Ішуніна Л.М. Душевно хвора аферистка чинить безчинства

У провадженні судді Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніної Л.М знаходяться на розгляді матеріали справи за № 760/28584/20 за позовом особи 1 до особи 2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніна Лариса Миколаївна не має права розглядати сфабриковану цивільну справу № 760/28584/20, особа 2 за нововиявлених підстав подав 03.02.2021 року другу заяву про її відвід. У своїй заяві від 03.02.2021 року особа 2 зазначав таке.
18.01.2021 року, опираючись на не професіоналізм, юридичну безграмотність, свавілля і безчинність, власну зацікавленість у розгляді сфабрикованої суддею Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніною Л.М. судової справи № 760/28584/20, особа 2, як сторона провадження, подав заяву про її відвід. У даній заяві особа 2 посилався, як на обгрунтування своїх доводів, на досить прості, легко зрозумілі та очевидні факти, які можна було даній судді перевірити, співставляючи наведене із нормами ЦПК і ЦК України, Конституції України, Постановами Верховного Суду та практики ЄСПЛ.
Натомість, суддя Ішуніна Л.М. винесла чергову неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/28584/20 від 19.01.2021 року, в якій не тільки не спростувала наведені особою 2 факти, але і безсоромно брехала та реагувала на них зовсім неадекватно, цим самим визнаючи свою корупційну зацікавленість і надалі розглядати сфальшовану нею цивільну справу № 760/28584/20.
Останнє йшло в розріз із вищевказаними законами та надало особі 2 додаткові підстави для ще одного звернення зі скаргами до ВРП, Президента України, Верховної Ради України та до правоохоронних органів.
А це вже додаткова підстава для відводу або самовідводу даної судді у провадженні.
Тим не менше, під нововиявленими підставами для відводу даної судді від розгляду провадження за № 760/28584/20 особа 2 зазначав те, що суддя Ішуніна Л.М. своєю бездарною ухвалою у судовій справі № 760/28584/20 від 19.01.2021 року особу 2 переконала, що вона не має права не то що розглядати дану цивільну справу, але і надалі працювати в органах судової влади.
А саме, у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, які набрали чинності з 01.01.2020 року), суддя Ішуніна Л.М. надіслала особі 2 ухвалу у справі № 760/28584/20 від 19.01.2021 року, яка неправильним чином сформована і віддрукована: текст ухвали віддрукований на 1 аркуші канцелярського паперу формату А-4, ухвала не зшита, не опломбована, на пломбі не вказано скільки містить аркушів дана ухвала, на пломбі не вказано ПІП судді і секретаря суду, на пломбі немає підписів секретаря і судді, на пломбі немає круглої (гербової) печатки, з наявними міжрядковими відступами, з виділенням окремих слів жирним кольором, без зазначення прізвища секретаря суду, без підпису секретаря суду, без зазначення в ухвалі де зберігається її оригінал і т.д.
Також, як це зазначається в Законі України “Про судоустрій і статус суддів”, в Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд” та у відповідних нормах ЦПК України, усі судові виклики мають бути в обов’язковому порядку підписаними лише суддею, в той час як повістки, які надходять особі 2, чомусь підписані підписом секретаря судді Ішуніної Л.М.
Також, як це дуже добре написано в ЦПК України, що суддя під час проведення судового засідання має суворо дотримуватися послідовності ведення засідання, слідкувати за порядком в залі суду. Однак, суддя Ішуніна Л.М. навіть не повідомила суд чи в учасників провадження є належні повноваження на участь у такому засіданні і чим це підтверджується (так як у справі суду, станом на 18.01.2021 року, не було правильним чином завірених документів на представництво інтересів), не запитала в особи 2, добре знаючи що він не являється адвокатом, чи йому потрібна правова допомога, а відразу перейшла до розгляду судової справи.
Крім цього, суддя Ішуніна Л.М. чомусь зовсім не реагувала на подані особою 2 три клопотання щодо потреби винесення попередження (із занесенням в судовий журнал) за не повагу до суду та неналежну поведінку трьох представників позивача, які під час судового засідання вели себе зухвало, галасливо та весь час заважали особі 2 зачитувати текст заяви про відвід, без дозволу суду робили не зовсім здорового глузду заяви (не по суті справи), бавилися у телефонні ігри, будували барикади із своїх речей на своєму столі (з метою перешкодити праву особи 2 на відеозапис даного засідання).
Крім цього, у відповідності до вимог ч.11 ст.187 ЦПК України (Відкриття провадження у справі), яким передбачено «11. Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175, 177 Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення позивачу ухвали», суддя Ішуніна Л.М. була зобов’язаною не проводити призначене судове засідання, а постановити ухвалу, в якій зазначити підстави залишення позовної заяви особи 1 без руху. Однак цього не було зроблено, у пряме і зухвале порушення даної статті Кодексу та нормам Конституції.
