Мартинов Є.О. служить ФСБ та наніс збиток ЗСУ на 0,8 млрд.

У провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюка П.Л. знаходиться на розгляді судова справа № 761/27301/21 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви від 17.07.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюк Павло Леонідович не має права розглядати судову справу № 761/27301/21, особа_1 подав 16.02.2022 року електронним листом заяву про його відвід.
У своїй заяві про від 16.02.2022 року про відвід особа_1 зазначав біля 17 (сімнадцяти) підстав для відводу слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду судової справи № 761/27301/21. Серед таких підстав значилися і такі, що гарантували відвід даного судді від розгляду справи № 761/27301/21:
1) суддя регулярно затягує розгляд судових справ на 5-8 календарних місяців;
2) суддя регулярно і невмотивовано відмовляє особі_1 у задоволенні усіх його скарг;
3) суддя розглядає усі скарги особи_1 без його виклику у судове засідання;
4) за результатами розглянутих скарг особи_1 суддя виносить неправосудні ухвали, копії яких сторонам провадження не надає або затримує їх видачу до одного року;
5) суддя умисно порушує таємницю нарадчої кімнати при розгляді скарг особи_1;
6) суддя регулярно погрожує особі_1 розправою та веде себе на судових засіданнях неад6екватно і у порушення вимог Бангалорських принципів поведінки судді;
7) суддя настільки безграмотний, що не може забезпечити ведення судового засідання послідовно і у відповідності до вимог ст.321 КПК України;
8) суддя не знає Наказу ДСА за № 814 (із змінами від 05.08.2020 року за № 352) “Про затвердження інструкції з діловодства в місцевих і загальних судах, апеляційних судах та у ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ”, що призвело до того, що його рішення не відповідають нормам закону;
9) суддя проводить усі свої судові засідання у робочій кімнаті, що суперечить вимогам Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”;
10) суддя своїми неправосудними рішеннями завдає матеріальної шкоди та шкоди життю і здоров’ю особі_1;
11) суддя перебуває у постійних неприязних стосунках із особою_1, однак ухиляється від взяття самовідводів;
12) суддя переслідує особу_1 за його суспільно-громадську діяльність;
13) на суддю подано до ДБР, СБУ і НАБУ нові заяви про вчинення ним кримінальних правопорушень;
14) суддя досі перебуває у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, відкритому на нього особою_1 за вищеописані аналогічні протиправні дії;
15) наявна судова практика Київського апеляційного суду, яка вимагає враховувати її позицію при прийнятті нового рішення, відповідно ст.415 КПК України;
16) наявна обширна судова практика Шевченківського районного суду (10 ухвал суду), яка вимагає враховувати її позицію при прийнятті нового рішення іншими суддями цього суду.
17) постійні звернення особи_1 до Вищої ради правосуддя із відповідними скаргами на даного суддю за фактом порушення ним присяги судді.
А в додатку до заяви від 16.02.2022 року про відвід судді Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюка П.Л. від розгляду справи № 761/27301/21 особа_1 надавав такі докази:
– копію витягу з ЄРДР за № 52018000000000611 від 23.06.2018 року;
– копію повідомлення про внесення до ЄРДР відомостей заяви особи_1 про вчинені правопорушення суддею Слободянюком П.Л. за № 52018000000000611 від 23.06.2018 року та про початок розслідування;
– копію ухвали з Київського апеляційного суду у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 від 22.11.2021 року про самовідвід колегії суддів у подібних правовідносинах.
Заявляючи 16.02.2022 року відвід слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюку П.Л. від розгляду судової справи № 761/27301/21 особа_1 опирався на очевидному непрофесіоналізмі і бездарності вказаного судді, на його юридичній безграмотності, безтолковості, маразму, збоченні, на психічних відхиленнях, свавіллі і безчинності, зацікавленості у розгляді усіх судових справ особи_1 з метою помсти за його громадську позицію і результативну антикорупційну діяльність (в тому числі проти даного злочинного судді), а також на норми КПК України, Конституції України, висновки ВССУ та практики ЄСПЛ.
Також, особа_1 посилався в своїй заяві від 16.02.2022 року на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, завдячуючи чому суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. При цьому слід врахувати, що надаючи свою згоду на застосування практики Європейського суду з прав людини, Верховна рада України виходила з того, що любі розбіжності і неоднаковість тлумачення норм КПК України і Конституції України мусять уступати практиці ЄСПЛ.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт не об’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним.
