Єресько Л.О., Загороднюк А.Г., Соколов В.М. Банда неадекватів

26.10.2020 року кандидат у народні депутати України на проміжних виборах 25.10.2020 року в Одномандатному виборчому окрузі № 208 Чернігівської області особа 1 подав до Бахмацького районного суду Чернігівської області позовну заяву про визнання дій дільничних виборчих комісій №740005, №740003, №740023, №740111 протиправними, скасувати результати виборів на ДВК № 740005, №740003, № 740023, № 740111 та накласти на вказані дільничні виборчі комісії грошові стягнення.
При чому, під словом “протиправними” позивач перш за все мав на увазі те, що керівники виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 досі не надали йому 4 відповідей за наслідками розгляду 4 скарг. Відповідно, досі є не зрозумілим, що “робили” керівники виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 із отриманими скаргами: чи розглядали їх на засіданні, чи приймали якісь дії, чи повідомляли ОВК № 208 про наявність цих 4 скарг.
При цьому особа 1 наголошував, що не надання йому саме таких відповідей ДВК № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 мало за мету приховання фактів порушення його виборчого права і прав виборців. В протилежному випадку ці відповіді були б доказами в суді, що було б не на користь вказаних ДВК.
В обгрунтування своїх доводів особа 1 вказував, що при огляді 25.10.2020 року приміщень ДВК №740005, №740003, №740023, №740111 особа 1 та його дві довірені особи не побачили вивішених його інформаційних плакатів, що є вагомим порушенням виборчих прав кандидата у народні депутати.
За таких умов вибори не могли бути об’єктивними і рівними. У доказ цьому особа 1 надав суду чотири копії скарг, кожну з яких було підписано його двома довіреними особами та завірено печатками вищезазначених дільничних виборчих комісій, за підписами голів (або секретарів) вказаних ДВК. Крім цього, в залі суду було оглянуто надані особою 1 докази у вигляді відеозаписів на портативному відеозаписуючому пристрої, які доказували факт відсутності на цих самих чотирьох ДВК його плакатів.
Також, в порядку клопотання, особа 1 долучив 27.10.2020 року до провадження оригінал протоколу результатів голосування на ДВК № 740003, як доказ тому, що одна з двох довірених осіб особи 1 бачила як комісія приблизно в 20 годин і 20 хвилин 25.10.2020 року розглядала його скаргу та приймала за ним відповідне рішення, однак відповіді даному представнику чомусь не надала, рівно як і заявнику. Тобто, даний протокол залучався особою 1 до провадження лише для того, що б доказати суду що довірена особа є свідком того, що скарга особи 1 розглядалася, а значить – відповідь на подану скаргу керівник ДВК № 740003 був зобов’язаним надати особі 1 не пізніше ранку наступного дня, чого не зробив, вчинивши бездіяльність.
27.10.2020 року Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області у судовій справі № 728/1925/20 було відмовлено особі 1 в задоволенні адміністративного позову про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, а також у скасуванні результатів виборів на ДВК № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 та у накладенні на вказані ДВК грошових стягнень.
Ознайомившись із текстом ухвали у справі № 728/1925/20 від 27.10.2020 року особа 1 дійшов висновку, що остання постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягала безумовному скасуванню, що згодом і відбулося в межах Шостого апеляційного адміністративного суду у провадженні № 728/1925/20 від 30.10.2020 року.
Суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. зухвало і досить брехливо вказала у своєму неправосудному Рішенні за № 728/1925/20 від 27.10.2020 року, що нібито довірені особи кандидата у народні депутати були зацікавленими особами при підписанні скарг, що повністю не узгоджується із Законом України “Про вибори народних депутатів України”. Крім цього дана суддя збрехала, коли зазначила у своєму Рішенні, що на оглянутих нею відеозаписах не можна зрозуміти, де було проведено дану відеозйомку, що не відповідає дійсності, так як на усіх цих відеозаписах насправді було чітко видно усі приміщення зазначених вище ДВК та обличчя усіх членів комісій.
Не витримує критики і те, що суддя Глушко О.І. зазначила у своєму ганебному Рішенні, як в обгрунтування своїх божевільних доводів про відмову у задоволенні позову, що “…позивач не надав суду усі інші протоколи результатів голосування, що в свою чергу унеможливлює прийняття судом об’єктивного рішення”. Останнє було практично не можливим з точки зору хоча б того, що згідно Закону України “Про вибори народних депутатів України” дозволяється кожному кандидату мати не більше як по три довірених особи. А якщо врахувати те, що оскаржуваних ДВК було чотири, то усіх цих протоколів отримати від ДВК було практично не можливо (так як протоколи надаються лише тим особам, хто приймав участь у підрахунку голосів, а таке право мають лише довірені особи і кандидат), так як не хватало ще однієї довіреної особи. Крім цього слід зазначити, що вказані протоколи не несли у собі жодної інформації, яка б стосувалася предмету позову. Простіше кажучи, навіщо суду ці протоколи, коли мова у позові йшла про не надання особі 1 відповіді на подані ним скарги та про не вжиття заходів, направлених на поновлення його прав?!
