Коліуш О.Л. Путінський прихвостень сприяє поразці ЗСУ

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного
антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених детективом УВК НАБУ Гайданка А.І., передбачених ч.1 ст.364 КК України.
28.01.2022 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 318, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57, 129 Конституції України, Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, детектив УВК НАБУ Дзісь Є.В. повторно передчасно закрив провадження за № 52021000000000052 від 01.02.2021 року.
Вважаючи Постанову від 28.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року детективом УВК НАБУ Дзісь Є.В. незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа_1 подав 03.02.2022 року скаргу слідчому судді ВАКС за вих. № 4740/02. В своїй скарзі за вих. № 4740/02 від 03.02.2022 року особа_1 зазначав, що детектив УВК НАБУ Дзісь Є.В. перед тим як закрити провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року знову не вчинив обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконав вимог Ухвали слідчого судді Сергієнко Г.Л. від 21.01.2021 року;
2) не виконав вимог Ухвали слідчого судді Сергієнко Г.Л. від 21.01.2021 року;
3) не виконав вимог Ухвали слідчого судді Вишняка М.В. від 31.12.2020 року;
4) не вніс до ЄРДР жодних відомостей за заявою за вих. № 4113/23 від 23.12.2020 року про вчинення декількох фігурантом кримінальних правопорушень;
5) не вніс до ЄРДР жодних відомостей за заявою за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року про вчинення декількох фігурантом кримінальних правопорушень;
6) не вніс до ЄРДР жодних відомостей за заявою за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року про вчинення декількох кримінальних правопорушень;
7) не виклав в своїй передчасній Постанові від 28.01.2022 року короткого змісту заяви за вих. № 4113/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
8) не виклав в своїй передчасній Постанові від 28.01.2022 року короткого змісту заяви за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
9) не виклав в своїй передчасній Постанові від 28.01.2022 року короткого змісту заяви за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
10) не зазначив в своїй передчасній Постанові від 28.01.2022 року номеру ухвали суду від 21.01.2021 року, якою було змушено його внести до ЄРДР декілька кваліфікуючих статтей вчиненого злочину;
11) не зазначив в своїй передчасній Постанові від 28.01.2022 року номеру ухвали суду від 21.01.2021 року, якою було змушено його внести до ЄРДР декілька кваліфікуючих статтей вчиненого злочину;
12) не зазначив в своїй передчасній Постанові від 28.01.2022 року номеру ухвали суду від 31.12.2020 року, якою було змушено його внести до ЄРДР декілька кваліфікуючих статтей вчиненого злочину;
13) не повідомив прокурора САП про не підслідність УВК НАБУ кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року відповідно вимогам ст.216 КПК України;
14) не повідомив прокурора САП про не підслідність УВК НАБУ кримінального провадження № 52021000000000053 від 01.02.2021 року відповідно вимогам ст.216 КПК України;
15) не повідомив прокурора САП про не підслідність УВК НАБУ кримінального провадження № 52021000000000257 від 13.05.2021 року відповідно вимогам ст.216 КПК України;
16) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів у провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року – за ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст. 170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
17) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів у провадженні № 52021000000000053 від 01.02.2021 року – за ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст. 170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
18) не проводив досудового розслідування за статтями вчинених фігурантом злочинів у провадженні № 52021000000000257 від 13.05.2021 року – за ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст. 170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
19) не повідомив особу_1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року;
20) не повідомив особу_1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000257 від 13.05.2021 року;
21) не повідомив особу_1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000053 від 01.02.2021 року;
22) не повідомив особу_1 про винесення прокурором САП Постанови про об’єднання матеріалів кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року, № 52020000000000257 від 13.05.2021 року та № 52020000000000053 від 01.02.2021 року та не вручив особі_1 копії Постанови;
23) не вручив особі_1 витягів з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.21 року;
24) не вручив особі_1 витягів з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52020000000000257 від 13.05.21 року;
25) не вручив особі_1 витягів з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52020000000000053 від 01.02.21 року;
26) не вручив особі_1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року;
27) не вручив особі_1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000257 від 13.05.2021 року;
28) не вручив особі_1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000053 від 01.02.2021 року;
29) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року та не затверджував його у свого керівника;
30) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000257 від 13.05.2021 року та не затверджував його у свого керівника;
31) не створював план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000053 від 01.02.2021 року та не затверджував його у свого керівника;
32) жодного разу не допитав особу_1 у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.21 року;
33) жодного разу не допитав особу_1 у кримінальному провадженні № 52020000000000257 від 13.05.21 року;
34) жодного разу не допитав особу_1 у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 01.02.21 року;
35) жодного разу не допитав свідків у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року;
36) жодного разу не допитав свідків у кримінальному провадженні № 52020000000000257 від 13.05.2021 року;
37) жодного разу не допитав свідків у кримінальному провадженні № 52020000000000053 від 01.02.2021 року;
38) не допитав фігуранта у відповідності до того кола питань, які особа_1 піднімав у своїй заяві за вих. № 4113/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
39) не допитав фігуранта у відповідності до того кола питань, які особа_1 піднімав у своїй заяві за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
40) не допитав фігуранта у відповідності до того кола питань, які особа_1 піднімав у своїй заяві за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року про вчинення кримінальних правопорушень;
41) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і потерпілим у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року;
42) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000257 від 13.05.2021 року;
43) не провів жодного одночасного допиту фігуранта із свідками і потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000053 від 02.02.2021 року;
44) не повідомив свого керівника, процесуального керівника та не взяв самовідводу від провадження кримінальної справи № 52021000000000052 від 01.02.2021 року, добре знаючи що перебуває у досудовому розслідуванні більше як у п’ятнадцяти кримінальних справах за заявами особи_1;
45) не повідомив свого керівника, процесуального керівника та не взяв самовідводу від провадження кримінальної справи № 52021000000000053 від 01.02.2021 року, добре знаючи що перебуває у досудовому розслідуванні у більше як п’ятнадцяти кримінальних справах за заявами особи_1;
46) не повідомив свого керівника, процесуального керівника та не взяв самовідводу від провадження кримінальної справи № 52021000000000257 від 13.05.2021 року, добре знаючи що перебуває у досудовому розслідуванні у більше як п’ятнадцяти кримінальних справах за заявами особи_1;
47) не розглянув заяву особи_1 в порядку ст.220 КПК України у провадженні № 52021000000000052;
48) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК України на подану особою_1 заяву у провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року;
49) не розглянув заяву особи_1 в порядку ст.220 КПК України у провадженні № 52021000000000053;
50) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК України на подану особою_1 заяву у провадженні № 52021000000000053 від 01.02.2021 року;
51) не розглянув заяву особи_1 в порядку ст.220 КПК України у провадженні № 52021000000000257;
52) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК України на подану особою_1 заяву у провадженні № 52021000000000257 від 13.05.2021 року;
53) у своїй протиправній Постанові від 28.01.2022 року зазначив, що нібито запрошував особу_1 для проведення допиту у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року в якості свідка, в той самий час як у цій кримінальній справі не було Постанови про не визнання особи_1 потерпілим;
54) у своїй протиправній Постанові від 28.01.2022 року зазначив, що нібито запрошував особу_1 для проведення допиту у кримінальному провадженні № 52021000000000053 від 01.02.2021 року в якості свідка, в той самий час як у цій кримінальній справі не було Постанови про не визнання особи_1 потерпілим;
55) у своїй протиправній Постанові від 28.01.2022 року зазначив, що нібито запрошував особу_1 для проведення допиту у кримінальному провадженні № 52021000000000257 від 13.05.2021 року в якості свідка, в той самий час як у цій кримінальній справі не було Постанови про не визнання особи_1 потерпілим;
56) у своїй Постанові від 28.01.2022 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі_1 проведення допиту у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року в якості свідка, однак мусив закрити кримінальну справу через не явку особи_1 на допит, чого не передбачено нормами КПК України;
57) не складав план ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року і не узгоджував його із своїм керівником;
58) не робив відповідних запитів до наркологічного і психіатричного диспансеру щодо перебування на обліку фігуранта у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року;
59) не робив відповідних запитів до навчальних закладів чи фігурант у даному провадженні насправді навчався у них і на законній основі отримав вищу юридичну освіту;
