Мавпи під градусом. Гладій С.В., Павленко О.П.,Тютюн Т.М.

11.11.2020 року особа 1 подав слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4022/11 на Постанову від 02.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000591 від 21.06.2018 року детективом ГПД НАБУ Сав’юк М.І. В даній скарзі особа 1 зазначав, що детектив ГПД НАБУ Сав’юк М.І. перед тим як в шостий раз закрити кримінальне провадження № 52018000000000591 від 21.06.2018 року не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконав Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва за № 760/13042/18 від 12.06.2018 року, адже не вніс до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, вказаних у заяві за вих. № 2336/07 від 07.05.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі суду;
2) не виконав вимог п’яти Ухвал слідчих суддів, якими було скасовано його попередні п’ять Постанов про закриття кримінального провадження № 52018000000000591 від 21.06.2018 року;
3) не виконав п’яти письмових вказівок прокурора, які були наданими йому у відповідь на скасування його попередніх п’яти Постанов про закриття даного кримінального провадження;
4) не складав плану ведення розслідування у провадженні та не узгоджував його із своїм керівником;
5) не визначив процесуальний статус особи 1 у даному кримінальному провадженні;
6) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
7) не узгоджував із прокурором можливості продовження розслідування у провадженні;
8) не повідомляв прокурора про потребу у зміні підслідності даного кримінального провадження до СУ ДБР;
9) не проводив розслідування за статтями злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2. ст.256, ч.1 ст.396 КК України;
10) не виконав вимог ст.110 і 284 КПК, адже не виклав у Постанові про закриття даного кримінального провадження опису заяви за вих.№ 2336/07 від 07.05.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
11) не повідомив особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
12) досі не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
13) не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженні;
14) жодного разу не допитав особу 1 у даному кримінальному провадженні;
15) жодного разу не допитав свідків на стороні особи 1 у даному кримінальному провадженні;
16) жодного разу не допитав фігуранта у провадженні, в тому числі щодо низки піднятих особою 1 питань у заяві про вчинення правопорушення;
17) не допитав свідка – помічника судді Саламон О.Б. (навіть і не намагався спробувати зробити це);
18) не допитав свідка події – секретаря судді Саламон О.Б. (навіть і не намагався спробувати зробити це);
19) не допитав в якості свідка слідчу ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хіля М.В., яка була очевидцем вчиненого кримінального правопорушення;
20) не розглянув подане особою 1 в порядку ст.220 КПК клопотання за вих. № 2431/12 від 12.06.2018 року;
21) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на клопотання за вих. № 2431/12 від 12.06.2018 року;
22) не розглянув подане особою 1 в порядку ст.220 КПК клопотання за вих. № 2621/04 від 04.10.2018 року;
23) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на клопотання за вих. № 2621/04 від 04.10.2018 року;
24) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. №2336/07 від 07.05.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
25) не витребував матеріалів судової справи та не досліджував її, в тому числі – звукозапису судового засідання (при чому, навіть і не намагався спробувати зробити це);
26) не призначив фоноскопічної експертизи за наявними доказами;
27) не провів відеоскопічної експертизи за наявними доказами;
28) не провів жодного перехресного (одночасного допиту) особи 1 з фігурантом та зі свідками події;
29) не призначив судово-медичної експертизи за наслідками отриманого особою 1 ушкодження здоров’я по вині фігуранта у кримінальному провадженні;
30) не надав можливості долучити до провадження наявні в особи 1 докази вчиненого злочину: документи, звукозапис судового засідання та відеозапис судового засідання;
31) не надав особі 1 можливості долучити до провадження копії документів, які доказують факти отримання ним матеріальних збитків у даному кримінальному провадженні.
