Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О. Безмозкі мавпи

19.02.2016 року, між особою 1 (в подальшому названий «Замовник») та між особою 2 (в подальшому
названий «Виконавець») було укладено строковий Договір за № 1902/2016 на розробку веб-сайту.
У відповідності до п.п. 2.1., 2.2., 4.1.13 Договору на розробку веб-сайту, Виконавець приймає на себе зобов’язання розробити ексклюзивний (авторський) веб-сайт на основі веб-шаблону Замовника, та викласти його на хостинг Замовника, відповідно до Додатку №1 і Додатку №2 до Договору на розробку веб-сайту
за № 1902/2016, які є невід’ємною частиною даного Договору, а Замовник зобов’язаний прийняти веб-сайт відповідно умовам Технічного завдання (Додаток №2) та оплатити його вартість згідно умов даного Договору.
Як передбачено Додатком №1 до Договору на розробку веб-сайту за № 1902/2016, Виконавець зобов’язаний впродовж 21 (двадцяти одного) робочого дня передати Замовнику повністю виготовлений ним авторський веб-сайт, в кількості одна штука, а Замовник – оплатити його договірну вартість у сумі 7975 грн.
Крім цього, Виконавець взяв на себе наступні договірні зобов’язання:
– забезпечити на 100% працездатність і валідність розробленого веб-сайту на всіх його сторінках і розділах (відповідно п.п. 4.1.1 Договору);
– нести гарантійний обов’язок по програмній частині веб-сайту впродовж 1 року (п.п. 4.1.4 Договору);
– безоплатно ліквідувати виявлені Замовником недоліки веб-сайту впродовж до 3 (трьох) днів на протязі усього гарантійного строку (відповідно п.п. 4.1.5 Договору);
– безоплатно консультувати по питанням керування веб-сайтом впродовж усього гарантійного строку (відповідно п.п. 4.1.6 Договору);
– прискорити загрузку веб-сайту до показника 90 із 100, згідно сервісу developers.google.com/speed/pagespeed/insights (відповідно п.п. 4.1.10 Договору);
– створити веб-сайт у такий спосіб, що б в рамках однієї сторінки автоматично перевірялися помилки на мінімум трьох мовах: українська, російська та англійська (відповідно п.п. 4.1.15 Договору);
– оптимізувати коди веб-сайту без змін матеріалів веб-сайту (відповідно п.п. 4.1.15 Договору);
– при зміні статусу, адреси, банківського рахунку тощо, Виконавець не пізніше 5 (п’яти) днів має повідомити Замовника про такі зміни (відповідно п.п. 11.4 Договору).
Таким чином, кожна із сторін взяла на себе зобов’язання, а саме:
1) зі сторони Виконавця: розробити веб-сайт, викласти його на хостинг, надати підтримку протягом року;
2) зі сторони Замовника: оплатити вартість договірних робіт по створенню веб-сайту;
3) з обох сторін – в порядку та на умовах, визначених Договором за № 1902/2016 від 19.02.2016 року.
У відповідності до п.п. 6.1 Договору на розробку веб-сайту за № 1902/2016 від 19 лютого 2016 року, загальна вартість по цьому Договору включає в себе вартість створення веб-сайту, вартість викладення веб-сайту на хостинг Замовника, вартість навчання керуванням веб-сайтом, вартість оптимізації веб-сайту, вартість гарантійної підтримки веб-сайту впродовж 12 (дванадцяти) місяців, вартість консультацій впродовж гарантійного терміну тощо.
Загальна вартість встановлена в гривнях та дорівнює сумі 7975 грн. 00 коп.
Згідно п.п. 6.2.1 Договору авансовий платіж на розробку веб-сайту мав скласти 50% від його загальної договірної вартості, який Замовник мав сплатити Виконавцеві в строк до 5 (п’яти) банківських діб з дати укладення даного Договору, а остаточний розрахунок – до 3 (трьох) діб з дати підписання Акту виконаних робіт.
