Орки Котелевець А.В, Бондаренко Т.З, Мороз М.В, Бокова Ю.В.

25.09.2021 року особа_1 подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі головуючого судді Юденко Тамари Миколаївни, суддів колегії Сілкової Ірини Миколаївни та Горб Ірини Михайлівни.
У скарзі зазначалися такі підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Юденко Т.М., Сілкової І.М. та Горб І.М.:
ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «г», «ґ», «д» пункту 1; пунктами 2, 3, 4, 5, 12 частини першої та пункту 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі:
1) судді Юденко Т.М., Сілкова І.М. та Горб І.М. регулярно практикують видбіркове правосуддя;
2) відмовляють у доступі до правосуддя;
3) порушують норми процесуального і матеріального права під час здійснення правосуддя;
4) унеможливлюють реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;
5) затягують розгляд судових справ № 761/27319/21 та № 761/27315/21 понад розумний термін – на 29 днів;
6) судді переслідують апелянта за його громадську позицію та піддають загрозі його життя і здоров’я;
7) судді методично затримують підготування і видачу судових рішень на 1-3 місяці;
8) судові рішення вказаних суддів не відповідають “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Державної судової адміністрації України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до “Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України”, затверджених Наказом ДСА України за № 814 від 20.08.2019 року;
9) судді регулярно порушують принципи відводу та самовідводу (за наявності таких підстав);
10) судді не надсилають судових викликів про розгляд судових справ учасникам процесу;
11) судді регулярно та в грубій формі порушують присягу судді.
А саме, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Юденко Т.М., Сілкової І.М. та Горб І.М., шляхом надсилання телефонограми на електронну адресу апелянта, повідомили особу_1 про призначення двох підряд судових засідань (на 11 годин і 20 хвилин 27.09.2021 року та на 11 годин і 25 хвилин 27.09.2021 року) з розгляду двох апеляційних скарг на неправосудні рішення слідчих суддів у судових провадженнях № 11-сс/824/5333/2021 та № 11-сс/824/5334/2021.
27.09.2021 року, завчасно прибувши на призначені два вищевказані судові засідання, особа_1 в черговий раз зтикнувся із свавіллям і безчинністю суддів Юденко Т.М., Сілкової І.М. та Горб І.М., що суперечило Бангалорським принципам поведінки судді: видбірковість правосуддя, незаконна відмова у доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті його двох апеляційних скарг) та інше істотне порушення норм процесуального і матеріального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, безпідставне затягування або невжиття суддями заходів щодо розгляду проваджень № 11-сс/824/5333/2021 та № 11-сс/824/5334/2021 протягом строку, встановленого законом. Судді даної колегії регулярно переслідують особу_1 за його громадську позицію та піддають загрозі його життя і здоров’я. І це попри те, що особа_1 неодноразово демонстрував даним суддям відповідні медичні довідки про стан його здоров’я, яким обмежується перебування особи_1 в стоячому чи сидячому стані 40 хвилинами, та у зв”язку з цим просив у даних суддів не заставляти його годинами очікувати призначеного судового засідання під їх дверима, а також не змінювати затвердженого графіку проведення судових засідань, на що останні постійно та належним чином не реагували, натомість невмотивовавно переносили його судові засідання на інший термін, на користь інших учасників судового процесу, які були цілком здоровими. Крім цього, судді Юденко Т.М., Сілкова І.М. та Горб І.М. регулярно порушують графік проведення судових засідань, позачергово пропускаючи на свої судові засідання тих, кому було призначено розгляд скарг на значно пізніші години.
Окремо заслуговує на увагу допущене порушення вказаними суддями, пов’язане з безпідставним зняттям з розгляду двох останніх апеляційних проваджень (№ 11-сс/824/5333/2021 та № 11-сс/824/5334/2021), адже дана протиправна дія відбувалася позапроцесуально – не в залі судового засідання. Судді Юденко Т.М., Сілкова І.М. та Горб І.М. повідомили особу_1 про зняття з розгляду його двох апеляційних проваджень № 11-сс/824/5333/2021 та № 11-сс/824/5334/2021) через секретаря суду, який в свою чергу повідомив особу_1 про це в коридорі Київського апеляційного суду, що не узгоджується із нормами закону (ст.321 КПК України). А щодо умисного затягування строку розгляду апеляційних проваджень№ 11-сс/824/5333/2021 та № 11-сс/824/5334/2021, то особа_1 зареєстрував свої дві апеляційні скарги 08.09.2021 року в Київському апеляційному суді за вих. № 4493/08 (вх. № 99197) та № 4494/08 (вх. № 99199), що складало затримку їх апеляційного розгляду (до моменту невмотивованого перенесення) – 20 днів. А з врахуванням фактів незаконного перенесення апеляційного розгляду скарг особи_1 – 29 днів.