60) не робив запитів чи фігурант у даному провадженні не притягувався до адміністративних покарань;
61) не робив відповідних запитів чи фігурант у даному кримінальному провадженні раніше не притягувався до кримінальної відповідальності і чи зараз не відбуває строк покарання;
62) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа_1 зазначав у своїх трьох заявах про вчинені кримінальні правопорушення за вих. № 4113/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року та за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року;
63) не призначив для особи_1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
64) не надав особі_1 можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину, про що особа_1 окремо зазначав у своїх трьох заявах за вих.№ 4113/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року та за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року;
65) не надав особі_1 можливості долучити до даного провадження документи, які доказують факти отриманого матеріального і морального збитку, про що особа_1 окремо наголошував у своїх трьох заявах за вих. № 4113/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року та за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року;
66) зробив неправдиві висновки що в діях детектива УВК Гайданка А.І. нібито відсутній склад злочинів, а також що нібито детектив Гайданка А.І. проводив у належний спосіб досудові розслідування у низці кримінальних проваджень, в той час як детектив Дзісь Є.В. перераховані ним кримінальні справи насправді не витребовував, не досліджував і не надавав їм оцінки з точки зору достатності та взаємозв’язку, а також з позиції кваліфікацій інших статтей вчиненого злочину;
67) приховав від надання правової оцінки фактам, що детектив УВК Гайданка А.І. досі не виконав жодної ухвали суду у тих кримінальних провадженнях, які раніше розслідував та передчасно закрив;
68) умисно не озвучив ряду фактів, які пов’язані з тим, що Окружним адміністративним судом м.Києва уже були винесені Рішення і Накази, які набрали законної сили, та які доказують наявність складу злочину в діях окремих фігурантів (в тому числі з боку вимагача хабарів – депутата КМР (КМДА) О.Руденка), однак завдячуючи детективу УВК Гайданка А.І. кримінальні провадження (в тому числі за № 52017000000000216 від 29.03.2017 року) умисно не розслідувалися ним, а вчинені злочини фігурантів – ним умисно приховувалися;
69) надати особі_1 термін у 10 діб для оскарження неправомірно винесеної ним Постанови від 27.01.2022 року про не визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року.
Детектив УВК НАБУ Дзісь Є.В. своєю протиправною Постановою від 28.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року також порушив вимоги ст.110 КПК.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову, чого майже немає у Постанові від 28.01.2022 року детектива УВК НАБУ Дзісь Є.В. про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 28.01.2022 року детектива Дзісь Є.В. відсутні:
1) короткий опис трьох заяв про вчинені кримінальні правопорушення;
2) контактний номер детектива УВК НАБУ Дзісь Є.В.;
3) реєстраційний номер та дата реєстрації даної Постанови;
4) перелік проведених слідчих дій;
5) причини не проведення допиту свідків та фігуранта (в межах того кола питань, які піднімав потерпілий у своїй заяві про вчинені кримінальні правопорушення);
6) причини не проведення експертизи наявних доказів;
7) правова оцінка фігуранта у провадженні;
8) правова оцінка доказам у провадженні;
9) ПІП та підпис керівника підрозділу;
10) печатка органу досудового розслідування;
11) не витриманий детективом інтервал між винесеною ним ще однією Постановою від 27.01.2022 року про не визнання особи_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року.
Детектив УВК НАБУ Дзісь Є.В. в своїй Постанові від 28.01.2022 року також припустився порушень Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також порушень Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 28.01.2022 року: не зареєстрував своєї Постанови у канцелярії НАБУ, не зазначив дати створення копії документу, не завірив Постанову печаткою органу досудового розслідування, не зробив позначки «З оригіналом згідно», не поставив свого підпису і ПІП на першому аркуші Постанови, не зазначив своєї посади на першому аркуші Постанови, не отримав підпису і ПІП від керівника органу досудового розслідування, який мусив ознайомитися з Постановою та схвалити її, не зшив і не опломбував Постанову.
07.04.2022 року, слідчий суддя Дубас В.М. розглянув скаргу особи_1 на Постанову детектива УВК НАБУ Дзісь Є.В. від 28.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року за вих. № 4740/02 від 03.02.2022 року без його виклику в судове засідання, за результатами чого виніс ухвалу у справі № 991/818/22, якою відмовив у її задоволенні. При чому, слідчий суддя Дубас В.М. одночасно розглянув і скаргу за вих. № 4741/04 від 04.02.2022 року на Постанову детектива УВК Дзіся Є.В. від 27.01.2022 року про відмову у визнанні потерпілим у провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року, що стало нонсенсом для світової Феміди, а для судді, ВРП і Президента України В.Зеленського – вічною ганьбою!
