Машкевич К.В. Суддя-шизоїд вимагає від сліпого бути зрячим

З 22.10.2021 року в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у сфабрикованому проти громадської організації кримінальному провадженні за № 42021100000000654 за ч.1 ст.377 КК України.
30.01.2024 року слідча слідчого управління Головного управління Національної поліції у м.Києві Ковалішина Марія Віталіївна, за погодження прокурором відділу Київської міської прокуратури Охріменком С.І., подала клопотання слідчому судді Голосіївського районного суду м.Києва про встановлення строку для ознайомлення особи_1 з матеріалами досудового розслідування за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
02.02.2024 року, приблизно в 10 годин 00 хвилин, особі_1 було вручено повістку на судове засідання, яке було призначене слідчою суддею Голосіївського районного суду міста Києва Машкевич Катериною Володимирівною рівно на 15 годин 00 хвилин 02.02.2024 року, що зовсім не узгоджувалося із вимогами ч.8,9 ст.135 КПК України.
02.02.2024 року, особа_1 надіслав на електронну пошту Голосіївського районного суду міста Києва [email protected] та на особисту електронну пошту судді Машкевич К.В. [email protected] два клопотання, в якому зазначив причини своєї неявки на призначене судове засідання та прохання перенести його на інший термін.
А саме, в даному клопотанні зазначалося таке: “02.02.2024 року, рівно на 15-00 було призначене слідчим суддею Машкевич К.В. судове засідання в Голосіївському районному суді м.Києва у судовій справі № 752/19646/23, на яке я з’явитися не можу через те, що слідчий орган ГУ НП у м.Києві не забезпечив мене транспортом, при тому всьому що я в самостійному порядку ходити не можу через наявні у мене грижі міжхребцевих дисків та через те, що я зараз находжуся у післяопераційному періоді, з приводу чого мені призначені лікарем-хірургом щоденні перев’язки 7 (семи) не зашитих післяопераційних ран та множинних кровоточивих циркулярних виразок обох гомілок. Крім цього, у зв’язку з виявленою у мене катарактою та стрімким падінням зору, мені було призначено лікарем-окулістом спеціальні (складні, асферичні) окуляри, які я замовив та оплатив, однак які ще не виготовлені.
Окрім цього, в супереч вимогам ч.8,9 ст.135 КПК України, судову повістку мені було вручено в день судового засідання (02.02.2024 року), тоді як законом передбачено її вручення не менше чим за три дні. І що найголовніше, з метою приховування вчинених злочинів (перевищення службових повноважень…), слідчий орган і процесуальний прокурор, не дивлячись на мої численні заяви, досі не забезпечують мене адвокатом, без якого жодна процесуальна дія являється незаконною… На підставі вищенаписаного, прошу перенести призначене судове засідання на три-чотири тижні та призначити для мене адвоката.
Додатки: копії виписок з 4 і 6 лікарні; копія довідки судинного хірурга; копія протоколу МРТ-обстеження; копія рецепту лікаря-офтальмолога; копія обхідного листка; копія квитанції на виготовлення окулярів; копія довідки хірурга щодо потреби у щоденних перев’язках”.
Аби переконатися, що вказані клопотання були отримані канцелярією Голосіївського районного суду міста Києва та суддею Машкевич К.В., особа_1 зателефонував в 12 годин 00 хвилин 02.02.2024 року в Територіальне управління Державної судової влади за номерами телефонів (044) 285-18-72 (285-19-17) та дізнався, що його два клопотання отримано судом та передано судді Машкевич К.В., про що зроблено відповідний запис у журналі вхідної кореспонденції за № 1724 02.02.2024 року.
02 лютого 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Машкевич К.В., при секретарі Гненик К.П., за участю прокурора Охріменка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві Ковалішиної М.В., погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури Охріменком С.І. про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, постановила неправосудну ухвалу, якою задовольнила клопотання слідчого та прокурора і встановила особі_1 строк до 22.02.2024 року (включно) для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, після спливу якого особа_1 буде вважатись такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів провадження.
Позаяк, в своїх шахрайській ухвалі суддя нічого не зазначила, чому вона вирішила проводити судове засідання без участі підозрюваного та адвоката підозрюваного, адже доказів тому що останні отримали повістки (або вчасно отримали дані повістки) були відсутніми у судовій справі.
