Коробенко С.В. Або як педофіл перекваліфікувався в орка

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного
антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених керівником ГПД
НАБУ Калужинським А.В., передбачених ст.170 КК України.
23.06.2022 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 318, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57, 129 Конституції України, Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, ст. детектив УВК НАБУ Грабар С.В. в п’ятий раз закрив кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року, при цьому не виконавши вимог 6 (шести) ухвал слідчих суддів загального і Вищого антикорупційного суду.
Вважаючи Постанову від 23.06.2022 року про закриття детективом УВК НАБУ Грабарем С.В. кримінального провадження за № 52018000000001163 від 27.11.2018 року незаконною і передчасною, а відтак – знову підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа_1 подав 05.07.2022 року на ім’я слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих.№ 4734/05.
В даній скарзі особа_1 зазначав, що детектив Грабар С.В., перед тим як у черговий раз закрити кримінальне провадження за № 52018000000001163 від 27.11.2018 року не вчинив обов’язкових слідчих, розшукових і процесуальних дій:
– не виконав вимог ухвали слідчого судді за № 760/27562/18 від 20.11.2018 року, яка була підставою для внесення відомостей заяви особи_1 за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинені правопорушення Калужинським А.В., адже досі не вніс до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину – за ч.2 ст.376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
– вніс до ЄРДР відомості заяви за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення за статтею вчиненого злочину 170, тоді як особа_1 не являється такою;
– не виконав вимог ще 5 (п’яти) ухвал суду, якими вже скасовувалися його 5 (п’ять) ідентичних Постанов про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року;
– не виконав письмових вказівок процесуального керівника, які надавалися детективу Грабару С.В. після кожного скасування його передчасних Постанов про закриття вказаного кримінального провадження;
– не складав плану ведення досудового розслідування та не узгоджував його із своїм керівником;
– не повідомляв особу_1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000001163 від 27.11.2018 року;
– не повідомив особі_1 імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
– досі не вручив особі_1 жодного витягу з ЄРДР;
– не вручив особі_1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52018000000001163 від 27.11.2018 року;
– не визначив процесуальний статус особи_1 у даному кримінальному провадженні;
– жодного разу не допитав особу_1 у кримінальному провадженні № 52018000000001163 від 27.11.2018 року;
– жодного разу не допитав існуючих свідків у даному кримінальному провадженні;
– не допитав фігуранта у провадженні у відповідності до піднятих в заяві питань про вчинені правопорушення;
– не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними в заяві за вих. № 2665/19;
– не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ даного кримінального провадження;
– не розглянув заяву особи_1 за вих. № 2795/17 від 17.12.2018 року в порядку ст.220 КПК України;
– досі не надав особі_1 відповіді в порядку ст.220 КПК України за результатами розгляду заяви за вих. № 2795/17 від 17.12.2018 року;
– не розглянув клопотання особи_1 за вих. № 202/03/4 від 02.03.2020 року в порядку ст.220 КПК;
– не надав особі_1 відповіді в порядку ст.220 КПК України за результатами розгляду клопотання за вих. № 202/03/4 від 02.03.2020 року;
– у своїй протиправній Постанові від 23.06.2022 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі_1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, поміж тим зізнаючись, що пропозиція стосувалася лише в якості свідка, в той час як у кримінальному провадженні № 52018000000001163 від 27.11.2018 року досі немає Постанови про не визнання особи_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні;
– у своїй протиправній Постанові від 23.06.2022 року неправдиво зазначив, що нібито неодноразово пропонував особі_1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, що не відповідає дійсності і чому немає у даному кримінальному провадженні припустимого і належного доказу;
– у своїй протиправній Постанові від 23.06.2022 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі_1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, однак, начебто не дочекавшись його
явки, детектив прийняв рішення про повторне закриття провадження, що не узгоджується із положенням Кримінально-процесуального кодексу (насправді ж Кодексом передбачений привід і накладення грошового стягнення, чого детектив з незрозумілих причин не застосовує);
– не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа_1 зазначив у своїй заяві за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
– не провів жодного одночасного допиту фігуранта із потерпілим та свідками у даному провадженні;
– не призначив для особи_1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
– не надав можливості особі_1 долучити до провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
– не надав особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні;
– не надав особі_1 можливості долучити до провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
– не надав особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні;
– жодного разу не звертався до прокурора САП із пропозицією про подовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні;
– протиправно утримував кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року, добре знаючи, що воно не підслідне УВК НАБУ.
