвід суддів без наявності саме таких заяв та доказів у судових справах, регулярно позбавляє особу 1 конституційного і КПК права на участь у судовому засіданні з розгляду заявлених відводів, порушує присягу судді, перешкоджає доступу до правосуддя, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Хамзін Т.Ф. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Хамзіним Т.Ф. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Хамзіна Т.Ф. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Хамзіним Т.Ф. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Хамзіним Т.Ф. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Хамзіним Т.Ф., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи.
Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.