Усе вищенаписане, згідно ст.409, 412 КПК України, передбачало скасування ухвали слідчого судді Дубаса В.М. у судовій справі № 991/818/22 від 07.04.2022 року та призначення нового розгляду скарги за вих. № 4740/02 від 03.02.2022 року на Постанову детектива УВК НАБУ Дзіся Є.В. від 28.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року по суті в межах першої інстанції.
14.04.2022 року, з цього приводу, особа_1 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу за вих. № 4727/14 на Ухвалу у судовій справі № 991/818/22 від 07.04.2022 року. У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4727/14 від 14.04.2022 року особа_1 зазначав, що обгрунтування прийнятого рішення слідчого судді Дубаса В.М. не узгоджуються із нормами КПК України, Конституції України та практики ЄСПЛ. Крім цього, розглядаючи справу № 991/818/22 слідчий суддя Дубас В.М. припустився порушень норм матеріального і процесуального права, які надали окрему підставу для скасування його неправосудної ухвали в апеляційному порядку:
— у порушення вимог ст.134, 135 КПК України, не викликав у судове засідання скаржника;
— у порушення вимог ст.306 КПК України, проводив судове засідання без участі скаржника;
— суддя не надав правової оцінки тому, що детектив Дзісь Є.В. виніс 27.01.2022 року Постанову про відмову у визнанні особи_1 потерпілим, а 28.01.2022 року Постанову про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року, при цьому позбавивши його законного права на її оскарження в судовому порядку або шляхом звернення до прокурора;
— суддя при винесенні ухвали знехтував вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, який вимагав від детектива НАБУ внести до ЄРДР справжні відомості про вчинені правопорушення, визначені ч.4,5 ст.214 КПК;
— при винесенні ухвали знехтував вимогами ст.220 КПК України, яка вимагала від детектива НАБУ розглянути клопотання і заяви особи_1 та надати на них відповіді впродовж 72 годин;
— при винесенні ухвали знехтував вимогами ст. 55, 56 КПК України, які вимагали надати особі_1 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого;
— при винесенні ухвали знехтував вимогами ст.318, 376, 534, 535 КПК України, ст.129, 129-1 Конституції України, адже детектив НАБУ досі не виконав жодної з трьох ухвал суду (не вніс до ЄРДР жодної кваліфікуючої статті вчиненого злочину);
— при винесенні ухвали знехтував ст.214 КПК, адже детектив не надав особі_1 витягів з ЄРДР;
— при винесенні ухвали суддя приховав від надання правової оцінки тому, що в заявах за вих. № 4113/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року та за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року про вчинені кримінальні правопорушення особа_1 сигнатурно зазначав, що докази вчиненого злочину надасть повноважному детективу УВК НАБУ при проведенні його допиту у вигляді копій документів, чого детектив Дзісь Є.В. його умисно позбавив та брехливо зазначив у своїй Постанові від 28.01.2022 року, що доказів вчиненого злочину при розслідуванні нібито ним не здобуто;
— при винесенні ухвали суддя збрехав що можна закривати кримінальне провадження через неявку заявника на допит, адже насправді такої статті КПК України не містить;
— при винесенні ухвали суддя збрехав що у справі кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року наявні докази отримання особою_1 повісток для проведення допиту, адже належних і припустимих доказів цьому насправді не має;
— при винесенні ухвали суддя збрехав що Постанова детектива відповідає вимогам ст.110 КПК України.
02.05.2022 року, за результатами розгляду Апеляційної скарги за вих. № 4727/14 від 14.04.2022 року на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Дубаса В.М. у судовій справі
№ 991/818/22 від 07.04.2022 року, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду винесла рішення у провадженні № 11-сс/991/154/22, яким задовольнила скаргу особи_1, а Ухвалу у судовій справі № 991/818/22 від 07.04.2022 року слідчого судді Вищого антикорупційного суду Дубаса В.М. скасувала та призначила новий розгляд в межах Вищого антикорупційного суду.