Детектив УВК НАБУ Грабар С.В. своєю протиправною Постановою від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову, чого майже немає у Постанові детектива УВК НАБУ Грабара С.В. від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 23.06.2022 року детектива Грабара С.В. відсутні:
1) короткий опис заяви за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
2) контактний номер телефону детектива УВК НАБУ Грабара С.В.;
3) реєстраційний номер та дата реєстрації даної Постанови в НАБУ;
4) перелік проведених слідчих дій;
5) причини не проведення допиту свідків та фігуранта (в межах того кола питань, які піднімав потерпілий у своїй заяві про вчинені кримінальні правопорушення);
6) причини не проведення експертизи наявних доказів;
7) правова оцінка діям фігуранта у даному провадженні;
8) правова оцінка наявним доказам у даному провадженні;
9) ПІП, дата та підпис керівника підрозділу;
10) печатка органу досудового розслідування;
11) причини не подання клопотання про подовження строку досудового розслідування;
12) причини не внесення до ЄРДР усіх відомостей заяви за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
13) причини не проведення одночасного допиту фігуранта з потерпілим і свідками;
14) причини не виконання ухвал суду тощо.
Крім усього цього, детектив УВК НАБУ Грабар С.В. в своїй Постанові від 23.06.2022 року припустився порушень Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також порушень Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 23.06.2022 року: не зареєстрував своєї Постанови у канцелярії НАБУ, не зазначив дати створення копії документу, не завірив Постанову печаткою органу досудового розслідування, не зробив позначки «З оригіналом згідно», не поставив свого підпису і ПІП на першому і останньому аркуші Постанови, не зазначив своєї посади і місця роботи, не отримав підпису і ПІП від керівника органу досудового розслідування, який мусив ознайомитися з Постановою та схвалити її, не зшив і не опломбував вказану Постанову.
Також, в Постанові детектива Грабара С.В. від 23.06.2022 року не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Проте, обставини, які особа_1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного досудового розслідування детективом Грабарем С.В. Винесена Постанова детектива Грабара С.В. від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року не відповідає жодним нормам КПК та Конституції України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст зовсім не відповідає фактичним обставинам справи. Детектив Грабар С.В. з однієї сторони виклав у своїй передчасній Постанові від 23.06.2022 року сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки порушує імперативні засади КПК України.
В той же самий час, у своїй скарзі на ім’я слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва за вих.№ 4734/05 від 05.07.2022 року особа_1 акцентував свою увагу ще й на нормах Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, на вимоги ч.3 ст.415 КПК України, на Рекомендаціях 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57, 129, 129-1 Конституції України, а також на рішенні Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, які детектив Грабар С.В. з особливим цинізмом і дурістю у п’яте проігнорував, але які надавали слідчому судді окремі приводи для скасування Постанови від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року.
А саме, що відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. А відповідно ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Саме про це йшлося в долученій особою_1 до провадження копії рішення Верховного Суду за № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено голові КМДА Кличку В.В. у прийнятті його касаційної скарги через неправильну підготовку оригіналів і копій документів у “пакеті” касаційної скарги. Саме через це касаційна скарга Кличку В.В. не могла рахуватися процесуальним документом.
Відтак, не виконавши вказівок колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо внесення до ЄРДР усіх відомостей за заявою особи_1 за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинення декількох кримінальних правопорушень, а не лише одного (і того, що зовсім не зачіпає інтереси фізичної особи), то неможливо слідчому судді було перевірити обставини дотримання детективом Грабарем С.В. процесуального порядку закриття кримінального провадження, а також дійсність підстав його закриття. Відповідно, останнє не відповідало завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності проведення досудового розслідування.
Відповідно трьом Ухвалам Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 31.08.2020 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження».
