Глушко О.І. Ічнянська свиня, яка на хабарах втратила глузд

26.10.2020 року кандидат у народні депутати України на проміжних виборах 25.10.2020 року в Одномандатному виборчому окрузі № 208 Чернігівської області особа 1 подав до Бахмацького районного суду Чернігівської області позовну заяву про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, скасувати результати виборів на ДВК № 740005,
№740003, № 740023, № 740111 та накласти на вказані ДВК грошові стягнення.
В обгрунтування своїх доводів особа 1 вказував, що при огляді 25.10.2020 року приміщень ДВК № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 особа 1 і його дві довірені особи не побачили вивішених його плакатів, що є значним порушенням виборчих прав кандидата.
За таких умов вибори не могли бути об’єктивними і рівними. У доказ цьому особа 1 надав суду чотири копії скарг, кожну з яких було підписано його двома довіреними особами та завірено печатками вищезазначених дільничних виборчих комісій, з підписами голів (або секретарів) ДВК. Крім цього, в залі суду було оглянуто надані особою 1 докази у вигляді чотирьох відеозаписів на портативному відеозаписуючому пристрої, які доказували факт відсутності на цих самих чотирьох ДВК плакатів особи 1.
Також, особа 1 повідомляв суд, що дільничні виборчі комісії № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 порушили права особи 1, адже не надали йому належні відповіді за наслідками розгляду поданих скарг, які були розглянутими вказаними комісіями 25.10.2020 року відразу після закриття виборчих дільниць.
При цьому особа 1 наголошував в суді, що не надання йому саме таких відповідей керівниками ДВК мало за мету приховання фактів порушення його виборчого права. В протилежному випадку ці відповіді були б додатковими доказами в суді, що було б не на користь ДВК.
27.10.2020 року Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області у судовій справі № 728/1925/20 було відмовлено особі 1 в задоволенні адміністративного позову про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, а також у скасуванні результатів виборів на ДВК № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 та у накладенні на вказані ДВК грошових стягнень.
Ознайомившись із текстом ухвали у судовій справі № 728/1925/20 від 27.10.2020 року особа 1 дійшов логічного висновку, що остання постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягала безумовному скасуванню, що згодом і відбулося в межах Шостого апеляційного адміністративного суду у провадженні № 728/1925/20 від 30.10.2020 року.
Суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. зухвало і досить брехливо вказала у своєму неправосудному Рішенні за № 728/1925/20 від 27.10.2020 року, що нібито довірені особи кандидата у народні депутати були зацікавленими особами при підписанні скарг, що повністю не узгоджується із Законом України “Про вибори народних депутатів України”. Крім цього дана суддя збрехала, коли зазначила у своєму Рішенні, що на оглянутих нею відеозаписах не можна зрозуміти, де було проведено дану відеозйомку, що не відповідає дійсності, так як на усіх цих відеозаписах насправді було чітко видно усі приміщення зазначених вище ДВК та обличчя усіх членів комісій.
Поміж тим залишається досі не зрозумілим, чому суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. не взяла до своєї уваги печатки і підписи, якими були завіреними усі ці скарги?! Адже саме цими речами доказувалося те, що голови комісій погоджувалися із встановленими особою 1 (і його двома довіреними особами) фактами відсутності його плакатів на їх дільницях.
Крім цього, суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. порушила принцип “безстороннього арбітра”, адже якимось чином особисто встановила номери мобільних телефонів чотирьох Відповідачів, на які власне усім їм і дзвонила.
Однак найбільшим порушенням, яке допустила суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. було те, що вона у порушення вимог КАС України не надсилала копій позовних заяв чотирьом Відповідачам, про що і зізналася під час судового засідання.
Також, суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. навмисно викривила процесуальну істину, адже обов’язок доказування насправді покладається не на сторони провадження, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, а лише на Відповідача, який допустив бездіяльність, не надавши належних особі 1 відповідей на отримані від нього чотири скарги. Останнє мало лягти в основу винесеного Рішення судді Глушко О.І. із відповідним задоволенням судового позову особи 1 до відношенню до ДВК № 740005, № 740003, № 740023 та № 740111.
Також, не надання відзиву на позовну заяву, суд мав визнати дії Відповідачів такими, які погоджуються із вимогами Позову, а значить – задовольнити позов.
При цьому потрібно окремо зазначити, що винесене Рішення від 27.10.2020 року судді Глушко О.І. не відповідає Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року № 352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже написане 14 шрифтом (в той час як потрібно було писати 12), кожна друга сторінка аркушу не перекреслена, а заповнена текстом Рішення (що є неправильним і не законним), не вказано де зберігається оригінал Рішення, не зазначено дата набрання законної сили тощо.
У відповідності до вимог статті 5 КАС (Право на звернення до суду та способи судового захисту: «1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення дій;
4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;
6) прийняття судом рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
2. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів влади.
3. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
4. Суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
5. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному порядку.
6. Відмова від права на звернення до суду є недійсною».
