Бездарність і злочини детектива Гришканич Олега Богдановича

У провадженні Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ триває досудове розслідування кримінального провадження за номером 52017000000000183 від 14.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення.
23.03.2017 року, рівно в 16 годин і 28 хвилин, мені було вручено повістку про виклик на допит до детектива Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ Гришканича Олега Богдановича в якості свідка у кримінальному провадженні за № 52017000000000183 від 14.03.2017 року.
Проаналізувавши зміст вищезазначеного документу за № 0423-188/10008 від 20.03.2017 року, а також тривалу телефонну розмову 20.03.2017 року між мною і даним детективом (по мобільному телефону детектива за номером 097-944-77-77) я прийшов логічного висновку, що детектив Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ Гришканич О.Б. є вкрай некомпетентною посадовою особою, що вчинила кримінальне правопорушення, що передбачене ст. 366, 364, 373, 111 КК України.
У п.8 ст. 135 КПК України зазначено: «Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом.
У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом».
Як видно з веб-сайту УДП ПЗ «Укрпошта», рекомендоване поштове відправлення за № 0303603129140 було направлене 21.03.2017 року, рівно в 16 годин і 30 хвилин.
Тобто, за 17 годин і 30 хвилин до пропонованого допиту у справі №52017000000000183.
Крім того, в даній повістці є відсутніми:
– кваліфікаційні статті кримінального провадження;
– печатка ГПД НАБУ на першій сторінці повістки;
– уточнення, куди саме з’явитися (номер кімнати, поверх, яке крило приміщення тощо);
– підпис детектива на другій сторінці повістки;
– печатка ГПД НАБУ на другій сторінці повістки, і т.д.
Також, даною повісткою протизаконно вимагалось від мене надати покази як свідок, всупереч тому що я подав заяву про вчинення кримінального правопорушення за вихідним № 879/17 (де чітко вказав, що я дану заяву подаю на підставі ст. 55 КПК, із зазначенням сум морального і матеріального збитку), клопотанню за Вих. № 1062/22 від 22.03.2017 року, вимогам ст. 55 КПК України і Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року («…під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів.У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п. 1.1)», завдячуючи яким я фактично являюся потерпілим у справі даного провадження (ознака вчиненого злочину, передбаченого ст. 373 КК України).
Частиною 5 ст. 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Оскільки такої постанови в матеріалах досудового розслідування немає, то заявник має статус потерпілого кримінальному провадженні!
Останнє є доказом вчиненого детективом ГПД НАБУ Гришканичем Олегом Богдановичем злочину, що передбачений ст. 366 КК України.
Як для даного випадку, позиція детектива Гришканич О.Б. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до НАБУ та до керівників держави, що явно на руку ворогам нашої держави.
Детектив Гришканич Олег Богданович, явно через підривну співпрацю з московським ворогом, перевищив службові повноваження та вчинив службове підроблення, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування та не скорився рішенню судового органу.
Саботаж і бойкотування належної роботи НАБУ детективом Гришканич О.Б., прирівнюється до шпіонажу і зраді нашої держави. Детектив Гришканич О.Б. умисно вчиняє посадові злодіяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, допоки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території столиці України – м.Києва.
Навмисна протидія нинішній державній політиці детектива Гришканич Олега Богдановича вже розчарувала певну частину українців у нинішній політиці нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Детектив Гришканич О.Б. вчинив злочин, що передбачений ст.373 КК України. Передбачений даною статтею злочин посягає на нормальне відправлення правосуддя, ставить під загрозу його об’єктивність, справедливість, більше того — завдає певної шкоди рішучості нашої країни відстоювати недоторканні права людини, закріплені в Конституції України, міжнародно-правових документах, які підписала Україна, — в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р., факультативному протоколі до нього, що набув чинності для України 25 жовтня 1991 р., Конвенції проти тортур та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання 1984 р.
Основний безпосередній об’єкт – це діяльність органів дізнання, досудового слідства та прокуратури по збиранню доказів при розслідуванні злочину.
Додатковий безпосередній об’єкт – здоров’я, конституційні права та інтереси особи в процесі здійснення правосуддя.
Потерпілими від цього злочину можуть бути учасники кримінального процесу, які дають показання під час дізнання або досудового слідства: свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, спеціаліст чи експерт.
Оскільки КПК України не передбачає допиту понятих, спеціалістів, перекладачів тощо, то вчинення відносно них примушування до певних дій під час досудового слідства може кваліфікуватись як злочин у сфері службової діяльності.
Об’єктивну сторону злочину утворюють такі діяння як примушування при допиті шляхом незаконних дій давати показання при допиті з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство.
Примушування – це активний вплив, тиск на потерпілого шляхом погроз, шантажу, насильства або інших незаконних дій:
1) погрози;
2) застосувати фізичне насильство (зв’язати, завдати фізичного болю, нанести побої, заподіяти
тілесні ушкодження та ін.) до самого потерпілого або до близьких йому осіб (членів сім’ї, рідних);
3) знищити або пошкодити майно потерпілого чи його рідних;
4) оприлюднити відомості чи інформацію, які потерпілий не бажає розголошувати; обман особи.
Показання особи – повідомлення про відомі їй обставини, факти та події, які мають бути
встановлені у кримінальній справі в процесі дізнання та досудового слідства.
Допит – це передбачена кримінально-процесуальним законодавством слідча або судова дія, яку проводять на стадії дізнання, досудового слідства або під час судового слідства з метою отримання показань свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого про відомі їм факти щодо вчиненого злочину.
Не утворює складу даного злочину практика використання певних тактичних та психологічних прийомів ведення слідчих дій, зокрема, допиту, які не суперечать приписам кримінально-процесуального законодавства і сприяють ефективному веденню дізнання та досудового слідства.
Злочин є закінченим з моменту здійснення примусу до потерпілого незалежно від того, чи були отримані показання в результаті таких незаконних дій.
Примушування як форма поведінки несе в собі негативний зміст, будучи антиподом переконування. Воно з самого початку виражає порушення права на вільне волевиявлення особи, на яку його спрямовано. Примушування з огляду на права людини відвічно є незаконним. Воно полягає у здійсненні активного впливу, тиску на людину для того, щоб добитися від неї як захисної реакції певних дій, вчинків, висловлювань. У смислі ст. 373 цей вплив спрямовано на одержання від допитуваного певних показань.
Диспозиція ст. 373 охоплює лише ті випадки, коли примушує давати певні показання під час допиту особа, яка проводить дізнання, або особа, яка проводить досудове слідство (слідчий, начальник слідчого підрозділу, прокурор).
Дана стаття правовими засобами гарантує законність проведення допиту, а також здійснення діалогових контактів під час проведення очної ставки, пред’явлення для впізнання та відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці). Законодавець використовує термін “незаконні дії”, чим підкреслюється негативний зміст примушування, яке протирічить закону.
Якщо ж, навпаки, результати примушування давати показання лягли в основу не притягнення злочинця до кримінальної відповідальності, дії слідчого або особи, що вела дізнання, можуть крім ст. 373 кваліфікуватись принаймні ще за ст.365 КК України.