Сергієнко Г.Л. Зеленський зробив суддю з диверсанта ДНР

29.03.2021 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. заяву за вих. № 4308/29 про вчинення кримінального правопорушення адвокатом приватної практики Горголь Іриною Сергіївною, яка була зареєстрованою в НАБУ за вх. номером ЗГ В-4012.
У вказаній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігуранта, його місце роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення адвокатом приватної практики Горголь І.С. злочину за ч.2 ст.366, ч.3 ст.190, ч.1 ст.396, ч.2 ст.212, ст.212-1, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. № 4308/29 від 29.03.2021 року були всі необхідні дані, які згідно вимог нового Кодексу були уже не обов’язковими для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. виконав вимоги статті 214 КПК впродовж до 24 годин у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноважив на цю дію підлеглого детектива. При цьому слід особливо зазначити, що для того що б внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, законодавець не вимагає від заявника притримуватися суворої професійної компетенції і територіальної юрисдикції органу досудового розслідування.
Зазначене також узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись до керівника ГПД НАБУ із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, особа 1 посилався на такі правові засади:
1) Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) Частиною 1 ст.306 КПК визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) Частиною 1 ст.214 КПК передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) Ч.2 ст.214 КПК визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. При цьому, в реєстрі, згідно з п.4,5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) П.10 ч.1 ст.3 КПК визначає, провадження–це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом’янському районному суду м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4, 5 ст.214 КПК України, станом на 02.04.2021 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4308/29 від 29.03.2021 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (детектива), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи (групи детективів), який керуватиме діями інших слідчих (детективів). В таку групу слідчих (детективів) може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих (детективів) керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим (детективом), здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (детектива).
А слідчий (детектив), відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
02.04.2021 року, що відповідало 3 (третьому) процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4334/02 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 4308/29 від 29.03.2021 року.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/8174/21 була розподіленою на слідчого суддю Сергієнко Ганну Леонідівну.
27.04.2021 року, за результатами розгляду скарги за вих. № 4334/02 від 02.04.2021 року на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. винесла вступну і резулятивну частину ухвали, якою відмовила у її задоволенні. А проголошення повного тексту ухвали у судовій справі слідча суддя Сергієнко Г.Л. проголосила 05.05.2021 року о 17 год. 20 хв. у приміщенні Солом`янського районного суду м.Києва за адресою: м.Київ, вул. Максима Кривоноса,25.
В обгрунтування свого неправосудного рішення суддя Сергієнко Г.Л. послалася на наступне:
“…До слідчого судді надійшли пояснення представника Національного антикорупційного бюро України Дуброва О.А., в яких зазначено, що в поданій особою 1 заяві від 29.03.2021, вих. №4308/29, про вчинення кримінальних правопорушень не наведено об’єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення корупційного кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України, у зв’язку з чим заяву скеровано листом за вих.№11-192/10191 від 01.04.2021 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, про що заявника повідомлено. З огляду на викладене, представник Національного антикорупційного бюро України просив в задоволенні скарги відмовити повністю та розглянути справу без його участі за наявними письмовими поясненнями… Проте ні в скарзі, ні у доданій до скарги копії заяви особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення від 29.03.2021, вих. №4308/29, взагалі відсутні не тільки будь-які об’єктивні дані, що дійсно свідчать про наявність ознак злочинів, вчинених адвокатом Горголь І.С. , але, передусім, дані, що підтверджують реальність конкретної події злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.3 ст.190, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.212, ст.212-1, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України… Виходячи з наведеного, слідчий суддя вважає необґрунтованим твердження особи 1, що в заяві про вчинені кримінальні правопорушення від 29.03.2021, вих. № 4308/29, ним було вказано всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона, а також всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи, місце її роботи і посаду, короткі обставини злочину, оскільки це не відповідає встановленим фактичним обставинам… Слідчий суддя також враховує судову практику щодо розгляду скарг особи 1, зокрема ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.06.2020 (справа № 991/3308/20, провадження №11-сс/991/486/20), в якій встановлено, що з матеріалів скарги вбачається, що за № 42015100040000162 об’єднано близько 250 кримінальних проваджень, розпочатих прокуратурою м.Києва за заявами особи 1. Однак посилань на конкретні обставини таких злочинів ці заяви не містять. Такі обставини дають підстави для висновку, що особа 1 усвідомлює абстрактний характер звернень до правоохоронних органів з приводу вчинення злочинів різними посадовими особами та використовує правоохоронну та судову системи держави для виконання невластивих їм функцій. У даному кримінальному провадженні навіть сам по собі зміст заяви про кримінальне правопорушення дає достатні підстави колегії суду зробити висновок про відсутність події отримання посадовими особами прокуратури неправомірної вигоди від особи 1 або її вимагання чи зловживання службовим становищем, оскільки заява не містить конкретних обставин таких правопорушень, а посилання в ній на вимагання хабаря за допит особи в якості потерпілого, а не свідка позбавлене здорового глузду. На підставі вищевикладеного, слідчий суддя доходить висновку про відмову в задоволенні скарги особи 1 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 29.03.2021, вих.№ 4308/29, про вчинення кримінальних правопорушень, – відмовити”.
