Бондаренко Г.В. Про відвід судді і погрози створити психа

26.02.2024 року прокурор Київської міської прокуратури Охріменко Сергій Іванович подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва обвинувальний Акт у кримінальному провадженні за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року відносно громадянина (особа_1), у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.377 КК України.
06.03.2024 року, голова Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В., ігноруючи Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.32,34 КПК України, практику Київського апеляційного суду та практику Верховного суду щодо потреби попереднього розгляду судової справи та винесення слідчим суддею ухвали, зробив подання до Київського апеляційного суду про визначення підсудності кримінального провадження за № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
12.06.2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Свінціцька О.П., Рудніченко О.М., Шроля В.Р. винесли ухвалу у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою задовольнили свій самовідвід від розгляду подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, та передали, у відповідності до ст.35 КПК україни, провадження № 11-п/824/199/2024 на повторний авторозподіл.
У відповідності до результатів нового авторозподілу, матеріали провадження № 11-п/824/199/2024 були переданими для розгляду по суті колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлевій В.С., Жук О.В., Ковальській В.В.
10.07.2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., Жук О.В., Ковальська В.В., нехтуючи Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.32,34 КПК України, існуючою практикою Київського апеляційного суду та практикою Верховного суду щодо потреби обов’язкового попереднього розгляду судової справи та винесення слідчим суддею відповідної ухвали, без наявності саме такої ухвали суду, без взяття самовідводу (адже перед тим, впродовж останніх 2,5-3 роки, ці самі судді методично брали самовідводи від розгляду усіх апеляційних проваджень відносно особи_1), без виклику особи_1 та його захисника в судове засідання, винесли безпрецендентну ухвалу у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою задовольнили подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, та направили матеріали вказаного провадження до Голосіївського районного суду м.Києва для розгляду їх по суті.
05.08.2024 року, відповідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ, судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24) було передано для розгляду слідчій судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Галині Вікторівні.
06.08.2024 року слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. винесла неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/4668/24, якою протиправно призначила підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, про яке зовсім не йшлося в ухвалі суддів Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В., Ковальської В.В. При чому, копії такої ухвали, всупереч вимогам ст. 21, 535, 534 КПК України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», особі_1 не було вручено.
23.10.2024 року, рівно в 17 годин і 20 хвилин (із запізненням аж на 1 годину і 20 хвилин), відбулося чергове судове засідання під головуванням слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., на яке в четвертий раз поспіль належним чином не було викликано особу_1 (без наявності заяви про надання дозволу надсилати СМС на приватний мобільний номер телефону особи_1, суддя з власної ініціативи відшукала такий номер та регулярно надсилає СМС із запрошенням на призначені судові засідання, що є неприпустимим і караємим вчинком), а також не було забезпечено явку захисника (адвоката) особи_1. Також, слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. у четвертий раз підряд чомусь не забезпечила явку потерпілих осіб. Крім цього, слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В., не маючи жодного підтвердження про те, що повістки були отриманими потерпілими особами, все-таки вдалася до протиправного проведення судового засідання.
Також, у четвертий раз підряд, слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. знову не встановлювала осіб-учасників процесу. А в матеріалах судової справи № 760/4668/24 чомусь досі немає матеріалів кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, в тому числі – матеріалів кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року. При чому, проводячи таке незаконне судове засідання слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. у четвертий раз підряд знову не встановлювала осіб-учасників процесу.