Обов’язок Замовника по сплаті послуг рахується виконаним в день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (відповідно п.п. 6.4 Договору).
Відповідно вищевказаному, Замовник завчасно виконав покладений на нього п.6 Договору на розробку веб-сайту за № 1902/2016 від 19.02.2016 року грошове зобов’язання по сплаті авансового і остаточного платежу:
– 19.02.2016 року, у відповідності до банківської виписки № J0IV-QLG3-BHM0-UJQB від 26.08.2016 року, Замовник перерахував на банківську картку Виконавця 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.;
– 01.04.2016 року, на шантажистську вимогу Виконавця, Замовник в готівковій формі додатково сплатив 5875 (п’ять тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. 00 коп. (всупереч п.п. 11.2 Договору). Відтак, фактична сума, яка була Замовником сплачена Виконавцю значно перевищувала встановленої Договором на розробку веб-сайту за № 1902/2016 від 19.02.2016 року.
Однак, Виконавець не виконав Договір на розробку веб-сайту за № 1902/2016 від 19.02.2016 року, в порядку та на умовах, передбачених Додатком №1 і Додатком №2 до Договору, а також п.2, 3, 4, 5 Договору.
Натомість, Виконавець знищив шаблон веб-сайту Замовника та інфікував його рештки вірусами, через відсутність спеціальної професійної освіти та відповідної практики з програмування.
Більше того, Виконавець передовірив виконання Договору на розробку веб-сайту за № 1902/2016 від 19 лютого 2016 року, без відома Замовника, сторонній особі – Кір’яновій Олені Іванівні. Кір’янова О.І., не маючи жодного відношення до Договору на розробку веб-сайту за № 1902/2016 від 19 лютого 2016 року і не маючи спеціальної професійної освіти, неправомірно втручалася в роботу шаблону веб-сайту Замовника, чим зробила його взагалі непридатним до подальшого користування.
В кінці-кінців, Виконавець в телефонному режимі повідомив Замовника, що він відмовляється виконувати взяті на себе зобов’язання по виробництву авторського веб-сайту, рівно як і повертати наперед отримані кошти.
При цьому, Виконавець поставив до відома Замовника, що б він його не шукав, так як адреса в Договорі за № 1902/2016 від 19.02.2016 року ним була завідомо неправильно зазначеною.
Небезпідставно підозрюючи даних двох осіб в шахрайстві, Замовник законним шляхом отримав від органів ДФС України інформацію на Виконавця, яка підтвердила його здогадки і застереження.
Як з’ясувалося, Виконавець умисно зазначив у Договорі на розробку веб-сайту за № 1902/2016 від 19.02.2016 року завідомо неправдиву адресу та телефон (ознака вчиненого злочину – ст.190 КК України).
Більше цього, що Виконавець насправді не являється власником і Арт-директором «Студії Мотильок», а Кір’янова О.І. – не являється керівником проекту «Студія Мотильок».
Замовник також встановив, що згідно Реєстру платників єдиного податку, Виконавець був зареєстрованим по третій групі податкового агента, за ставкою 5%. Останнє більше чим пояснювало, чому Виконавець вимагав від Замовника оплати по Договору виключно на його банківську картку або готівковими коштами (ознака вчиненого злочину, передбачена ст.212 КК України) – не бажання платити податки.
Крім цього, було встановлено що Виконавець веде господарську діяльність не за своїм КВЕДами (зареєстрував код 74.10, 74.20 (діяльність у сфері фотографії), а фактично займається – розробкою веб-сайтів (програмних продуктів), що власне і підтверджувало факт вчинення ним злочину за ст.205 КК України.
Також, як згодом виявилося, Виконавець не має жодного найманого працівника і раніше ним дуже розрекламованого офісу, а Кір’янова О.І. – являється його цивільною дружиною. Згідно наданих при допиті пояснень слідчому СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, Кір’янова О.І. займається експериментами по створенню веб-сайтів, не маючи на те відповідної освіти та практики, а також відповідного дозволу з податкових органів.