У відповідності до ст.32 Закону України “Про вибори народних депутатів України” (Повноваження дільничної виборчої комісії) зазначається:
“1. Повноваження дільничної виборчої комісії починаються з моменту складення присяги не менш як двома третинами її мінімального складу, визначеного частинами другою та третьою статті 28 цього Закону, на засіданні комісії, що проводиться не пізніш як на третій день після дня прийняття рішення про її утворення.
2. Дільнична виборча комісія:
1) здійснює контроль за неухильним додержанням та однаковим застосуванням законодавства про вибори депутатів під час голосування та підрахунку голосів на виборчій дільниці;
2) отримує список виборців від органу ведення Державного реєстру виборців або Міністерства закордонних справ України, складає список виборців у випадках, передбачених цим Законом, надає його для загального ознайомлення, а також вносить до нього зміни у випадках, передбачених цим Законом;
3) забезпечує можливість ознайомлення виборців з виборчими списками кандидатів у депутати від партій, відомостями про кандидатів у депутати в одномандатних округах, а також з рішеннями, прийнятими ЦВК, відповідною окружною виборчою комісією, власними рішеннями та повідомленнями;
4) в порядку та в строки, встановлені частиною другою статті 40 цього Закону, вручає або надсилає кожному виборцю іменне запрошення із зазначенням дати проведення голосування, адреси приміщення для голосування, часу початку і закінчення голосування;
5) забезпечує облік отриманих комісією виборчих бюлетенів;
6) забезпечує підготовку приміщення для голосування та виборчих скриньок;
7) за рішенням Центральної виборчої комісії вносить зміни до виборчих бюлетенів у порядку та у строки, передбачені цим Законом;
8) організовує на виборчій дільниці голосування;
9) проводить підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, складає протоколи про підрахунок голосів на виборчій дільниці та передає їх та іншу виборчу документацію відповідній окружній виборчій комісії у порядку, встановленому цим Законом;
10) визнає недійсним голосування на виборчій дільниці за наявності обставин, передбачених ст.92 Закону;
11) розглядає заяви і скарги з питань підготовки та організації голосування на виборчій дільниці та в межах своїх повноважень приймає щодо них рішення;
12) узагальнює інформацію щодо поданих до дільничної виборчої комісії заяв та скарг, що стосуються процесу виборів депутатів, а також результатів їх розгляду, вивішує цю інформацію на стенді офіційних матеріалів комісії для загального ознайомлення та подає її до ЦВК для розміщення на її офіційному веб-сайті;
13) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
3. Повноваження дільничної виборчої комісії припиняються через п’ять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.
4. Дільнична виборча комісія припиняє свою діяльність одночасно з припиненням її повноважень”.
Статтею 6 КАС (Верховенство права) передбачено:
«1. Суд при вирішенні справи керується верховенством права, відповідно до якого, людина та її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням Європейського суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини».
В статті 9 КАС (Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі) зазначається таке:
«1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи».
Відповідно статті 159 КАС (Види та зміст заяв по суті справи):
«1. При розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
2. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
3. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках.
4. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову».
В статті 174 КАС (Надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів) зазначено:
«1. Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
2. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів».
Статтею 175 КАС (Подання відзиву) передбачено:
«1. У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:
1) суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;
2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам – копію відзиву та доданих до нього документів.
2. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи».
Статтею 72 КАС України (Поняття доказів) передбачено:
1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В статті 73 КАС України (Належність доказів) зазначається таке:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність доказу для підтвердження вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно вимогам статті 74 КАС України (Допустимість доказів):
1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України (Достовірність доказів) встановлено:
1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В статті 76 КАС України (Достатність доказів) вказано таке:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено в статті 77 КАС України ( Обов’язок доказування):
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
3. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
4. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
5. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Стаття 90 КАС України (Оцінка доказів) констатує:
1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
2. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
4. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Статтею 204 КАС України (Розгляд заяв та клопотань) передбачається:
1. Головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Статтею 211 КАС України (Дослідження доказів) зазначається:
1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
2. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
3. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, визначених цим Кодексом, і пред’являються учасникам справи за їхнім клопотанням, а в разі необхідності – також свідкам, експертам, спеціалістам.
4. Відтворення аудіо- і відеозапису проводиться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально обладнаному для цього.
5. Учасники справи можуть давати пояснення з приводу письмових, речових і електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, яка викликала експерта.
У ст.220 КАС (Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження) зазначено:
1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у протоколі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи.
2. У разі відтворення звукозапису і відеозапису, їх можна повторяти повністю або частково.
3. З метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста.
4. Під час дослідження звуко- чи відеозапису застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.
Статтею 93 КАС (Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників) передбачено:
«1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи».
В статті 91 КАС (Показання свідка) зазначається:
«1. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
2. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
3. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу».
Відповідно статті 76 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (Гарантії діяльності у виборчому процесі кандидатів у депутати) зазначається:
«3. Кандидат у депутати в одномандатному окрузі має право визначити із числа виборців своїх довірених осіб.