Виходячи з вищенаписаного, особа_1 подав клопотання, яким просив закрити судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24) з розгляду кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року, як безпідставно вікриту, або ж відкрити судову справу № 760/4668/24 (провадження № 1- кп/752/2089/24) з розгляду кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, аби не суперечити вимогам ухвали в апеляційному провадженні № 11-п/824/199/2024 колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлевої В.С., Жук О.В., Ковальської В.В. від 10.07.2024 року. Крім того, особа_1 подав на розгляд слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. друге клопотання, у якому просив забезпечити його трансфером на наступні усі судові засідання у зв’язку з наявною інвалідністю та пов’язаними з цим труднощі з пересуванням та через невеличку пенсію, яка не дозволяє наймати таксі (попри те, що такий трансфер уже надавався слідчим органом у досудовому розслідуванні). Крім цього, особа_1 подав третє клопотання, яким просив суд накласти штраф на адвоката-захисника за не явку у чотирьох підряд судових засіданнях, за уникнення від ознайомлення з судовою і кримінальною справою, а також за уникнення обов’язку першої зустрічі для з’ясування стратегії захисту та відсутності підстав для відводу і самовідводу. Також, особа_1 подав скаргу на бездіяльність слідчого щодо не повернення незаконно вилученого майна, в якій просив зобовязати ст.слідчу СУ ГУ НП в м.Києві Ткаченко А.В. повернути його комп’ютер з жорстким диском або повернути комп’ютер без жорсткого диска. Адже вказаний комп’ютер був вилучений не як майно, яким користувався особа_1 як робочим комп’ютером, що і було зазначено в ухвалі суду, а як спадкове майно, яке зберігалося на не працюючому підприємстві.
В обгрунтування своїх доводів особа_1 надав суду докази у вигляді численних копій документів, які доказували, що на момент обшуку особа_1 був безробітний, а тому вилучене майно уже не являлося його робочим знаряддям і тому вилученню зовсім не підлягало.
Прокурор Охріменко С.І. заперечував проти задоволення поданих трьох клопотань та однієї скарги з приводу нібито відсутності доказів (що було зухвалою не правдою, адже особа_1 долучив до поданих клопотань і скарги копію Наказу про звільнення з роботи та копії договорів і актів про зміну місяця оренди приміщень для потреб діяльності громадської організації).
Однак, з метою винесення неправосудного рішення, слідча суддя Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. приховала від зазначення в ухвалі і від надання правової оцінки ще одному рішенню від 12.06.2024 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Свінціцької О.П., Рудніченко О.М.і Шроля В.Р. у провадженні № 11-п/824/199/2024, якою останні задовольнили свій самовідвід від розгляду подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Українця В.В. про визначення підсудності кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року, та передали, у відповідності ст.35 КПК україни, провадження № 11-п/824/199/2024 на повторний авторозподіл.
На переконання бездарної і явно психічно хворої слідчої судді Голосіївського районного суду м.Києва Бондаренко Г.В. не зазначення двох цифр у номері кримінального провадження № 420211000000006 від 22.10.2021 року являється простою опискою суддів і тому нібито не являється підставою для закриття кримінального провадження № 42021100000000654 від 22.10.2021 року.
І це в той самий час, коли особа_1 насправді не просив у своєму клопотанні закривати будь-яке згадане вище кримінальне провадження, а лише закрити судову справу № 760/4668/24, що не одне і теж саме. Можна уявити собі степіньне нормальності, бездарності і безалаберності слідчої судді Бондаренко Г.В., яка навіть не встані відрізнити “римінальне провадження” від “судової справи”, де навіть слова різняться між собою. А щодо зазначенного в ухвалі, на кшталт того, що особа_1 може приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, то це вже точно галіматья судді-шизоїда, адже як можна було таке написати, добре знючи із написаного в клопотанні, що комп’ютер було вилучено в особи_1 як речовий доказ.
А значить, якщо комп’ютер вилучено, то як і на чому саме можна особі_1 приймати участь в призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції?
Відтак, бездарна аферистка Бондаренко Г.В. неправомірно відмовила у задоволенні двох клопотань та однієї скарги, а щодо клопотання про накладення штрафу на захисника, то вона його умисно обійшла потрібною увагою (не розглянула) та про нього нічого не зазначила в своїй шахрайській ухвалі, що є злочином і дисциплінарним проступком.
В той же самий час, якщо все-таки повернутися до норм КПК України, то порядок з’ясування того, що являється опискою, а що ні, і хто насправді наділений правом на з’ясування усіх цих обставин справи, то для цього чітко передбачена ст.380 ПК України, а не свавільне рішення нездорової на голову хвойди-мудачки Бондаренко Г.В.