Вважаючи, що в діях Виконавця та його цивільної дружини Кір’янової О.І. є склад кримінального правопорушення, що передбачений ст.205, 212, 212-1, 189, 190, 185 КК України, Замовник після тривалих пошуків все-таки встановив адресу місцезнаходження Виконавця, за якою 26.08.2016 року викликав оперативно-слідчу групу та на даних осіб відкрив 3 (три) кримінальних провадження:
1) за № 12016100030010263 (слідчий СВ Деснянського УП ГУ НП в м.Києві Підлужняк; тел.: (044) 513-99-04);
2) за № 12016100030010262 (слідчий СВ Деснянського УП ГУ НП в м.Києві Підлужняк; тел.: (044) 513-99-04);
3) за № 32016100030000069 (слідча СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В.).
Крім цього, Замовник ініціював проведення у Виконавця позапланової податкової перевірки, якою було встановлено у нього порушення податкового законодавства: в частині відсутності необхідних дозволів на ведення господарської діяльності з розробки веб-сайтів (в тому числі на оренду веб-сайтів, на послуги хостингу, на розкрутку веб-сайтів, на СЕО-оптимізацію веб-сайтів, на створення інтернет-магазинів, на оренду інтернет-магазинів та на розкрутку інтернет-магазинів), а також щодо не сплати податків (в тому числі і з отриманих коштів від Замовника по Договору на розробку веб-сайту).
Враховуючи, що в руках Замовника були досить багато доказів не виконання Виконавцем Договору за № 1902/2016 від 19.02.2016 року на розробку веб-сайту, у вигляді:
1) відсутності Акту прийому-передачі виконаного веб-сайту;
2) відсутності додаткових угод до основного Договору на отримання Виконавцем зайвих коштів (по Договору);
3) п’яти свідків, з числа очевидців по кожному епізоду подій;
4) копій телефонних розмов із відповідними зізнаннями Виконавця;
5) копій електронних листів із відповідними зізнаннями Виконавця;
6) копії Акту податкової перевірки Виконавця з констатацією факту відсутності дозволів на його діяльність;
7) копій листів з ДФС про застосування до Виконавця санкцій за порушення законодавства;
8) комп’ютерного диску (CD-R) із підписом Виконавця, на якому записаний шаблон веб-сайту, якого отримав Виконавець для його технічного вдосконалення;
9) комп’ютерного диску (CD-R) із підписом Виконавця, на якому після невдалого “вдосконалення” записаний той самий шаблон веб-сайту, технічно пошкоджений і інфікований вірусами;
10) оригіналу листа про досудове урегулювання виниклого спору із пропозицією повернути кошти;
11) оригіналу повідомлення Виконавця про розірвання Договору за № 1902/2016 від 19.02.2016 року;
12) копій трьох витягів з ЄРДР про вчинення Виконавцем злочину;
13) оригіналів кошторисних документів, як докази отримання матеріального і морального збитку;
14) оригіналів документів, які доказують наявність упущеної вигоди, Замовник 28.12.2016 року подав до Деснянського районного суду м.Києва позовну заяву про стягнення заборгованості за невиконане зобов’язання та про відшкодування завданої моральної і матеріальної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва у провадженні № 2/754/794/20 від 18.12.2020 року позов Замовника до Виконавця було задоволено частково. Судом було визнано Договір за № 1902/2016 від 19.02.2016 року не дійсним. Також, судом було визнано Договір за № 1902/2016 від 19.02.2016 року не виконаним. На користь Замовника було стягнуто з Виконавця заборгованість за не виконаним зобов’язанням у розмірі 9875 грн., а моральну шкоду – у розмірі 20000,00 грн.
Крім цього, з Виконавця було стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 (одна тисяча п’ятсот тридцять шість грн. 80 коп).
Не погоджуючись із Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 18.12.2020 року у провадженні №2/754/794/20, Виконавець подав 27.01.2021 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просив скасувати Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 18.12.2020 року та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Замовника відмовити повністю.