Однак, детектив Грабар С.В. досі не вніс до ЄРДР відомостей заяви особи_1 за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинення декількох кримінальних правопорушень, згідно п.4,5 ст. ч.5 ст.214 КПК та Наказу за № 298 від 30.06.2020 року, а відповідно відлік часу у досудовому розслідуванні ще не наступав, а тому розслідування ще не розпочиналось. Аналогічна ситуація констатується й іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (детективом) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого фігурантом злочину, які вказувалися ним у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий (детектив) зобов’язаний зробити це шляхом внесення змін і доповнень до ЄРДР, виходячи з Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та п.4,5 ст.ч.5 ст.214 КПК України, чого детектив Грабар С.В. з незрозумілих причин не вчинив, досі не розглянувши двох заяв особи_1 в порядку ст.220 КПК про вчинення інших процесуальних дій, які він зобов’язаним був вчинити у визначений законом строк (про внесення до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинені злочини фігуранта у кримінальному провадженні № 52018000000001163 від 27.11.2018 року.
Виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що детектив Грабар С.В. досі не виконав вимог первинної ухвали суду та не вніс до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа_1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування також не могло розпочатися.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду та Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/8110/22 розглядалася тричі, наслідком чого було скасування усіх цих Постанов детектива Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року, з поверненням матеріалів справи до УКВ НАБУ для продовження досудового розслідування.
Передостанній раз судову справу № 760/8110/22 розглядав слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Оксюта Т.Г., який при розгляді скарги особи_1 за вих. № 4734/05 від 05.07.2022 року у судовій справі № 760/8110/22 від 13.07.2022 року неправильно застосував норми процесуального і матеріального права. За таких обставин, слідчий суддя Оксюта Т.Г., постановивши Ухвалу у справі № 760/8110/22 від 13.07.2022 року, фактично істотно порушив вимоги КПК України. Останнє, згідно вимог ст.409, 412 КПК України передбачало скасування ухвали та призначення нового розгляду скарги в суді першої інстанції.
16.01.2023 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Оксюти Т.Г. у судовій справі № 760/8110/22 від 13.07.2022 року та постановив нову ухвалу, якою зобов’язав Солом’янський районний суд м.Києва наново розглянути скаргу за вих.№4734/05 на Постанову детектива УВК НАБУ Грабара С.В. від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/8110/22 була повторно розподіленою на слідчого суддю Коробенка С.В. А враховуючи той факт, що ця тупоголова мавпа зараз перебуває у 17 кримінальних провадженнях за заявами особи_1 про вчинені кримінальні правопорушення, відповідно жорстким вимогам ст.107 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.75-82 КПК України та практиці ЄСПЛ, шизоїд Коробенко С.В. мусив взяти самовідвід від розгляду cудової справи № 760/8110/22, чого з корупційних інтересів в черговий раз він так і не зробив.
Саме тому особа_1 змушеним був заявити йому відвід. Однак, на розгляд такої заяви особу_1 невідомий суддя чомусь не запросив і копії ухвали досі не вручив, що свідчить про чітко спланований саботаж і організовану злочинність, де судді-жмуріку Коробенко С.В. відводиться роль приховувача вчинених злочинів детективів НАБУ, а детективам НАБУ – приховувача вчинених злочинів таких орків як Коробенко С.В. Зрештою, виходячи з описової частини ухвали у справі № 760/8110/22 від 13.03.2023 року, невідомий суддя відмовив у задоволенні його заяви про відвід орка Коробенко С.В. від розгляду справи № 760/8110/22, проігнорувавши те, що підер Коробенко С.В. перебуває у 17 кримінальних провадженнях за заявами особи_1, досудове розслідування у яких триває в межах ГПД НАБУ, яким керує той самий фігурант, який проходить у кримінальному провадженні № 52018000000001163 від 27.11.2018 року, проти закриття якого особа_1 і подав в Солом’янський районний суд м.Києва шосту підряд скаргу.