Як би там не було, судді Юденко Т.М., Сілкова І.М. та Горб І.М. мали можливість не наражати життя особи_1 на небезпеку, не заставляти його в зайвий раз намарно приїжджати в апеляційний суд,
добре знаючи, що судового засідання знов і знов не буде (шляхом повідомлення апелянта по телефону або по електронній пошті). Останнє доводить умисність неправомірних дій цих суддів.
В якості підстав для відкриття дисциплінарного провадження (посилання на фактичні дані, що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості), особа_1 посилався на такі докази:
– матеріали судового провадження № 11-сс/824/5333/2021;
– матеріали судового провадження № 11-сс/824/5334/2021
– протокол МРТ обстеження за № 45569;
– відеозапис фактів зняття з розгляду судових справ особи_1;
– копії апеляційних скарг з датами їх фактичної реєстрації в апеляційній інстанції.
А в додатках до дисциплінарної скарги було надано такі докази дисциплінарного проступку суддями Юденко Т.М., Сілковою І.М. та Горб І.М.:
– копія першої і останньої сторінки скарги за вих. № 4493/08 від 08.09.2021 року;
– копія першої і останньої сторінки скарги за вих. № 4494/08 від 08.09.2021 року;
– фотокопія монітору при огляді веб-сайту Київського апеляційного суду про призначення до судового розгляду матеріалів провадження № 11-сс/824/5333/2021;
– фотокопія монітору при огляді веб-сайту Київського апеляційного суду про призначення до судового розгляду матеріалів провадження № 11-сс/824/5334/2021;
– протокол МРТ обстеження за № 45569;
– копія Акту ВРП від 31.03.2021 року у провадженні № 732/3дп/15-21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 30.09.2021 року, вказаній скарзі було присвоєно № В-880/48/7-21 та передано її для проведення перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Боковій Юлії Валеріївній.
17.01.2024 року член Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокова Ю.В. розглянула скаргу особи_1, за результатами чого склала висновок № 152/0/18-24, яким залишила його скаргу без розгляду ніби то на підставі п.5 ч.1 ст.44 Закону України “Про Вищу раду правосуддя”.
За результатами попередньої перевірки скарги особи_1 у частині стосовно дій суддів Київського апеляційного суду Горб І.М. та Сілкової І.М., Бокова Ю.В. склала додатковий висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи, оскільки суть скарги особи_1 ніби то зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями (на підставі п.4 ч.1 ст.45 Закону України “Про Вищу раду правосуддя”).
З оглядом на такий завідомо неправдивий висновок члена Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокової Ю.В., 22.01.2024 року Головуючий засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець Алла Вікторівна, разом з членами Першої Дисциплінарної палати Бондаренко Тетяною Знаменівною та Морозом Миколою Володимировичем винесли ганебну ухвалу у справі № 148/1дп/15-24, якою відмовили особі_1 у відкритті дисциплінарної справи стосовно дій суддів Київського апеляційного суду Сілкової І.М. та Горб І.М.
При чому, надіслана особі_1 рекомендованим листом паперова копія Ухвали у справі № 148/1дп/15-24 від 22.01.2024 року членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороза М.В., якою було йому відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно дій суддів Київського апеляційного суду Сілкової І.М. та Горб І.М. не відповідала вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— шапка ухвали написана критично малим шрифтом;
— текст ухвали написаний значно більшим шрифтом від встановленого;
— кожна друга сторінка аркушу містить текст;
— декотрі слова ухвали віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
— в ухвалі не зазначено, коли вона набирає законної сили;
— ухвала не скріплена гербовою печаткою;
— пломба не проштампована гербовою печаткою, що робить з такого документу брутальний шмат паперу, яким можна лише підтирати єврейські дупи.
А якщо зважити на те, що насправді скарга особи_1 містила відомості, які були потрібними для відкриття дисциплінарного провадження щодо суддів Київського апеляційного суду Юденко Т.М., Сілкової І.М. та Горб І.М., то останнє слугує доказом тому, що члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., Бондаренко Т.З., Мороз М.В. і Бокова Ю.В.
