Суддя Бушеленко О.В. в засіданні дивиться порно і мастурбує

У ст.75 КПК України (Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні) зазначено:
“1. Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами”.
Статтею 80 КПК України (Заява про відвід) передбачається таке:
“1. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у провадженні.
3. Заяви про відвід можуть бути заявлені під час досудового розслідування, так і під час провадження.
4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
5. Відвід повинен бути вмотивованим”.
Відповідно ст.81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), передбачено:
“1.У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 статті 35 Кодексу.
У разі оголошення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необ’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого суддя Бондаренко Г.В. регулярно уникає, добре знаючи, що я подав до ГПД НАБУ заяву про вчинення нею низки кримінальних правопорушень та скаргу до Вищої ради правосуддя.
Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для самовідводу судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24, від чого остання неправомірно уникає.
З даним твердженням повністю погоджується 5 (п’ять) колегій професійних суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду (копії їх ухвал надаються в додатку до заяви), які своїми Ухвалами задовольнили мої заяви про відвід суддям цього суду та брали самовідводи.
Тобто, сам факт мого звернення до правоохоронних органів із заявами про вчинені суддями кримінальних правопорушень являється прямою підставою для їх самовідводів та задоволення моїх заяв про їх відвід від розгляду любих моїх судових справ. І цей факт не може бути проігнорованим суддею Бушеленко О.В., адже положення ч.3 ст.415 КПК України зобов’язують суддів першої інстанції виносити рішення з оглядом на уже існуючу судову практику у подібних питаннях.
Тобто, виходячи з вимог ч.3 ст.415 КПК України, «…висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування».
Ідентичної позиції, щодо вищенаписаного, притримується і Верховний суд України.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «…висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».
Згідно з вищеописаними нормами має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обґрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зав’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді. Відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил етики.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
З 22.10.2021 року по 23.02.2024 року в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у м.Києві проводилося незаконне досудове розслідування у сфабрикованому проти президента Громадської організації (особа_1) провадженні за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року за ч.1 ст.377 КК України.
При чому, вказане досудове розслідування проводилося не за підслідністю і не за підсудністю, без права на оскарження протиправних рішень, дій і бездіяльності слідчих та прокурорів, а також без надання обвинуваченому захисників (адвокатів), з пропуском строку на досудове розслідування, без жодного належного і припустимого доказу вчиненого злочину, з елементами свавілля, безчинності і розбою, із спричиненням шкоди життю та здоров’ю обвинуваченому.
26.02.2024 року прокурор Київської міської прокуратури Охріменко Сергій Іванович подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва обвинувальний Акт у кримінальному провадженні за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно громадянина особа_2, у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.377 КК України.
06.03.2024 року, голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В., нехтуючи нормами КПК України, Конституції України, власною практикою, практикою Київського апеляційного суду та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду та винесення слідчим суддею відповідної ухвали, без наявності саме такої ухвали суду, здійснив подання до Київського апеляційного суду про визначення підсудності кримінального провадження за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
10.07.2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі суддів Яковлевої В.С., Жук О.В. і Ковальської В.В., нехтуючи нормами КПК України, Конституції України, власною практикою та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду та винесення слідчим суддею відповідної ухвали, без наявності саме такої ухвали суду (без якої даний апеляційний суд завжди відмовляв головам судів у задоволенні подання щодо визначення підсудності судових справ), без взяття самовідводу (яких методично і без виключення робили останні 2 роки від розгляду судових проваджень, де так чи інакше фігурував особа_2), винесли неправосудну ухвалу у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою задовольнили подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, та скерували матеріали вказаного провадження до Голосіївського районного суду м.Києва для їх розгляду по суті.
При чому, копії такої аутсайдерської ухвали, всупереч вимогам ст.21, 535, 534 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», особі_2 досі так і не було надано з метою приховування протиправності дій та позбавлення особи_2 конституційного права на її оскарження в порядку Конституції України, навіть не дивлячись на багаторазові з цього звернення до секретаря суду та на скарги до ВРП.
05.08.2024 року, відповідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ, судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24) було передано для розгляду слідчій судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галині Вікторівні.