17.02.2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюк П.Л. розглянув заяву особи_1 від 16.02.2022 року про його відвід від розгляду судової справи № 761/27301/21 та виніс неправосудне рішення, яким визнав вказану заяву необґрунтованою та у відповідності до вимог статті 35, 75-81 КПК України передав її “…для повторного авторозподілу для визначення іншого судді, який прийме щодо даної заяви власне процесуальне рішення”.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва було визначено суддю Мартинова Євгена Олександровича для розгляду по суті заявленого 16.02.2022 року відводу слідчому судді Слободянюку П.Л. у судовій справі № 761/27301/21.
27.04.2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Мартинов Є.О., після невмотивованої затримки розгляду заяви особи_1 про відвід слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюку П.Л. аж на два місяці, розглянув заяву від 16.02.2022 року про його відвід від розгляду справи № 761/27301/21 без виклику сторін та виніс неправосудну ухвалу, якою залишив її без задоволення.
Як витікає з тексту ухвали у судовій справі № 761/27301/21 від 27.04.2022 року афериста Мартинова Є.О., ця туберкульозна потвора не тільки не спростував наведені особою_1 сімнадцять фактів, як неспростовні підстави для відводу слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду скарги особи_1 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей про вчинені правопорушення суб’єктом господарської діяльності, але і нахабно збрехав, що нібито для задоволення заяви особи_1 про відвід слідчого судді Слободянюка П.Л. потрібно було заявнику надати ще й копію заяви від 21 травня 2018 року за вих. № 2386/21, на підставі якої було внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування про вчинені кримінальні правопорушення слідчим суддею Слободянюком П.Л.
А саме, як зазначає в своїй безграмотній і неправосудній ухвалі від 27.04.2022 року божевільна потвора Мартинов Є.О.: “Разом із цим, наведені в заяві підстави не можна визнати такими, що виключають участь слідчого судді Слободянюка П.Л. в розгляді скарги особи_1 на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки не містять ознак жодної з обставин, передбачених статтею 75 КПК України. Так, з наданого особою_1 витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52018000000000611 від 23 червня 2018 року вбачається, що Територіальним управлянням Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою № 2386/21 від 21 травня 2018 року про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.2 ст.396 КК України. При цьому, заяву від 21 травня 2018 року за № 2386/21, на підставі якої внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування, заявник до своєї заяви про відвід слідчого судді Слободянюка П.Л. не додав. Крім того, наданий витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування № 52018000000000611 від 23 червня 2018 року, органом досудового розслідування сформований 19 жовтня 2020 року. Таким чином, на переконання слідчого судді, надані заявником докази щодо його звернення до органів досудового розслідування, про нібито вчинення суддею Слободянюком П.Л. кримінальних правопорушень, не можуть свідчити про те, що наявні обставини, які б дозволили зробити висновок про присутність обґрунтованих підстав стверджувати про існування у справі за скаргою особи_1 на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань, умов, які викликають сумніви в упередженості та необ’єктивності слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Слободянюка П.Л. під час розгляду зазначеної скарги. Враховуючи наведене вище, вважаю за необхідне відмовити особі_1 у задоволенні його заяви про відвід слідчого судді Слободянюка П.Л.”.
Відповідно, цими словами доказується, що корупційний виродок Мартинов Є.О. насправді приховав від судового розгляду і надання правової оцінки тому, що в додатках до заяви про відвід знаходилися ще й повідомлення детектива НАБУ про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000611 від 23 червня 2018 року за вчинення даним суддею злочинів.
Також, підараст Мартинов Є.О. приховав від судового розгляду і надання правової оцінки тому факту, що у додатку до заяви про відвід знаходилася копія ухвали Київського апеляційного суду, яка відповідно вимог ст.415 КПК України вимагала від слідчого судді Слободянюка П.Л. взяти самовідвід від розгляду справи № 761/27301/21 або змушувала суддю-афериста Мартинова Є.О. все-таки задовольнити заяву особи_1 від 16.02.2022 року про відвід слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду справи № 761/27301/21.
Також, безмозка тварюка Мартинов Є.О. зовсім не відреагував і на те, що слідчий суддя Слободянюк П.Л. не викликав особу_1 на судове засідання з розгляду його заяви від 16.02.2022 року про відвід та копії належної ухвали йому досі не вручив. Натомість, виродок Мартинов Є.О. також не викликав особу_1 на судовий розгляд його заяви від 16.02.2022 року про відвід слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду судової справи № 761/27301/21 та належним чином завіреної ухвали досі не вручив.