Керуючись вищенаписаним, особа_1, як це добре видно і чутно на відеозапису судового засідання, намагався 23.10.2024 року повідомити судді-аферистці Бондаренко Г.В. про наявність нових підстав для її самовідводу від розгляду судової справи № 760/4668/24, а також про виникнення повторних (нововиявлених) підстав для її відводу у цій самій справі, з приводу чого душевно-хвора аферистка Бондаренко Г.В. почала погрожувати лікарю, д.м.н. і академіку тим, що вона на наступному судовому засіданні призначить особі_1 амбулаторну психіатричну експертизу.
І це в той самий час, коли недорозвинена падаль Бондаренко Г.В. сама являється психічно хворою істотою, яка напівоголеною розпиває спиртні напої в залі суду. Останнє робить з даної судді аутсайдерку і як таку, яка має бути в терміновому порядку госпіталізованою до психіатричної лічниці або осудженою до тюремного ув’язнення. Такого преценденту ще не знав світ, що б суддя вдалася до погроз учаснику процесу, до того ж – лікарю-науковцю, у відповідь на його заяву про виникнення підстав для її самовідводу або для відводу від розгляду незаконно відкритої судової справи.
Стаття 350 КК України. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.
1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов’язок, застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, – карається пробаційним наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.
em>Статтею 380 КПК України (Роз’яснення судового рішення) передбачено:
1. Якщо рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника провадження чи органу виконання рішення, приватного виконавця ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
2. Суд розглядає заяву про роз’яснення рішення протягом 10 днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз’яснення рішення, та учасників провадження. Неприбуття у засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз’яснення рішення.
3. Копія ухвали про роз’яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається особі, що звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
4. Ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасниками судового провадження. Крім того, порядок (обов’язковість) виконання рішень суду передбачена ч.3. ст.415, ст. 534, 535, 21 КПК України.
В ст.415 КПК України (Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції) зазначено:
1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу і призначає новий розгляд у суді 1 інстанції, якщо:
1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
3) рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював розгляд.
2. Призначаючи новий розгляд у суді 1 інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом 1 інстанції того чи іншого закону про відповідальність та покарання.
3. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду 1 інстанції при новому розгляді.
Відповідно ст.412 КПК України (Істотні порушення вимог КПК України):
“1. Істотними порушеннями вимог КПК є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
1) за наявності підстав для закриття провадження в кримінальній справі, його не було закрито;
2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою; 4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;
5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; 6) порушено правила підсудності…”.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції). Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
В статті 21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В ст.534 КПК (Порядок виконання рішень у провадженні) передбачено:
«2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню». Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості).
Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 КК України настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 ККУ не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 КК України, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Відповідно, неправосудним рішенням божевільна суддя Бондаренко Г.В. повторно завдала особі_1 чималого матеріального збитку та шкоди його здоров’ю. А саме, суддя добре знала про незадовільний стан здоров’я особи_1 і що особі_1 дозволяється нетривало перебувати в сидячому чи стоячому положенні тіла, однак зобов’язала інваліда 2 групи 2 тижні підряд знов писати завідомо для неї не потрібні клопотання та скаргу, адже добре знала що знову винесе неправосудну ухвалу. Крім цього, суддя-аферистка Бондаренко Г.В. добре знала, що особа_1 являється інвалідом 2 групи з невеличким розміром пенсії, і що у нього є труднощі з рухами обох ніг, однак змусила його витратити на таксі чергових 650,00 грн. (2 поїздки), що б згодом саботувати своє чергове судове засідання. Крім того, особа_1 знову витратив на віддрукування (на принтері) текст вказаних двох клопотань та на виготовлення відповідних копій документальних доказів, що обійшлося інваліду в додаткові 150 грн. Також, особі_1 прийшлося витратити на віддрукування клопотань, скарги і копій документів як мінімум третину картриджу для лазерного принтеру, який обійшовся йому в 750 грн. Якщо до цього всього додати ще й використану тепер не дешеву електрику, яку інвалід витрачав два тижні підряд, що б написати два клопотання та одну скаргу (адже адвоката де-факто у нього досі нема), то до вищевказаних збитків додасться як мінімум ще 350 грн. Крім цього, інвалід витратився на загальну суму в 680 грн. на премедикацію, аби зменшити сильний больовий синдром, знизити підвищений артеріальний тиск та попередити майже щоденну кровотечу з обширних ран на обох нижніх кінцівках.
