Устинова О.В. і Перрі Р.-Ч. Шахрайства і крадіжки Vodafone

25.09.2018 року, з 14 години і 05 хвилин по 15 годин і 30 хвилин особа_1 перебувала на судовому засіданні в Солом’янському районному суді м.Києва. При чому, весь цей час особа_1 в судовому засіданні робила доповідь, доказами чому являються: головуючий суддя (ПІП особи), секретар судового засідання (ПІП особи), помічник судді (ПІП особи), комп’ютерний диск із технічним записом судового даного засідання, портативний звуко- і відеозаписуючий пристрій особи 1, на який було записано дане судове засідання тощо.
25.09.2018 року, рівно в 14 годин і 51 хвилину, на мобільний телефон особи 1 поступили підряд декілька СМС із таким текстом:
1) “Ви використали 400 МБ (80% інтернет-пакета на 4 тижні) в рамках тарифу. Після закінчення пакета до кінця доби діє тариф по 5 грн. за кожні 100 МБ (20 пакетів на день). Перевірка використаних МБ – *101*4#”;
2) “Ви використали весь пакет МБ на 4 тижні – 500 МБ. Кожні наступні 100 МБ на день по 5 грн. Після 20-го пакета МБ швидкість до кінця доби буде обмеженою до 32 кбіт/с. Оновлення пакета на 4 тижні – *101*444#”;
3) “Ви використали додаткові 100 МБ (1 з 20 додаткових пакетів на день). Кожні наступні 100 МБ на день сплачується по 5 грн. Після 20-го пакета МБ на день швидкість буде обмеженою до 32 кбіт/с. Перевірка використаних МБ – *101*4#”;
4) “Ви використали додаткові 200 МБ (2 з 20 додаткових пакетів на день). Підключайте додаткові 12 ГБ за 100 грн. (по 4 ГБ впродовж 3-х місяців) – наберіть *101*87#. Перевірка використаних МБ – *101*5#”;
5) “Ви використали додаткові 1000 МБ (10 з 20 додаткових пакетів на день). Переходьте до тарифу SuperNet Start: 4 ГБ та безліміт у соцмережах, безлімітні дзвінки у мережі, 65 хв. по Україні та 30 хв. за кордон – 65 грн./4 тижні. Наберіть -*444*1#”.
Оскільки особа_1 фактично раніше не користувалася послугами мобільного інтернету ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн” (ідентифікаційний код – 37923501, місцезнаходження юридичної особи: 01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21; тел.: (044) 377-71-15; засновники: Водафон глобал Нетворк Лімітед, адреса засновника: Маунтін В’ю, Сентрал Парк, Леопардстаун, Дублін 18, D18X2T0, Ірландія; Кейбл Енд Уайрлес Номіні Лімітед, адреса засновника: RG14, Беркшир, м.Ньюбурі, вул.Водафоун Хауз, зе Коннекшн, Сполучене Королівство; генеральний директор – Устинова Ольга Володимирiвна, керівник товариства – Перрі Річард-Чарльз), то відразу після судового засідання перевірив налаштування свого мобільного телефону і встановив: жодних налаштувань сотового зв’язку не було, а сотові дані були відключеними.
Згодом було встановлено, що з телефонного рахунку особи 1 неправомірно було викрадено ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн” 65 (шістдесят п’ять) грн. Не бажаючи миритися з подібною крадіжкою особистих коштів, а також враховуючи те, що подібна ситуація раніше вже неодноразово повторювалася у даного оператора мобільного зв’язку, не кажучи вже про недавній інцидент з заміною сім-картки (з приводу переходу на 4G-стандарт), за яку даний оператор витребував 100 грн. з особи 1, в той час як продана картка виявилася “старого” стандарту (3G-стандарт), особа_1 того ж самого дня зателефонував на короткий номер оператора зв’язку – 111. В ході розмови консультант ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн” в категоричній формі відмовився прийняти усну заяву особи 1 про повернення незаконно знятих з його рахунку коштів в сумі 65 грн. 00 коп., мотивуючи відсутністю відповідної вини з боку оператора даного мобільного зв’язку та стверджував, що нібито особа_1 користувався послугами мобільного інтернету і дійсно використав в рівно в 14 годин і 51 хвилину 25.09.2018 року 1500 МБ, з яких були поверх лімітними – 1000 МБ.
