Михайленко В.В. Суддя-наркоман, грабіжник, шахрай і зрадник

08.01.2020 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України Калужинського А.В. заяву за вих. № 3702/03 від 03.01.2020 року щодо порушення його, як кандидата у народні депутати до Верховної Ради України (на позачергових виборах 9-го скликання) виборчих прав та законних інтересів головою Солом’янського районного суду м. Києва Шереметьєвою Л.А. та заступником керівника апарату суду – Квітченко Я.О.
У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП осіб що вчинили злочин, місце їх роботи і займані посади, короткі обставини справи тощо.
Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення злочину за правовою кваліфікацією – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.157, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві особи 1 за вих. № 3702/03 від 03.01.2020 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України або уповноваженим детективом, при тому що положення нового КПК не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових вчинення злочину тільки для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. належним чином виконав свій професійний обв’язок.
Крім цього, законодавець не вимагає від заявника притримуватися суворої професійної компетенції і територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, позаяк за НАБУ зберігається повне право на зміну підслідності. Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст. 214 КПК України, частини 2 розділу II пункту 8 і частини 3 розділу II пункту 1 Положення про внесення відомостей до ЄРДР, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 10.01.2020 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 3702/03 від 03.01.2020 року.
У відповідності до положення ст.39 КПК України, а також щодо змісту судових рішень № 11-сс/796/801/2018 від 22.03.2018 року та № 11-сс/796/3264/2017 від 20.06.2017 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, керівник органу досудового розслідування несе пряму відповідальність за бездіяльність ввіреного йому органу.
А саме, пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4, 6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні до ЄРДР відомостей його заяви про вчинене кримінальне правопорушення у визначений КПК України строк, була предметом оскарження у Вищому антикорупційному суді.
10.01.2020 року, з оглядом на прийняті на користь особи 1 рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженнях № 11-сс/991/47/19 від 11.10.2019 року, № 11-сс/991/29/19 від 03.10.2019 року та № 11-сс/991/1319/19 від 21.11.2019 року, особа 1 подав через канцелярію Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3735/10 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 3702/03 від 03.01.2020 року.
В додатку до такої скарги особа 1 надав копію належним чином завіреної заяви за вих. № 3702/03 від 03.01.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматичною системою авторозподілу Вищого антикорупційного суду було визначено для розгляду скарги за вих. № 3735/10 від 10.01.2020 року слідчого суддю Михайленко Віру Володимирівну з присвоєнням судовій справі унікального номеру – 991/289/20 (провадження № 1-кс/991/289/20).
08.01.2020 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України Калужинського А.В. ще одну заяву за вих. № 3705/03 від 03.01.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Солом’янського районного суду м.Києва Лазаренко В.В.
У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи що вчинила злочин, місце її роботи і посаду, короткі обставини справи тощо. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення суддею Лазаренко В.В. злочину за правовою кваліфікацією – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві особи 1 за вих. № 3705/03 від 03.01.2020 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України або уповноваженим детективом, при тому що положення нового КПК не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових вчинення злочину тільки для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. належним чином виконав свій професійний обов’язок.
Крім цього, законодавець не вимагає від заявника притримуватися суворої професійної компетенції і територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, позаяк за НАБУ зберігається повне право на зміну підслідності. Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України, частини 2 розділу II пункту 8 і частини 3 розділу II пункту 1 Положення про внесення відомостей до ЄРДР, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 10.01.2020 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 3705/03 від 03.01.2020 року.
У відповідності до положення ст.39 КПК України, а також щодо змісту судових рішень № 11-сс/796/801/2018 від 22.03.2018 року та № 11-сс/796/3264/2017 від 20.06.2017 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, керівник органу досудового розслідування несе пряму відповідальність за бездіяльність ввіреного йому органу.
А саме, пунктом 1 ч.2 ст. 39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4, 6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні відомостей його заяви про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР у визначений КПК України строк, була предметом оскарження у Вищому антикорупційному суді.
10.01.2020 року, з оглядом на прийняті на користь особи 1 рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженнях № 11-сс/991/47/19 від 11.10.2019 року, № 11-сс/991/29/19 від 03.10.2019 року та № 11-сс/991/1319/19 від 21.11.2019 року, особа 1 подав через канцелярію Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3738/10 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 3705/03 від 03.01.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення.
В додатку до такої скарги особа 1 надав копію заяви за вих. № 3705/03 від 03.01.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Солом’янського районного суду м.Києва Лазаренко В.В.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматичною системою авторозподілу Вищого антикорупційного суду було визначено для розгляду скарги особи 1 слідчого суддю Михайленко В.В., з присвоєнням судовій справі унікального номеру – 991/286/20 (провадження № 1-кс/991/286/20).