02.11.2020 року детектив Сав’юк М.І. закрив кримінальне провадження за № 52018000000000591 від 21.06.2018 року не вчинивши необхідних слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Детектив Сав’юк М.І. своєю протиправною Постановою від 02.11.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000591 від 21.06.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова детектива має складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 02.11.2020 року детектива Сав’юка М.І. про закриття провадження № 52018000000000591 від 21.06.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 02.11.2020 року детектива Сав’юка М.І. відсутні:
– контактний номер телефону детектива;
– опис заяви за вих. № 2336/07 від 07.05.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не проведення експертизи наявних доказів;
– правова оцінка діям фігуранта у провадженні;
– правова оцінка доказам у провадженні;
– реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тому, слідчий суддя Сергієнко Г.Л. мусила звернути свою увагу на долучену особою 1 до провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яка в окремому порядку вимагала скасування Постанови від 02.11.2020 року детектива Сав’юка М.І. про закриття кримінального провадження за № 52018000000000591 від 21.06.2018 року, так як остання не відповідала вимогам процесуального документу.
А саме, як зазначається Верховним Судом у вказаному рішенні, копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: «з оригіналом згідно», «копія відповідає оригіналу», зазначення дати створення копії, зазначення ПІП особи та його посаду, що створювала копію, зазначення посади і ПІП керівника підрозділу, який мусив бути ознайомленим з цим документом та завізувати його, завірення копії документу мокрою печаткою установи тощо.
Також, слідчий суддя Сергієнко Г.Л. чомусь не звернула своєї уваги і на те, що детектив Сав’юк М.І. також порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 02.11.2020 року: у даній постанові відсутні реєстраційний номер канцелярії, печатка органу досудового розслідування, у правому верхньому куті Постанови не зазначено «копія відповідає оригіналу», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, відсутній підпис і ПІП керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією постанови, немає печатки або штампу керівника підрозділу тощо.
Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.415 КПК, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення першої інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді судової справи. Так само вказані рішення апеляційної інстанції (вказівки) є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. За таких обставин слідчий суддя мусила надати правову оцінку долученим особою 1 до провадження чотирьом ухвалам апеляційної інстанції, чого суддею не було зроблено, тим самим порушивши норми матеріального і процесуального права.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та позиції колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року, де зазначається, що не підлягають обчисленню строки досудового розслідування, в якому до ЄРДР насправді не було внесеними кваліфікаційні статті вчиненого злочину, які були зазначеними в заяві та в ухвалі суду.
При винесенні Постанови від 02.11.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000591 від 21.06.2018 року детектив Сав’юк М.І. упустив той момент, що реєстратор ГПД НАБУ досі не вніс до ЄРДР відомостей, зазначених в п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, в заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді, не дивлячись навіть на те, що особа 1 з цього приводу подавав керівнику органу досудового розслідування дві заяви (в порядку ст.220 КПК України) та просив внести до ЄРДР потрібні зміни, чого останній не зробив, а відповідно – відлік часу щодо перебігу процесуальних строків аж ніяк не міг розпочатися, в світлі вимог ч.1 ст.219 КПК України.
Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року та № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, де зазначається, що відлік часу у досудовому провадженні не може розпочатися, поки відомості до ЄРДР не будуть внесеними, що у випадку із особою 1 має доречний приклад.
Подібною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, де зазначається, що у випадку подання потерпілими клопотань про внесення до ЄРДР відомостей про вчинені кримінальні правопорушення, слідчі вимушені скорятися закону і шляхом внесення змін доповнити ЄРДР повними (достатніми) відомостями про вчинення злочину з наступним проведенням об’єктивного та всебічного досудового розслідування, а у разі нехтування правами потерпілих – бездіяльність такого слідчого може бути оскарженою до суду в порядку ст.303 КПК України.
Виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідчий не виконав первинної ухвали суду та досі не вніс до ЄРДР жодної кваліфікуючої статті вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинені кримінальні правопорушення та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування у кримінальному провадженні також не могло розпочатися.
Ця ситуація в точності повторилася із детективом Сав’юк М.І., який досі не вніс до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які були вказаними у заяві особи 1 про вчинення кримінальних правопорушень та в ухвалі слідчого судді, тим самим досі не розпочавши досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000591 від 21.06.2018 року.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо… При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів провадження».