Даний консультант навіть слухати не хотів слушні доводи особи 1 про те, що жодний мобільний телефон в світі не здатний спожити за 1 (одну) хвилину 1 (один) терабайт інтернету. Також, що в приміщеннях Солом’янського районного суду м.Києва, станом на вказану дату, навіть немає мобільного зв’язку даного оператора, а в декотрих місцях де все-таки він є, то з критично малими параметрами якості (антена показує одну палочку із п’яти).
Останнє фактично технічно унеможливлює присутність інтернету в приміщеннях вказаного суду. І що навіть якби цей інтернет і був, то швидкість передачі даних в таких приміщеннях була б критично малою. Тоді, посилаючись на діючий Закон України “Про звернення громадян”, особа_1 просив надати йому адресу місцезнаходження і графік особистого прийому генерального директора ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн” Устинової Ольги Володимирiвни та керівника даного товариства – Перрі Річарда-Чарльза, на що отримав відмову. За поясненнями консультанта мобільного оператора, вищеназвані керівники ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн” категорично не дозволяють своїм працівникам відповідати на подібні запитання.
04.10.2018 року, рівно в 11 годин і 33 хвилини, особі 1 на мобільний телефон надійшла СМС такого тексту: “Vodafone нагадує: за 2 дні закінчується термін дії пакета послуг Vodafone Light+. Новий пакет послуг підключиться, якщо на рахунку буде більше 45 грн.
Будь ласка, перевірте рахунок (*101#) та поповніть його за необхідності на vodafone.ua”. Цього ж самого дня, особа_1 поповнив свій рахунок до загальної суми в 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп.
06.10.2018 року, рівно в 17 годин і 15 хвилин, особі 1 на мобільний телефон надійшла СМС такого тексту:
“Вам підключено пакет послуг: безліміт у мережі 3 грн./день (незалежно від користування) та кожні 100 МБ/день – 5 грн. у день користування. Для підключення пакета послуг на місяць поповніть рахунок від 45 грн. та наберіть *101*444#. Деталі: 111, vodafone.ua”.
Не погоджуючись із повторною крадіжкою особистих коштів на своєму телефонному рахунку, особа_1 цього ж самого дня зателефонував на короткий номер 111 і поскаржився консультанту вказаного мобільного оператора на чергове викрадання його коштів – 15 (п’ятнадцять) грн.
За поясненнями консультанта Vodafone, “…зранку 06.10.2018 року, напередодні надання повторного пакета послуг на місяць, ви понаднормово використали інтернет-трафік і з вас були зняті відповідні кошти (цитата)”. На повторне зауваження особи 1, що він не користується мобільним інтернетом ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн”, і що сотові дані у нього на телефоні насправді відключені, останній і слухати не хотів та прийняти з цього приводу усну скаргу відмовив. До всього вищенаписаного слід додати ще й інші кримінальні правопорушення ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн”, що заключаються в постійному несанкціонованому поширенні рекламних СМС, які вичерпують ресурс мобільного телефону та негативно впливаючи на якість життя людей: дестабілізують нервову систему, зменшують їх працездатність, збільшують конфліктність. Відповідно, все це завдає вагомого морального і матеріального збитку.
Також злочином є і те, що у зухвале порушення Закону України “Про звернення громадян і Господарського Кодексу України, ТОВ “Водафон Ентерпрайз Юкрейн” при зверненні на короткий номер 111, схиляє своїх клієнтів до незаконної сплати коштів за позачергову можливість поспілкуватися із консультантами мобільного оператора у проблемах, які самі навмисно і створюють.
Устинова О.В. і Перрі Річард-Чарльз своєю незаконною діяльністю частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на декілька мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (ООС) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Згідно з Конституцією України, громадяни держави можуть звертатися до об’єднань, підприємств, установ абиякої форми власності, а також до місцевих та державних органів у формі скарг, пропозицій, заяв. Перша стаття закону, що відображена у Загальних положеннях, свідчить що таке право мають працівники державної безпеки, внутрішніх справ та військові, але якщо це не стосується їх служби. Особи, що не мають громадянства, але проживають на території країни також не позбавлені можливості робити звернення як у письмовій, так в усній формі. В закон, що має 12 розділів та понад 360 статей, після того, як він був прийнятий радою та надрукований в урядовій пресі у 1996 році, неодноразово вносилися зміни. Це робиться для того, аби осучаснювати необхідні поняття. Закон України про звернення громадян станом на 2018 рік нагадує, що кожна людина має змогу відстоювати свої права та діяти у власних інтересах, а також втручатися в управління справами держави та підприємств. Цю інформацію можна прочитати у першій статті Загальних положень.