06.08.2024 року слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. винесла неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/4668/24, якою протиправно призначила підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, про яке зовсім не йшлося в ухвалі суддів Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В. і Ковальської В.В. При чому, копії такої шахрайської ухвали, всупереч вимогам ст. 21, 535, 534 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», особі_2 не було надано з метою приховування протиправності дій та позбавлення особи_2 конституційного права на її оскарження в порядку Конституції України.
10.09.2024 року, рівно в 15 годин і 00 хвилин, відбулося судове засідання під головуванням слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., на яке особу_2 не було викликано повісткою чи в інакший передбачений відповідними законами спосіб.
Також на дане судове засідання не було викликано захисника Мелашка А.В., всупереч тому що в матеріалах судової справи знаходилася його розписка для прокурора Охріменка І.І. про отримання копії обвинувального Акту. Однак, приблизно 16.09.2024 року, із запізненням аж на 8 днів, особа_2 отримав саме таку повістку, що суперечило вимогам ч.8,9 ст.135 КПК України.
24.09.2024 року, рівно в 10 годин і 00 хвилин, відбулося наступне судове засідання під головуванням слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., на яке особу_2 та його адвоката знову не було викликано повісткою чи в інакший дозволений законом спосіб, на якому розглядалася заява особи_2 про відвід прокурору Київської міської прокуратури Охріменку С.І. від участі у розгляді судової справи № 760/4668/24, за результатами чого було винесено неправосудну ухвалу. І це попри те, що особа_2 надав суду 51 доказ неналежності поведінки прокурора Охріменка С.І. та його пряму зацікавленість у прийнятті йому вигідного вироку, що власне і було передбачено в пункті 3 ст.77 КПК України. При цьому, слідча суддя Бондаренко Г.В. протиправно відмовила у задоволенні заяви особи_2 про відвід прокурора, неправдиво зазначаючи в своїй шахрайській ухвалі, що нібито немає таких підстав.
Більше того, слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., у порушення прямих вимог ст. 84, 99, 321 КПК України, відмовилася від дослідження наданих особою_2 доказів (на диску DVD), одночасно неправдиво посилаючись у своїй протиправній ухвалі на нібито відсутність існування таких доказів, при цьому завдавши особі_2 чималого матеріального збитку та шкоди його здоров’ю.
А саме, знаючи що особа_2 інвалід 2 групи і що йому лікарі обмежили перебування у сидячому та стоячому положенні тіла, суддя спонукала особу_2, встановивши термін 2 тижні, що б він написав на паперовому носії заяву про відвід прокурору Охріменку С.І. від розгляду даної судової справи.
Також, суддя Бондаренко Г.В., знаючи що особа_2 інвалід, а також що у нього невеличка пенсія, і що у нього є труднощі з переміщенням, однак безсоромно змусила його витратити на таксі для доїзду до суду 1150,00 грн. (4 поїздки), що б згодом саботувати ці самі два свої шахрайські судові засідання.
Крім того, особа_2 витратив на віддрукування на принтері 2 комплекти заяв про відвід та на виготовлення копій документальних доказів 1 пачку паперу формату А4, що обійшлося йому в 375 грн.
Також, особі_2 прийшлося витратити на віддрукування 2 екземплярів заяви про відвід та для віддрукування відповідних копій доказових документів один картридж для лазерного принтеру, серії СЕ285, який обійшовся йому 750 грн. Також, особа_2 змушеним був витратити 35 грн. на придбання DVD-диску і контейнер для цього диску, щоб розмістити на ньому відеодокази і аудіодокази, досліджувати яких явно напіврозумна суддя Бондаренко Г.В. відмовилася. А оскільки цей DVD-диск потрібно було чимось записати, то особа_2 мусив придбати в інтернет-магазині «Розетка» за 1350 грн. лазерний записуючий пристрій Asus.
А якщо до вищенаписаних розходів додати ще й використану особою_2 далеко нині не дешеву електрику, яку він витрачав два тижні підряд що б написати таку заяву (адже адвоката де-факто у нього досі немає), то до загальних збитків добавиться як мінімум ще 350 грн. Крім цього, особа_2 витратив біля 960 грн. на премедикацію, аби зменшити сильний больовий синдром, знизити звичний підвищений артеріальний тиск та попередити звичну і майже щоденну кровотечу з обширних ран на обох нижніх кінцівках, без чого було б неможливим приїхати до суду та прийняти участь у шахрайському судовому засіданні.