І взагалі, читаючи шахрайську ухвалу твердолобої потвори Машкевич К.В. неможливо не замітити, що суддя являється душевно хворою особою: речення неодноразово повторяються, позбавлені всякого сенсу. Чи не в кожному такому реченні наявні самозаперечення, а доводи судді не ґрунтуються на допустимих доказах, а витікають лише з нічим не підтверджених слів не менш божевільного та безграмотного прокурора Охріменка С.І. Це також стосується і її певних виразів, які не несуть в собі жодного розуміння, про що йдеться в такій ухвалі. Приміром, суддя Машкевич К.В. стверджує, що під час перебування особи_1 в лікарні останній міг ознайомитися зі справою провадження, однак цього не зробив, що ніби-то доказує факт ухиляння від обов’язку ознайомитися з кримінальною справою. Хіба могла таке сказати психічно здорова людина? А що стосується того, що Центром вторинної правової допомоги було виділено підозрюваному адвоката, то хіба це означало, що цей самий адвокат фактично в особи_1 був і фактично надавав йому правову допомогу? Як можна було посилатися в своїй дуроманській ухвалі бездарній судді Машкевич К.В. на голослівні доводи прокурора Охріменка С.І., що ніби-то він приїжджав на роботу до підозрюваного із флешками, на яких вже були створеними копії кримінальної справи, але ніби-то підозрюваний йому не відкрив двері? В той же самий час підозрюваний є малозрячим і малорухомим, про що прокурор добре знав, адже вкінці 2023 року даний прокурор його транспортував на таксі на три судові засідання. Чому цей факт не був проаналізований дурепою-суддею, адже свідчив про те, що даний прокурор фальсифікує докази по справі та відсторонює особу_1 від участі у судових засіданнях. А що стосується того, що ніби-то “по дорозі” до суду загубилися копії документів, що були в додатку до клопотання про перенесення судового засідання, то це взагалі божевілля! Як це могло статися насправді та відразу з двома клопотаннями, які були відправленими підозрюваним на імейл судді та на імейл суду, тим паче що працівниця ТУ ДСА підтвердила отримання цього самого клопотання судом та про його передачу судді в цілості і належному збереженні? А як бути з тим, що ч.8 та ч.9 ст.135 КПК України гарантує вручення повісток не менше як за 3 дні, а не за 3 години до початку судового засідання? І що найголовніше, явно недороблена суддя Машкевич К.В. не мала права розглядати клопотання прокурора Охріменка С.І. не за місцем підслідності, адже згідно положенню ч.10 ст.290 КПК України, на що і посилалася в своїй шахрайській ухвалі недорозвинена суддя Машкевич К.В., такі клопотання мусили розглядатися за місцем проведення досудового розслідування, тобто в Шевченківському районному суді м.Києва, а курва Машкевич К.В. розглянула його в Голосіївському районному суді м.Києва, що робить таке рішення повністю незаконним!?
Крім того, як згодом з’ясувалося, що слідча суддя Машкевич К.В. досі не склала присягу судді та не має дати зарахування до штату суддів, що не надає їй жодного права відправляти правосуддя. Більше цього, як потім виявилося, слідча суддя Машкевич К.В. працювала в Солом’янському районному суді м.Києва, а тому мусила як мінімум взяти самовідвід від розгляду судової справи № 752/19646/23, фігурантом у якому проходить працівник Солом’янського районного суду м.Києва, раз вона позбавила особу_1 доступу до правосуддя (а значить, позбавила особу_1 права заявити їй відвід), у відповідності до вимог ст.75 КПК України.
А якщо взяти до уваги те, що це неправосудне рішення являється далеко не першим її неправосудним рішенням, то можна прийти об’єктивного висновку, що суддя Машкевич К.В. являється абсолютно аморальною, бездарною, свавільною, безчинною, корумпованою, підривною, саботажною, диверсійною і шизофренічною особою, адже винесла 08.09.2022 року неправосудну Ухвалу у судовій справі № 760/26339/21, якою незаконно відмовила особі_1 у задоволенні скарги на бездіяльність ГПД НАБУ, яка заключалась у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4554/24 від 24.09.2021 року про вчинення кримінального правопорушення.
Те саме зробила злочинна і водночас божевільна суддя Машкевич К.В. 23.09.2022 року, коли повторно винесла неправосудну Ухвалу у судовій справі № 760/17922/21, якою незаконно відмовила особі_1 у задоволенні скарги на бездіяльність ГПД НАБУ, яка заключалась у не внесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. При чому, в обох цих випадках гидотне створіння Машкевич К.В. навіть не викликала на судове засідання особу_1 та досі не надала паперової копії своїх неправосудних рішень з метою позбавлення права особи_1 на апеляційне оскарження її двох ухвал.
