Ішуніна Л.М. Божевільна суддя уникає лікування в дурдомі

У провадженні судді Солом’янського районного суду м.Києва Ішуніної Л.М знаходяться на розгляді матеріали справи за № 760/28584/20 за позовом особи 1 до особи 2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
02.03.2021 року відбулося підготовче судове засідання, на якому було розглянуто заяву особи 2 про відвід судді Ішуніній Л.М. у судовій справі № 760/28584/20, за результатами чого дана суддя зачитала вступну і резулятивну частину ухвали, копії якої, всупереч вимогам ЦПК України та поданому клопотанню, не було вручено обом сторонам провадження.
При цьому, згідно проголошеної суддею Ішуніною Л.М. вступної і резулятивної частини ухвали у судовій справі № 760/28584/20, за наслідком розгляду заяви про її відвід, особі 2 повторно було відмовлено у її задоволенні нібито з підстав зловживання процесуальними правами (тобто, що доводи заявника уже були предметом судового розгляду і прийняття рішення), що було зухвалою неправдою.
Враховуючи, що вказане судове засідання затягнулося на 3,5 годин (до 18 годин і 20 хвилин, що було вже не робочим часом), а також те, що суддя-маніячка відмовилася робити перерву для потреби відправлення фізіологічних потреб (відвідувати туалет), особа 2 вимушеним був залишити приміщення суду без дозволу судді. Однак, перш ніж покинути залу суду, враховуючи що у провайдера особи 2 почалися тривалі збої у наданні послуг з інтернету (а відтак – і послуг підтримки електронної скриньки), а також враховуючи регулярні службові підроблення вказаною суддею та її психічну ненормальність, особа 2 в присутності усіх учасників провадження і під запис на свій диктофон (телефон), в досить голосній формі узгодив із секретарем суду Соломахою А.П. те, що вона надсилатиме йому усі наступні повістки і ухвали суду виключно на паперовому носії через поштову службу.
Крім цього, знаючи як часто і у який спосіб суддя Ішуніна Л.М. вчиняє службові підроблення, а також її абсолютну безграмотність і ненормальність, особа 2 продублював 09.03.2021 року в письмовій формі (клопотанням) своє бажання отримувати повістки у цивільній справі за № 760/28584/20 на наступні судові засідання виключно через поштову службу.
А оскільки суддя Ішуніна Л.М. своїм безчинством і свавіллям 02.03.2021 року надала нові підстави для її повторного відводу у судовій справі № 760/28584/20, особа 2 за нововиявлених підстав подав 09.03.2021 року повторну заяву про відвід судді Ішуніної Л.М. у вказаній цивільній справі.
25.03.2021 року листоноша вручила особі 2 два рекомендованих відправлення, надісланих від імені судді Ішуніної Л.М., в яких були не підписана суддею повістка на 26.04.2021 року, копія ухвали від 02.03.2021 року про розгляд усної заяви особи 2 про відвід даній судді, копія ухвали від 02.03.2021 року про розгляд письмової заяви особи 2 про відвід даній судді, копія ухвали від 10.03.2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. За таких обставин недолуга суддя Ішуніна Л.М. затримала видачу копій трьох ухвал аж на 25 днів.
При чому, ухвала від 10.03.2021 року була без унікального номеру і номеру провадження.
Ознайомившись із описовою частиною ухвали від 10.03.2021 року у судовій справі № 760/28584/20 особа 2 прийшов висновку, що суддя Ішуніна Л.М. перетнула червону межу усіх існуючих рамок не дозволеного.
А саме, божевільна суддя Ішуніна Л.М. провела 10.03.2021 року судове засідання без повідомлення особи 2
та прийняла вкрай важливі для вирішення судового спору рішення без його участі, що є злочином.
Більше цього, суддя Ішуніна Л.М. не мала права проводити 10.03.2021 року судове засідання без участі особи 2, як сторони провадження та виносити ухвалу “про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті”. Крім цього, суддя Ішуніна Л.М. не мала права проводити 10.03.2021 року судове засідання і розглядати наявні у справі заяви та клопотання сторін провадження та виносити будь-які рішення, попередньо не розглянувши подану 09.03.2021 року особою 2 заяву про відвід даній судді. Суддя Ішуніна Л.М. також не мала права проводити 10.03.2021 року засідання і розглядати наявні у справі заяви та клопотання сторін провадження та виносити будь-які рішення, адже перед цим особа 2 повідомляв суд (на 2-3 судовому засіданнях) про потребу у правничій допомозі (доказ наявний у вигляді відеозапису на комп’ютерному диску суду і на приватному відеозаписуючому пристрою особи 2).
Поза тим, суддя Ішуніна Л.М., як це видно з її ганебної ухвали від 10.03.2021 року, відмовила у розгляді низки клопотань особи 2, що не передбачено положеннями ЦПК України. Насправді ж судовому розгляду підлягають усі подані клопотання, за результатами чого суддя лише уповноважена їх задовольнити або не задовольнити.
Не витримує критики і те, що суддя невмотивовано відмовила особі 2 у забезпеченні судових витрат відповідача, “…оскільки на даний час у суду відсутні підстави вважати , що поданий позивачем позов має ознаки завідомо безпідставного та має інші ознаки зловживання правом на позов на стадії підготовчого провадження…”.
Останнє також не узгоджується із здоровою психікою судді-аферистки Ішуніної Л.М., адже у судовій справі № 760/28584/20 на теперішній день відсутні жодні докази того, що особа 2 є належним відповідачем у справі, однак наявні докази того, що відповідач через цей ганебний і безпідставний позов, станом на дату винесення цієї шахрайської ухвали, уже отримав реальні збитки на 300 000 гривень.