З цієї бредні душевно хворої аферистки і диверсантки витікає, що вона порушила цілу дюжину законів: ст.214, 55, 56, 26, 135, 136, 137, 284, 306, 318, 370, 372 КПК України, ст.57 Конституції України, Наказ за № 298 від 30.06.2020 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, висновки ВССУ, практику ЄСПЛ.
Під час розгляду справи № 760/8174/21 слідча суддя Сергієнко Г.Л. припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, які надали підставу для скасування її ганебної ухвали:
— не викликала у судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— не викликала у судове засідання особу 1, як скаржника (подання клопотання про проведення судового засідання без участі особи 1 ще не означає, що не потрібно було його викликати в засідання;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, про призначення якого у справі суду не було доказів;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася;
— проводила судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— проводила судове засідання без участі особи 1;
— залучила до провадження заперечення представника НАБУ, який не являється детективом та який працює у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», що аж ніяк не стосується КПК України;
— при винесенні рішення покладалася на заперечення представника НАБУ, який не являється детективом;
— при винесенні ухвали поклалася на заперечення Дуброва О.А., бездіяльність якого не оскаржувалася;
— при винесенні рішення покладалася на заперечення представника НАБУ, який передав свої заперечення до суду у заборонений ДСА спосіб (електронною скринькою, без цифрового підпису);
— при винесенні рішення знехтувала вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, який вимагав від НАБУ, паралельно зміні підслідності заяви про вчинене правопорушення внести відомості до ЄРДР;
— при винесенні свого похабного рішення знехтувала вимогами ч.7 ст.214 КПК України, яка дозволяє міняти підслідність лише прокурору, яким Дубров О.А. не являється;
— при винесенні рішення знехтувала вимогами ч.2,3 ст.214 КПК України, яка не дозволяє суддям, слідчим, прокурорам і детективам “з’ясовувати” наявність складу злочину до внесення відомостей до ЄРДР;
— при винесенні свого неграмотного рішення знехтувала вимогами ст.26 КПК України, яка не дозволяє слідчим суддям розглядати по суті заяву про вчинення кримінального правопорушення, а лише скаргу;
— всупереч вимогам ст.23 КПК України не витребовувала і не досліджувала матеріали заяви про вчинене кримінальне правопорушення від керівника ГПД НАБУ;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— збирала в інформацію щодо результатів розгляду судових справ за участю особи 1, та використовувала їх у спотвореній формі з метою винесення неправосудної рішення, чого не дозволено суддям;
— відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4334/02 від 02.04.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4308/29 від 29.03.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ за № 9-49/0/4-17 від 12.01.17 року, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року;
— постановила ухвалу (відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4334/02 від 02.04.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4308/29 від 29.03.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення), ґрунтуючись лише на результатах судового розгляду даної заяви, чого не передбачено КПК, Конституцією України і практикою ЄСПЛ;
— постановила вступну і резулятивну частини ухвали у справі 27.04.2021 року, а повний текст ухвали проголосила лише 05.05.2021 року, тобто на 8 день, що перевищило встановлений законом термін на 3 дні.
Що ж стосується кримінального провадження за № 42015100040000162, в якому на даний час проводиться досудове розслідування в межах ДБР (в якому об’єднано близько 250 кримінальних проваджень), то суддя Сергієнко Г.Л. не тільки протиправно використала власними силами здобуту інформацію та її ще й перекрутила, але й умисно збрехала, що нібито особа 1 використовує правоохоронні органи не за призначенням і що в жодному з цих проваджень не було встановлено Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду складу злочину.