Державні законодавці надають можливість громадянам, робити звернення у вигляді скарги, пропозиції або заяви. Суть цих термінів пояснюється у третій статті, що відображена у Загальних положеннях. В ній також говориться про те, в якій формі маються подаватися пропозиції. Скарга являє собою звернення, в котрому вимагається захистити інтереси людини згідно з законодавством та поновити права, що були порушені державними та місцевими органами, внаслідок діяльності підприємств, установ та посадових осіб. У заяві громадяни можуть звертатися з клопотанням аби реалізовувалися права, що гарантовані Конституцією. У документі такого типу відображають й інформацію про те, що має місце невідповідність діяльності керівників та чиновників законодавчим актам. У пропозиції дозволяється висловлювати рекомендації та поради щодо роботи посадових осіб, місцевих та державних структур, вільно висловлювати думки, що допомагатимуть вдосконалювати основи суспільного життя та відносин, поліпшувати різні сфери діяльності. У четвертій статті міститься перелік дій, що підлягають оскарженню: порушення прав, створення перешкод, незаконне покладення обов’язків. В Загальних положеннях передбачені вимоги, котрі стосуються складання зав, скарг чи пропозицій. У восьмій статті відображені звернення, що не підлягатимуть розгляду та не вирішуватимуться. В інших розділах можна ознайомитися з тим, яка відповідальність передбачена за порушення закону, порядок розгляду документів, що надходять від громадян, терміни подання заяв та вирішення питань. Закон України про звернення громадян зі змінами та доповненнями 2018 обов’язковий до виконання та містить чітку інформацію про те, що клопотання не мають направлятися до органів, дії котрих людина оскаржує.
Заява має розглядатися структурою вищої ланки чи його посадовою особою.
Позивач, що подає відвідний документ, може особисто контактувати з громадянином, котрий на думку автора заяви вчиняє неправомірні дії. Людина, що є ініціатором звернення, має право ознайомлюватися як з результатами перевірки, та із перебігом її на кожній стадії процесу. Автору скарги не забороняється відвідувати орган, в котрому в даний момент розглядається його клопотання. Він також може зібрати додатковий матеріал, що допоможе вирішити питання та направити його в установу, що займається справою. Після розгляду скарги чи заяви громадянину надають відповідь у письмовій формі. Для цього законом передбачені терміни. Строк складає місяць, якщо не буде потреби на додаткову перевірку. В противному випадку він продовжується до 45 діб. Клопотання приймається до розгляду відповідним органом безкоштовно.
У відповідності до положення ст.190 КК України, “1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)-карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому,-карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням єлектронно-обчислювальної техніки – карається позбавленням воді на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
У відповідності до положення ст.366 КК України, “1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.
У відповідності до положення ст.185 КК України, “1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,- карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому,- карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. 4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. 5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Про поняття права на майно див. коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий – власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно. Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Якщо потерпілий у зв’язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин – розглядатися як недійсна угода (ст.51,52,54,55 ЦК України).
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов’язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. За певних обставин (у разі, якщо таке майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст.193 КК України. Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета), у тому числі конклюдентних. Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: обманне отримання попередньої оплати за надання товарів чи послуг.
Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зав’язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.
Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов’язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов’язання – не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на дачу хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами ст. 15, 27, 369 КК України. Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов’язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об’єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад для створення умов для наступного заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у Відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності. Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір’ям вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення або інше протиправне заволодіння офіційними документами, штампами або печатками, їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст.190 КК України не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст.353 або за відповідними частинами ст.357, 358 чи 366 КК України. У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене ч.2,3 або 4 ст.190 КК України). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві.
За способом вчинення (обман або зловживання довірою) шахрайство має велику схожість із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст.192 КК України. Відрізняються ці злочини між собою головним чином тим, що при шахрайстві має місце вилучення майна із фонду власника або іншого володільця, в результаті чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст.192 КК України, винний отримує майнову вигоду шляхом використання майна, яке лише мало ще перейти у власність тієї чи іншої особи. У останньому випадку має місце так звана не передача належного. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190 КК України), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч.З ст.190 КК України), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч.4 ст.190 КК України); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190 КК України). Під незаконними операціями з використанням електронно-обчислювальної техніки як кваліфікуючою ознакою шахрайства слід розуміти такі спрямовані на заволодіння чужим майном або придбання права на майно операції, в основі яких лежать обман чи зловживання довірою. При цьому вказану кваліфікуючу шахрайство обставину утворюють лише операції, здійснення яких без використання електронно-обчислювальної техніки е неможливим (наприклад, здійснення електронних платежів, інших операцій з безготівковими коштами). Якщо з використанням такої техніки здійснюються операції, які цілком можуть здійснюватись за допомогою іншої техніки (наприклад, комп’ютер використовується для набору тексту, виготовлення документа тощо), то розглядуваний склад шахрайства відсутній.