У відповідності до статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов’язковим до виконання), держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд”.
Відповідно вказаній вище статті Конституції України, слідча суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л., за результатами розгляду скарги за вих. № 4022/11 від 11.11.2020 року мусила постановити таку ухвалу, якою зобов’язати детектива Сав’юка М.І. виконати вимоги первинної ухвали у судовій справі за № 760/13042/18 від 12.06.2018 року, яка досі даним детективом не була виконаною. Це саме вимагалось від детектива Сав’юка М.І. і положенням ст.21, 376, 534, 535 КПК України, які він зухвало проігнорував у досудовому розслідуванні, а слідча суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. цим фактам не надала жодного правового значення, тим самим приховавши неправомірні дії детектива.
07.12.2020 року суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. винесла неправосудну Ухвалу, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги на Постанову від 02.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000591 від 21.06.2018 року детективом ГПД НАБУ Сав’юк М.І. При чому, суддя Сергієнко Г.Л. приховала від розгляду майже усі зазначені вище підстави для скасування вказаної Постанови.
Своє неправосудне рішення у судовій справі № 760/24675/20 слідчий суддя Сергієнко Г.Л. обґрунтувала лише тим, що «…строк у досудовому розслідуванні був вичерпаним». Також, суддя Сергієнко Г.Л. неправдиво зазначила в своїй ухвалі, що «…твердження скаржника про те, що невнесення детективом до ЄРДР всіх відомостей за його заявою про вчинення кримінальних правопорушень означає, що ще не наступив відлік досудового розслідування, отже, його строк не сплив, не тільки не ґрунтується на чинному кримінальному процесуальному законодавстві України, оскільки не передбачено жодною правовою нормою, а й прямо порушує його, оскільки, виходячи з Розділу 2 Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом ГПУ від 30.06.2020 року № 298, внесення відомостей до Реєстру, зокрема, про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення, здійснюється його Реєстратором…».
Насправді ж, як це було передбачено Наказом ГПУ за № 139 від 06.04.2017 року, який діяв на весь період проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000591 від 21.06.2018 року (згідно Конституції України, закони, які діяли раніше, не мають зворотної сили у часі), Реєстратор вносить відомості до ЄРДР виключно ті, які були зазначеними заявником у його заяві про вчинення кримінального правопорушення. Це саме сказано і в п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України.
А саме, виходячи з Наказу № 139 ГПУ, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається (Цитата): «Відомості про декілька вчинених правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Теж саме зазначається і в п.4,5 ч.5, ст.214 КПК України (цитата): «До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність».
Натомість, суддя Сергієнко Г.Л. умисно викривила зазначену правову норму та не скорилася вимогам закону – ст.129-1 Конституції України, адже добре знаючи про не виконання детективом ухвали суду, фактично нічого не зробила для того, що б схилити детектива до виконання досі ним не виконаної ухвали. Останнє фактично є злочином, передбаченим ч.1 ст.396 КК України.
Відповідно, викладені обставини в ухвалі у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року суддею Сергієнко Г.Л. не відповідають фактичним обставинам справи, а доводи судді по своїй суті є абсурдними.
Останнє підтверджується доданими до даної скарги п’ятьма ухвалами Київського апеляційного суду, який не розділяє подібного роду хибні твердження суддів першої інстанції, адже скасував п’ять ухвал слідчих суддів, які притримувалися хибної позиції судді Сергієнко Г.Л.
При цьому слід окремо зауважити, що відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими і для виконання будь-яким органом досудового розслідування. Однак, суддя Сергієнко Г.Л. та детектив Сав’юк М.І. чомусь дружньо проігнорували цю саму вимогу. Детектив Сав’юк М.І., не виконавши вказівок колегії суддів апеляційної інстанції щодо внесення усіх відомостей до ЄРДР за заявою особи 1 про вчинення декількох кримінальних правопорушень, а не лише одного (за ч.1 ст.366 КК України, і то не підслідного НАБУ), то через це не можливо було слідчому судді перевірити обставини дотримання детективом Сав’юк М.І. процесуального порядку закриття кримінального провадження, а також дійсність підстав його закриття. Відповідно, останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності розслідування.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Слідчий, детектив чи прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
Статтею 57 Конституції України передбачено, що «Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».
Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо слідчий встановить, що особі, яка подала заяву, правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим». Однак, детектив Сав’юк М.І. досі не вручив особі 1 жодної пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальних провадженнях. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про правопорушення, визнання його потерпілим”. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий виносить Постанову, яка може бути оскаржена до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
У відповідності до вимог ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості), передбачено:
«1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків».
Якщо врахувати те, що слідча суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. проігнорувала вимоги ст.129-1 Конституції України, а також ст.21, 55, 56, 110, 214, 220, 284, 303, 304, 376, 534, 535 КПК України, Наказ ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, практику ЄСПЛ, судову практику Апеляційного суду м.Києва та Верховного Суду, Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17, то є всі підстави вважати постановлену Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року неправосудною, адже остання винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, одним з яких є захист особи, суспільства від кримінальних правопорушень. Реалізація вказаного завдання здійснюється, з поміж іншого, шляхом забезпечення кожному громадянину права на звернення до уповноважених органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення. Зазначене право породжує відповідний обов’язок органів досудового розслідування своєчасно відреагувати на такі звернення у передбачений законом спосіб, тобто відповідно до встановленої законом процедури.
Статтею 129 Конституція України зазначається, основними засадами судочинства є:
1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; 9) обов’язковість рішень суду.
Слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. при розгляді скарги за вих. № 4022/11 від 11.11.2020 року у судовій справі за № 760/24675/20 неправильно застосувала норми процесуального і матеріального права. За таких обставин, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л., постановивши Ухвалу у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги, фактично істотно порушила вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК передбачало скасування такої ухвали.
Крім цього, слідча суддя Сергієнко Г.Л. порушила таємниці нарадчої кімнати. А саме, резолютивна частина ухвали у судовій справі № 760/24675/20 була оголошена 07.12.2020 року, а повний її текст був оголошений 14.12.2020 року. За таких підстав весь цей час суддя мусила готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість вказана суддя в період з 07.12.2020 року по 14.12.2020 року приймала участь у 96 (дев’яносто шести) судових справах, згідно Реєстру судових рішень.
Статтею 367 КПК України встановлено:
«1. Під час ухвалення рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті».
Однією з гарантій незалежності та неупередженості суду є таємниця нарадчої кімнати. Її зміст полягає в тому, що під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Забороняється не лише перебувати, але й тимчасово входити в нарадчу кімнату.
Це правило стосується як учасників процесу, так і інших осіб (суддів, помічників, секретарів). Це положення встановлено для того, щоб ніхто не міг вплинути на рішення суду. Рішення повинне бути постановлено одразу після судового розгляду. Інші справи в цей час розглядатися судом (або суддями) не можуть.
Предметом таємниці є хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. Усі обставини, що виникли та відбувалися в нарадчій кімнаті є таємницею і не можуть розголошуватися.
Перевіривши інформацію в Єдиному реєстрі судових рішень особа 1 з’ясував, що суддя Сергієнко Г.Л. в цей час не займалася своїми прямими обов’язками по винесенню справедливого рішення, а розглядала усі наступні судові справи в загальній кількості – 96 (дев’яносто шість) штук.
Приведена особою 1 з цього приводу судова практика – розгляд та прийняття рішення в інших справах після виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішень, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, при якому судове рішення підлягає скасуванню (Ухвала ВСС від 01.10.2015, справа № 5-2240км15). Данні ЄРСР є публічними, які для того і існують щоб користуватися ними безпосередньо, а не користуватися ними на користь НАБУ. Крім цього, невиконання імперативних норм ст.196 КПК України стосовно таємниці наради суддів, порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства. Оцінюючи доводи скарги ККС визнав їх слушними та навів у своїй постанові наступне обґрунтування. Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об’єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.