Поміж тим суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. чомусь не взяла до своєї уваги печаток і підписів, якими були завіреними усі ці скарги. Адже саме цими речами доказувалося те, що голови комісій погоджувалися із встановленими особою 1 (і його двома довіреними особами) фактами відсутності його плакатів на їх дільницях. Крім цього, суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. порушила принцип “безстороннього арбітра”, адже якимось чином особисто встановила номери мобільних телефонів чотирьох Відповідачів, на які власне усім їм і дзвонила.
Однак найбільшим порушенням, яке допустила суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. було те, що вона у порушення вимог КАС України не надсилала копій позовних заяв чотирьом Відповідачам, про що і зізналася під час судового засідання.
Суддя Глушко О.І. викривила процесуальну істину, коли зазначила у Рішенні, що нібито обов’язок доказування покладається на сторони провадження, в той час як цей самий обов’язок покладається виключно на Відповідача, який допустив бездіяльність, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС.
Останнє мало лягти в основу винесеного Рішення хоча б з частковим задоволенням позову особи 1, так як допущена бездіяльність ДВК № 740005, № 740003, № 740023 та № 740111 була очевидною.
Окрім цього слід зазначити, що не надання відзиву на позовну заяву, суд мав визнати такими, що Відповідачі погоджуються із вимогами Позову, а значить – задовольнити позов.
При цьому потрібно окремо зазначити, що винесене Рішення від 27.10.2020 року судді Глушко О.І. не відповідає Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року № 352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже написане 14 шрифтом (в той час як потрібно було писати 12), кожна друга сторінка аркушу не перекреслена, а заповнена текстом Рішення (що є неправильним і не законним), не вказано де зберігається оригінал Рішення, не зазначено дата набрання законної сили тощо.
Не погоджуючись із Рішенням судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. особа 1 подав 28.10.2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу у справі № 728/1925/20 від 27.10.2020 року на відмову у задоволенні адміністративного позову про визнання дій ДВК № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, скасування результатів виборів на ДВК № 740005, №740003, № 740023, № 740111 та накладення на вказані ДВК грошових стягнень.
30.10.2020 року колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді Кобаль Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни та Костюк Любові Олександрівни розглянули апеляційну скаргу особи 1 на Рішення судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. у судовій праві № 728/1925/20 від 27.10.2020 року про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, скасування результатів виборів на ДВК № 740005, №740003, № 740023, № 740111 та накладення на вказані ДВК грошових стягнень, за результатами чого винесли Постанову у справі № 728/1925/20, якою було апеляційну скаргу особи 1 частково задоволено. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області у судовій праві № 728/1925/20 від 27.10.2020 року скасовано. Винесено Постанову, якою в задоволенні адміністративного позову про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, скасування результатів виборів на ДВК № 740005, №740003, № 740023, № 740111 та накладення на вказані ДВК грошових стягнень відмовлено. При цьому, судді Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. чомусь у своїй параноїдальній Постанові від 30.10.2020 року зовсім не зазначили, що саме надало підставу для скасування Рішення судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. у праві № 728/1925/20 від 27.10.2020 року, а що – підставою для ухвалення Постанови, якою в задоволенні адміністративного позову про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, скасування результатів виборів на ДВК № 740005, №740003, № 740023, № 740111 та про накладення на вказані ДВК грошових стягнень було відмовлено!? Якщо виходити усього з декількох рядочків Постанови у справі № 728/1925/20, що можна було б віднести до суті справи, то судді Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. фактично переписали текст судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. у судовій праві № 728/1925/20 від 27.10.2020 року.
А саме, як це буквально в двох реченнях зазначається у явно божевільній Постанові у праві № 728/1925/20 від 30.10.2020 року, що “…на оглянутих відеозаписах не можна зрозуміти, де було проведено дану відеозйомку”, а також що “…позивач не надав суду усі інші протоколи результатів голосування, що в свою чергу унеможливлює прийняття судом об’єктивного рішення”. Решта опису у Постанові від 30.10.2020 року лише узагальнює судову практику (що не є нормами прямого права та не є обов’язком для застосування в нашій країні, адже у нас не має прецедентного права) та загальні поняття про законність і не законність судових рішень.
Попри це слід окремо зазначити, що особа 1 в порядку клопотання просив суд: допитати двох свідків, витребувати з ЦВК докази, оглянути в судовому засіданні диск Бахмацького районного суду Чернігівської області у судовій праві № 728/1925/20 від 27.10.2020 року, оглянути в судовому засіданні сім відеозаписів як доказ у провадженні (про відсутність на ДВК плакатів особи 1).
