Маніячка Ішуніна Л.М. вчиняє над людьми тортури

У провадженні судді Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніної Л.М. знаходяться на розгляді судова справа за № 760/28584/20 за позовом особи 1 до особи 2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніна Лариса Миколаївна не має права розглядати сфабриковану нею цивільну справу № 760/28584/20, особа 2 за нововиявлених підстав 03.02.2021 року подав повторну заяву про її відвід.
У своїй заяві від 03.02.2021 року особа 2 зазначав біля сорока підстав для відводу судді Ішуніної Л.М. від її розгляду судової справи за № 760/28584/20, які вона умисно приховала від судового розгляду, згідно поданої заяви про відвід від 18.01.2021 року, адже в описовій частині, всупереч вимогам Кодексу, про них зовсім нічого не зазначила. Серед таких підстав значилися і такі, що гарантували відвід даної судді від розгляду сфабрикованого нею провадження:
1) відкриття провадження за позовною заявою від представника позивача, який не надав суду належним чином завірених документів на представництво інтересів;
2) відкриття провадження за позовною заявою, в якій не встановлено особи належного відповідача;
3) відкриття провадження за позовною заявою, з якої незрозуміло, яким має бути справжнє місце підсудності;
4) відкриття провадження за позовною заявою, яка належним чином не оформлена;
5) відкриття провадження за позовною заявою, частину копій якої не було надано відповідачу;
6) відкриття провадження за позовною заявою, частина копій яких була належним чином не оформленою;
7) відкриття провадження за позовною заявою, в якій не було вказано жодної дати;
8) постановлення суддею Ішуніною Л.М. ухвали про відкриття провадження, а також постановлення іншої ухвали – про відмову у задоволенні заяви від 18.01.2021 року про її відвід, які зовсім не відповідають вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України ДСА України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, які набрали чинності з 01.01.2020 року);
9) надсилання суддею Ішуніною Л.М. повісток, які не відповідають вимогам ЦПК України, Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”;
10) допуск до судового засідання представників позивача, які належним чином не оформили і не завірили свої “представницькі” документи;
11) надання права на вчинення процесуальних дій під час судового засідання представникам позивача, які належним чином не оформили і не завірили свої “представницькі” документи;
12) залучення до провадження клопотань і документів від представників позивача, які належним чином не оформили і не завірили свої “представницькі” документи, і т.д.
Простіше кажучи, у повторній заяві про відвід судді Ішуніної Л.М., опираючись на її непрофесіоналізм, юридичну безграмотність, безтолковість, свавілля і безчинність, власну зацікавленість у розгляді сфабрикованої судової справи № 760/28584/20, особа 2 посилався виключно на норми ЦПК України, Конституції України, висновки ВССУ та практики ЄСПЛ.
Також, особа 2 особливо посилався в своїй заяві на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, завдячуючи чому суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Свою згоду про застосування практики Європейського суду з прав людини також було надано Верховною радою України, про що свідчать сотні правових актів, які тлумачать, що коли розглядаються питання, які по-різному трактуються українським законодавством і ЄСПЛ, то українське законодавство мусить уступати практиці ЄСПЛ, як вищому міжнародному праву (в даному прикладі практиці ЄСПЛ має уступити ЦПК України).
Натомість, суддя Ішуніна Л.М. винесла чергову неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/28584/20 від 03.02.2021 року, якою відмовила особі 2 у задоволенні заяви про її відвід, в якій не тільки не спростувала наведені факти, але і безсоромно як пес брехала або ж реагувала на них неадекватно, цим самим визнаючи свою корупційну зацікавленість і надалі розглядати сфальшовану нею цивільну справу № 760/28584/20. Більше цього, суддя Ішуніна Л.М. проігнорувала вимоги ЦПК України, Конституції України, Закон України “Про судоустрій та статус суддів” та Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд”, адже не вручила учасникам провадження копії саме такої ухвали.
І лише тільки 19.02.2021 року поштовим листом особа 2 на кінець отримав таку ухвалу, яка як на його здивування знову була з ідентичними порушеннями: неправильно сформована та віддрукована.
Тобто, ухвала за № 760/28584/20 від 03.02.2021 року судді Ішуніної Л.М. знову не відповідала вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, які набрали чинності з 01.01.2020 року).
Ознайомившись із її змістом особа 2 прийшов висновку, що дана ухвала є точною копією попередньої ухвали у справі № 760/28584/20 від 19.01.2021 року. Як і у попередній версії своєї ганебної і безграмотної ухвали, суддя Ішуніна Л.М., повторно відмовляючи у задоволенні заяви про її відвід, зазначила у другому абзаці другої сторінки ухвали таку бредню: “З поданої заяви про відвід вбачається, що вказана заява не містить жодної обгрунтованої підстави для відводу судді Ішуніної Л.М., оскільки вона зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями суду…, що не може бути підставою для відводу”. Написане суддею Ішуніною Л.М. скидається на явну бредню психічно хворої особи. Яким чином суддя Ішуніна Л.М. могла прийти до такого рішення, якщо вона не описала в своїй ганебній ухвалі біля 40 причин для її відводу, а потім не проаналізувала кожен з цих 40 пунктів у відповідності із Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Конституцією України, Європейським судом з прав людини, ЦПК України і ВССУ?