А щодо Бангалорських принципів поведінки судді, то за таких підстав дана суддя їх усіх порушила і навіть піддала насміханню. Все це доказує про юридичну неспроможність розглядати суддею Ішуніною Л.М. цивільну справу за № 760/28584/20. В той же самий час, особі 2 гарантується нормами ЦПК України, Конституції України, відповідними роз’ясненнями Верховного Суду, ВССУ і судової практики ЄСПЛ компетентний і не зацікавлений суддя, який позбавлений спокуси отримання хабаря, є адекватною особою, із стабільною психікою та який би відповідав Бангалорським принципам поведінки судді.
В той же самий час, суддя Ішуніна Л.М., наплювавши на вимоги Бангалорських принципів поведінки судді, які не дозволяють любому судді переходити на особистості (да ще в судовому засіданні, яке записувалося на відеоносій), розпочала 03.02.2021 року своє перше судове засідання з активних погроз на адресу особи 2 своїм письмовим зверненням до ВРП і ГПУ, так як на її думку особа 2 винен утім, що в інтернеті на каналі ютуб розміщене відео, яке вона розцінює як пряме втручання в її шахрайську і корупційну суддівську діяльність. При чому, жодних доказів суддя Ішуніна Л.М. особі 2 не надала, що саме він причетний до визначеного нею ютуб-каналу, де транслюється дане відео.
Останнє доказує явну психічну ненормальність судді Ішуніної Л.М. та її абсолютну безграмотність в галузі правознавства, а відтак не надає їй щонайменшого права на розгляд цивільної справи № 760/28584/20, яка потребує значно кращої правової підготовки чим того, як визначити кому належить ютуб-канал, хто і у який спосіб має нести відповідальність за розміщене на ньому відео, яке викриває корупційну і бандитську діяльність судді Ішуніної Л.М.
Абсолютну ненормальність судді Ішуніної Л.М. доводить і те, що вона відмовилася зробити перерву після безперервного трьохгодинного судового засідання для відправлення фізіологічних потреб (відвідування туалету) учасникам провадження, а також для прийняття ліків і фізіопроцедур однією із сторін провадження, чим піддала смертельній загрозі життю особи 2.
В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов’язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін провадження. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі “Хаджинастасиу проти Греції” національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
Крім цього, аналізуючи порушення судом норм процесуального права практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”, N 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоячою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії”, № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Гарантії статті 6 § 1 включають зобов’язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (H.v.Belgium (H.проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, no. 5231/04, від 07.10.2010), ВСУ – 3-194гс16 і 3-271гс16, Петриченко проти України.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст.6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», пункт 45 від 28.10.1998 року).
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт не об’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого суддя Ішуніна Л.М. з незрозумілих причин уникає, добре знаючи що особа 2 відкрив на неї декілька кримінальних проваджень за фактами вчинених нею злочинів, що в зайвий раз доводить її пряму зацікавленість у кінцевих результатах вирішення даного судового спору.
Відповідно, суддя Ішуніна Л.М. під час прийняття рішення за заявою особи 2 залишила поза увагою такі засади цивільного провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин суддя Ішуніна Л.М., постановивши Ухвалу у справі № 760/28584/20 від 19.01.2021 року, якою відмовила у задоволенні заяви особи 2 про її відвід, яка подавалась на підставі п.3,5 ч.1 ст.36, ст.39,40 ЦПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично істотно порушила вимоги цих самих законів.
19.01.2021 року суддя Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніна Л.М. винесла ухвалу у судовій справі № 760/28584/20 стосовно розгляду заявленого їй особою 2 відводу від розгляду справи № 760/28584/20, за результатами якого вчинила підроблення, постановила неправосудну ухвалу, порушила присягу судді, приховала наявні підстави для її відводу та самовідводу.
Ознайомившись із описовою частиною неправосудної ухвали судді Ішуніної Л.М. у судовій справі № 760/28584/20, якою було відмовлено особі 2 у задоволенні заяви про її відвід від розгляду справи № 760/28584/20, особа 2 дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам Закону України “Про судоустрій
і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Конституції України, вимогам Європейського суду з прав людини, ЦПК України, ЦК України та рішенням Верховного Суду, оскільки дана суддя приховала від надання правової оцінки біля сорока фактів, на які особа 2 покладався як на підставу її відводу, при цьому вчинивши підроблення з метою винесення неправосудного рішення.
Крім цього, дана суддя умисно спотворила міжнародні і вітчизняні правові акти, які гарантували особі 2
її відвід від розгляду справи № 760/28584/20.