Саме через це корумпований ватник Коробенко С.В. розглянув 13.03.2023 року судову справу № 760/8110/22, при цьому навмисно порушивши норми матеріального і процесуального права, які уже в шостий раз поспіль надали підставу для скасування його неправосудної ухвали:
— не викликав у судове засідання особу_1, як скаржника (зазначене в скарзі прохання розглядати скаргу без участі скаржника не позбавляло суддю обов’язку виконати вимоги ст.134-135 КПК України, тим паче що за три місяці очікувань розгляду судової справи № 760/8110/22 обставини, які існували на момент подання клопотання, могли в особи_1 повністю змінитися, що власне і відбулося;
— проводив судове засідання без участі особи_1 (адже суддя не повідомляв скаржника про розгляд справи № 760/8110/22, про що і сам зазначає в своїй ухвалі);
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. досі не виконав вимог ухвали слідчого судді за № 760/27562/18 від 20.11.2018 року, яка була підставою внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення, адже досі не вніс до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину – за ч.2 ст.376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
— не надав правової оцінки і тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не виконав вимог ще 5 ухвал суду, якими вже скасовувалися 5 (п’ять) його передчасних Постанов про закриття даного кримінального провадження;
— не надав жодного значення фактам, що Постанова детектива НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року являється точною копією його попередніх Постанов про закриття провадження (в тому числі – від 23.06.2021 року), які уже скасовувалися судом, а ухвали суду – досі не виконані;
— суддя знехтував вимогами ч.3 ст.415 КПК України, адже висновки і мотиви, з яких були апеляційною інстанцією скасованими п’ять ухвал слідчих суддів (в тому числі і антикорупційною апеляційною інстанцією), були обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Так само, дані вказівки апеляційної інстанції були обов’язковими для виконання працівниками УВК НАБУ (згідно завдань і засад кримінального провадження, передбаченого ст.2,9 КПК, а також практикою ЄСПЛ);
— умисно викривив правові норми та не скорився вимогам закону (в тому числі ст.129-1 Конституції України, адже добре знаючи про не виконання 6 ухвал суду, фактично нічого не вчинив для того, що б схилити на цю дію детектива НАБУ Грабара С.В.);
— не скорився вимогам закону – ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де йдеться про те, що висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права;
— проігнорував вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), адже Постанова детектива Грабара С.В. від 23.06.2022 року підлягала скасуванню хоча б через те, що вона була неправильно оформленою;
— проігнорував вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності» ), адже Постанова детектива НАБУ Грабара С.В. від 23.06.2022 року підлягала безумовному скасуванню навіть через те, що вона була неправильно оформленою;
— при винесенні рішення знехтував вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, який вимагав від керівника УВК НАБУ внести до ЄРДР повні відомості, чого досі ним не було зроблено;
— не надав правової оцінки тому, що детектив Грабар С.В. не проводив розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були вказаними у заяві за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинені правопорушення;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ даного кримінального провадження;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не розглянув заяву за вих. № 2795/17 від 17.12.2018 року в порядку ст.220 КПК України;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не надав відповіді особі_1 в порядку ст.220 КПК України на подану заяву за вих. № 2795/17 від 17.12.2018 року;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не розглянув клопотання за вих. № 202/03/4 від 02.03.2020 року в порядку ст.220 КПК України;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не надав особі_1 відповіді в порядку ст.220 КПК України на подане клопотання за вих. № 202/03/4 від 02.03.2020 року;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не повідомляв прокурора про потребу подовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. неправдиво зазначив у своїй Постанові від 23.06.2022 року дату потрібного закриття кримінального провадження, адже строк у досудовому розслідуванні насправді мусив закінчитися 16.12.2019 року;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. не призначив для особи_1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я (за поданим клопотанням);
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. навіть не складав план ведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та не затверджував його у свого керівника;
— не надав правової оцінки тому, що детектив НАБУ Грабар С.В. досі перебуває у 27 кримінальних провадженнях за заявами про вчинення ним кримінальних правопорушень і тому не мав жодного права вести досудове розслідування у даному кримінальному провадженні (мусив брати самовідвід).
13.03.2023 року суддя Солом’янського районного суду м.Києва Коробенко С.В. виніс безпрецедентну Ухвалу у судовій справі № 760/8110/22, якою відмовив особі_1 у задоволенні його скарги на Постанову детектива НАБУ Грабара С.В. від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000001163 від 27.11.2018 року.
Своє рішення у судовій справі № 760/8110/22 слідчий суддя Коробенко С.В. обгрунтовує тими самими божевільними доводами, що і суддя Оксюта Т.Г., які ідуть в розріз із чинним КПК України, Конституцією України та практикою ЄСПЛ. Більше цього, своєю неправосудною ухвалою у судовій справі № 760/8110/22 від 13.07.2022 року явний недоумок Коробенко С.В. констатує свою неприховану неадекватність і остаточну не підконтрольність органам судової влади, адже добре пам’ятаючи, що його подібні неправосудні ухвали не так давно апеляційна інстанція десятками скасовувала, однак він знов і знов безкарно вдається до зухвалого ігнорування встановлених норм КПК України, Конституції України та практики ЄСПЛ.