Також, 24.09.2024 року слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. невмотивовано відмовилася розглянути подане особою_2 клопотання про надання трансферу на наступні усі судові засідання через проблеми з переміщенням, а також клопотання про закриття судової справи, хоча на початку судового засідання дана суддя задовольнила усне клопотання особи_2 про потребу розгляду цих клопотань.
Окрім того всього, слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., всупереч вимогам КПК України, Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проводить судові засідання з розгляду судової справи № 760/4668/24 в своїй робочій кімнаті, де немає елементарних умов для його проведення і для реалізації права учасників процесу на відеозапис її безпрецендентних судових засідань.
А на своїх протиправних судових засіданнях суддя-параноїк Бондаренко Г.В. жодного разу ще не встановлювала осіб – учасників процесу за особистими документами, що взагалі ставить під сумнів її компетентність у розгляді зазначеної вище судової справи. Відтак, на підставі вищенаписаного, можна прийти логічного висновку, що суддя Бондаренко Г.В. своїми потенційними протиправними діями заслуговує того, що б її було відведено від розгляду судової справи №760/4668/24.
Разом з тим, окремо слід відмітити, що навіть та одна ухвала, яку було надано слідчою суддею Бондаренко Г.В. за результатами розгляду заяви особи_2 про відвід прокурору Охріменку С.І., у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджені зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за №814 від 20.08.2019 року), не відповідає жодним вимогам закону.
А саме, вказана ухвала не підписана, шрифт ухвали значно менший встановленого, а в правому верхньому куті її немає напису “З оригіналом згідно”, окремі слова в ухвалі виділені жирним кольором, ухвала містить міжрядкові відступи, в ухвалі не вказано де зберігаються її оригінал, ухвала не завірена гербовою печаткою, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі не вказано дати її створення, на пломбі не зазначено ПІП судді та ПІП секретаря суду, на пломбі немає підпису секретаря суду та підпису судді, в ухвалі немає гербової печатки та не зазначено кількість аркушів, а друга сторінка цієї ухвали не перекреслена. Усе це робить з такої ухвали слідчої судді Бондаренко Г.В. шмат недієздатного паперу.
Окремою підставою для відводу слідчої судді Бондаренко Г.В. є і те, що остання розпиває спиртні напої в залі судових слухань Голосіївського районного суду м.Києва, про що в службі телевізійних новин було знято медійними працівниками спеціальну телепередачу. Дане констатує відсутність у даної судді адекватності, знань, лояльності до закону, поваги до відвідувачів вказаного суду, моралі, етики, естетики тощо, що являється безумовною складовою ч.3 ст.75 КПК України в контексті «інших підстав для відводу».
Як витікає із Рішення Вищої ради правосуддя від 14.09.2018 року у провадженні № 2911/1дп/15-18, за скаргою особи_1, за не виклик у судове засідання сторін провадження, за не надання копії ухвали, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Рівненського міського суду Ореховську К.Е.
Відповідно вимогам ст.135 КПК (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні):
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, викликом по телефону або телеграмою.
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, ЖЕК за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку,
матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. 7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не раніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. не має права розглядати сфальсифіковану нею судову справу № 760/4668/24, виходячи із положень ч.3,4 ст.75 КПК України, особа_2 подав в електронній формі 25.09.2024 року короткий зміст заяви про її відвід від розгляду цієї судової справи у межах кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
Заявляючи відвід судді Бондаренко Г.В., особа_2 опирався на очевидний непрофесіоналізм даної судді, на її юридичну безграмотність, аморальність, безтолковість, маразм, збочення, психічні відхилення, свавілля і безчинність, зацікавленість у розгляді сфабрикованої судової справи № 760/4668/24, а також на норми КПК України, Конституції України, висновки ВССУ та практики ЄСПЛ.
Також, особа_2 посилався в своїй заяві від 25.09.2024 року на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, завдячуючи чому суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. При цьому слід врахувати, що надаючи свою згоду на застосування практики Європейського суду з прав людини, Верховна рада України виходила з того, що любі розбіжності і неоднакові тлумачення норм ЦПК України мусять бути прерогативою ЄСПЛ.