Враховуючи вищевикладене, при цьому керуючись ст. 7, 9, 55, 56, 214, 303-307 КПК України, Наказом про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.16 року, а також керуючись Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 № 9-49/0/4-17), з оглядом на прийняті на користь особи 1 додаткові рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженнях № 11-сс/991/179/19 від 21.11.2019 року, № 11-сс/991/47/19 від 11.10.2019 року, № 11-сс/991/29/19
від 03.10.2019 року та № 11-сс/991/1319/19 від 21.11.2019 року, особа 1 цими двома скаргами просив суд:
1) розглянути подану скаргу впродовж 72 годин або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи);
2) зобов’язати керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. внести до ЄРДР відомості з поданих заяв за вих. № 3702/03 від 03.01.2020 року (№ 3705/03 від 03.01.2020 року) про вчинення кримінального правопорушення;
3) зазначити в резулятивній частині постановленої ухвали усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину, що були визначені особою 1 – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.157, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України (ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст. 375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України);
4) зобов’язати керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. надати особі 1 належним чином завірені витяги з ЄРДР та Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальних провадженнях;
5) зобов’язати керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. повідомити суд про виконання Ухвали суду (у відповідності до ст 534 КПК України та ст. 129-1 Конституції України);
6) за наслідками розгляду даних скарг, після виходу з нарадчої кімнати, надати особі 1 наручно копії повного тексту Ухвал, а у разі неправомірної затримки її видачі – надіслати їх на поштову адресу скаржника у визначений законом строк.
У відповідності до переданої на адресу особи 1 телефонограми, 30.01.2020 року відбулося судове засідання у судовій справі № 991/286/20 (провадження № 1-кс/991/286/20) під головуванням слідчого судді Михайленко В.В.
При чому, ані під час даного судового засідання, ані під час усіх попередніх судових засідань (а їх усіх налічувалося приблизно біля сорока штук), дана суддя жодного разу не вимагала показувати їй оригіналу раніше поданої до НАБУ заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке і було предметом оскаржуваної бездіяльності НАБУ. Судові рішення у всіх цих випадках приймалися даною суддею шаблонно та виключно за копіями раніше наданих особою 1 заяв про вчинення кримінального правопорушення.
Однак, з незрозумілих причин, відразу після закінчення судового засідання у судовій справі № 991/286/20 (провадження № 1-кс/991/286/20) слідчий суддя Михайленко В.В., без попереднього узгодження з особою 1 та без запланованого графіком судових засідань Вищим антикорупційним судом, вирішила провести не заплановане ще одне судове засідання у судовій справі № 991/289/20 (провадження № 1-кс/991/289/20).
А оскільки, у порушення вимог ч.8 ст.135 КПК України, особу 1 про це завчасно ніхто не попереджав, то логічним було те, що особа 1 у себе на руках 30.01.2020 року аж ніяк не міг мати оригіналів ані скарги, ані заяви за вих. № 3702/03, яку він подавав 03.01.2020 року на ім’я керівника ГПД НАБУ та які були предметом позапланового розгляду в суді.
Однак, не дивлячись на це, слідчий суддя Михайленко В.В., на етапі дослідження матеріалів справи № 991/289/20 (провадження № 1-кс/991/289/20), почала вимагати від особи 1 оригінал заяви за вих. № 3702/03 від 03.01.2020 року, добре знаючи що дане судове засідання вона провела незаконно та без попередження особи 1 у визначені строки, передбачені ч.8 ст.135 КПК України.
А оскільки в особи 1 на руках оригіналу саме такої заяви в цей день не було, то дана суддя постановила завідомо неправосудне рішення, в якому вказала, що нібито особа 1 не довів суду, що саме така заява ним подавалася до НАБУ, хоча з штемпелю копії заяви було дуже добре видно, що саме така заява насправді подавалася до НАБУ.
Більше того, саме на таку заяву було надано заперечення працівником з Управління по роботі зі зверненнями громадян Дубровим О.А. Останній в своєму запереченні визнав факт надходження саме такої заяви до НАБУ, яку його було уповноважено на розгляд і саме яку він власноручно скерував до органів ДБР «за належністю». Тим не менше, це чомусь не стало підставою для винесення правосудного рішення, так як дана суддя постановила завідомо неправосудне рішення (відмовила у задоволенні скарги, керуючись відсутністю оригіналу заяви).
Крім цього, суддя Михайленко В.В., розглядаючи судову справу № 991/289/20 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., вчинила кримінальні і дисциплінарно караємі дії:
— не викликала у дане судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— розглядала судову справу за відсутності суб’єктна оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— залучила до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася;
— залучила до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень;
— залучила до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив;
— залучила до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його у не дозволений ДСА спосіб;
— перевищила власні повноваження, адже протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (детектива, процесуального прокурора);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав і доказів;
— приховала вчинені злочини фігурантів у справі провадження;
— зумисно перешкодила громадській діяльності особи 1;
— в черговий раз грубо порушила присягу судді.