Більше цього, шизоїдка Машкевич К.В. при винесенні судового рішення у судовій справі № 760/26339/21 від 08.09.2022 року припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, які надали гарантовану підставу для скасування її ухвали в апеляційному порядку:
— не викликала у судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— не викликала у судове засідання особу_1, як скаржника (про судове засідання дізнався з неофіційних джерел, а подане особою_1 клопотання не позбавляло обов’язку судді виконати вимоги ст. 135 КПК України);
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, про призначення якого у справі не було доказів;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, який працює в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян, у відповідності до ст.22 Закону України «Про звернення громадян», в той час як особа_1 звертався до НАБУ в порядку КПК України;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, бездіяльність якого особою_1 не оскаржувалася;
— проводила судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— не витребувала і не досліджувала матеріали заяви особи_1 до керівника ГПД НАБУ, віповідно ст.23 КПК;
— при винесенні рішення суддя не врахувала того, що заяву про вчинені кримінальні правопорушення розглядала не повноважна особа;
— при винесенні рішення суддя не надала правової оцінки тому, що “уповноважена” особа керувалася в своїй діяльності ст.22 Закону України «Про звернення громадян», що зовсім не стосується КПК;
— при винесенні рішення суддя не надала правової оцінки тому, що “уповноважена” особа не являється прокурором і тому не наділена правом на зміну підслідності заяв про вчинені правопорушення;
— взамін розгляду скарги за вих. № 4570/29 від 29.09.2021 року суддя розглянула заяву за вих. № 4554/24 від 24.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення по суті справи, чого не дозволено ст.26 КПК України;
— суддя протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— суддя долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи_1 від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, бездіяльність якого особою_1 не оскаржувалася;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи_1 від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи_1 від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи_1 від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його у спосіб, не дозволений Наказом ДСА за № 163;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи_1 від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його до суду в електронній формі без цифрового підпису;
— при винесенні ухвали суддя посилалася на пояснення представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який навіть не являється детективом НАБУ (адже працює у відповідності до ст.22 Закону України «Про звернення громадян» та який не має відношення до КПК України і не має доступу до бази ЄРДР), бездіяльність якого особою_1 не оскаржувалася, про наділення повноваженнями якого у справі суду не було доказів, який не підтвердив своїх повноважень, який належним чином його не оформив (відповідно до існуючих вимог про виготовлення копій документу), який передав їх у не дозволений ДСА спосіб, та який не завірив їх цифровим підписом у відповідності до Закону України «Про цифровий підпис»;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— постановила ухвалу (відмовила у задоволенні скарги № 4570/29 від 29.09.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви № 4554/24 від 24.09.2021 року, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року);
— постановила ухвалу (якою відмовила у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей моєї заяви про вчинені кримінальні правопорушення), ґрунтуючись лише на результатах судового розгляду, що суперечить положенню ч.3 ст.214 КПК України;
— при винесенні ухвали не надала значення тому, що представник НАБУ змінив підслідність заяви особи_1 до ТУ ДБР, в той час як ця прерогатива належить виключно прокурору САП, на підставі ч.7 ст.214 КПК України та Закону України «Про прокуратуру»;
— при винесенні ухвали не надала значення тому, що представник НАБУ змінив підслідність заяви до ТУ ДБР, не виконавши вимог Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року (не вніс до ЄРДР відомостей заяви про вчинення кримінального правопорушення);
— при винесенні ухвали не надала значення тому, що заяву за № 4554/24 від 24.09.2021 року розглядав представник НАБУ, який працює в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян» НАБУ в порядку ст.22 Закону України “Про звернення громадян», в той час як особа_1 звертався в порядку КПК.