У своїй заяві особа_2 просив задовольнити заяву про відвід від 25.09.2024 року та передати судову справу № 760/4668/24, у відповідності до вимог ст.35 КПК України, на повторний авторозподіл.
В той же самий час, уже існували чіткі підстави для самовідводу судді Бондаренко Г.В. від розгляду судової справи № 760/4668/24 (подання особою_2 до ГПД НАБУ проти даної судді заяви про вчинення злочину, а також подання до ВРП дисциплінарної скарги).
Однак, слідча суддя Бондаренко Г.В. напрочуд відмовилася від проведення напередодні запланованого судового засідання на 07.10.2024 року та не вислухала повний текст заяви про її відвід, не вислухала з цього приводу думку 5 учасників судового процесу, що власне і було передбачено нормами КПК України та передала судову справу № 760/4668/24 на розгляд іншій слідчій судді.
Відтак, заява від 25.09.2024 року про відвід слідчої судді Бондаренко Г.В., за наслідками авторозподілу, була переданою для розгляду по суті судді Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко Оксані Валеріївні.
08.10.2024 року, під час розгляду доповнення до заяви про відвід судді Бондаренко Г.В. від розгляду справи № 760/4668/24, особа_2 подав на розгляд судді Бушеленко О.В. два усних клопотання, відповідно до вимог ст.84, 99, 220 КПК України про потребу дослідження матеріалів доказів у формі відеозапису та фотографій, що знаходилися на DVD-R диску, а також копії наступних документів:
1) копія клопотання від 24.09.2024 року про закриття судової справи № 760/4668/24, один аркуш;
2) копія заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.09.2024 року, шість аркушів;
3) копія скарги до ВРП від 29.09.2024 року, дев’ять аркушів;
4) копія супровідного листа прокурора Охріменка С.І. до Солом’янського від 26.02.24 року, 1 аркуш;
5) копія Подання Солом’янського районного суду м.Києва про визначення підсудності провадження від 06.03.2024 року, п’ять аркушів;
6) копія ухвали у провадженні № 11-п/824/199/2024 від 10.07.2024 року, два аркуші;
7) копія Ухвали судді Бондаренко Г.В. про відкриття справи № 760/4668/24 від 06.08.2024 року, 1 аркуш;
8) копія листа з Київської міської прокуратури від 15.02.2024 року, який свідчить про отримання прокурором Охріменком С.І. дев’яти заяв і клопотань в порядку ст.220 КПК та про не надання відповідей на них, 1 аркуш;
9) копія заяви про відвід прокурора Охріменка С.І. від 24.09.2024 року, одинадцять аркушів;
10) копія Ухвали судді Бондаренко Г.В. про відкриття справи № 760/4668/24 від 24.09.24 року, 1 аркуш;
11) копія заяви про відвід прокурора Завгороднього М.С. від 26.11.2018 року, сім аркушів;
12) копія Ухвали № 757/58490/18-к від 22.03.2019 року судді Писанця В.А. про задоволення дуже схожої заяви про відвід прокурора, один аркуш;
13) копія ухвали у судовій справі № 11-сс/824/3627/2021 від 06.07.2021 року, один аркуш;
14) копія ухвали у судовій справі № 11-сс/824/3326/2021 від 31.05.2021 року, один аркуш;
15) копія ухвали у судовій справі № 11-сс/824/7215/2021 від 09.12.2021 року, два аркуші;
16) копія ухвали у судовій справі № 11-сс/824/6820/2021 від 22.11.2021 року, два аркуші;
17) копія ухвали у судовій справі № 11-сс/824/1496/2022 від 26.05.2022 року, два аркуші;
18) фотографія розпиття спиртного суддею Бондаренко Г.В. в залі суду, один аркуш,
від розгляду яких, відповідно вимогам ст.321-323 КПК України, дана суддя чомусь відмовилася.
Більше цього, суддя Бушеленко О.В. чомусь не забезпечила (і навіть не викликала на судове засідання) захисника особи_2, що було суттєвим порушенням норм КПК України та Конституції України.
08.10.2024 року суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бушеленко О.В. розглянула заяву особи_2 від 25.09.2024 року та її доповнення від 08.10.2024 року про відвід судді Бондаренко Г.В. від розгляду справи № 760/4668/24 та винесла неправосудну ухвалу, якою визнала вказану заяву необґрунтованою та такою, яка нібито зовсім не підтверджена доказами.