4. Довірені особи кандидата у депутати в одномандатному окрузі реєструються Центральною виборчою комісією за поданням кандидата в депутати. У поданні зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові довіреної особи, її громадянство, день, місяць і рік народження, місце роботи, посада (заняття), адреса місця проживання, номер телефону. До заяви додається письмова згода цієї особи представляти інтереси кандидата у депутати та ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України або ксерокопія тимчасового посвідчення громадянина України (для осіб недавно прийнятих до громадянства України). Центральна виборча комісія протягом трьох днів після дня надходження цього подання реєструє довірених осіб кандидата в депутати і видає їм посвідчення за встановленою нею формою.
6. Довірені особи кандидата у депутати в одномандатному окрузі сприяють кандидату в депутати у проведенні виборчого процесу; представляють інтереси кандидата в депутати у відносинах з виборчими комісіями, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації, об’єднаннями громадян, виборцями, виконують інші повноваження, визначені цим Законом…».
Відповідно статті 278 КАС (Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов’язаних з виборчим процесом чи референдумом, та їх оскарження) передбачено:
«1. Суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами цього Кодексу, суд постановляє окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноважених вжити у зв’язку з цим заходів, встановлених законом.
2. Апеляційні скарги на судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 273-277 цього Кодексу, можуть бути подані у дводенний строк з дня їх проголошення, а на судові рішення, ухвалені до дня голосування, – не пізніш як за чотири години до початку голосування.
3. Судами апеляційної інстанції є відповідні апеляційні адміністративні суди. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 273 та частини сьомої статті 277 цього Кодексу апеляційним адміністративним судом в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, є Верховний Суд. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 273 цього Кодексу Верховним Судом, є Велика Палата Верховного Cуду.
4. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. Апеляційна скарга на судове рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування».
Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років, може бути обраний депутатом. Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Забороняється застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, а також контроль за волевиявленням виборців під час голосування.
З метою захисту своїх виборчих прав громадяни можуть звертатися до виборчих комісій – на підставі Закону, до суду – в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, до правоохоронних органів – у випадках, коли законодавством передбачено адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення виборчих прав громадян.
Як зазначається в ч.5 ст.63 Закону України «Про вибори народних депутатів України», «Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборчу програму (обсягом до трьох тисяч дев’ятисот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації. ЦВК погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката».
Як зазначається в ч.6 ст.63 Закону України «Про вибори народних депутатів України», «ЦВК забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю. Виготовлені інформаційні плакати партій в установленому ЦВК порядку передаються відповідним виборчим комісіям».
У відповідності до вимог ст.63 Закону (Основні засади інформаційного забезпечення виборів) законодавець зазначає:
«1. Виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об’єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору. 2. Інформація, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім’я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, суб’єкт висування кожного кандидата у депутати.
3. Виборчі комісії, засоби масової інформації та інформаційні агентства, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об’єднання громадян та інші особи при поширенні інформації про вибори, яка не є передвиборчою агітацією відповідно до статті 68 цього Закону, зобов’язані дотримуватися об’єктивності, неупередженості, збалансованості, достовірності, повноти і точності інформації.
4. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів, не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів забезпечує виготовлення інформаційних плакатів партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані у загальнодержавному окрузі. Ці плакати повинні містити передвиборчі програми партій (обсягом не більше семи тисяч восьмисот друкованих знаків), подані ними при реєстрації кандидатів у депутати, виборчий список партії із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, посади (заняття), місця роботи та проживання, партійності включених до нього кандидатів у депутати, а також фотографії перших п’яти кандидатів у депутати. Форма, розмір та поліграфічне виконання інформаційних плакатів встановлюються Центральною виборчою комісією. Центральна виборча комісія погоджує з представником партії у Центральній виборчій комісії текст та поліграфічне виконання інформаційного плаката. 5. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборчу програму (обсягом до трьох тисяч дев’ятисот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації. Центральна виборча комісія погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката. 6. Центральна виборча комісія забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю. Виготовлені інформаційні плакати партій в установленому Центральною виборчою комісією порядку передаються відповідним виборчим комісіям.
7. Інформаційні плакати передаються виборчим комісіям не пізніш як за двадцять днів до дня виборів.
В статті 114 КАС (Відповідальність за порушення законодавства про вибори депутатів) зазначено:
«1. Особи, винні в порушенні законодавства про вибори депутатів, притягаються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом».
Право на справедливий судовий розгляд закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Глушко О.І. через свою нахабність, бездарність, протиправність і явну ненормальність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, суддя Глушко О.І. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Бахмач знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Глушко О.І. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 728/1925/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Глушко О.І. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Глушко О.І. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Глушко О.І., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій та саботує роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Глушко О.І. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України мають безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Глушко О.І. уже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Глушко О.І.
наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Глушко О.І. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Глушко О.І. Також було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Глушко О.І., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття трьох окремих дисциплінарних проваджень. Також чекаємо на відповідний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.