При чому, як це вимагає ст.354 ЦПК України, апелянт мусив разом із скаргою подати клопотання про поновлення строку на оскарження Рішення судді першої інстанції.
10.02.2021 року, Ухвалою Київського апеляційного суду у провадженні № 22-ц/824/4877/2021, суддя судової палати з розгляду цивільних справ Голуб Світлана Анатоліївна одноосібно відкрила апеляційне провадження, при цьому зухвало порушивши вимоги ст. 354, 356, 359, 360 ЦПК України та Закон України «Про судовий збір».
А саме, суддя Голуб С.А. чомусь у належний спосіб не відреагувала на те, що Виконавець не просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення першої інстанції, а також що апелянт сплатив судовий збір лише в сумі 2724 грн., в той час як реальна сума підлягала до сплати – 11 161,80 грн. Останнє не тільки порушувало права Замовника, але і завдавало нищівної шкоди бюджету країни. Адже саме такі регулярні недоплати негативно впливали на наповнення скарбниці нашої держави, що в свою чергу не могло не відобразитися на соціально незахищених верствах населення країни, включаючи воєнну компанію на сході України, інтернати, дитячі будинки, бюджетні установи тощо.
Крім цього, апелянт не додав до своєї апеляційної скарги ще її одну копію для сторони провадження – адвоката позивача, що мусило стати запорукою для відкриття апеляційного провадження та надання апелянту строку для усунення допущених недоліків. Це саме стосувалося і наслідків не належного оформлення додатків до апеляційної скарги, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності. Тобто, апелянт належним чином не завірив додатки до своєї апеляційної скарги: не зазначив в правому верхньому куті на кожній копії доданого до скарги документу «Копія відповідає оригіналу», не зазначив свого ПІП, не вказав дату створення копії документу. А декотрі з таких додатків взагалі не містили жодних елементів завірення. А що стосується самої апеляційної скарги, то в ній апелянт не зазначив кількості аркушів кожного з доданих до такої скарги документів.
І це попри те, що в матеріалах провадження № 2/754/794/20 уже була наявною копія рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу).
На жаль, безграмотні судді колегії судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Голуб Світлана Анатоліївна, Ігнатченко Ніна Володимирівна і Таргоній Дар’я Олександрівна уникли потреби надання апелянту строку для усунення допущених порушень явно з корупційних міркувань, через свою безмозкість або психічну ненормальність.
На жаль, безмозкі і корумповані судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. та Таргоній Д.О. при вирішенні питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги Виконавця зухвало проігнорували ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де зазначається, що висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Також, з міркувань неадекватності і корумпованості, судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. та Таргоній Д.О. проігнорували і вимогами пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами), адже не передали дане апеляційне провадження для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи), добре знаючи про те, що розгляд даного провадження ними умисно затримується понад три календарних місяці.
26.04.2021 року судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. та Таргоній Д.О. все-таки призначили до розгляду апеляційну скаргу Виконавця. Однак, як на початку засідання у провадженні № 22-ц/824/4877/2021 з’ясувалося, що представника Замовника дана колегія суддів у судове засідання не викликала та копії апеляційної скарги йому не вручала, тим самим порушивши право Замовника на отримання правничої допомоги. І це попри те, що в суді першої інстанції такий представник був, про що свідчать наявні у судовій справі належним чином завірені документи (в тому числі копія Довіреності про надання безоплатної правової допомоги), в яких були зазначеними контактні дані адвоката та Правобережного Київського центру безоплатної правової допомоги.
В той же самий час, в якості представника Виконавця, в судове засідання з’явився адвокат Богун Василь Миколайович, який належним чином свої документи на представництво інтересів не оформив.
А саме, як це зазначається в п.2 “Положення про Ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру Ордерів”, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року за № 36 (із змінами і доповненнями), що Ордер на надання правової допомоги – письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 року за № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та іншими законами України.