Насправді ж, як для прикладу, як про це свідчать декілька нижчевказаних судових справ (в яких уже є кінцеві рішення), які входять в об’єднане кримінальне провадження № 42015100040000162 як докази вчиненого злочину (судова справа № 571/96/15-к від 05.01.2017 року (апеляційне провадження у судовій справі № 571/96/15-к від 23.03.2017 року залишило виправдовувальний вирок першої інстанції без змін), родича особи 1 було ув’язнено у Рівненському СІЗО, де він невинним просидів майже два роки і де слідчі своїми тортурами зробили з нього каліку як спосіб впливу на особу 1 за його результативну антикорупційну громадську діяльність, а також Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва за № 826/247/18 від 24.07.2018 року, яким визнано переслідування КМДА приватного підприємства особи 1 незаконним) свідчать зовсім про протилежне. Третім прикладом цьому є кримінальне провадження за № 42017101090000084 від 29.08.2017 року, яке також входить в об’єднане кримінальне провадження за № 42015100040000162, в якому три поліцейські безпридільники били і душили особу 1, тоді як мусили захищати його майно від рейдерства КМДА і від знищення майна (Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у справі № 826/247/18 від 24.07.2018 року підтверджує цей факт).
Більше цього, не витримує критики і те, що душевно хвора Сергієнко Г.Л., перебравши на себе повноваження детектива, без проведення досудового розслідування, надає власну оцінку тому, що нібито не може бути так, що б прокурор просив хабара від особи 1, оскільки в цьому нібито немає ніякого сенсу, в той час як ця подія має 3 свідки, відеозаписи і звукозаписи, як належні і припустимі докази у справі. Але якби там не було, по одній кримінальній справі здорова на глузд суддя Сергієнко Г.Л. ніколи б не судила про об’єктивність інших 249 кримінальних справ. Тільки дуже хвора на голову людина здатна на таку примітивну бредню.
Отож, як це передбачено ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, а також Узагальненнями про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) та Узагальненнями «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ від 23.12.2016 року, внесення відомостей до ЄРДР має забезпечитися впродовж 24 годин не дивлячись на те, чи є склад злочину в діях певної особи чи немає. Якщо немає, тоді кримінальне провадження автоматично закривається слідчим (детективом, прокурором) за ст.284 КПК України. Про це також говориться і в ч.4 ст.214 КПК України, що “відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про правопорушення не допускається”.
Крім цього, суддя Сергієнко Г.Л., у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, які набрали чинності з 01.01.2020 року), постановила ухвалу у справі № 760/8174/21, яка неправильним чином сформована: ухвала містить міжрядкові відступи, з виділенням окремих слів жирним кольором, без зазначення в ухвалі де зберігається її оригінал, кожна друга сторінка аркушу ухвали не перекреслена, немає позначки в правому верхньому куті “З оригіналом згідно”, на пломбі не вказано прізвища судді, на пломбі не вказано прізвища секретаря суду, на пломбі не вказано дати створення копії ухвали.
Більше цього, аферистка Сергієнко Г.Л., всупереч вимогам КПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, досі не надала копії вступної і резулятивної частини ухвали учасникам даного провадження.
Також слід зазначити, що суддя Сергієнко Г.Л. і раніше уже виносила неправосудні рішення за наслідками розгляду скарг особи 1 на бездіяльність органів досудового розслідування (ГПД НАБУ, СВ Солом’янського УП ГУ Національної поліції у м.Києві), якими з однієї сторони частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на 2,5 мільярда гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
Усе вищенаписане, згідно ст.409, 412 КПК України, вимагало в апеляційному порядку скасування такої неправосудної ухвали. Тому, особа 1 подав 25.05.2021 року апеляційну скаргу за вих.№ 4366/25 на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/8174/21 від 27.04.2021 року, яка 05.07.2021 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду була задоволеною в повному обсязі, а вказана ухвала скасованою у судовому провадженні 11-сс/824/3534/2021.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Сергієнко Г.Л. через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, суддя Сергієнко Г.Л. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній особі фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/8174/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Сергієнко Г.Л. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Сергієнко Г.Л. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Сергієнко Г.Л., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні ухвали, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, перешкоджає наповненню державної скарбниці, завдає нищівної шкоди економіці країни, деморалізує українську армію і флот, сприяє втраті незалежності, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Сергієнко Г.Л. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Сергієнко Г.Л. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Сергієнко Г.Л. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Сергієнко Г.Л. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Сергієнко Г.Л. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Сергієнко Г.Л., яка в грубій формі порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.