Вищенаписане доказує, що аферист Коробенко С.В. являється неадекватною і тупорилою мавпою, яка потребує термінової госпіталізації для душевно хворих людей або повішання за зраду інтересам воюючої держави, адже іншого пояснення, чому вказана курва не володіє базисним рівнем юридичних знань, при цьому маючи стаж багаторічної роботи судді, просто не існує.
Відсутність елементарних знань і належної покори правоохоронним органам у смердючого судді-виродка Коробенко С.В. спростовує наявність у нього будь-якої юридичної освіти, а також того, що він дійсно підтвердив здатність здійснювати правосуддя.
Дане твердження також підтверджується і копією ухвали у судовій справі № 760/8110/22 від 13.03.2023 року, врученої із запізненням аж на два календарних місяці (з наданим суддею правом на її апеляційне оскарження на протязі лише 5 днів після її проголошення, що є шахрайством), яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями від 24.03.2021 року за № 92), так як не містить у правому верхньому куті напису “З оригіналом згідно”, розмір шрифту ухвали значно менший встановленого, окремі слова ухвали написані друкованими літерами та виділені жирним кольором, в ухвалі наявні міжрядкові відступи, кожна друга сторінка ухвали не перекреслена (однак заповнена текстом ухвали), в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії, в ухвалі немає підпису судді, в ухвалі немає підпису секретаря судового засідання, в ухвалі не вказане ПІП секретаря суду, ухвала незаконно підписана помічником судді, ухвала не зшита та не опломбована, на пломбі не вказані ПІП секретаря судового засідання та судді, на пломбі немає підписів судді і секретаря судового засідання, на пломбі не вказана дата виготовлення копії, на пломбі не вказано кількість зшитих аркушів, що робить з такої ухвали звичайний шматок недієздатного паперу для потреб підтирання смердючої дупи Зеленського.
Постановивши чергове неправосудне рішення педофіл Коробенко С.В. тим самим завдав особі_1 чи малої матеріальної шкоди і шкоди його здоров’ю, частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації та перешкодив наповненню бюджету держави на сотні мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Коробенко С.В. при розгляді скарги за вих.№ 4734/05 від 05.07.2022 року у справі № 760/8110/22 від 13.03.2023 року неправильно застосував норми процесуального і матеріального права. За таких обставин, аферист Коробенко С.В., постановивши Ухвалу у справі № 760/8110/22 від 13.03.2023 року, фактично в черговий раз істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно вимог ст.409, 412 КПК України передбачає повторне скасування такої ухвали та призначення нового розгляду скарги.
А враховуючи те, що на сайт громадської організації регулярно викладаються численні відгуки про факти сексуального переслідування та види збочень у педофіла Коробенко С.В., де об’єктом переслідування також являється його секретарка Семененко А.Д., то можна прийти висновку, що аморальний орк Коробенко С.В. давно уже потребує висококваліфікованої психіатричної допомоги або тривалого тюремного ув’язнення.
У відповідності до Наказу за № 298 ГПУ від 30.06.2020 року, в 2 частині (Облік правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. 3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації. При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
Відповідно до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою».
Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви.
У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування.
Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно ст.22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень): «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
В статті 306 КПК України зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше 5 днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Дебіл Коробенко С.В. через свою безмозкість і безкарність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, учасників АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які уже віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, прищава потвора Коробенко С.В. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, учасників АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть судді-педофілу Коробенко С.В. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, Президент України і СБУ не хочуть реагувати на факти його підривної діяльності, саботаж і державну зраду у визначений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що колабораціоніст Коробенко С.В. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/8110/22 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність нехлюя Коробенко С.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Коробенко С.В. являються явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Суддя-ватник Коробенко С.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє підроблення, виносить неправосудні рішення, затримує розгляд судових справ понад розумний строк, умисно затримує видачу рішень суду з метою перешкоджання праву на їх оскарження, приховує вчинені злочини, надає допомогу кримінальним угрупуванням, завдає шкоду економіці держави на сотні мільйонів гривень, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Виродок Коробенко С.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці аферистом Коробенко С.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності зрадника Коробенко С.В. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень неадекватом Коробенко С.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення педофілом Коробенко С.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя України про не належну поведінку судді-аутсайдера Коробенко С.В., який грубо і регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.