Згідно п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» законодавцем зобов’язано суддю з не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання аж до притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.
Згідно ст.366 КПК України під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
При цьому недарма законодавцем в цьому випадку вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.
Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.
Таким чином, враховуючи наведені положення закону, Касаційний кримінальний суд визнав достатніми підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнати з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, є порушенням таємниці наради суддів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що було перешкодою суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Саме за такі порушення Верховний Суд скасував вирок у 11 років тюремного ув’язнення першої інстанції та Постанову Вінницького апеляційного суду.
Останнє також вимагало, згідно ст.409, 412 КПК України, в апеляційному порядку скасування такої неправосудної ухвали. Тому, особа 1 подав 30.12.2020 року апеляційну скаргу за вих.№ 4132/29 на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/24675/20.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4132/29 від 30.12.2020 року особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням слідчою суддею Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням неправосудної ухвали у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року, через порушення вказаною суддею таємниці нарадчої кімнати, а також на підставі вимог ст. 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, ст. 21, 23, 26, 55, 56, 117, 214, 220, 284, 303-307, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Крім цього, особа 1 формально клопотав у своїй скарзі поновити пропущений строк на оскарження ухвали у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року, чого насправді не було.
Копію ухвали у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року особа 1 отримав 28.12.2020 року наручно, а апеляційну скаргу подав через канцелярію Київського апеляційного суду 30.12.2020 року, що відповідає 1 (першому) процесуальному дню.
В якості належних і припустимих доказів особа 1 долучив до матеріалів своєї апеляційної скарги копії відповідних документів, які повністю обгрунтовували його доводи: “копію повного тексту Ухвали у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року; копію резулятивної частини Ухвали у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року; фотокопію монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у справах, які розглядала суддя Сергієнко Г.Л. з 07.12.2020 року (список справ) по 14.12.2020 року; фотокопії монітору при огляді веб-сайту Реєстру судових рішень у 18 судових справах; копію Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили тайну нарадчої кімнати”. Крім цього, в залі судового засідання, особа 1 долучив до провадження копію Постанови Верховного Суду від 17.06.2020 року у провадженні № 51-1599км20) про поновлення строків на оскарження ухвали слідчого судді першої інстанції та фотокопію роз’яснення Об’єднаної Палати Верховного Суду щодо поновлення пропущених процесуальних строків у разі проголошення резулятивної частини рішення у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2019 року.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного суду провадження № 11-сс/824/1073/2021 було розподілено на колегію суддів з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Гладія Степана Васильовича та суддів Павленко Оксани Петрівни, Тютюн Тетяни Миколаївни.
15.02.2021 року, із затримкою розгляду даного апеляційного провадження аж на 45 календарних днів, відбулося явно нездорового характеру судове засідання у провадженні № 11-сс/824/1073/2021 з розгляду Апеляційної скарги за вих. № 4132/29 від 30.12.2020 року на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року, на якому колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Гладія С.В., суддів Павленко О.П. і Тютюн Т.М. зухвало порушила встановлений КПК порядок ведення судового засідання. Спершу особі 1 було у чудернадській формі запропоновано “пропустити” перед собою іншого скаржника, у якого час судового засідання був дещо пізніше, а потім уже було дозволено особі 1 прийняти участь у судовому засіданні з розгляду його скарги у години, які вже далеко виходили за рамки робочих – з 18-17 до 19-00.
При чому, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. з’явилися у судове засідання у дуже нетверезому та неадекватному стані, через що не відлучалися до нарадчої кімнати для прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання особи 1 про поновлення строків на апеляційне оскарження Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року.
