Антикорупціонер Бігус Д.С. в ролі афериста і грантоїда

Особа_1, як кандидат у народні депутати України на позачергових виборах 25.10.2020 року по 208 Одномандатному виборчому округу у Чернігівській області зтикнувся з фактами незаконного втручання у його виборчу діяльність та перешкоджання виборчим правам Бігус Денисом Станіславовичем (04080, м.Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, буд.73; місце реєстрації: 23233, Вінницька обл., Вінницький район, село Бохоники Гніванське шоссе, провулок Енергетичний, буд.1; керівник громадської організації «ТОМ-14» (ідентифікаційний код 40067390) і громадської організації «Канцелярська Сотня» (ідентифікаційний код 39793467), особистий мобільний номер телефону – 098-837-90-73; контактний мобільний номер телефону
063-123-05-71), шляхом неправдивого розміщення на веб-сайтах своїх двох громадських організацій умисно спотвореної інформації про його декларацію, що явно підривало авторитет кандидата в очах виборця.
Своєю брехливою і застережною інформацією Бігус Д.С. досить масштабно впливав на свідомість виборців особи_1, змушуючи їх повірити у його наклепи, що нібито особа_1 у десять і більше разів отримує незаконні прибутки від реально вказаної в декларації заробітної плати, а також що особа_1 нібито приховує наявні транспортні засоби та земельні ділянки, що за злочинними розрахунками Бігуса Д.С. мало вплинути на відтік виборців особи_1 до потрібного йому кандидата-конкурента. При цьому, Бігус Д.С. виділяв їдкими кольорами спотворену інформацію на особу_1, як спосіб заставити на це звертати увагу потенційних виборців. Саме цьому, частина анкетних даних на особу_1 також виносилася Бігусом Д.С. на першу сторінку його злочинного веб-сайту з метою збільшення кількості обсягу людей впродовж доби, які б могли побачити і ознайомитися з цією сфальшованою інформацію. В той же самий час, подібної інформації на інших кандидатів у народні депутати, які були конкурентами особи_1, на першій сторінці веб-сайту Бігуса Д.С. не розміщувалося.
З цього приводу особа_1 біля семи раз телефонував Бігус Денису Станіславовичу і просив припинити спотворювання фактів у його декларації, шляхом приведення її інтернет-копії у відповідність з тою декларацією, яка була розміщеною у НАЗК. Однак, Бігус Д.С. не тільки відмовився це зробити, але і продовжив в ще більш зухвалій формі її спотворювати, що вплинуло на результати виборів особи_1 до парламенту, а відповідно завдало йому значного матеріального і морального збитку. Крім цього, не дивлячись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 №13-р/2020 доступ до поданих декларацій було припинено, Бігус Д.С. безперервно продовжував і по цей час їх розміщувати в мережі інтернет.
Проводячи журналістське розслідування особа_1 наткнувся в мережі інтернет на офіційну інформацію, яка підтверджує факти того, що Бігус Д.С. втягнутий у різні схеми злочинної діяльності: від викрадання коштів своїх грантодавців до привласнення державного майна, не сплати податків, не сплати ЄСВ та приховування найманої робочої сили.
Приміром, особа_1 встановив, що Бігус Д.С. зареєстрував на себе, як на фізичну особу, два домени “бігус.інфо” і “деклараціонс.ком.юа” для двох веб-сайтів своїх двох громадських організацій, що порушує норми податкового законодавства, адже не можна сплачувати власними коштами послуги провайдерства і хостингу, так як законом передбачена сплата коштів з офіційних розрахункових рахунків його двох громадських організацій. Другим прикладом є те, що Бігус Д.С. є активним учасником рекламної медіа-програми Гугл-Адсенсе, яку впродовж багатьох років цілодобово відкручує на своїх двох веб-сайтах своїх двох громадських організацій Бігус Д.С., однак зароблені гроші за відкручену рекламу отримують далеко не його дві громадські організації, а лише сам Бігус Д.С.
Третім прикладом цьому є те, що Бігус Д.С. встановив на веб-сайтах двох своїх громадських організацій “рекламу-попрошайку”, однак отримані гроші (в якості пожертв) поступають далеко не на розрахунковий рахунок його двох громадських організацій, а прямо в кишеню Бігусу Д.С. Четвертим прикладом є те, що Бігус Д.С., в межах своїх громадських організацій, займається продажем товарів самого різного асортименту. При чому, у всіх цих чотирьох вищеописаних випадках Бігус Д.С. роками не сплачує встановлених державою податків та інших обов’язкових відрахувань.