17.05.2022 року, після незаконного виклику сторін в судове засідання та умисного утримування судової справи № 991/818/22 впродовж 12 днів, при цьому діючи всупереч вимогам ч.3 ст.415 КПК України, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Коліуш Олег Леонідович виніс безпрецедентну ухвалу у даній справі, якою закрив провадження по скарзі за вих. № 4740/02 від 03.02.2022 року на Постанову детектива УВК НАБУ Дзіся Є.В. від 28.01.2022 року про закриття провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року та повернув особі_1 скаргу.
В обгрунтування свого ганебного рішення суддя Коліуш О.Л. неправдиво зазначив, що справа № 991/818/22 від 17.05.2022 року нібито не підслідна ВАКС, так як на його хворобливу думку сума збитку в об’єднаному кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року являється меншою від потрібної мінімальної суми – в 500 і більше неоподаткованих мінімумів громадян (1 051 000 грн.), а інших підстав, визначених ст.216 КПК України, які б дозволяли розглядати дану справу в межах ВАКС, він не знайшов.
Насправді ж, як це чітко зазначається в ч.5 ст.216 КПК України, що досудове розслідування щодо детективів НАБУ, які вчинили злочин за ст.364, 368 КК України проводиться в межах УВК НАБУ, а значить – підсудність зберігається за Вищим антикорупційним судом.
Також спростовується божевільне твердження судді Коліуша О.Л. і про те, що сума збитку, яку особа_1 отримав в об’єднаному кримінальному провадженні № 52021000000000052 від 01.02.2021 року, нібито являється меншою за суму 1 051 000 грн., адже як це чітко вказано в трьох заявах про вчинені кримінальні правопорушення за вих. № 4113/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4111/23 від 23.12.2020 року, за вих. № 4112/23 від 23.12.2020 року, загальна сума такого збитку складає: 900 000 грн.+ 900 000грн.+ 900 000 грн.= 2700 000 грн. (два мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. І це попри те, що копії саме цих трьох заяв про вчинені фігурантом кримінальних правопорушень були наявними у судовій справі.
Потреба у розгляді згаданої вище скарги на Постанову детектива УВК НАБУ про закриття кримінального провадження в межах Вищого антикорупційного суду диктується і численною судовою практикою ВАКС і Апеляційною палатою ВАКС, адже ВАКС уже розглядав скарги особи _1 з ідентичними даними в кількості 28 штук, із яких на долю Апеляційної палати ВАКС припадало – 16 штук.
Однак, слідчий суддя Коліуш О.Л., всупереч вимогам ст.23 КПК України, навіть не досліджував матеріали судової справи № 991/818/22 та матеріали кримінального провадження, а своє дуроманське рішення приймав виключно на припущеннях, що також є причиною для скасування такої ухвали.
Відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування.
За таких обставин, слідчий суддя Коліуш О.Л. не виконав вказівок колегії суддів апеляційної інстанції. Останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності розслідування.
При винесенні свого неправосудного рішення слідчий суддя Коліуш О.Л. чомусь не надав жодного значення ще й іншим та не менш важливим підставам як для однозначного скасування Постанови детектива УВК НАБУ Дзіся Є.В., які особа_1 зазначав у своїй скарзі за вих. № 4740/02 від 03.02.2022 року на Постанову про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року.
Слідчий суддя Коліуш О.Л. під час прийняття рішення за скаргою за вих. № 4740/02 від 03.02.2022 року залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин суддя Коліуш О.Л., постановивши Ухвалу у судовій справі № 991/818/22 від 17.05.2022 року, якою провадження № 991/818/22 закрив, а скаргу повернув без розгляду по суті, поданих на підставі ст.303-304 КПК України, фактично істотно порушив вимоги цих самих законів.
Вищенаписане, згідно вимог ст. 409, 412 КПК України, передбачало скасування ухвали слідчого судді Коліуша О.Л. у судовій справі № 991/818/22 від 17.05.2022 року та призначення нового розгляду скарги за вих. № 4740/02 від 03.02.2022 року на Постанову детектива УВК НАБУ Дзіся Є.В. від 28.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року по суті в межах першої інстанції.