Натомість, як це добре видно на відеозапису судового засідання, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. розглядали апеляційну скаргу особи 1 по суті справи. А вкінці розгляду апеляційної скарги за вих. № 4132/29 від 30.12.2020 року на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року повідомили учасників процесу, що дані судді відлучаються до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення в цій апеляційній справі до 09 годин і 15 хвилин 16.02.2021 року, при цьому навіть не провівши безпосереднього дослідження матеріалів кримінального провадження і судової справи, як це і вимагається положенням ст.23 КПК України, що підтверджується відеозаписом судового засідання. Однак, як згодом виявилося, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. поспішно покинули приміщення Київського апеляційного суду приблизно в 19 годин і 30 хвилин 15.02.2021 року, цим самим порушивши таємницю нарадчої кімнати (про що свідчить спеціальна відмітка в журналі суду на охороні суду).
23.02.2021 року особі 1 було видано наручно копію ухвали у провадженні № 11-сс/824/1073/2021, з якої стало відомо, що судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. вчинили підроблення, так як постановили ухвалу днем пізніше – 16.02.2021 року, з метою приховання вчиненого ними злочину. Крім цього, як це з’ясувалося, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. за результатами розгляду по суті Апеляційної скарги особи 1 за вих. № 4132/29 від 30.12.2020 року на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року винесли рішення лише в частині розгляду клопотання про поновлення процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді – відмовили особі 1 у задоволенні клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року.
І це попри те, що описова частина ухвали у провадженні № 11-сс/824/1073/2021 зачіпає суть апеляційної скарги, чого не дозволено було робити, виходячи з обмежень, встановлених КПК України.
В обгрунтування своєї неправосудної ухвали судді посилалися на дані, які не узгоджуються із їх правовим статусом судді апеляційної інстанції та з психічним здоров’ям пересічного громадянина.
А саме, підставою для відмови у задоволенні клопотання про поновлення строків на оскарження ухвали слідчого судді, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. зазначили в п’ятому абзаці третього аркушу своєї шахрайської ухвали таке (цитата): “14 грудня 2020 року слідчим суддею був проголошеним повний текст ухвали від 07 грудня 2020 року, при проголошенні якого учасники судового провадження присутніми не були”. Здавалось би, надалі мав послідувати суддями Гладієм С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. глибокий аналіз долучених особою 1 до провадження копії Постанови Верховного Суду від 17.06.2020 року у провадженні № 51-1599км20) про поновлення строків на оскарження ухвали слідчого судді першої інстанції та фотокопії роз’яснення Об’єднаної Палати Верховного Суду щодо поновлення пропущених процесуальних строків у разі проголошення резулятивної частини рішення у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2019 року, тим паче що на цьому самому проголошенні особи 1 присутнім не було. Однак, через наявність у себе алкогольної абстиненції, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. в злочинній формі проігнорували ці дві Постанови Верховного Суду, одна з яких була постановлена за наслідками безпосереднього розгляду касаційної скарги особи 1 у подібному питанні (щодо поновлення строків на оскарження ухвали слідчого судді), за результатом чого така скарга була Верховним Судом задоволеною, а подібне неправосудне рішення суддів апеляційної інстанції – було скасоване. Також, суддями Гладієм С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. було проігноровано і роз’яснення Об’єднаної Палати Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2019 року щодо потреби поновлення пропущених процесуальних строків у разі проголошення слідчими суддями лише вступної і резулятивної частини ухвали. Натомість, вказані судді-недоумки в останньому абзаці третього аркушу ухвали у провадженні № 11-сс/824/1073/2021 зазначили таке (цитата): “…не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та обставина, що скаржник копію оскаржуваного рішення отримав безпосередньо в місцевому суді 28 грудня 2020 року, оскільки рішення слідчого судді від 07 грудня 2020 року, відповідно до ЄДРСР, яке є у вільному доступів мережі “Інтернет”, було надіслано судом 14 грудня 2020 року, тобто в день оголошення його повного тексту, зареєстровано – 15 грудня 2020 року і оприлюднене – 16 грудня 2020 року, а відтак у скаржника, щонайменше з 16 грудня 2020 року не було ніяких перешкод для реалізації ним права в п’ятиденний строк на апеляційне оскарження”.
Останнє є чистою білібердою трьох суддів-недоумків, які не тільки досі не знають азів юриспруденції, але і досі не здатні освоїти ази арифметики.