Прикладом вищенаписаному слугує другий абзац другої сторінки неправосудної ухвали судді Ішуніної Л.М. (цитата): “…заявлений відвід є не обгрунтованим, оскільки відповідач не погоджується з процесуальним рішенням суду щодо відкриття провадження у цій справі, що не може бути підставою для відводу”. Також, як це зазначається у третьому абзаці другої сторінки шахрайської ухвали, (цитата):
“При цьому ухвала про відкриття провадження у справі… не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а тому заперечення на неї можуть бути включені відповідачем до апеляційної скарги на рішення суду”. У цьому
другому прикладі написане скидається на явну бредню психічно хворої особи, яка вважає себе за цілого бога. Тобто, що вона нібито наділена правами безкарно і безперешкодно вчиняти безчинства і афери. А щодо першого прикладу, то яким чином суддя Ішуніна Л.М. могла прийти до такого рішення, якщо вона не описала в своїй ганебній і безграмотній ухвалі 40 причин для її відводу, а потім не проаналізувала кожен з цих 40 пунктів у відповідності до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Конституції України, Європейського суду з прав людини, ЦПК України, ЦК України та рішень Верховного Суду, як цього вимагає той же самий ЦПК України?
Це що, абсолютна безграмотність чи “службовий” бандитизм, що направлений на приховання справжніх причин для її відводу від справи, в якій вона має корупційний інтерес на 4000 Євро?
Відповідно, суддя Ішуніна Л.М. порушила вимоги закону і не переписала в свою шахрайську ухвалу 40 причин для її відводу, напевне знаючи що їй не вдасться спростувати навіть одного з цих пунктів. Тому вона їх просто приховала від судового розгляду.
Попри усе це слід зауважити, що як би навіть і не було “об’єктивних” підстав для відводу судді Ішуніної Л.М. від розгляду судової справи № 760/28584/20, то суддя Ішуніна Л.М. все-рівно мусила задовольнити заяву від 18.01.2021 року про її відвід на підставі вищеперелічених міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і дозволів Верховної ради. Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…
Останнє було залізним приводом для самовідводу судді Ішуніної Л.М. від розгляду судової справи № 760/28584/20, чого остання ганебно уникла, при цьому виявляючи себе вельми зацікавленою особою у результатах розгляду цієї цивільної справи.
03.02.2021 року суддя Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніна Л.М., за наслідками розгляду другого заявленого їй відводу у судовій справі № 760/28584/20, винесла ще одну шахрайську і не менш безграмотну ухвалу, якою повторно відмовила особі 2 у задоволенні його заяви про її відвід від розгляду даної судової справи. Однак, з цілком незрозумілих підстав, якщо це тільки не черговий прояв її душевної хвороби і бездарності, суддя Ішуніна Л.М. відмовила особі 2 у наданні копії такого судового рішення. Посилання особи 2 на спеціальні норми ЦПК України, Конституції України та практику ЄСПЛ не привели до бажаного результату, так як суддя Ішуніна Л.М. навіть з цього приводу не надала жодного пояснення. Станом на 15.02.2021 року такої копії ухвали також не надійшло особі 2 поштою, тому є підстави вважати дану суддю абсолютно недієздатною.
Більше цього, суддя Ішуніна Л.М. відмовилася передати заяву особи 2 про її відвід на розгляд іншому судді
(на авторозподіл), як це чітко визначено нормами ч.1 ст.33 ЦПК України.
З цього витікає те, що суддя Ішуніна Л.М. маніпулює законами України та практикою ЄСПЛ за для прийняття неправосудних судових рішень з метою отримання неправомірної вигоди.
За таких підстав суддя Ішуніна Л.М. не має щонайменшого права і надалі працювати суддею. І уже є не важливим що саме спонукало її до винесення такого неправосудного рішення: божевільність чи бездарність, злочинність чи банальна неграмотність, так як усе з перерахованого не дозволяє даній особі виконувати функції судді. Простіше кажучи, якщо суддя Ішуніна Л.М. усвідомлено маніпулює у такий спосіб законодавством України з корупційних міркувань – тоді її місце в тюрмі. А якщо це все робиться з причин її психічних розладів – тоді місце судді Ішуніної Л.М. в психіатричних лікарнях України.
Як бачимо, ВРП, Верховна Рада і Президент тепер мусять прийняти адекватне рішення. Суддя Ішуніна Л.М. за любих цих підстав мусить бути позбавлена своїх повноважень. Усе це заставляє серйозно засумніватися втім, чи даний суддя насправді має юридичну освіту та чи дійсно має дозвіл на здійснення правосуддя.
Також слід окремо сказати, що суддя Ішуніна Л.М. уже постановила дюжину неправосудних ухвал у даному цивільному провадженні, якими з однієї сторони частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного можна прийти до єдиного і правильного висновку, що суддя Ішуніна Л.М. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, суддя Ішуніна Л.М. саме у такий підлий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій збоченці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Ішуніна Л.М. знову вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 2/760/1443/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 2, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Ішуніної Л.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Ішуніної Л.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Ішуніна Л.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, культивує і поширює корупцію, вчиняє підроблення, приховує причини для її самовідводу, незаконно відмовляє у задоволенні заяв про її відвід від розгляду цивільного провадження, виносить неправосудні ухвали, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу кримінальному угрупуванню, шкодить життю і здоров’ю учасникам провадження, вчиняє саботаж і диверсії, грубо порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Ішуніна Л.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Ішуніною Л.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Ішуніної Л.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Ішуніною Л.М. містить всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Ішуніною Л.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Ішуніної Л.М., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.