П’ятим прикладом цьому буде цитата з одного із багатьох свідчень відеоблогера, політика та журналіста Шарія Анатолія Анатолійовича про протиправну діяльність Бігуса Д.С., який завдає інтересам України та своїм грантодавцям вкрай великої фінансової шкоди:
«Бигус Д.С. зарегистрировал на себя несколько ТОВ и ОО, а всех своих сотрудников оформил ФОПами, чтобы платить единый налог (5%), а не в полном объеме налоги (19,5% удержаний с заработной платы, а 22% – ЕСВ на фонд заработной платы)… ТОВ “Пітерфальк бюро”, Бигус Денис Станиславович (23233, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Бохоники, Гніванське шосе, провулок Енергетичний), ЕДРПОУ 39254848, 04128, місто Київ, вул.Берковецька, будинок 6-А, тел. +380988379073. С 2017 года клали деньги на депозит в гривнах, по которому начислялось 270% ежедневно, по другому депозиту – 720 грн./день (доход от деятельности ТОВ «Офис новостей»), сумма этого депозита составляет – 3000 000 грн. А в фирме числится всего лишь 1 сотрудник – лично Бигус Д.С. Источники: ПРаТ “Телерадиокомпания Люкс” (2,9 млн. грн): ЕДРПОУ 20765851, директор Андрейко Роман Богданович, адрес 79008, Львовская обл., город Львов, площадь Галицкая, дом 15. Бенефициар: Кіт-Садова Катерина Орестівна (Україна, Львівська обл., м.Львів, вул. Рудницького); ТРК “Люкс”, по состоянию на ноябрь 2013 года: 76,78 % акций принадлежит жене мэра города Львов Андрея Садового Катерине Кит-Садовой, которые были переписаны на её имя после избрания супруга. Совладельцами являются Роман Андрейко (более 13%) и его жена Оксана Андрейко (более 10%). По состоянию на 31 декабря 2015 года распределение акций осталось неизменным ТОВ “Офис новостей” (0,8 млн. грн. для депозита, плюс 1,3 млн. грн. за изготовление телевизионных программ); ЕДРПОУ 40965866, директор Яворский Анатолий Иванович (04210, м.Київ, Оболонський район, проспект Оболонский), адрес: 03187, г.Киев, Голосиевский район, улица Академика Заболотного, дом 48-А, офис 203, ОО “Канцелярская Сотня” (0,4 млн. грн.); ЕДРПОУ 39793467, телефон +380988379073; 04080, г.Киев, улица Костянтиновская, дом 73. Глава – лично Бигус Д.С. Соучредитель – Чаплинский Дмитрий Александрович (91031, Луганська обл., м.Луганськ, Квартал Дімітрова); ОО “ТОМ14” (0,8 млн. грн.). Глава – особисто Бігус Д.С. ЕДРПОУ 40067390, Соучредители Бурдей Надежда Вадимовна, Запорожская обл., Мелитопольський р-н, село Вознесенка и Стрижак Алина Александровна, 03126, г.Киев, бульвар Ивана Лепсе. В этом примере Бигус Д.С. сам прогонял через себя деньги.
Ценных бумаг и облигаций внутреннего займа купил на 6,2 млн. грн., чего не предусмотрено Уставом, а гражданские организации финансировались за счет членских взносов). Завышенные затраты на переводчиков: как ФОП Иванова Екатерина Богдановна (г.Ровно), юристы: ФОП Чаплинський О.В., АО “Миллер”, ФОП Харечко Владимир Иванович ([email protected], 02068, м.Київ, Дарницький район, вулиця Ревуцького, ЕДРПОУ 3851332). Что интересно, сам Харечко В.И. претендовал на должность в НАБУ. Выплаты шли и на членов семьи сотрудников – ФОП. Например: ФОП Ансифорова М.С., которая сама вроде как любит «разоблачать» коррупционеров. ФОП Воробьев Евгений Леонидович, входит в “Совет добронравия” (который утверждал судей на их должности). Из его декларации видно, что в то время, как он был оформлен ФОПом и получал доход от Бигуса Д.С., он вместе с женой получал из бюджета материальную помощь как безработный, и как вынужденный переселенец. Бюджет недополучил налогов от базы в 20 млн. грн. Хотя, я уверен, сумма намного больше. Что является уголовным преступлением по ст.212 КК Украины… А по-скольку они были сняты в виде налички, это состав по ст.209 КК Украины (легализация доходов, отмывание денег, полученных преступным путем) наказываются лишением свободы на срок от трьох до шести лет с лишением права занимать некоторые должности или заниматься определенной деятельностью на срок до двох лет с конфискацией имущества) – и наказывается лишением свободы на срок до 12 лет». Как результат, наша страна получила убыток в сотни миллионов гривен через противозаконную деятельность Бигуса Д.С.”.