А саме, як це зазначають в своїй ганебній ухвалі судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М., що термін на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді розпочав свій відлік з моменту проголошення слідчим суддею вступної і резулятивної частини ухвали, тобто з 07.12.2020 року, то станом на 16.12.2020 року, як це “підрахували” дані судді, особа 1 аж ніяк не міг вкластися у термін в п’ять днів! Тобто, з 07.12.2020 року по 16.12.2020 року, у відповідності до вимог ст.115 КПК України (про обчислення процесуальних строків) пройшло не 5 днів, а 9 днів. І потім, у Реєстрі судових рішень не зазначаються імена конкретних осіб, а лише умовні позначки – “особа”. Останнє не дозволяє ідентифікувати особу скаржника, а відтак – не надає права на оскарження ухвали. Крім цього, КПК України чітко зазначає, які саме ухвали суддів підлягають оскарженню і звідки вони мають братися, у відповідності до вимог ст.21, 376, 534, 535 КПК України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ст.129 Конституції України і практики ЄСПЛ, що не узгоджується із хворобливими порадами бездарних алкоголіків і шизофреніків – суддів Гладія С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М.
Крім цього слід зазначити, що судді-недоумки Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. зухвало збрехали, коли в своїй шахрайській ухвалі зазначили, що особа 1 не пояснив причини його неспроможності прийняти участь у судовому засіданні 14.12.2020 року та щодо відвідування мережі інтернет з метою взяття копії ухвали суду у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року, так як саме такі пояснення особа 1 насправді надавав (з причин хвороби, стосовно не можливості прийти на судове засідання 14.12.2020 року, та з причин релігійних обмежень (щодо відвідування інтернету з метою скачування судового рішення з сайту Реєстру судових рішень), та які записані на комп’ютерний диск суду і на портативний пристрій особи 1.
Також, викликає подив і те, що судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. залишили поза увагою той факт, що слідча суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. перевищила терміни, встановлені ст.376 КПК, для винесення повного тексту ухвали у судовій справі № 760/24675/20 від 07.12.2020 року – на 2 зайвих дні. Натомість, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. також порушили таємниці нарадчої кімнати.
А саме, резолютивна частина ухвали у провадженні № 11-сс/824/1073/2021 була оголошена 16.02.2021 року, а повний її текст був проголошеним лише 21.02.2021 року. За таких підстав, весь цей час вказані судді мусили готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість, вказані судді в період з 16.02.2021 року по 21.02.2021 року включно, приймали участь у 21 (двадцять одному) судових справах, згідно Реєстру судових рішень (за умови відсутності даних в Реєстрі на суддю Київського апеляційного суду Гладій С.В.).
Перевіривши інформацію в Єдиному реєстрі судових рішень особа 1 з’ясував, що судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. в цей час не займалися своїми прямими обов’язками по винесенню справедливого рішення, а розглядали усі наступні судові справи в загальній кількості – 21 (двадцять одна) штука.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 16.02.2021 року судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. винесли біля 5-ти подібних неправосудних ухвал, якими з однієї сторони частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на десятки мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Крім цього, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. надіслали особі 1 копію Ухвали у провадженні № 11-сс/824/1073/2021, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— кожна друга сторінка аркушу заповнена описовою частиною судового рішення;
— декотрі слова віддруковані прописними літерами;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— розмір шрифту значно менший встановленого;
— містить міжрядкові відступи;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— не зазначено коли ухвала набрала законної сили;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/1073/2021 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, систематично перевищують свої службові повноваження, виносять неправосудні ухвали, вчиняють службові підроблення, приховують підстави для самовідводу, незаконно відмовляють у задоволенні заяв про їх відвід, відмовляють у наданні копій ухвал про відмову у задоволенні заяв про їх відвід, порушують таємниці нарадчої кімнати, перекручують значення фактів, імітують розгляд апеляційних скарг, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, перешкоджають доступу до правосуддя, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Гладієм С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М., які регулярно порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.