Окрім того, Ордер, встановленої форми, є обов’язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених ст.20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зокрема, звертатися із адвокатськими запитами та представляти інтереси договірних осіб. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній (або керівник адвокатського об’єднання (бюро) зобов’язані вказати на звороті ордера.
Згідно рішення РАУ за № 162 від 04.08.2017 року, ордер складає у сукупності титульну та зворотну сторони, тому при наданні адвокатом посвідченої копії адвокатського Ордеру, необхідно було робити її як цілісний документ, встановленої Радою адвокатів України форми. Крім цього, відмітка про посвідчення копії Ордеру адвоката мала складатися зі слів: “Згідно з оригіналом”, особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об’єднання (бюро) у випадку, якщо Ордер видається адвокатським об’єднанням (бюро), який засвідчує копію, його ініціали та прізвища, а також дати засвідчення копії. Залучені до провадження копія Ордеру не містить інформації про орган, у якому надається адвокатом правова допомога із зазначенням виду адвокатської діяльності, відповідно вимогам ст.19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Також, в графі органу, у якому надається правова допомога, не вказано межі дії чинного Ордеру (приміром, “У всіх державних і не державних органах”). На звороті долученого до позову Ордеру не зазначено номеру Договору, дати його створення, не вказано прізвищ, імен і по-батькові сторін такого Договору та немає підписів. В копії Ордеру також не вказано номеру і дати видачі Посвідчення адвоката про право зайняття адвокатською діяльністю, а також найменування організації, яка видала Свідоцтво адвоката.
Усе це робить копію Ордеру адвоката Богун В.М. абсолютно недієздатною, а вказаний адвокат – позбавлений права представляти інтереси апелянта. Крім цього, Ордер адвоката Богун В.М. є типовою підробкою, адже в Єдиному державному Реєстрі мін’юсту насправді не значиться самозайнятої особи, ані приватного підприємця Богун В.М., який би дійсно був зареєстрованим в органах ДФС України. Останнє повністю спростовує легітимність спеціально зробленого в адвокатському Ордері запису: “Адвокат надає послуги на підставі індивідуальної адвокатської зайнятості”.
Тому, зазначене в Ордері, що нібито Богун В.М. надає адвокатські послуги відповідно “індивідуальній адвокатській діяльності”, спростовується даними з ЄДР, де адвоката з такими даними не обліковується.
Поміж тим, адвокат Богун В.М. вів себе на судовому засіданні неадекватно, дебоширив, вводив суд в заблуду, чим перешкоджав нормальному проведенню судового засідання.
Саме з цього приводу Замовник подавав два усних клопотання на розгляд суду: про позбавлення адвоката Богун В.М. права бути учасником судового процесу та про застосування встановлених законом стягнень – видалення адвоката із залу суду. На жаль, за наслідками розгляду цих клопотань, судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. протиправно відмовили Замовнику у їх задоволенні.
А в процесі розгляду даної апеляційної скарги по суті з’ясувалося, що вказані судді підозрюються в упередженості, корупційній заангажованості, безграмотності, безтактності, непорядності і свавіллі.
На підставі вищезазначеного, Замовник вимушений був заявити відвід суддям Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. При заявленні такого відводу Замовник покладався на очевидність і неспростовність підстав, в тому числі документально підтвердженими, з посиланням на норми вітчизняного і міжнародного права, які гарантували задоволення його заяви про відвід.
Однак, бездарні і нахабні судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. своєю неправосудною Ухвалою у судовій справі № 22-ц/824/4877/2021 від 26.04.2021 року протиправно відмовили у задоволенні усної заяви Замовника про відвід даним суддям від розгляду провадження № 22-ц/824/4877/2021. При цьому, вказані судді умисно викривили значення заявлених підстав для їх відводу у даному провадженні, при цьому проігнорувавши вимоги міжнародних правових актів, які є вищими над ЦПК України і над Конституцією України, згідно наданих дозволів Верховною Радою України.
