Пойда С.М. Зеленський повернув колаборанта для здачі Києва

18.10.2022 року, по короткому номеру телефону 102, шляхом виклику на місце події ОСГ, особа_1 подав на ім’я начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві заяву про вчинені невідомою особою низки кримінальних правопорушень проти своїх приватних інтересів та інтересів держави.
У своїй заяві особа_1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, своїй заяві особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи, місце його роботи і посаду, короткі обставини справи тощо.
Крім цього, особа_1 самостійно кваліфікував вчинення злочину за правовою кваліфікацією – ч.2 ст.190, ч.2 ст.212, ч.2 ст. 212-1, ч.1 ст.111-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві особи_1 від 18.10.2022 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин начальником СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, при тому що новий КПК України не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових вчинення злочину тільки для того, що б начальник СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві належним чином виконав свій професійний обов’язок – забезпечив внесення до ЄРДР відомостей вказаної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4, 6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати клопотання.
Зазначене також узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження».
Попри це, законодавець не вимагає від заявника притримуватися суворої професійної компетенції і територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, однак зберігає відповідне право за СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві на зміну підслідності кримінального провадження.
Прибула на місце події ОСГ встановила за особистими документами особу правопорушника та зафіксувала окрему низку допущених ним протиправних дій: ведення незаконної торгівельної діяльності в незаконному місці (в підземному переході), відсутність реєстратора торгівельних операцій, не надання покупцям платіжних документів на продані ним товари, виготовлення та регулярний продаж товару з гнилої тканини, збут завідомо бракованого отвару споживачам, в тому числі – громадським діячам і ветеранам війни, уникнення сплати податку, уникнення сплати ЄСВ (в тому числі військового збору), приховування найманих працівників від реєстрації в ДФС тощо.
Звертаючись до начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, особа_1 посилався на такі правові засади:
1) Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) Частиною 1 ст.306 КПК визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) Частиною 1 ст.214 КПК передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) Ч.2 ст.214 КПК визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. При цьому, в реєстрі, згідно з п.4,5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) П.10 ч.1 ст.3 КПК визначає, провадження–це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
У випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Шевченківському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою_1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви від 18.10.2022 року про вчинене кримінальне правопорушення у визначений КПК строк, була предметом оскарження у Дарницькому районному суді м.Києва.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п. 1, 4 ст. 214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.5 ст.214 КПК України, станом на 21.10.2022 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві про внесення до ЄРДР відомостей його заяви від 18.10.2022 року.
21.10.2022 року, що відповідало 2 (другому) процесуальному дню, через поштову службу, особа_1 подав до Дарницького районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4772/21 на бездіяльність начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви від 18.10.2022 року про вчинення кримінальних правопорушень.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Дарницького районного суду м.Києва, судова справа № 753/12925/22 була розподіленою на слідчого суддю Пойду Сергія Миколайовича.
10.11.2022 року слідчий суддя Дарницького районного суду м.Києва Пойда С.М. розглянув скаргу за вих. № 4772/21 від 21.10.2022 року у судовій справі № 753/12925/22, яка виразилася у не внесенні начальником СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві до ЄРДР відомостей заяви від 18.10.2022 року про вчинені кримінальні правопорушення, за результатами чого відмовив у її задоволенні.
Тупий, смердючий, бридкий, прищавий, обрізаний єврей-колаборант Пойда С.М. не тільки не взяв самовідводу від розгляду судової справи № 753/12925/22, добре знаючи що для цього існували тверді підстави, але і не передав судову справу № 753/12925/22 для повторного автоматичного визначення іншого судді, який би вчасно міг розглянути дану скаргу, всупереч вимогам пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року за № 30 (зі змінами, шляхом винесення керівником апарату Розпорядження суду та на підставі погодження Головою суду Акту передачі справи).