Поміж цим слід окремо зазначити, що слідчий суддя Михайленко В.В., тривало схиляла особу 1 до написання на її ім’я біля 20 клопотань про розгляд біля 20 скарг на бездіяльність НАБУ (що виражалась у не внесенні відомостей до ЄРДР) без його участі, які у 100% їх усіх задовольняла, не дивлячись на те, що фігурантами у них проходили судді, високопоставлені і «низькопоставлені» чиновники та керівники середнього класу бізнесу. А коли особа 1 виявив настирливе бажання приймати участь у розгляді наступних своїх скарг, що власне і передбачено вимогами ч.3 ст.306 КПК, то з цих самих пір дана суддя почала у 100% випадках відмовляти особі 1 у задоволенні усіх його наступних біля 20 скарг. І це попри те, що фігурантами у них були ці ж самі особи: судді, високопоставлені і «низькопоставлені» чиновники та керівники середнього класу бізнесу.
Крім цього, саме такі «відмови» у задоволенні скарг особи 1 категорично протирічать тій позиції, яку дана суддя, як спікер суду, виклала на офіційній сторінці веб-сайту Вищого антикорупційного суду у соціальній мережі «Фейсбук» на численні запити журналістів, яка зводиться до того, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду у 100% випадків задовольняють скарги на бездіяльність НАБУ, яка виражається у не внесенні до ЄРДР відомостей заяв про вчинені кримінальні правопорушення.
І на кінець, окремо слід зазначити, що станом на 21.02.2020 року суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. винесла біля 20-ти неправосудних ухвал, якими з однієї сторони повністю нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодила наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці тощо).
Крім вищевказаних злодіянь, суддя Михайленко В.В. встигла відзначилась ще й потенційним бандитизмом і численними шахрайствами. А саме, суддя зумисно заставляє годинами очікувати “ненависних” для неї учасників судового провадження призначеного судового засідання, а згодом повідомляє їм що дане судове засідання знімається з розгляду у причині проведення невідкладних дій – проведення “термінового” судового засідання в іншому процесі, пов’язаного нібито з подовженням терміну утримування під вартою іншої особи, чого насправді не було. Також, суддя навмисно затримує розгляд скарг, які подаються “неугодними” для неї скаржниками в порядку ст.303-307 КПК на вкрай не розумний строк: від 3,5 тижнів до 3 календарних місяців. Також дана суддя практикує багатогодинні затримки призначених до розгляду судових справ, що б згодом повідомити їй невгодним скаржникам (яких вона недолюблює за тверду антикорупційну позицію, нещадну критику, прискіпливий громадський контроль за трудовою дисципліною тощо) про те, що вона знімає з розгляду їх скарги на користь детективів, які за її словами мають “обслуговуватися” в суді без черги з ранку і до вечора: з приводу обшуків, арешту, продовження строку затримання під вартою, призначення експертиз тощо. І хоча КПК не містить жодної статті щодо такого варварського підходу до відправлення правосуддя у Вищому антикорупційному суді, суддя Михайленко В.В. умудряється дуже часто це “практикувати”.
Крім усього вищевказаного слід відзначити і те, що суддя Михайленко В.В. регулярно запізнюється на роботу або взагалі прогулюює цілі робочі дні, однак отримує заробітну плату повну (100%), без відрахувань за прогуляні дні та за допущені запізнення, що зовсім не узгоджується із моральним обліком судді Вищого антикорупційного суду.
Усе вищенаписане підкреслює відсутність чіткої правової позиції у слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., а також того, що вкладається в поняття субординації, психічної здоровості, лояльності до закону, адекватності, порядності, компетентності, етиці тощо. Однак, якщо слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. постійно перевищує свої повноваження та своїми неправосудними рішеннями шкодить державі і народу України, то напевне уже виникли підстави для її звільнення з роботи (позбавлення повноважень) та якнайскорішого притягнення до кримінальної відповідальності або до примусового психіатричного лікування.
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений законом і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Михайленко В.В. явно через свою нахабність, бездарність, протиправність, неадекватність і продажність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше того, суддя Михайленко В.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Михайленко В.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-во/991/20/19 та № 1-кс/910/385/19 також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Михайленко В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Михайленко В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Михайленко В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення і саботаж, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення і порушує присягу судді. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Михайленко В.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Михайленко В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Михайленко В.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Михайленко В.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст. 111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Михайленко В.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Михайленко В.В., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи.
Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.