Останнє в зайвий раз підтвердило пряму зацікавленість суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. у результатах розгляду даної апеляційної справи. При цьому, вказані судді відкрито демонстрували свою неабияку тупість і бездарність, а також свою абсолютну непотрібність для нашої держави, адже в день винесення своєї ганебної ухвали – навіть не видали її копії учасникам провадження.
Як згодом з’ясувалося, в момент вручення копії ухвали, що судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. повторно склали і віддрукували копію ухвали, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Зрештою, під час розгляду справи по суті, апелянт зізнався колегії суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. втім, що дійсно не подавав Замовнику на підпис Акт виконаних робіт, чим власне і припустився порушення вимог укладеного Договору. Також, апелянт зізнався даним суддям, що технічної підтримки замовленого веб-сайту взагалі не робив.
Під час надання власних пояснень, Замовником було встановлено, що суддя Голуб С.А., за власною ініціативою, зі свого телефону проводила огляд веб-сайту, який був предметом судового спору.
На зроблене зауваження Замовника, що суддя не має права в самостійному порядку оглядати чи досліджувати речі, так як сторони з цього приводу не подавали своїх заяв і клопотань, остання пояснила це тим, “що їй цікаво було побачити цей сайт”.
Тоді, користуючись протиправністю дій судді Голуб С.А., Замовник просив суд оглянути даний веб-сайт зі сторони її адміністративної частини (так званої панелі, закритої для широкого загалу людей), де досі зберігаються докази того, що він являється тим самим веб-шаблоном, а не авторським веб-сайтом, якого Замовник передав Виконавцю для його технічного вдосконалення:
1) наявність сторонньої блочної реклами;
2) наявність сторонньої медіареклами;
3) наявність сторонньої контекстної реклами;
4) наявність сторонньої тизерної реклами;
5) наявність тексту на англійській мові;
6) наявність функції оновлення віджетів (програм);
7) наявність функції оновлення веб-сайту;
8) наявність звернень з проханням надати допомогу;
9) наявність інформації про те, що цей сайт керується його власником (що знаходиться в США);
10) наявність телефонів і електронних адрес, які дозволяють зв’язатися з його власником;
11) наявність програмних обмежень у користуванні даним веб-сайтом;
12) некорректність розміщення на веб-сайті відеофайлів (децентровка);
13) панель цього веб-сайту містить торгову марку виробника даного веб-шаблону – вордпрес і т.д.
Суд дав свою згоду на огляд веб-сайту в його закритій директорії. Однак, чомусь оглядав адміністративну частину даного веб-сайту не весь склад колегії, а лише одна суддя Голуб С.А. Тим не менше, вказана суддя бачила власними очима саме ці докази, яких до уваги чомусь відмовилася брати. Також, суддя Голуб С.А. протиправно відмовилася брати до уваги і протокол огляду даної адміністративної панелі судом першої інстанції. За її критичними зауваженнями, ані вона, ані суд першої інстанції не можуть надати оцінку цим 13 (тринадцяти) вищенаписаним фактам, так як нібито потребують спеціальних експертних знань. Дане твердження Замовник заперечував, при цьому посилаючись на текст укладеного Договору за № 1902/2016 від 19.02.2016 року, де чітко було вказаним те, що даний веб-сайт мусить бути переведеним на три мови: українська, російська і англійська. Відповідно, співставивши текст Договору із не переведеним веб-сайтом на українську і російську мову, навіть без судового експерта можна сміло стверджувати, що ця позиція Виконавцем так і не була виконаною. В рівній мірі це саме стосується і практично усіх видів реклами і електронних посилань, яких на авторському веб-сайті не мало бути, так як Договір передбачав ексклюзивність виготовленого веб-сайту, повністю позбавленого чужої реклами і чужого впливу на даний веб-сайт. Натомість, явно психічно хвора суддя Голуб С.А. стверджувала, що оскільки даний веб-сайт знаходиться у користуванні Замовника, то це нібито і є доказом того, що веб-сайт все-таки був створеним Виконавцем. І дану суддю вже зовсім не цікавило, що після припинення угоди Замовник мав повне право користуватися власним шаблоном на власний розсуд: доробляти його, наповнювати його друкованим і медійним змістом тощо. Адже згідно умов Договору за № 1902/2016 від 19.02.2016 року, Замовник передав Виконавцю свій веб-шаблон, який являвся його приватною власністю. Саме за таких підстав Власник мав повне право, після того як було розірвано з Виконавцем угоду, розпоряджатися даним веб-шаблоном на власний розсуд. Однак, суддя Голуб С.А. чомусь залишилася власної думки, згідно якої Договір начеб то був виконаним.