При чому, під час розгляду справи № 753/12925/22 дурік Пойда С.М. припустився грубих порушень норм матеріального і процесуального права, які надали підставу для скасування його ухвали:
— не викликав особу_1 у судове засідання, як скаржника (тим самим не виконавши вимог ст. 135, 136, 137 КПК України. Адже затриманий суддею розгляд скарги на три з половиною тижні міг повністю усунути раніше існуючі причини неявки на таке судове засідання скаржника, а відповідно і потребу для подання упереджуючого клопотання про можливий розгляд скарги без участі скаржника);
— не викликав у судове засідання начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві;
— викликав у судове засідання “представника Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві”, про призначення якого у справі не було доказів;
— викликав у судове засідання “представника Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві”, який не являється слідчим і не має доступу до ЄРДР;
— викликав у судове засідання “представника Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві”, бездіяльність якого особою_1 не оскаржувалася;
— проводив судове засідання без участі начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві;
— при винесенні рішення суддя не врахував того, що заяву про вчинені кримінальні правопорушення розглядала не повноважна особа;
— при винесенні рішення суддя не надав правової оцінки тому, що уповноважена особа керувалася в своїй діяльності ст.22 Закону України «Про звернення громадян», що зовсім не стосується КПК України;
— суддя протиправно вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— суддя викривив наявні у Дарницькому Управлінні поліції ГУ НП в г.Києві дані матеріалів та неправдиво інтерпретував існуючі обставини, частину яких приховав від надання об’єктивної оцінки;
— взамін розгляду скарги за вих. № 4772/21 від 21.10.2022 року суддя протиправно розглядав заяву від 18.11.2022 року про вчинені правопорушення по суті, що не дозволяється ст.26 КПК України;
— суддя стверджував обставини, не маючи на те підстав, доказів і повноважень;
— суддя постановив ухвалу (якою відмовив у задоволенні скарги за вих. № 4772/21 від 21.10.2022 року на бездіяльність начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви від 18.11.2022 року, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.16 року);
— постановив ухвалу (якою відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР), ґрунтуючись лише на результатах судового розгляду, що суперечить положенню ч.3 ст.214 КПК України;
— при винесенні ухвали суддя не надав значення тому, що начальник СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві не виконав вимог Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та не вніс до ЄРДР відомостей заяви від 18.11.2022 року про вчинені кримінальні правопорушення;
— при винесенні ухвали суддя не надав значення тому, що Дарницьке Управління поліції ГУ НП в г.Києві не являється органом досудового розслідування (а лише СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві), а тому не уповноважений на розгляд подібних заяв;
— надав належним чином не завірену копію ухвали у судовій справі № 753/12925/22;
— не надав права на оскарження своєї ганебної Ухвали у судовій справі № 753/12925/22 протягом 5 днів з дня їх проголошення, що власне зараз і передбачено Конституційним Судом;
— якби аферист і надав особі_1 право оскаржити його нехлюйську ухвалу в апеляційному порядку, то це дуже важко буде згодом зробити тільки через те, що копія ухвали була вручена із запізненням на 11 днів.
Крім цього, як це витікає з аутсайдерської ухвали, прищава колаборантська падаль Пойда С.М. вважає нормою виносити рішення на підставі судової практики, в той час як це напряму суперечить нормам Конституцій України, КПК України та практиці ЄСПЛ, адже судова практика не являється в нашій країні законами прямого права. Останнє є ніщо інше, як перешкоджання доступу до правосуддя, ознаками посадового бандитизму, безмозкості, бездарності, тупізму, душевного розладу або корупції.
В Україні гарантується кожному громадянину об’єктивний судовий розгляд кожної окремої судової справи “незалежним і безстороннім судом”, на підставі норм закону (в даному випадку – КПК України).
Більше цього, після невиправданої затримки розгляду скарги на бездіяльність начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві за вих. № 4772/21 від 21.10.2022 року на 3,5 тижні, рашистська наволоч Пойда С.М. постановив 10.11.2022 року ще одну безпрецедентну ухвалу, якою ще раз відмовив у її задоволенні, при цьому посилаючись на власну брехню і приховування справжніх обставин справи: “Слідчим суддею витребувано та досліджено матеріали Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві за заявою скаржника (ЄО № 52197), зі змісту якого встановлено, що заява скаржника до поліції містила опис обставин, відповідно до яких заявником у жовтні 2022 року було придбано капці, які згодом зіпсувались, при цьому у зазначених обставинах скаржник вбачає ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 111-1, 190, 212, 12-1КК України”, що не відповідає дійсності.