21.05.2022 року, з цього приводу, особа_1 повторно подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу за вих. № 4730/21 на Ухвалу у судовій справі № 991/818/22 від 17.05.2022 року. У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4730/21 від 21.05.2022 року особа_1 зазначав, що обгрунтування прийнятого рішення слідчого судді Коліуша О.Л. не узгоджуються із нормами КПК України, Конституції України, практики ЄСПЛ та стану здорової психіці людини. Крім цього, розглядаючи справу № 991/818/22 слідчий суддя Коліуш О.Л. також припустився порушень норм матеріального і процесуального права, які надали окрему підставу для скасування його дуроманської ухвали в апеляційному порядку.
30.05.2022 року, за результатами розгляду Апеляційної скарги за вих. № 4730/21 від 21.05.2022 року на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Коліуша О.Л. у судовій справі №991/818/22 від 17.05.2022 року, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду винесла рішення у провадженні № 11-сс/991/172/22, яким скасувала Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Коліуша О.Л. у справі № 991/818/22 від 17.05.2022 року, а заодно і Постанову детектива УВК НАБУ Дзіся Є.В. від 28.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000052 від 01.02.2021 року.
Вищенаписане доказує, що аферист Коліуш О.Л. являється неадекватною і тупорилою особою, який потребує термінової госпіталізації для душевно хворих людей або повішання за зраду країни у воєнний час, адже іншого пояснення, чому вказаний виродок не володіє базисним рівнем юридичних знань, при цьому маючи стаж багаторічної роботи адвоката і судді, просто не існує.
Відсутність елементарних знань у судді-шизофреніка Коліуша О.Л. спростовує наявність у нього будь-якої юридичної освіти, а також того, що він дійсно підтвердив здатність здійснювати правосуддя у межах ВАКС.
Останнє підтверджується копією наданої ухвали у судовій справі № 991/818/22 від 17.05.2022 року, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями від 24.03.2021 року), так як не містить у правому верхньому куті напису “З оригіналом згідно”, розмір шрифту ухвали значно менший встановленого, окремі слова рішення написані прописними літерами та виділені жирним кольором, в ухвалі наявні міжрядкові відступи, кожна друга сторона аркушу не перекреслена і чомусь заповнена текстом ухвали, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії, в ухвалі немає підпису судді, пломба встановлена на аркуші з текстом судового рішення.
Суддя-виродок Коліуш О.Л. постановив неправосудне рішення, яким завдав матеріальної шкоди особі_1 та його здоров’ю, а також частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації та перешкодив наповненню бюджету держави на декілька мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність українських військ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
У відповідності до Наказу за № 298 ГПУ від 30.06.2020 року, в 2 частині (Облік правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. 3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації. При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
Відповідно до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою».
Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви.
У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування.
Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно ст.22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
Статтею 304 КПК України (Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження) передбачено:
“1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
2. Скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України і особа не порушує питання про поновлення строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами”.
Як передбачено вимогами ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом.
3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним судом”.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень): «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
В статті 306 КПК України зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше 5 днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують гинути у російсько-українській війні? Суддя-неук і явний дебіл Коліуш О.Л. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, суддя-виродок Коліуш О.Л. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть судді-потворі Коліушу О.Л. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, ДСА, Президент України, ГПУ і СБУ не хочуть реагувати у відповідь на численні факти його підривної діяльності, саботажу і державної зради.
Вищенаписане дає підстави вважати, що шизофренік Коліуш О.Л. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 991/818/22 від 17.05.2022 року також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність дебіла Коліуша О.Л. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 ККУ.
Крім цього, як для даного випадку, дії судді-недоумка Коліуша О.Л. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку ворогам нашої держави. Зрадник Коліуш О.Л., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, виносить неправосудні рішення, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, позбавляє державу права на отримання грошових надходжень, завдає шкоди економіці держави, деморалізує українську армію, перешкоджає фінансуванню збройних сил України, сприяє поразці України у війні з Росією, переслідує громадських діячів, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, дискредитує судову владу України і підриває авторитет держави в очах світової спільноти. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді держави.
Потвора Коліуш О.Л. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала у війні поразки. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-зрадником Коліушем О.Л. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності недоумка Коліуша О.Л. наявний склад ще двох кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень аферистом Коліушем О.Л. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення дебілом Коліушем О.Л. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді-виродка Коліуша О.Л., який грубо порушує присягу судді та завдає збитку державі та інтересам учасників судових процесів. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГСУ ГПУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.