Бігус Д.С. умисно перешкоджає наповненню державної скарбниці на декілька сотень мільйонів гривень в рік, тим самим послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
В статті 209 КК України (Відмивання майна, одержаного злочинним шляхом) зазначено:
1. Набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 2 років та з конфіскацією майна.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, – караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В 2005 році Верховний Суд України, узагальнивши практику застосування статті 209 КК України, видав Постанову Пленуму ВСУ від 15.04.2005 №5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». У зв’язку із неодноразовими змінами диспозиції ст.209 КК України, ратифікацією Україною ряду міжнародних конвенцій, частина положень вказаної Постанови Пленуму ВСУ застаріли, а деякі суперечать сучасному розумінню легалізації (відмивання) майна.
Остання трансформація ст.209 КК України відбулася внаслідок прийняття Парламентом нової редакції Закону України № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон 361), який набрав чинності 28 квітня 2020 року.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений з метою протидії залученню в економіку майна, одержаного злочинним шляхом, та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов’язаного з господарською діяльністю. Додатковим безпосереднім об’єктом виступають інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансової системи, засади добросовісної конкуренції. Предмет цього злочину – майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом. Зміна слова «дохід» на «майно» у назві статті 209 КК України (в редакції статті відповідно до Закону 361) виправдано тим, що визначення терміну «майно», яке міститься в Цивільному кодексі, є ширшим поняттям і включає в себе поняття терміну «дохід».
Цивільне законодавство під майном як особливим об’єктом розуміє річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Речами визнаються різноманітні предмети матеріального світу, які задовольняють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки (це, наприклад, нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва). Відповідно до статті 193 ЦК України, одним із видів майна є валютні цінності. В свою чергу валютні цінності, відповідно до ст.1 Закону України «Про валюту і валютні цінності» – це національна валюта, іноземна валюта та банківські метали.
Іноземна валюта це: а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.
В свою чергу національна валюта (гривня) це: а) грошові знаки грошової одиниці України – гривні у вигляді банкнот, монет, у тому числі обігових, пам’ятних та ювілейних монет, і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у гривні; в) електронні гроші, номіновані у гривні.
Пунктом 13 ч.1 ст.1 Закону 361 дано визначення терміну віртуальний актив, а саме це цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей. Крім того, відповідно до відповідно до ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які подають декларації до НАЗК зобов’язані зазначати в деклараціях криптоактиви. Тобто, віртуальний актив або криптоактив визнається законодавством як вид майна і тому може бути предметом злочину, передбаченого ст.209 КК України.
Предметом розглядуваного злочину не можуть виступати ті різновиди майна, вільний обіг яких згідно з чинним законодавством заборонений або істотно обмежений, незаконні дії з якими утворюють самостійні склади злочинів і які з огляду на це відмиванню не піддаються (наприклад, зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні речовини та їхні аналоги, отруйні і сильнодіючі речовини). Вчинення угод з такими предметами, не будучи легалізацією, має кваліфікуватись не за ст. 209 КК України, а за іншими відповідними статтями (зокрема, за статтями 263, 265, 307, 322 КК України). Майно виступає предметом легалізації за умови, що його одержання відбулося заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки кримінального законодавства України або іншої держави. Вказівка на винятково злочинний характер одержання майна – предмета кримінально караної легалізації не означає, що для застосування ст. 209 КК України є необхідним попереднє винесення обвинувального вироку за предикатне діяння, що передувало легалізації. Для засудження за легалізацію майна, відповідно до диспозиції статті 209 КК України, достатньо встановити фактичні обставини, які свідчать про одержання майна злочинним шляхом. Майно вважається таким, що одержане злочинним шляхом, якщо воно прямо або опосередковано отримано в результаті вчинення кримінального правопорушення. Наприклад, предметом аналізованого злочину слід визнавати те майно, яке отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом або внаслідок його іншої реалізації. Головне, щоб винна особа, яка опинилась на кінці цього своєрідного ланцюжка, усвідомлювала відповідне джерело походження майна, а спосіб його одержання не був вчиненням діяння, що містить ознаки складу злочину, передбаченого ст.209 КК України.