Однак, судді Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. протиправно відмовили у витребовуванні з ЦВК доказів, посилаючись на відсутність в першій інстанції ідентичного клопотання, що не узгоджується із вимогами КАС. Згідно вимог КАС, при наявності доказів, що таке клопотання не могло подаватися в суді першій інстанції, суд апеляційної інстанції задовольняє таке клопотання, що особа 1 власне і зробив. Однак, через неуважність або неадекватність цих самих суддів, останні упустили цей момент. А саме, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції доказові матеріали (ті, що підлягали витребовуванню з ЦВК) ще не знаходилися в ЦВК, позаяк їх уже не було і в ДВК. Відповідно, позивач не знав де знаходилися ці самі докази. Це і була та причина, через яку позивач не міг заявити дане клопотання в суді першої інстанції, однак мав повне право на витребовування цих доказів з ЦВК, як тільки йому про це стало відомо. Ганебним було і залишається те, що судді Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. досі не знають, що КАС дозволяє заявляти відвід суддям в усній формі, однак перевищили свої повноваження та вимагали від особи 1 подавати заяву про їх відвід лише у письмовій формі.
Також слід вважати протиправним дії суддів Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. стосовно не надання особі 1 копії ухвали про розгляд його заяви про відвід, так як дані судді відлучалися до нарадчої кімнати і приймали відповідне рішення, однак ухвали не постановляли і учасникам провадження їх не надавали, що суперечить вимогам КАС України і Конституції. Відповідно, дана постанова є результатом божевілля цих трьох суддів-недоумків, які навіть не спромоглися описати в своїй постанові справжньої причини відмови у задоволенні позову особи 1 та причини скасування рішення першої інстанції (адже при винесенні своєї ганебної постанови повністю покладалися на обгрунтування судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Глушко О.І. Останнє є типовим синдромом роздвоєння особистості (шизофренії). Натомість, дані судді дозволяли собі в засіданні посміюватися, що протирічить Бангалорським принципам поведінки суддів.
А якщо все-таки судді Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. є шизофреніками, тоді яка потреба була їм надавати повноваження судді? Якщо для ВРП і Президента України не важно, з яких рук їм надають хабар (з рук психа чи відносно здорової людини), то може пора вже ці самі “хабарні” гроші змащувати свинячим гімном і коронавірусом? Крім цього слід зазначити, що винесена суддями Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. Постанова від 30.10.2020 року у справі № 728/1925/20 не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року N352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ” так як кожна друга сторінка аркушу не перекреслена, а натомість заповнена текстом судового рішення, містить виділений шрифт та незрозумілі геометричні фігури, не вказано де зберігається оригінал постанови, не зазначено дата набрання законної сили.
Враховуючи наявність гарантованих підстав для скасування неправосудної Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 року у провадженні № 728/1925/20 колегії суддів Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. про відмову в задоволенні адміністративного позову про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, скасувати результати виборів на ДВК № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 та накласти на вказані ДВК грошові стягнення, особа 1 подав 31.10.2020 року касаційну скаргу до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду. У своїй касаційній скарзі до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 31.10.2020 року особа 1 зазначив, що дана скарга подається виключно у зв’язку з неправильним застосуванням Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням незаконної Постанови від 30.10.2020 року в апеляційному провадженні № 728/1925/20, на підставі пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року по справі № 9-зп, ст.55 Конституції України, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судової практики ЄСПЛ та на підставі ч.4 ст.328, ч.1,2,3 ст.353 КАС України.
01.11.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду Єресько Людмили Олександрівни, Соколова Володимира Миколайовича і Загороднюка Андрія Григоровича винесли найганебніше в Україні неправосудне рішення – Ухвалу у провадженні № К/9901/28576/20, якою відмовили у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою особи 1 на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 року у провадженні № 728/1925/20 про відмову в задоволенні адміністративного позову про визнання дій дільничних виборчих комісій № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 протиправними, скасування результатів виборів на ДВК № 740005, № 740003, № 740023, № 740111 та накладення на вказані ДВК грошові стягнення.