Саме таким викладом обставин справ, колаборант Пойда С.М. приховав вчинені горе-підприємцем правопорушення проти інтересів громадського діяча (ст.170 КК України), інших споживачів та інтересів держави (ст.190, ст.212, ст. 212-1, ст.111-1, ст.15, ст.27 КК України). При цьому слід особливо зазначити, що саме за такі злочини аферист Пойда С.М. був люстрований Верховною радою України і відсторонений від займаної посади голови Дарницького районного суду м.Києва (суддя Майдану).
Однак, за фактом чергового державного заколоту і узурпації незаконно захопленої влади руками злочинної кучки євреїв, В.Зеленський почав масово повертати в раніше облюбовані суддівські крісла таких корупційних недоумків як Пойда С.М., з метою об’єднання спільних зусиль у швидкому винищенні українського народу.
Разом з тим, якщо виходити з тексту ганебної ухвали душевно хворого афериста Пойди С.М., то витікає таке, що він зухвало і навмисно порушив цілу дюжину законів: ст.214, 55, 56, 26, 135, 136, 137, 284, 306, 318, 370, 372 КПК України, ст.57 Конституції України, Наказ за № 298 від 30.06.2020 року про порядок ведення ЄРДР, затвердженого Генеральним прокурором України, Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, висновки ВССУ, практику ЄСПЛ.
Суддя-недоумок Пойда С.М. під час прийняття рішення за скаргою на бездіяльність начальника СВ Дарницького Управління поліції ГУ НП в г.Києві за вих. № 4772/21 від 21.10.2022 року у судовій справі № 753/12925/22 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин, суддя-дебіл Пойда С.М., постановивши Ухвалу у судовій справі № 753/12925/22 від 10.11.2022 року, якою відмовив у задоволенні скарги за вих. № 4772/21 від 21.10.2022 року, поданої на підставі ст.303-304 КПК України, фактично істотно порушив вимоги цих самих законів.
На підставі цього, особа_1 подав до Київського апеляційного суду чергову скаргу на Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва Пойди С.М. у судовій справі № 753/12925/22 від 10.11.2022 року.
Суддя-дегенерат Пойда С.М. постановив чергове неправосудне рішення, яким у повторний раз нівелював кропіткі досягнення громадської організації та перешкодив наповненню бюджету держави на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, рашистська погань Пойда С.М. надав особі_1 копію Ухвали у справі № 753/12925/22 від 10.11.2022 року, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 (із змінами і доповненнями), так як вона: не містить у правому верхньому куті напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту значно менший встановленого, окремі слова написані прописними літерами та виділені жирним кольором, в ухвалі наявні міжрядкові відступи, друга сторона ухвали не перекреслена, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії, в ухвалі немає ПІП і підпису секретаря суду, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі немає підпису секретаря суду, на пломбі не вказано дати її видачі, на пломбі немає гербової печатки і підпису секретаря суду, в ухвалі не вказано про можливість її оскарження.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необ’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого безмозкий потвора Пойда С.М. регулярно уникає, добре знаючи, що особа_1 неодноразово уже звертався до правоохоронних органів із вимогою відкрити на нього відповідні карні справи.
Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для самовідводу судді-афериста Пойди С.М., від чого він у злочинний спосіб уник. Згідно з вищеописаними нормами має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості. Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зав’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді. Відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил етики.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують гинути у російсько-українській війні? Суддя-аферист і зрадник Пойда С.М. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат і офіцерів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право рештки українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, суддя-виродок Пойда С.М. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат і офіцерів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть прищавому дуріку Пойді С.М. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, ДСА, Президент України і СБУ не хочуть реагувати на неспростовні факти його підривної діяльності, саботажу і державної зради у передбачений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя-колаборант Пойда С.М. вчиняє кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 753/12925/22 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність членососа-колаборанта Пойди С.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-потвори Пойди С.М. є антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя-шизофренік Пойда С.М., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє підроблення, виносить неправосудні рішення, приховує вчинені злочини, надає допомогу кримінальним особам, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, перешкоджає наповненню державного бюджету, завдає шкоди економіці держави, деморалізує ЗСУ і бійців тероборони, наражає ЗСУ на поразку у війні з Росією, дискредитує український уряд і українську судову систему в очах світової громадськості, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значного матеріального збитку скаржникам, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя-дурік Пойда С.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-аферистом Пойдою С.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді-виродка Пойди С.М. наявний склад ще двох кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-аферистом Пойдою С.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-колаборантом Пойдою С.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді-дебіла Пойди С.М., який регулярно та грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.