Також, аферистка Машкевич К.В. при винесенні судового рішення у судовій справі № 760/17922/21 від 23.09.2022 року припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, які надали гарантовану підставу для скасування в апеляційному порядку її повторної неправосудної ухвали:
— не викликала у судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— не викликала у судове засідання особу_1, як скаржника (який про судове засідання дізнався з неофіційних джерел, а подане клопотання не позбавляло обов’язку судді виконати вимоги ст.135 КПК України);
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, про призначення якого у справі не було доказів;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, який працює в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян, у відповідності до ст.22 Закону України «Про звернення громадян», в той час як особа_1 звертався до НАБУ в порядку КПК України;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, бездіяльність якого особа_1 не оскаржувала;
— проводила судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— не розглянула в порядку ст.75, 220 КПК України подане особою_1 клопотання (заяву) та не приймала по ньому процесуального рішення;
— не витребувала і не досліджувала матеріали заяви особи_1 до керівника ГПД НАБУ, віповідно ст.23 КПК;
— при винесенні рішення суддя не врахувала того, що заяву про вчинені кримінальні правопорушення розглядала не повноважна особа;
— при винесенні рішення суддя не надала правової оцінки тому, що уповноважена особа керувалася в своїй діяльності ст.22 Закону України «Про звернення громадян», що зовсім не стосувалося КПК України;
— при винесенні рішення суддя не надала правової оцінки тому, що уповноважена особа не являється прокурором і тому не наділена правом на зміну підслідності заяв про вчинені правопорушення;
— взамін розгляду скарги за вих. № 4400/09 від 09.07.2021 року суддя розглянула заяву за вих. № 4399/07 від 07.07.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення по суті справи, чого не дозволено ст.26 КПК;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— долучила до провадження письмові заперечення представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, бездіяльність якого особа_1 не оскаржувала;
— долучила до провадження письмові заперечення від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень;
— долучила до провадження письмові заперечення від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив;
— долучила до провадження письмові заперечення від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його у спосіб, не дозволений Наказом ДСА за № 163;
— долучила до провадження письмові заперечення від представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його до суду в електронній формі без цифрового підпису;
— при винесенні ухвали суддя посилалася на пояснення представника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який навіть не являється детективом НАБУ (адже працює у відповідності до ст.22 Закону України «Про звернення громадян» та який не має жодного відношення до КПК України і не має доступу до бази ЄРДР), бездіяльність якого особа_1 не оскаржував, про наділення повноваженнями якого у справі суду не було доказів, який не підтвердив своїх повноважень, який належним чином його не оформив (відповідно до існуючих вимог про витовлення копій документу), який передав їх у не дозволений ДСА спосіб, та який не завірив їх цифровим підписом у відповідності до Закону України «Про цифровий підпис»;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— постановила ухвалу (відмовила у задоволенні скарги № 4400/09 від 09.07.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4399/07 від 07.07.2021 року, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року);
— постановила ухвалу (якою відмовила у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей моєї заяви про вчинені кримінальні правопорушення), ґрунтуючись лише на результатах власного судового розгляду, що суперечить положенню ч.3 ст.214 КПК;
— при винесенні ухвали не надала значення тому, що представник НАБУ змінив підслідність моєї заяви про вчинення кримінального правопорушення до ТУ ДБР, в той час як ця прерогатива належить прокурору САП, на підставі ч.7 ст.214 КПК України та Закону України «Про прокуратуру»;
— при винесенні ухвали не надала значення тому, що представник НАБУ змінив підслідність заяви до ТУ ДБР, попередньо не виконавши вимог Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року (не вніс до ЄРДР відомостей заяви про вчинене кримінальне правопорушення);
— при винесенні ухвали не надала значення, що заяву за вих. № 4399/07 від 07.07.2021 року розглядав представник НАБУ, що працює в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян» НАБУ в порядку ст.22 Закону України “Про звернення громадян», в той час як особа_1 звертався в порядку КПК.
Суддя Машкевич К.В. під час прийняття рішення за скаргами особи_1 за вих. № 4400/09 від 09.07.2021 року і за вих. № 4570/29 від 29.09.2021 року залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя, справедливість, об’єктивність, рівність сторін провадження. За таких обставин, суддя Машкевич К.В., постановивши Ухвалу у справі за вих. № 760/26339/21 від 08.09.2022 року та за вих. № 760/17922/21 від 23.09.2022 року, якими відмовила у задоволенні скарг за вих. № 4400/09 від 09.07.2021 року і за вих. № 4570/29 від 29.09.2021 року, поданих на підставі ст.303-304 КПК України, фактично істотно порушила вимоги цих законів.