При цьому потрібно особливо підкреслити, що судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. протиправно обмежили сторін провадження у часі, відведеного для дебатів – десяти хвилинами. Більше цього, не дивлячись на неодноразові зауваження і прохання Замовника, дані судді уникли свого прямого обов’язку дослідити матеріали судової справи у судовому засіданні. Відповідно, жоден доказ не був даними суддями дослідженим, включаючи покази свідків, що є порушенням норм матеріального і процесуального права.
17.05.2021 року банда корупціонерів-недоумків Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. винесли безпрецедентне судове рішення, яким скасували рішення першої інстанції повністю. При винесенні свого ганебного рішення аферисти Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. знехтували усіма вищеперерахованими 28 доказами, включаючи зізнання Виконавця про те, що Акту виконаних робіт він не надавав для підпису Замовнику, що додаткових угод на отримання позадоговірних платежів ним не укладалося, що він не надавав рік гарантійного технічного обслуговування Замовнику, а також знехтували свідченнями 5 свідків по практично усім пунктам позовних вимог Замовника та фактом підроблення Договору і відсутності дозволів на виготовлення веб-сайтів.
В обгрунтування своєї божевільної Постанови від 17.05.2021 року у провадженні № 22-ц/824/4877/2021 судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. лише зазначили у восьмому абзаці 12 аркушу таке (цитата): “…та обставина, що відповідач невчасно направив позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт і позивач не підписав цей акт, не може бути підставою для задоволення вимог про стягнення коштів, сплачених за договором, оскільки судом встановлений факт виконання відповідачем умов договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не довів своїх позовних вимог в частині стягнення коштів за договором, а тому у задоволенні цих вимог також необхідно відмовити”.
Крім цього, судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. особливо брехливо та у параноїдальній формі, без перевірки фактів, стверджували у четвертому абзаці 12 аркушу таке (цитата): “Таким чином колегією суддів встановлено, що виконавець (відповідач) виконав роботу обумовлену договором, передав її замовнику (позивачу), позивач користується веб-сайтом, однак вважає, що робота виконана не належним чином, отже акт-приймання передачі не підлягає підписанню”, що суперечить вимогам укладеного договору, а значить – положенням ГПК України. Не менш вражає і степінь неадекватності шизофреніка Голуб С.А., яка насправді бачила в адміністративній панелі оскаржуваного веб-сайту майже усі недоліки: “чужі” рекламні блоки (в тому числі банери, пости, рекламні речення тощо), “чужі” рекламні посилання, англійський текст веб-сайту, сервіс автоматичного оновлення веб-сайту, “чужу” адмінпанель із логотипом відомого світового бренда “wordpress” і т.д., чого у випадку з замовленням авторського веб-сайту бути повністю не могло, і чого судді у своїй злочинній постанові чомусь не зазначили. Більше цього, адміністративну панель оскаржуваного апелянтом веб-сайту насправді в судовому засіданні оглядала лише суддя Голуб С.А., однак, описували “побачене” чомусь аж три судді, що є злочином – службовим підробленням.