Попри все це слід сказати, що як би навіть і не існувало “об’єктивних” підстав для відводу судді Ішуніної Л.М. від розгляду справи № 760/28584/20, то суддя Ішуніна Л.М. все-рівно мусила задовольнити заяву від 03.02.2021 року про її відвід на підставі вищеперелічених міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і наданих дозволів Верховної ради України на кшталт (цитата): “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу… Останнє також було залізним приводом для самовідводу судді Ішуніної Л.М. від розгляду судової справи № 760/28584/20, чого остання ганебно уникла, при цьому виявляючи себе вельми зацікавленою особою у результатах розгляду цієї корупційної цивільної справи.
Відтак, вищенаписане повторно доводить, що суддя Ішуніна Л.М. є психічно хворою особою, інакше б дана суддя не стала б заперечувати ті очевидні норми права, на які посилався особа 2 та які чітко прописані в ЦПК України, Конституції України, Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд”, практиці ЄСПЛ, рішеннях ВССУ і т.д. За цією аналогією суддя Ішуніна Л.М. з таким же успіхом може уперто заперечувати наявність сонця і місяця на небесах, наявність дня і ночі, тобто наявність очевидних і безспірних загальновизнаних речей, з якими ми щодня стикаємося. А якщо це так, тоді чому Володимир Зеленський і ВРП обдарували душевно хвору особу посвідкою і мантією судді? А може це якийсь злий розрахунок Володі Зеленського: мовляв, якщо я Президент України Володимир Зеленський агонічний наркоман, а мій штат ВРП – суцільні збоченці і корупціонери, то навіщо тоді нам судді із здоровими головами? Адже на фоні численної маси суддів-психів, навряд чи будуть кидатися в очі перехожого шкідлива залежність Президента України і його корупційні взаємовідносини з ВРП?!
Тим не менше, суддя Ішуніна Л.М. своєю повторною ганебною ухвалою у судовій справі № 760/28584/20 від 03.02.2021 року вдруге переконує, що вона не має права не то що розглядати дану цивільну справу, але і надалі працювати в органах судової влади, навіть прибиральницею.
А саме, у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, які набрали чинності з 01.01.2020 року), суддя Ішуніна Л.М. надіслала особі 2 ухвалу у справі № 760/28584/20 від 19.01.2021 року, яка неправильним чином сформована і віддрукована: текст ухвали віддрукований на 1 аркуші канцелярського паперу формату А-4, ухвала не зшита, не опломбована, на пломбі не вказано скільки містить аркушів дана ухвала, на пломбі не вказано ПІП судді і секретаря суду, на пломбі немає підписів секретаря і судді, на пломбі немає круглої (гербової) печатки, з наявними міжрядковими відступами, з виділенням окремих слів жирним кольором, без зазначення прізвища секретаря суду, без зазначення в ухвалі де зберігається її оригінал і т.д.
Також, як це зазначається в Законі України “Про судоустрій і статус суддів”, в Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд” та у відповідних нормах ЦПК України, усі судові виклики мають бути в обов’язковому порядку підписаними лише суддею, в той час як повістки, які надходять особі 2, чомусь підписані підписом секретаря судді Ішуніної Л.М.
17.02.2021 року особа 2 ознайомився із справою № 760/28584/20 та з’ясував, що суддя Ішуніна Л.М. допустила до участі у судовому засіданні трьох представників позивача, які належним чином не завірили своїх документів на представництво інтересів. Крім цього, даними особами було долучено до провадження клопотання і документи, чого вони не мали права робити.
У відповідності до вимог ч.11 ст.187 ЦПК України (Відкриття провадження у справі), яким передбачено «11. Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175, 177 Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення позивачу ухвали», суддя Ішуніна Л.М. була зобов’язаною не проводити призначене судове засідання, а постановити ухвалу, в якій зазначити підстави залишення позовної заяви особи 1 без руху. Однак цього знову не було зроблено, у пряме і зухвале порушення даної статті Кодексу. А щодо Бангалорських принципів поведінки судді, то за таких підстав дана суддя їх усіх порушила і навіть піддала насміханню. Все це доказує про юридичну неспроможність розглядати суддею Ішуніною Л.М. цивільну справу за № 760/28584/20, як і решта інших. В той же самий час, нормами ЦПК України, Конституції України і судової практики ЄСПЛ гарантується громадянам компетентний і не зацікавлений суддя, який позбавлений спокуси отримання хабаря, є адекватною особою, із стабільною психікою та який би відповідав Бангалорським принципам поведінки судді.