Вищенаписане надало суттєві підстави засумніватися, чи аферистка Машкевич К.В. має будь-яку юридичну освіту і чи наділена правом відправляти правосуддя. Хоча, має право на своє існування і припущення, що причиною прийняття таких неправосудних рішень являються психічні відхилення у тупоголової мавпи Машкевич К.В. За інакших підстав ця тупа лярва за чималі роки своєї роботи в суді мусила б хоч чомусь навчитися, навіть якби вона і купила або підробила диплом про вищу юридичну освіту.
Усе це чомусь досі залишається поза належною увагою уповноважених підрозділів НАБУ, СБУ і ДБР та низки психлікарень м.Києва. Останнє являється незаконним і по крайній мірі дивним проявом бездіяльності НАБУ, СБУ і ДБР, адже за це закон передбачає кримінальне покарання, завдячуючи чому виродок Машкевич К.В. мала б зараз гнити у тюрмі, а не виносити неправосудні рішення.
А що стосується стану психіки безмозкої потвори Машкевич К.В., то її явна ненормальність доказується також тим, що у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), остання надіслала особі_1 електронну копію ухвали у судовій справі № 752/19646/23 у формі, яка не відповідає жодним вимогам: ухвала суддею не підписана, шрифт ухвали значно менший дозволеного, в правому верхньому куті ухвали немає напису “З оригіналом згідно”, окремі слова в ухвалі виділені жирним кольором та надруковані великими літерами, ухвала містить міжрядкові відступи, в ухвалі не вказано де зберігається її оригінал, в ухвалі не написано, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не вказано ПІП секретаря суду, в ухвалі немає підпису секретаря суду, ухвала не завірена гербовою печаткою суду, ухвала не зшита та не опломбована, на пломбі не вказано дати її створення, не містить підпису секретаря суду, на пломбі ухвали немає гербової печатки та не зазначено кількість аркушів, кожна друга сторінка ухвали не перекреслена.
Усе це робить з вказаної ухвали шматок брутальної електронної маляви, який може бути використаним лише для підтирання дупи Зеленського, який незаконно тримає безмозку потвору Машкевич К.В. на посаді судді.
Також слід зазначити, що безграмотна і божевільна суддя Машкевич К.В. за наслідками розгляду вищевказаних скарг на бездіяльність органів досудового розслідування, регулярно нівелює кропіткі досягнення громадської організації та перешкоджає наповненню державного бюджету на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послаблюючи боєздатність наших ЗСУ і тероборони та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Статтею 135 КПК України (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні) передбачено:
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком…
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в суді.
7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
9. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
В статті 306 КПК України зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше 5 днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Відповідно ст.412 КПК України (Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону):
“1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу,
які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито;
2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою; 4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;
5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; 6) порушено правила підсудності…”.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції). Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У ст.42 КПК України (Підозрюваний, обвинувачений) зазначається:
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть.
3. Підозрюваний, обвинувачений має право:
1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2) бути своєчасно повідомленим про свої права, передбачені Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;
3) на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення або відмовитися їх давати;
6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;
8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13) заявляти відводи;
14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;
15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку КПК;
17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
4. Обвинувачений також має право:
1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
4) виступати в судових дебатах;
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;
7) отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
8) брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику органу пробації інформацію, необхідну для підготовки доповіді, ознайомлюватися з досудовою доповіддю, подавати зауваження та уточнення.
5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
7. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення провадження;
3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати інформацію представнику органу пробації, необхідну для підготовки доповіді.
8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.
Стаття 49 КПК України (Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням) передбачає:
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Стаття 20 КПК України (Забезпечення права на захист) гарантує:
1. Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.
В статті 75 КПК України (Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні) зазначається:
1. Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого…;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою ст.35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Тупа мавпа Машкевич К.В. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забула про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), бійців української армії і територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, виродок Машкевич К.В. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть божевільній колаборанці Машкевич К.В. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, Президент України і СБУ не бажають реагувати на її підривну діяльність, саботаж і державну зраду у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що аферистка Машкевич К.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. А якщо врахувати ще й те, що судова справа № 752/19646/23 витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність виродка Машкевич К.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Машкевич К.В. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Брудна хвойда Машкевич К.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, завдає шкоди економіці держави на декілька десяток мільйонів гривень, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Неадекватна наволоч Машкевич К.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-дегенератом Машкевич К.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності твердолобої аферистки Машкевич К.В. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-колаборантом Машкевич К.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР та ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-диверсантом Машкевич К.В.
Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді Машкевич К.В., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.