Що ж до користування оскаржуваним веб-сайтом, так цей сайт частково уже був виконаним і переданим на “авторське дороблення” відповідачу, про що чітко зазначено у договорі, а позивач мав повне право ним користуватися та його вдосконалювати, шляхом найняття інших спеціалістів (веб-майстрів) або особисто, по мірі наявних знань. І про це свідчить наявна інформація у судовій справі, де спеціалісти з надання послуг веб-хостингу повідомляли суд, що даний вказаний сайт є частково непрацездатним і що вони власними силами у певних можливостях доопрацьовували цей самий сайт.
Також, судді-збоченці Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. умисно збрехали (вчинили підроблення), коли зазначили у шостому абзаці 12 аркушу свого шахрайського рішення таке (цитата): “Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач не скористався правом на подання до суду клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи, а суд з власної ініціативи позбавлений можливості як збирати докази, так і призначати судову експертизу”, в той час як веб-експертизи (експертизи сайтів) насправді в Україні не існує. Більше цього, висновки експертизи не мають наперед встановленої сили для судді, а от покази 5 свідків – мають (тим більше, що цих свідків по 3 рази наново опитував суд при призначеннях справи до нового розгляду). Однак, судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. жодного слова не зазначили в своєму божевільному рішенні про свідченення свідків і чому вони їх не взяли до уваги.
Судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. постановили впродовж одного місяця дві неправосудних ухвали, якими з однієї сторони частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
А що стосується поновлення строків на оскарження Рішення першої інстанції, то Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, який не задовольнив клопотання відповідача у справі про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, й навів таке обґрунтування.
Статтею 354 ЦПК України передбачено загальний строк апеляційного оскарження судових рішень, а також, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Цей строк є преклюзивним (присічним).
Саме цією нормою права керувався суд апеляційної інстанції, зазначивши, що наведених законом виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у справі немає.
Установлено, що апеляційну скаргу на рішення районного суду від 18 травня 2018 року відповідач подав 8 листопада 2019 року, тобто більше ніж через рік, одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому в указаному клопотанні не йдеться про те, що відповідачу не було повідомлено про дату судового засідання, а лише зазначено, що йому не була направлена копія рішення суду, про яке він дізнався 8 жовтня 2019 року.
У зв’язку з цим Верховний Суд зауважив, що посилання у касаційній скарзі на інше, а саме на те, що відповідач не отримав повістки на засідання суду, в якому було ухвалено рішення, є суперечливим і не відповідає матеріалам справи, оскільки в ній міститься його розписка про отримання повістки в судове засідання на 18 травня 2018 року, в якому було ухвалено рішення суду і в якому був присутнім його представник. Крім того, іншою нормою права, а саме ч.5 ст.130 ЦПК України, передбачено, що вручення повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Отже, правових підстав вважати, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, немає, а тому виключні випадки, передбачені ч.2 ст.358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду також відсутні. При цьому Верховний Суд зазначив, що вирішувати інші доводи касаційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються для дотримання тридцятиденного строку на оскарження, а не присічного річного строку.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Однак, судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. твердо вирішили, що ЦПК України, ЦК України, Конституція України, практика ЄСПЛ та рішення Верховного Суду мусять стати їх власним клондайком. Саме тому дані судді, прикриваючись нормами цих законів, вдаються до винесення неправосудних рішень як спосіб досить легкого і перевіреного часом збагачення.
У злочинній погоні за неміряними хабарами судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. не гребують законами і навіть людськими долями, як засобом швидкого самозбагачення. Правова вакханалія суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. скоріше за все благословляється першими особами нашої країни, інакше б вони давно уже сиділи б у тюрмі або в психлікарні.
І вже не важно, хто насправді стоїть за цим корупційним свавіллям і безчинністю – ВРП чи Президент України, так як саме така безчинність суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. ганьбить могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним істотам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 22-ц/824/4877/2021 також витікає з предмету громадської діяльності Замовника, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, культивують і поширюють корупцію, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, перешкоджають діяльності громадських організацій, надають допомогу кримінальним угрупуванням, вчиняють саботаж і диверсії, грубо порушують присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку суддями Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.