Електронно-обчислювальна техніка у даному випадку виступає засобом вчинення злочину, а здійснювані з використанням неї операції становлять зміст шахрайського заволодіння чужим майном чи правом на нього. Використання електронно-обчислювальної техніки для неправомірного заволодіння чужим майном утворює склад злочину, передбаченого ч.З ст.190 КК України, лише тоді, коли винна особа здійснює викрадення шляхом обману чи зловживання довірою. Обман при вчиненні цього злочину може виразитись у застосуванні програмних засобів, які дають змогу винному будь-яким чином здійснити несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається чи обробляється в автоматизованих системах, щоб ввести в оману автоматизовану систему і видати себе за того, хто має право в ній працювати і здійснювати відповідні операції (за “свого”). Проникнувши у такий спосіб до відповідної електронної системи, винний здійснює ті чи інші операції, як це робив би той, хто має на це право. При цьому він може вплинути на процес обробки інформації, перекрутити її зміст чи знищити, задати необхідну для заволодіння майном чи правом на нього команду, налагодити систему так, щоб вона функціонувала в режимі, який би забезпечив винному або іншим особам незаконне отримання чужого майна чи права на нього. Суть шахрайського обману при цьому залишається незмінною, з тією лише особливістю, що реалізується він за допомогою використання електронно-обчислювальної техніки, що потребує наявності відповідних знань, рівня підготовки, навичок. Зловживання довірою як спосіб шахрайства при незаконних операціях з використанням електронно-обчислювальної техніки має місце тоді, коли винна особа в результаті довірчих відносин має вільний доступ до здійснення відповідних операції і недобросовісно використовує ці відносини для неправомірного заволодіння чужим майном чи правом на нього. Якщо винна особа проникає до захищеної електронної системи в інший спосіб, наприклад шляхом блокування чи знищення захисних кодів, і здійснює незаконні операції по заволодінню чужим майном, її дії не утворюють складу шахрайства, оскільки в них відсутні обман чи зловживання довірою. Їх слід розглядати як крадіжку чужого майна і кваліфікувати за відповідною частиною ст.185 КК України.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі семи років гинуть в ООС (АТО) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Аферисти Устинова О.В. і Перрі Річард-Чарльз, через свою нахабність і протиправність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО (ООС), які віддали свої життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, шахраї Устинова О.В. і Перрі Річард-Чарльз, саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ООС), нівелюючи своїми діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть аферистам Устиновій О.В. і Перрі Річард-Чарльзу фекальну люстрацію, якщо правоохоронні органи та податкові органи України не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що аферисти Устинова О.В. і Перрі Річард-Чарльз вчинили умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.361, ч.2 ст.185, ч.3 ст.190, ч.2 ст.366, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність аферистів Устинової О.В. і Перрі Річарда-Чарльза являється частиною громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії аферистів Устинової О.В. і Перрі Річарда-Чарльза по відношенню до особи_1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії аферистів Устинової О.В. і Перрі Річарда-Чарльза є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів приватного господарювання та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Аферисти Устинова О.В. і Перрі Річард-Чарльз, явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вчиняють шахрайства і службові підроблення, крадуть гроші у клієнтів, втручаються в діяльність електронних машин, вимагають від пільгових категорій громадян кошти за позачергове надання послуг з консультування, не сплачують в повній мірі податки, уникають сплати ЄСВ, не реєструють найману робочу силу, платять заробітну плату в конвертах, завдають шкоди економіці держави, деморалізують населення країни, ганьблять державу в очах світової громадськості. Аферисти Устинова О.В. і Перрі Річард-Чарльз умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці аферистами Устиновою О.В. і Перрі Річардом-Чарльзом вже розчарувала частину українців у великому бізнесі та в нинішньому курсі нашого уряду, що призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності аферистів Устинової О.В. і Перрі Річарда-Чарльза наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень аферистами Устиновою О.В. і Перрі Річардом-Чарльзом містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.361, ч.2 ст.185, ч.3 ст.190, ч.2 ст.366, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГУ НП в м.Києві та до ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення аферистами Устиновою О.В. і Перрі Річардом-Чарльзом. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГУ НП в м.Києві та до ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.