Також, як це витікає з вищевказаних ухвал суду від 02.03.2021 року тав від 10.03.2021 року, шизофренік Ішуніна Л.М. вчинила службове підроблення: в резулятивній частині ухвали від 02.03.2021 року зазначила, що задовольняє клопотання представників позивача і не дозволяє особі 2 знімати їх на портативний відеозаписуючий пристрій, в той час як в резулятивній частині ухвали від 10.03.2021 року зазначила зовсім протилежне – що відмовляє у задоволенні саме такого клопотання представників позивача (тобто, що судове засідання у справі № 760/28584/20 уже не є закритим і що особа 2 може знімати представників позивача на відеокамеру телефону).
Суддя Ішуніна Л.М. своєю бездарною ухвалою від 02.03.2021 року вчинила повторне службове підроблення: в резулятивній частині ухвали від 02.03.2021 року зазначила, що відмовляє у задоволенні заяви особи 2 про її відвід і одночасно задовольняє клопотання представників позивача не знімати їх на відеокамеру телефону особи 2, яке насправді не було предметом і етапом судового розгляду, що зухвало порушувало гласність судового процесу та являється дисциплінарним проступком, відповідно до положення п/п “в”, пункту 1 частини 1 ст.106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Попри це слід особливо підкреслити, що ЦПК не передбачає повторного розгляду одного і того самого клопотання, якщо рішення за результатами розгляду його уже було винесено судом. Однак, твердолоба псевдосуддя Ішуніна Л.М. примудрилася двічі розглянути одне і те саме клопотання 02.03.2021 року та 10.03.2021 року представників позивача та винести два взаємозапечливі рішення у двох варіантах взаємозаперечливих ухвал суду, які набрали однакової законної сили.
Останнє вводить вітчизняного і європейського законодавця у ступор, адже не зрозуміло яку тепер ухвалу потрібно виконувати: від 02.03.2021 року чи від 10.03.2021 року? І чи являється закритим чи відкритим процес судового розгляду цивільного позову особи 1?
За таких підстав уже не можна сумніватися, що розумово відстала суддя Ішуніна Л.М. потребує якнайскорішого примусового лікування у психіатричних лічницях м.Києва!
З усього вищенаписаного витікає, що суддя Ішуніна Л.М. продовжує безкарно маніпулювати законами України та практикою ЄСПЛ за для прийняття неправосудних судових рішень з метою отримання неправомірної вигоди та має досить серйозні проблеми із психічним здоров’ям. За таких підстав суддя Ішуніна Л.М. не має щонайменшого права і надалі працювати суддею.
І уже не важливо що саме спонукало її до винесення таких неправосудних рішень: проблеми з психічним здоров’ям чи безграмотність, злочинність або корупційні дії, так як усе з перерахованого не дозволяє даній особі і надалі виконувати функції судді. Простіше кажучи, якщо суддя Ішуніна Л.М. усвідомлено маніпулює у такий спосіб законодавством України з корупційних міркувань – тоді її місце в буцегарні.
А якщо це все робиться з причин проблем психічного здоров’я – тоді місце судді Ішуніної Л.М. в спеціалізованих лікарнях Києва – в дурдомі.
З цього витікає і те, що ВРП, Верховна Рада і Президент України тепер мусять прийняти адекватне рішення. Суддя Ішуніна Л.М. за любих цих підстав мусить бути позбавлена своїх повноважень.
Також, усе це заставляє серйозно засумніватися втім, чи даний суддя насправді має юридичну освіту та чи дійсно має дозвіл на здійснення правосуддя.
Суддя Ішуніна Л.М. уже постановила дюжину неправосудних ухвал у даному цивільному провадженні, якими з однієї сторони частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов’язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін провадження. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі “Хаджинастасиу проти Греції” національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
Крім цього, аналізуючи порушення судом норм процесуального права практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”, N 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії”, № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Гарантії статті 6 § 1 включають зобов’язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (H.v.Belgium (H.проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, no. 5231/04, від 07.10.2010), ВСУ – 3-194гс16 і 3-271гс16, Петриченко проти України.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст.6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», пункт 45 від 28.10.1998 року).
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт не об’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого суддя Ішуніна Л.М. з незрозумілих причин уникає, добре знаючи що особа 2 відкрив на неї декілька кримінальних проваджень за фактами вчинених нею злочинів, що в зайвий раз доводить її пряму зацікавленість у кінцевих результатах вирішення даного судового спору.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного можна прийти до єдиного і правильного висновку, що суддя Ішуніна Л.М. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, суддя Ішуніна Л.М. саме у такий підлий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій збоченці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Ішуніна Л.М. знову вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 2/760/1443/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 2, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Ішуніної Л.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Ішуніної Л.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Ішуніна Л.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, культивує і поширює корупцію, вчиняє підроблення, приховує причини для її самовідводу, проводить судові засідання без повідомлення сторін, ігнорує заяви про її відвід, відмовляє у розгляді поданих клопотань, виносить неправосудні і взаємозаперечливі ухвали, надає допомогу кримінальному угрупуванню, шкодить життю і здоров’ю учасникам провадження, вчиняє саботаж і диверсії, грубо порушує присягу судді та перешкоджає діяльності громадських організацій, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Ішуніна Л.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Ішуніною Л.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Ішуніної Л.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Ішуніною Л.М. містить всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Ішуніною Л.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Ішуніної Л.М., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.