Стаття 209 КК України не вказує на мінімальну вартість майна, легалізація якого має тягнути за собою кримінальну відповідальність, у зв’язку з чим під час застосування цієї статті має враховуватись положення ч.2 ст.11 КК України про відсутність суспільної небезпеки діяння через його малозначність.
Для кваліфікації за ст.209 КК України не має значення місце вчинення предикатного злочину, тобто місцем одержання майна, одержаного злочинним шляхом може бути територія як України, так і іноземної держави.
В останньому випадку вимагається, щоб діяння – джерело доходів визнавалось злочином одночасно і за кримінальним законом іноземної держави, і за КК України.
Конкретний злочинний спосіб, за допомогою якого одержано майно – предмет розглядуваного кримінально правопорушення, на кваліфікацію за ст.209 КК України не впливає (за винятком вказаних вище обмежень).
Це може бути кримінальне правопорушення проти власності, одержання неправомірної вигоди, вбивство з корисливих мотивів, незаконне виготовлення підакцизних товарів тощо.
До 28 квітня 2020 року в ст.306 КК України передбачалась спеціальна норма про легалізацію коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів. У випадках конкуренції ст.209 і 306 КК України підлягала застосуванню остання (ст.306 КК України). За легалізацію зазначених коштів, вчинену пізніше 27.04.2020 року, відповідальність настає за ст.209 КК України.
Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативно зазначені в ч.1 ст.209 КК України дії, які утворюють дві групи з різною конструкцією об’єктивної сторони.
Першу групу утворюють дії, які вчинюються з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а саме:
1) набуття майна; 2) володіння майном; 3) використання майна; 4) розпорядження майном; 5) переміщення майна; 6) зміна форми (перетворення) майна.
При цьому здійснення фінансової операції, вчинення правочину з майном, одержаним злочинним шляхом, є способом або інструментом набуття, володіння, використання чи розпорядження таким майном.
Учинення особою хоча б однієї з цих альтернативних дій утворює об’єктивну сторону злочину і кваліфікується як закінчений злочин. Тобто, склад злочину є формальним.
До другої групи відносяться дії, спрямовані на приховування, маскування: 1) походження такого майна; 2) володіння майном; 3) права на таке майно; 4) джерела походження майна; 5) місцезнаходження майна.
Учинення таких дій з будь-якою зазначеною спрямованістю кваліфікується як закінчений злочин.
Подібна спрямованість є характерною для усіченого складу злочину.
Під набуттям майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного діяння, потрібно розуміти отримання такого майна винною особою, яка усвідомлює його відповідне походження, тим чи іншим оплатним чи безоплатним способом (купівля, отримання в обмін на інші предмети, прийняття як оплата за надані послуги або виконану роботу, одержання як подарунок або як плата за борг тощо).
Володіння майном, одержаним злочинним шляхом, означає фактичне перебування такого майна у особи, яка має можливість впливати на нього. Володіти майном може як його власник, так і інші особи, наприклад, ті хто дістає таку можливість з огляду на певні договірні відносини (договір найму, комісії, схову тощо).
Використання майна, одержаного злочинним шляхом – це вилучення у тій чи іншій формі корисних властивостей такого майна для задоволення потреб власника чи інших осіб. Зазначене майно може бути використане, зокрема, при здійсненні господарської діяльності, в тому числі підприємницької.
Під використанням майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного діяння, для здійснення господарської діяльності слід розуміти його використання у процесі легальних виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, торгівлі суб’єктами господарювання (підприємництва), зареєстрованими як такі в установленому законом порядку, а саме:
1) будь-яке інвестування зазначених коштів або іншого майна у господарську діяльність (внесення їх до статутного фонду такого суб’єкта або безоплатна передача йому, інвестування у спільну діяльність);
2) придбання за такі кошти сировини, продукції, іншого майна для використання у господарській діяльності;
3) використання такого майна як напівфабрикатів, сировини тощо.