В той же самий час, суддя Ішуніна Л.М., наплювавши на вимоги Бангалорських принципів поведінки судді, які не дозволяють любому судді переходити на особистості (да ще в судовому засіданні, яке записувалося на відеоносій), розпочала 03.02.2021 року своє перше судове засідання з активних погроз на адресу особи 2 своїм письмовим зверненням до ВРП і ГПУ, так як на її думку особа 2 винен утім, що в інтернеті на каналі ютуб розміщується чиєсь відео, яке суддя розцінює як пряме втручання в її шахрайську і корупційну суддівську діяльність. При чому, жодних доказів прямої причетності особи 2 до цього відео чи до його розміщення на ютуб-каналі суддя Ішуніна Л.М. не надала (напевне знаючи що подібні відео без дозволів його власника піддаються безмежному копіюванню і вільно переносяться на любі веб-сайти. Більше цього, ютуб навіть формує коди для безперешкодного копіювання і перенесення цих відео на любі інші носії).
Останнє доказує психічну ненормальність судді Ішуніної Л.М. та її безграмотність в галузі правознавства і ІT-технологій, а відтак не надає їй щонайменшого права на розгляд цивільної справи № 760/28584/20, яка потребує значно кращої практичної і теоретичної підготовки, аніж як визначити кому належить ютуб-канал і хто саме має нести відповідальність за розміщене на цьому каналі відео.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт не об’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого суддя Ішуніна Л.М. з незрозумілих причин уникає, добре знаючи що особа 2 відкрив на неї декілька кримінальних проваджень за фактами вчинених нею злочинів, що в зайвий раз доводить її пряму зацікавленість у кінцевих результатах вирішення даного судового спору.
Відповідно, суддя Ішуніна Л.М. під час прийняття рішення за повторною заявою особи 2 залишила поза увагою такі засади цивільного провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин суддя Ішуніна Л.М., постановивши Ухвалу у справі № 760/28584/20 від 03.02.2021 року, якою повторно відмовила у задоволенні заяви особи 2 про її відвід, яка подавалась на підставі п.3,5 ч.1 ст.36, ст.39,40 ЦПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично істотно порушила вимоги цих самих законів.
03.02.2021 року суддя Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніна Л.М. винесла ухвалу у судовій справі № 760/28584/20 стосовно розгляду заявленого їй особою 2 відводу від розгляду справи № 760/28584/20, за результатами якого вчинила підроблення, постановила неправосудну ухвалу, порушила присягу судді, приховала наявні підстави для її відводу та самовідводу. Крім цього, дана суддя умисно спотворила міжнародні і вітчизняні правові акти, які гарантували особі 2 її відвід від розгляду справи № 760/28584/20.
З цього витікає, що суддя Ішуніна Л.М. і надалі продовжує маніпулювати законами України та практикою ЄСПЛ за для прийняття неправосудних судових рішень з метою отримання неправомірної вигоди.
За таких підстав суддя Ішуніна Л.М. не має щонайменшого права і надалі працювати суддею. І уже є не важливим що саме спонукало її до винесення такого неправосудного рішення: божевільність чи бездарність, злочинність чи банальна неграмотність, так як усе з перерахованого не дозволяє даній особі виконувати функції судді. Простіше кажучи, якщо суддя Ішуніна Л.М. усвідомлено маніпулює у такий спосіб законодавством України з корупційних міркувань – тоді її місце в тюрмі. А якщо це все робиться з причин її психічних розладів – тоді місце судді Ішуніної Л.М. в психлікарні.
Як бачимо, ВРП, Верховна Рада і Президент України тепер мусять прийняти адекватне рішення.
Суддя Ішуніна Л.М. за любих підстав мусить бути позбавлена своїх повноважень.
Також слід окремо сказати, що суддя Ішуніна Л.М. уже постановила дюжину неправосудних ухвал у даному цивільному провадженні, якими з однієї сторони частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного можна прийти до висновку, що суддя Ішуніна Л.М. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість регулярно порушує міжнародні і вітчизняні норми права, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, суддя Ішуніна Л.М. саме у такий підлий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій збоченці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Ішуніна Л.М. знову вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/28584/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 2, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Ішуніної Л.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Ішуніної Л.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Ішуніна Л.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, культивує і поширює корупцію, вчиняє підроблення, приховує причини для її самовідводу, незаконно відмовляє у задоволенні заяв про її відвід від розгляду цивільного провадження, виносить неправосудні ухвали, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу кримінальному угрупуванню, шкодить життю і здоров’ю учасникам провадження, вчиняє саботаж і диверсії, грубо порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Ішуніна Л.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Ішуніною Л.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Ішуніної Л.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Ішуніною Л.М. містить всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Ішуніною Л.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Ішуніної Л.М., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.