являються злочинними або ж психічно хворими особами, нікчемними нездарами або затятими корупціонерами, а значить потребують у нагальній госпіталізації до психоневрологічного диспансеру або ж до буцегарні.
При чому, перше, друге і третє супроводжується кричащою безграмотністю, що являється для них усіх обтяжуючою обставиною та мусить стати приводом для призначення службового розслідування за фактами продажу усім ним робочого місця у ВРП.
Відповідно вказаному, а також на підставі ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», насправді було 11 підстав для відкриття дисциплінарної справи на суддів Київського апеляційного суду Юденко Т.М., Сілкову І.М. та Горб І.М., кожна із яких вимагала їх суворого покарання – шляхом позбавлення повноважень.
При чому, неправдиві висновки члена Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокової Ю.В. спростовуються положеннями ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій законодавцем визначені чіткі підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та які повністю співрозмірні тим, на які особа_1 покладався у своїх 11 пунктах як на гарантовані підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного суду Юденко Т.М., Сілкової І.М. та Горб І.М.
Тому, враховуючи що член Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокова Ю.В. склала і надала завідомо неправдиві висновки для Першої Дисциплінарної палати ВРП, то тим самим вона викрила свою корупційну діяльність, а тому мусить підлягати жорсткому карному покаранню і звільненню з займаної посади. В ідентичному порядку підлягають покаранню і члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороз М.В., які винесли сфальшовану ухвалу у справі № 148/1дп/15-24 від 22.01.2024 року, якою незаконно відмовили особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо суддів Київського апеляційного суду Юденко Т.М., Сілкової І.М. та Горб І.М.
Член ВРП Бокова Ю.В. склала і надала для Першої Дисциплінарної палати ВРП завідомо неправдиві висновки, які згодом стали підставою для протиправної відмови особі_1 у відкритті дисциплінарної справи щодо зухвалої поведінки суддів Київського апеляційного суду Юденко Т.М., Сілкової І.М. та Горб І.М., якими усі вони частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності являються: нормативно-правові, фактичні та процесуально-правові.
Нормативно-правова підстава – закріплення в законі складів правопорушень, відповідних видів і заходів юридичної відповідальності, інших умов, необхідних для практичної їх реалізації. Фактична підстава – дії (бездіяльність), заборонені правовою нормою, тобто вчинення правопорушення. Процесуальна підстава – рішення компетентних органів публічної влади про притягнення до відповідальності.
Групи нормативно-правових підстав (ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»):
– порушення норм процесуального права і посадових обов’язків при відправленні правосуддя;
– порушення правил суддівської етики;
– порушення правил щодо конфлікту інтересів або неповідомлення про випадки втручання в діяльність судді;
– розголошення суддею таємниці або певної інформації;
– порушення прав людини і основоположних свобод;
– недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством;
– невиконання вимог члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя щодо надання певної інформації;
– неналежне ставлення до службових обов’язків.
Підпунктом «а» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Підпунктом «б» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).
Підпунктом «в», «г», «ґ», «д» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Порушеннями вимог щодо неупередженості судді) є:
– порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
– порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості;
– незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
– порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Пунктом 2 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
– безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
– зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Пунктом 3 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
Допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року).
Пунктом 4 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено:
Умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення закону, що призвело до негативних наслідків.
Пунктом 5 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Пунктом 6-8 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначається:
– неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб;
– неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенціальний конфлікт інтересів судді;
– втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.
Підстави для дисциплінарної відповідальності судді за вчинення ним неправомірних дій, передбачені
ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
“1. Суддю може бути притягнуто до відповідальності в порядку провадження:
1) умисне або внаслідок недбалості:
а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
б) не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав учасників процесу;
д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
4) умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше порушення, що привело до негативних наслідків;
5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному законом);
8) втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, завідомо неправдивих відомостей або умисне не зазначення відомостей, визначених законодавством;
11) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
14) непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
15) визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
16) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації родинних зв’язків;
17) подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
18) неподання або несвоєчасне подання суддею декларації доброчесності;
19) декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
2. Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків”.
Пунктом 9-12, 14-19 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено:
Недотримання вимог та обмежень, передбачених антикорупційним і судоустрійним законодавством.
Пунктом 13 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стверджується:
Ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя.