Використання зазначеного майна може бути як пов’язане, так і не пов’язане з їх відчуженням, тобто з передачею іншим особам. Розпорядження майном, одержаним унаслідок вчинення предикатного злочину, як самостійний вид дій, з’явився в ст.209 КК України з 28.04.2020 року. Раніше Верховний Суд вважав, що такі дії охоплюються поняттям використання майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного злочину (п.9 постанови від 15.04.2005 року № 5). Виділення в ст.209 КК України розпорядження майном як самостійного виду дій має своїм наслідком звуження змісту поняття використання майна. Тому «використання майна» у вузькому розумінні відображає процес отримання користі від майна, використання певних властивостей майна. Розпорядження майном – це можливість визначати фактичну долю майна, наприклад, у вигляді передачі іншій особі. При визначенні здійснення фінансової операції з майном, одержаними злочинним шляхом, не слід обмежуватись визначенням фінансової операції у розумінні пункту 65 частини першої статті 1 Закону 361, так як в розумінні Закону 361 фінансова операція – це будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу або про які стало відомо суб’єктам первинного фінансового моніторингу. Але, фінансова операція може здійснюватися за допомогою як суб’єкта первинного фінансового моніторингу, так і будь-яких суб’єктів господарювання. Тому для максимального охоплення всіх видів фінансових операцій необхідно залежно від їх змісту звертатися також до інших нормативно-правових актів, що регламентують правовідносини у цій сфері, зокрема до Законів: «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про страхування», «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ін.
Вчинення правочину щодо майна, одержаного внаслідок вчинення предикатного діяння, – це вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст.202 ЦКУ) у визначеному Цивільним кодексом порядку незалежно від їх виду – як дво-, або багатосторонніх (які іменуються договорами), так і односторонніх. Переміщення майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного злочину, як самостійний вид дій також з’явилося в ст.209 КК України з 28 квітня 2020 року замість «дій, спрямованих на приховання чи маскування переміщення майна». Ця заміна має змістовний характер і означає зміну характеру дій – з «приховання чи маскування переміщення» на фактичне здійснення переміщення предмета легалізації з одного місця в інше. Крім того, така заміна впливає на вирішення питання про момент закінчення цього злочину, оскільки переміщення передбачено в групі дій з формальним, а не усіченим, складом злочину. Зміна форми майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного злочину, як самостійний вид дій з’явився в ст.209 КК України також з 28 квітня 2020 року замість «дій, спрямованих на зміну форми майна». Така зміна не стосується самого змісту дій, який характеризується тим, що змінюється форма зазначеного майна як результат його перетворення в інше майно. Разом з тим, зазначена заміна впливає на вирішення питання про момент закінчення злочину, вчинюваного у формі таких дій, його склад змінився з усіченого на формальний.
Під діями, спрямованими на приховання чи маскування незаконного походження майна, одержаного унаслідок вчинення предикатного діяння, чи володіння ними, а так само прав на нього, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, слід розуміти будь-які дії особи, за допомогою яких маскується чи приховується факт одержання такого майна, що передував легалізації (відмиванню), вчинені як особою, котра одержала це майно таким шляхом, так і будь-якою іншою особою. Такі дії можуть бути спрямовані на: зміну правового статусу коштів або іншого майна шляхом підроблення документів, що засвідчують право власності; отримання фіктивних документів на придбання майна; вчинення цивільно-правових угод (удавана купівля у комісійному магазині, ломбарді тощо); оформлення права власності на підставних осіб; укладення фіктивних угод про надання кредитів або різноманітних послуг – юридичних, аудиторських та ін.; внесення коштів на банківські рахунки юридичних і фізичних осіб, у тому числі в офшорних зонах; переміщення коштів з одного рахунку на інший – за умови, що всі зазначені дії не були способом вчинення предикатного діяння.
Суб’єктивну сторону злочину характеризує вина в формі прямого умислу, для якого обов’язкове усвідомлення винною особою того, що майно одержано злочинним шляхом.
Таке усвідомлення може бути пов’язане з винесенням судом обвинувального вироку за предикатний злочин, про що знає особа, або усвідомлення може базуватись на знаннях фактичних даних про походження майна від злочинного діяння (за відсутності знань про судовий вирок або самого вироку).
Наявне у змісті ст.209 ККУ словосполучення «особа, яка повинна була знати, що майно одержане злочинним шляхом» не означає, що легалізація може здійснюватись з необережною формою вини.