При чому, таке судове засідання незаконно проводилося поза робочий час (до 19-25).
Крім цього, як це витікає з тексту шахрайської ухвали від 08.10.2024 року аферистки Бушеленко О.В., остання не тільки не спростувала наведені в заяві двадцяти фактів, як належні підстави для відводу судді Бондаренко Г.В. від розляду судової справи № 760/4668/24, що безапеляційно і вимагалось відповідними положеннями КПК України, але і не надала оцінку долученим до заяви 5 ухвалам Київського апеляційного суду, де йшлося про обов’язковість відсторонення судді від розгляду судових справ та про потребу самовідводу судді від розгляду проваджень, якщо проти такої судді учасник процесу уже подав заяву до правоохоронних органів про вчинення нею кримінальних правопорушень, відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, а також не надала оцінки ухвалі Печерського районного суду м.Києва, якою, за наявності ідентичних підстав, слідчий суддя відвів прокурора Київської міської прокуратури від розгляду кримінального провадження, чого чомусь не зробила суддя Бондаренко Г.В. по відношенню до прокурора Київської міської прокуратури Охріменка С.І., при цьому маючи значно більше підстав для його відводу від розгляду кримінального провадження. Натомість, суддя-виродок Бушеленко О.В. брехливо констатувала, що тільки витяг з ЄРДР може бути підставою для відводу суджді від розгляду судової справи, тим сам им не скорившись вимогам ч.3 ст.415 КПК України та нехтуючи положенням ст.107 “Про судоустрій і статус суддів”, де вважається дисциплінарним проступком, якщо суддя не взяв самовідвід, знаючи, що проти нього учасник провадження подав заяву до правоохоронних органів про вчинення ним кримінальних правопорушень. Більше цього, безмозка потвора Бушеленко О.В. в своїй злочинній ухвалі брехливо зазначила, що вона нібито має право не розглядати в порядку ст.220 КПК України подані учасником процесу клопотання, адже ці дії для судді насправді є обов’язковими і мусили супроводжуватися виходом судді до нарадчої кімнати з потребою винесення окремих ухвал. Це саме стосувалося і обов’язковості дослідження наданих доказів, відповідно вимогам ст.84, 94, 98, 99 КПК України.
Адже тільки належним чином дослідивши надані особою_2 медіафайли можна було прийти правильного і логічного висновку про наявність об’єктивних підстав для відводу прокурора Охріменка С.І. від розгляду кримінальної справи, чого ненормальна і тупа суддя Бондаренко Г.В. не чомусь не зробила, а значить – встановити наявність твердих підстав для її відводу від розгляду провадження.
Відтак, виходячи з усього вищенаписаного, суддя-виродок Бушеленко О.В. являється не тільки злочинною особою, але і божевільно хворою людиною та потребує психіатричної допомоги. В протилежному випадку, яким чином суддя Бушеленко О.В. могла б прийти до винесення такого нездорового рішення, якщо вона зовсім не досліджувала докази та не аналізувала кожен з 20 пунктів у відповідності із Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Конституцією України, Європейським судом з прав людини, КПК України і ВССУ?
Попри все це слід сказати, що якби навіть і не існувало “об’єктивних” підстав для відводу судді-шизофреніка Бондаренко Г.В. в порядку КПК України від розгляду справи № 760/4668/24, то твердолоба мавпа Бушеленко О.В. все-рівно мусила задовольнити заяву від 25.09.2024 року про її відвід на підставі міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і наданих дозволів Верховної ради України на кшталт (цитата): “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…, і при чому – без будь-яких доказів про наявність конкретних для цього причин.
Відтак, вищенаписане доводить, що суддя-дегенератка Бушеленко О.В. є психічно хворою особою, інакше б вона не стала заперечувати ті очевидні норми права, на які посилався особа_2 в своїй заяві, та які чітко прописані в КПК України, Конституції України, Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, Законі України “Про забезпечення права на справедливий суд”, практиці ЄСПЛ, рішеннях ВССУ і т.д.
Адже за цією аналогією тупорила мавпа Бушеленко О.В. з таким же успіхом може уперто заперечувати наявність зірок на небі, дня і ночі, тобто наявність очевидних і безспірних загальновизнаних речей, з якими ми щодня стикаємося.