З вищенаписаного можна остаточно переконатися, як свавільне рішення судді-шизофреника завдає не тільки клопоту учасникам судового процесу, але і принесе чималих матеріальних і моральних збитків та шкоди людському здоров’ю.
Додатковим доказом професійної безграмотності і абсолютного божевілля може слугувати те, що ухвали збоченки Бондаренко Г.В., у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджені зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), продовжують тиражуватися такими, які не відповідають вимогам закону. А саме, що ухвали дебілоїдки Бондаренко Г.В. продовжують бути не підписаними, а шрифт ухвал є значно меншим, в правому верхньому куті ухвал немає напису “З оригіналом згідно”, окремі слова в ухвалах виділені жирним кольором, ухвали містять міжрядкові відступи, в ухвалах не зазначено, де зберігаються їх оригінали, декотрі ухвали не завірені гербовою печаткою, ухвали не зшиті та не опломбовані, на пломбах не вказано дат їх створення, на пломбах не зазначено ПІП судді та ПІП секретаря суду, на пломбах немає підпису секретаря суду та підпису судді, на пломбах ухвал немає гербової печатки та не зазначено кількість аркушів, а кожна друга сторінка ухвал не перекреслена. Усе це робить з усіх таких ухвал судді Бондаренко Г.В. не більше чим макулатуру, якою можна підтерати смердючу дупу Зеленського.
Також слід зазначити, що безграмотна і душевно хвора суддя Бондаренко Г.В., за наслідками розгляду в 2023-2024 роках декількох скарг особи_1 щодо не внесення ГПД НАБУ відомостей його заяв про вчинені кримінальні правопорушення винесла неправосудні рішення та не надала особі_1 жодної копії ухвали для їх оскарження в апеляційному порядку, то тим самим частково нівелювала кропіткі досягнення його громадської організації та завдала шкоди державному бюджету на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших ЗСУ і тероборони та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Стаття 81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід) вимагає:
1. У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює.
3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Статтею 135 КПК України (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні) передбачено:
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком…
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, правоохоронного органу, слідчим, прокурором, секретарем судового засідання (якщо таке вручення здійснюється в суді).
7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
9. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Тупорила мавпа Бондаренко Г.В. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забула про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), бійців української армії і територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, виродок Бондаренко Г.В. саме у такий злочинний спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які щодня влаштовуватимуть божевільній колаборанці Бондаренко Г.В. фекальну люстрацію, якщо ВРУ, ВРП, Президент України і СБУ не бажають реагувати на її підривну діяльність, саботаж і державну зраду у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що аферистка Бондаренко Г.В. вчинила повторні кримінальні правопорушення, які передбачені ст.350, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. А якщо врахувати ще й те, що судова справа № 752/19646/23 витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шизоїда Бондаренко Г.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-шизофреніка Бондаренко Г.В. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Брудна хвойда Бондаренко Г.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, протиправно відкриває судові справи, безкарно переслідує патріотів держави, перевищує службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, завдає шкоди економіці держави на декілька десяток мільйонів гривень, підриває міць і безпеку держави, деморалізує бійців ЗСУ і тероборони, вчиняє саботаж і диверсії, веде підривну діяльність, сприяє поразці ЗСУ і тероборони у війні з Росією, перешкоджає діяльності громадських організацій, завдає значної фізичної, матеріальної і моральної шкоди учасникам судових процесів, культивує і поширює корупцію, грубо порушує присягу судді, дискредитує судову владу України, підриває авторитет держави в очах світової громадськості. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Потвора Бондаренко Г.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-дегенератом Бондаренко Г.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності твердолобої аферистки Бондаренко Г.В. наявний склад додаткових кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111 і ч.7 ст.111-1 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-колаборантом Бондаренко Г.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені с.350, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані повторні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДБР та ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-колаборантом Бондаренко Г.В.
Крім цього, було прийнято рішення про повторне повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді Бондаренко Г.В., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ДБР, ГПД НАБУ та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.