Про умисне вчинення дій при легалізації майна йдеться в ч.1 ст.9 Конвенції від 16.05.2005 року:
«1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинними відповідно до її внутрішнього законодавства у випадку умисного вчинення:
a) перетворення або передачі майна, з усвідомленням того, що таке майно є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження майна або з метою сприяння будь-якій особі, причетній до вчинення предикатного злочину, в уникненні правових наслідків її дій;
b) приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно майна або власності на нього, з усвідомленням того, що таке майно є доходом; та, з урахуванням її конституційних принципів і основних засад її правової системи;
c) набуття майна, володіння ним або його використання, з усвідомленням того, що таке майно є доходом;
d) участі у вчиненні, об’єднання або змови з метою вчинення, замаху на вчинення, пособництва, підмови, сприяння й надання порад стосовно вчинення будь-якого зі злочинів, установлених цією статтею».
Дії, спрямовані на приховування, маскування походження майна, одержаного злочинним шляхом, або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження» (дії 2 групи), із суб’єктивної сторони характеризується метою досягнення результату цих дій у вигляді прихованого чи замаскованого майна. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.209 КК України, визнається фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку до моменту вчинення цього злочину. Ним може бути: а) як особа, яка легалізує майно, одержане злочинним шляхом іншою особою, б) так і особа, яка спочатку вчинила предикатний злочин і здобула майно, а потім його легалізувала. В останньому випадку йдеться про множинність злочинів.
Разом з тим, при кваліфікації злочинів важливо враховувати залежність вирішення зазначеного питання від форм вчинення злочину: 1) особа, яка не вчиняла предикатного злочину, може бути суб’єктом легалізації (відмивання) майна в будь-якій формі, передбаченій ч.1 ст.209 КК України; 2) особа ж, яка вчинила предикатний злочин, може бути суб’єктом цього злочину не в усіх його формах.
Особи, які не виконують об’єктивну сторону легалізації, але умисно сприяють їй шляхом дії або бездіяльності (наприклад, надають можливість скористатись банківським рахунком), можуть притягуватись до відповідальності як пособники із посиланням на ч.5 ст.27 КК України. Це стосується і працівників суб’єктів первинного фінансового моніторингу і спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи (нотаріуси, адвокати, аудитори та ін.). За наявності підстав зазначені особи можуть визнаватись виконавцями розглядуваного злочину.
Дії особи, яка не є суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що полягають у збуті майна, одержаного внаслідок вчинення злочину (наприклад, крадіжки) іншими особами, не утворюють складу легалізації коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом (ст.209 КК України), якщо такому майну не надається вигляд правомірно здобутого. Залежно від конкретних обставин справи, зазначені дії містять ознаки пособництва у крадіжці або складу злочину, передбаченого ст.198 КК України.
Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) повторність; 2) вчинення його за попередньою змовою групою осіб або 3) у великому розмірі. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його організованою групою; 2) в особливо великому розмірі.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі шести років гинуть в ООС (АТО) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Бігус Д.С. через свою нахабність і протиправність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, Бігус Д.С. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть Бігус Д.С. фекальну люстрацію, якщо антикорупційні органи, органи СБУ і поліції, прокуратури м.Києва і ДФС України не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Бігус Д.С. вчинив умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.3 ст.157, ч.2 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.190, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст. 366, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність Бігуса Д.С. є частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії Бігуса Д.С. по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії Бігуса Д.С. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів господарювання із іноземним капіталом, до громадських організацій та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Бігус Д.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє шахрайства і службові підроблення, викрадає кошти грантів, використовує кошти грантів не за цільовим призначенням, не сплачує податки, уникає сплати ЄСВ, відмиває незаконним чином отримані кошти, не реєструє найману робочу силу, платить заробітну плату в конвертах, культивує та поширює корупцію, перешкоджав виборчій діяльності кандидата у народні депутати на позачергових виборах до парламенту України, втручався у виборчий процес кандидата у народні депутати, деморалізує населення країни тощо. Бігус Д.С. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Бігусом Д.С. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Бігуса Д.С. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Бігусом Д.С. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.157, ч.2 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.190, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.366, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до слідчого відділу Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ та ГПД НАБУ про вчинені кримінальні правопорушення Бігусом Д.С. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ та ГПД НАБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.