А то, що згодом було надіслано неучем Мартиновим Є.О. на електронну пошту особи_1, то воно і близько не відповідало вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями від 05.08.2020 року за № 352), Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, так як ухвала у справі № 761/27301/21: не містить державного знаку (герба), а у правому верхньому куті – відсутній напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту рішення значно менший встановленого, окремі слова ухвали написані прописними літерами та виділені жирним кольором, в ухвалі наявні міжрядкові відступи, друга сторона ухвали не перекреслена, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не вказано дати виготовлення її копії, немає ПІП і підпису секретаря суду, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі ухвали не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі немає підпису секретаря суду та не відмічено дати створення копії ухвали, на пломбі і в ухвалі немає гербової печатки.
Попри все це слід сказати, що якби навіть і не існувало “об’єктивних” підстав для відводу слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду справи № 761/27301/21, то євнух Мартинов Є.О. все-рівно мусив задовольнити заяву від 16.02.2022 року про його відвід на підставі міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і наданих дозволів Верховної ради України на кшталт (цитата): “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…
Останнє також було приводом для самовідводу слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду судової справи № 761/27301/21, чого останній ганебно уник.
Відтак, вищенаписане доводить, що суддя-недоумок Мартинов Є.О. є психічно хворою особою, інакше б він не став заперечувати ті очевидні норми права, на які посилався особа_1 та які чітко прописані в КПК України, Конституції України, Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд”, практиці ЄСПЛ, рішеннях ВССУ і т.д.
Це також стосується і наявної судової практики в Київському апеляційному суді та в Шевченківському районному суді м.Києва, на яку дебіл Мартинов Є.О. чомусь зовсім не звернув своєї уваги, стосовно якої судді не мають права не брати самовідводи у випадках відкриття на них кримінальних справ учасниками судового процесу або при звернені учасників судових процесів до правоохоронних органів із заявами про вчинені кримінальні правопорушення суддями, на розгляді у яких знаходяться ще не розглянуті судові справи. А у випадках, якщо недобропорядні судді не братимуть самовідводи у таких передбачених випадках, тоді інші судді повинні задовольняти передані їм для розгляду по суті саме такі заяви.
Мудак Мартинов Є.О. під час прийняття рішення за заявою від 16.02.2022 року про відвід слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду судової справи № 761/27301/21 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин, суддя-дебіл Мартинов Є.О., постановивши Ухвалу у судовій справі № 761/27301/21 від 27.04.2022 року, якою відмовив у задоволенні заяви від 16.02.2022 року про відвід слідчого судді Слободянюка П.Л. від розгляду судової справи № 761/27301/21, поданої на підставі ст.75-81 КПК України, Конституції України та практики ЄСПЛ, фактично істотно порушив вимоги цих самих законів.
На підставі цього, особа_1 подав до Київського апеляційного суду скаргу на Ухвалу судді Шевченківського районного суду м.Києва Мартинова Є.О. у справі № 761/27301/21 від 27.04.2022 року.
Суддя-виродок Мартинов Є.О. постановив ще одне неправосудне рішення, яким у черговий раз нівелював кропіткі досягнення громадської організації та перешкодив наповненню бюджету держави на загальну суму понад 700 мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
У ст.75 КПК України (Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні) зазначено:
“1. Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою”.
Статтею 80 КПК України (Заява про відвід) передбачається таке:
“1. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у провадженні.
3. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час провадження.
4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. 5. Відвід повинен бути вмотивованим”.
Відповідно ст.81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), зазначається:
“1.У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявления відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують гинути третій місяць поспіль у російсько-українській війні? Ублюдок Мартинов Є.О. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, суддя-виродок Мартинов Є.О. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть шахраю і колаборанту Мартинову Є.О. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, ДСА, Президент України і СБУ не хочуть реагувати на факти його підривної діяльності, саботажу і державної зради.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя-колаборант Мартинов Є.О. вчинив чергові кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/27301/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність дебіла Мартинова Є.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-потвори Мартинова Є.О. є антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя-шизофренік Мартинов Є.О., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, ухиляється від взяття самовідводів від розгляду судових справ активістів (які відкрили на нього відповідні кримінальні справи), перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє підроблення, виносить неправосудні рішення, приховує вчинені злочини, надає допомогу кримінальним особам, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, перешкоджає наповненню державного бюджету, завдає шкоди економіці держави, деморалізує воїнів ЗСУ і бійців тероборони, наражає ЗСУ на поразку у війні з Росією, дискредитує український уряд і українську судову систему в очах світової громадськості, перешкоджає діяльності громадських організацій, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади.
Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя-аферист Мартинов Є.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала у цій ганебній війні поразки. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-дебілом Мартиновим Є.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді-параноїка Мартинов Є.О. наявний склад ще двох кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 КК України ч.1 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-аферистом Мартиновим Є.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ч.1 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-виродком Мартиновим Є.О. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді-дебіла Мартинова Є.О., який регулярно та грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.