А якщо це так, тоді чому Володимир Зеленський і ВРП обдарували душевно хвору особу посвідкою і мантією судді? Тим не менше, суддя-виродок Бушеленко О.В. своєю ганебною ухвалою у судовій справі № 760/4668/24 від 08.09.2024 року переконує, що вона не має жодного права на те, що б працювати у суді навіть прибиральницею.
Останнє доказується і тим, що у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України ДСА України (Наказ № 1196 від 24.12.2019 року «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА України № 814 від 20.08.2019 року, які набрали чинності з 01.01.2020 року), безталанна мавпа Бушеленко О.В. постановила 08.09.2024 року ухвалу у справі № 760/4668/24, яка зовсім неправильним чином сформована: в правому верхньому куті ухвали не зазначено “З оригіналом згідно”, текст ухвали віддрукований з двох сторін аркушу (а потрібно було кожну другу сторінку аркушу перекреслити), розмір шрифру значно менший потрібного, ухвала неправильно зшита, на пломбі не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі не вказано ПІП судді, ухвала містить міжрядкові відступи, ухвала містить виділені жирним кольором слова, в ухвалі не зазначено де зберігається її оригінал, під резулятивною частиною ухвали не вказано ПІП секретаря суду та судді і т.д.
Також слід зазначити, що аферистка Бушеленко О.В. даною неправосудною ухвалою частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривен, тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і Тероборони (в тому числі виживаємість бійців ЗСУ і Тероборони через брак засобів захисту і сучасного озброєння) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Попри це все, окремо потрібно зауважити, що малорозумна і злочинна особа Бушеленко О.В., як це витікає із листа ТУ ДСА за №6-інф/В94-20-101/20 від 18.11.2020 року, незаконно відправляє правосуддя, адже не склала присяги судді та не має дати зарахування до штату суддів. Зате ця малорозумна шизоїдка створила власний синдикат, де використовує свого чоловіка-адвоката для шинкування неправосудними рішеннями. А саме, ця недорозвинена мавпа створила сімейний бізнес, де чоловік вишукає клієнтів, а безмозка потвора Бушеленко О.В. продає їм потрібні судові рішення. Саме тому аферистка Бушеленко О.В. так часто вносить зміни до своєї декларації, де щоразу хвастається збільшенням у себе кількості та обсягів земельних ділянок, площі житла, кількості автівок та айфонів 16. Жиріючи у незаконно набутій розкоші, неадекватна курва Бушеленко О.В. вчиняє аварії на автомобільних дорогах України, де калічить людей і їх майно, про що вже була притягнута Печерським районним судом м.Києва до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищезазначеного можна прийти до логічного висновку, що зовсім одуріла суддя Бушеленко О.В. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права.
А за подібні злодіяння в сиву давнину таких суддів царі казнили, а зі смердючої шкіри цих нелюдів робили ремені, якими потім обплітали стільці, на яких садили дітей убитих суддів-корупціонерів, що б ті довічно пам’ятали, чим може завершитися і для них винесення неправосудних рішень. А художники тих часів оці трагічні історії суддів закарбовували на своїх полотнах, які згодом ставали шедеврами мистецтва (копія таких картин прикладається під даною статтею).
В той же самий час, хіба не за ці самі вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі десяти років гинуть найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України у російсько-українській війні? Божевільна аферистка Бушеленко О.В. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забула про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), бійців ЗСУ і територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, аферистка Бушеленко О.В. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці Територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть божевільній колаборанці Бушеленко О.В. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, Президент України і СБУ не бажають реагувати на її підривну діяльність, саботаж і державну зраду у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що шизофренічка Бушеленко О.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. А якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/4668/24 витікає з предмету громадської діяльності особи_2, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шахрайки Бушеленко О.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Бушеленко О.В. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Брудна хвойда Бушеленко О.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, вчиняє підроблення, перешкоджає доступу до правосуддя, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, завдає шкоди економіці держави, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і Тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і Тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Потвора Бушеленко О.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-дегенератом Бушеленко О.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності твердолобої судді Бушеленко О.В. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-колаборантом Бушеленко О.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР та ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-колаборантом Бушеленко О.В.
Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді Бушеленко О.В., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.