Кодекс суддівської етики (Рада суддів України). Етичні засади регулювання конфлікту інтересів:
1) стаття 1. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
2) стаття 3. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
3) стаття 15. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
4) Стаття 19. Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.
Статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено:
“1. Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики – через її голову або членів Комісії.
2. Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
3. ВРП затверджує та розміщує на веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
4. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.
5. За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
6. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
7. У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів в існуванні підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, ВРП має право запросити таку особу для підтвердження скарги”.
Стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді) передбачає:
“1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України “Про Вищу раду правосуддя”, з урахуванням вимог цього Закону”.
Стаття 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» констатує:
“1. До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:
1) попередження; 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 1 місяця; 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до окладу судді протягом 3 місяців;
4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.
2. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
3. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 1 частини першої цієї статті, не застосовується у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 16-19 частини першої статті 106 цього Закону.
4. Дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 ч.1 цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 ч.1 ст.106 цього Закону.
Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 5 частини першої цієї статті, не застосовується до судді вищого спеціалізованого суду. Також у порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, не допускається переведення судді до вищого спеціалізованого суду.
5. У разі ухвалення рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, що не дозволяє судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя у цьому суді з дня ухвалення рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
6. За наявності непогашених стягнень до судді має бути застосовано більш суворе стягнення.
7. Суддя, який має непогашене стягнення, не може брати участь в конкурсі на зайняття посади.
8. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі:
1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
9. Істотним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний будь-який з таких фактів:
1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;
3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують його доходи та доходи його сім’ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами благ або іншої вигоди;
4) суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення;
5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі п.4 ч.1 цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до п.4 ч.1 цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя;
6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв’язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності;
7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
10. Рішення про внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини восьмої цієї статті, може бути ухвалено, у разі якщо на вимогу органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суддя не підтвердив законність джерела походження майна.
11. Стягнення до судді застосовується не пізніше 3 років із дня вчинення проступку без урахування часу непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження.
12. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, зазначений строк обраховується з дня набуття таким рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного.
13. Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на веб-сайті суду, в якому працює суддя. Ця інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до відповідальності, про накладене стягнення та копію рішення органу, що здійснювало дисциплінарне провадження щодо судді, про накладення стягнення”.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокова Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороз М.В., умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушують міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені дисциплінарні проступки суддів, яким власне і продають посвідчення та мантії судді, тим самим плюючи на могили сотням тисяч героїчно загиблих бійців АТО (ОСС), учасників Майдану та російсько-української війни, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Бокова Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. і Мороз М.В. саме у такий підлий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми колаборантськими діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС), учасники Майдану та російсько-української війни, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним євреям фекальну люстрацію, якщо Президент України, Верховна рада України та Генеральний прокурор України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Бокова Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороз М.В. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що ухвала у справі № 148/1дп/15-24 від 22.01.2024 року також стосується предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Бокової Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороза М.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Бокової Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. і Мороза М.В. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Бокова Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороз М.В., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини та дисциплінарні проступки, перешкоджають відкриттю дисциплінарних справ, складають і надають завідомо неправдиві висновки за результатами розгляду дисциплінарних скарг, надають допомогу злочинним особам та організованим кримінальним угрупуванням, протидіють діяльності громадських організацій, культивують і поширюють корупцію, продають неадекватним і безграмотним особам повноваження судді; отримують від суддів хабарі за не відкриття проти них дисциплінарних справ, за фальсифікацію результатів кваліфікаційного оцінювання, за надання статусу безстроковості повноважень судді, за приховування вчинених суддями дій, які призводять до каліцтв учасників судових процесів та завдають їм матеріальної і моральної шкоди; дискредитують вітчизняну судову владу, деморалізують бійців ЗСУ і тероборони, вчиняють саботаж і диверсії, співпрацюють із російськими загарбниками, грубо порушують присягу члена ВРП, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Бокова Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороз М.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Боковою Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Морозом М.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Бокової Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Мороза М.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Боковою Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. та Морозом М.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ та до ГПУ. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Етичної ради України про не належну поведінку членів ВРП Боковою Ю.В., Котелевець А.В., Бондаренко Т.З. і Морозом М.В. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників ГСУ СБУ, ГСУ ГПУ та ГПД НАБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та проведення об’єктивного досудового розслідування, а від Етичної ради ВРП — відкриття відповідних дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.