Своє рішення Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. і Соколова В.М. обґрунтували положенням ч.3 ст.272 КАС України, тобто тим, що Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 року набрала сили з моменту її винесення і оскарженню не підлягає. Відповідно, судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М. послалися на п.1 ч.1 ст.333 КАС України, яка і передбачає відмову у відкритті касаційного провадження. При цьому судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М. приховали той момент, що підставою для скасування Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 року була зовсім інша підстава – ч.4 ст.328, ч.1,2,3 ст.353 КАС України, пункт 2 Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року по справі № 9-зп, ст.55 Конституції України, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких підстав судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М. вчинили підроблення з метою приховання вчинених злочинів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаль М.І., Бужак Н.П. і Костюк Л.О. Крім цього, дані судді навіть неправильно зазначили номери Дільничних виборчих комісій, адже пропустили по одному нулі в їх номерах. Крім цього, винесена суддями Єресько Л.О., Загороднюком А.Г. і Соколовим В.М. Ухвала від 01.11.2020 року у провадженні № К/9901/28576/20 не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року N352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ” так як є не прошитою і не опломбованою, не зазначено скільки в ній є аркушів, кожна друга сторінка аркушу не перекреслена, не вказано де зберігається оригінал ухвали, не зазначено дату набрання її законної сили, шрифт ухвали збільшений до 14, стиль написання ухвали змінений на Вердана. Останнє заставляє засумніватися втім, чи дані судді мають юридичну освіту, чи ці судді здавали тести і екзамени, чи проходили конкурс при відборі до Верховного Суду?!
Відповідно вимогам ч.4 ст.328 КАС України (Право на касаційне оскарження) зазначається:
“4. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права”.
Відповідно вимогам ч.1,2,3 ст.353 КАС України (Право на касаційне оскарження) зазначається:
“1. Підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або
2) суд відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
3. Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими;
3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов’язки осіб, які не були залучені у справі;
5) рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції, визначених ст.20,22,25-28 КАС;
8) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішення не підлягає скасуванню з підстав, визначених п.7 цієї частини, якщо скаржник при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
4. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
5. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції.
6. Постанова Верховного Суду не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність доказів, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи”.
У відповідності до вимог ст.5 КАС (Право на звернення до суду та способи судового захисту:
«1. Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення дій;
4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;
6) прийняття судом рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
2. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів влади.
3. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
4. Суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
5. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному порядку.
6. Відмова від права на звернення до суду є недійсною».
Статтею 6 КАС (Верховенство права) передбачено:
«1. Суд при вирішенні справи керується верховенством права, відповідно до якого, людина та її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням Європейського суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини».
В статті 9 КАС (Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі) зазначається таке: «1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. 3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. 4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи».
Як зазначається в ч.5 ст.63 Закону України «Про вибори народних депутатів України», «Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборчу програму (обсягом до трьох тисяч дев’ятисот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації. ЦВК погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката».
Як зазначається в ч.6 ст.63 Закону України «Про вибори народних депутатів України», «ЦВК забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю. Виготовлені інформаційні плакати партій в установленому ЦВК порядку передаються відповідним виборчим комісіям».
У відповідності до вимог ст.63 Закону (Основні засади інформаційного забезпечення виборів) законодавець зазначає: «1. Виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об’єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору. 2. Інформація, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім’я (всі власні імена) та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, суб’єкт висування кожного кандидата у депутати. 3. Виборчі комісії, засоби масової інформації та інформаційні агентства, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об’єднання громадян та інші особи при поширенні інформації про вибори, яка не є передвиборчою агітацією відповідно до статті 68 цього Закону, зобов’язані дотримуватися об’єктивності, неупередженості, збалансованості, достовірності, повноти і точності інформації. 4. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів, не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів забезпечує виготовлення інформаційних плакатів партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані у загальнодержавному окрузі. Ці плакати повинні містити передвиборчі програми партій (обсягом не більше 7800 знаків), подані ними при реєстрації кандидатів у депутати, виборчий список партії із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, посади, місця роботи та проживання, партійності включених до нього кандидатів у депутати, а також фотографії перших п’яти кандидатів у депутати. Форма, розмір та поліграфічне виконання інформаційних плакатів встановлюються Центральною виборчою комісією. ЦВК погоджує з представником партії у ЦВК текст та поліграфічне виконання інформаційного плаката. 5. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборчу програму (обсягом до трьох тисяч дев’ятисот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації. Центральна виборча комісія погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката. 6. Центральна виборча комісія забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю. Виготовлені інформаційні плакати партій в установленому Центральною виборчою комісією порядку передаються відповідним виборчим комісіям. 7. Інформаційні плакати передаються виборчим комісіям не пізніш як за двадцять днів до дня виборів.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М. через свою нахабність, бездарність, протиправність і явну ненормальність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим трьом ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № К/9901/28576/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. і Соколова В.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. і Соколова В.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, надають допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносять неправосудні рішення, порушують присягу судді, перешкоджають діяльності громадських організацій та саботують роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г. і Соколов В.М. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України мають безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Єресько Л.О., Загороднюком А.Г. і Соколовим В.М. уже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. і Соколова В.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Єресько Л.О., Загороднюком А.Г. і Соколовим В.М. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Єресько Л.О., Загороднюком А.Г. і Соколовим В.М. Також було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. і Соколова В.М., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття трьох окремих дисциплінарних проваджень. Також чекаємо на відповідний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.