Григоренко (Кирилюк) І.В. і Василевська А.С. в ролі шахраїв

У провадженні другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м.Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42015100040000162 від 02.10.2015 року, внесеного до ЄРДР на вимоги Ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 23.09.2015 року. Дане кримінальне провадження об’єднане з кримінальним провадженням №4201710109000084 від 29.08.2017 року та ще з 249 (двісті сорок дев’ять) інших кримінальних проваджень.
Однак, слідчий в ОВС Завгородній М.С. понад три роки не вчиняє жодних процесуальних дій у кримінальному провадженні за №42015100040000162 від 02.10.2015 року, тим самим саботуючи проведення досудового розслідування з метою покривання вчинених злочинів:
1) не виконав Ухвали у судовій справі № 757/46666/15-к від 21.03.2016 року;
2) не виконав Ухвали у судовій справі № 757/3449/16-к від 25.07.2016 року;
3) не виконав Ухвали у судовій справі № 757/36309/16-к від 12.10.2016 року;
4) не виконав Ухвали у судовій справі № 757/51718/16-к від 16.11.2016 року;
5) не виконав Ухвали у судовій справі № 757/24568/17-к від 13.06.2017 року;
6) не виконав Ухвали у судовій справі № 757/3357/18-к від 08.05.2018 року;
7) жодного разу не допитав потерпілого у справі кримінального провадження;
8) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі кримінального провадження;
9) жодного разу не допитав фігурантів у справі кримінального провадження;
10) не розглянув по суті подане потерпілим клопотання від 15.07.2016 року;
11) не надав потерпілому відповіді на подане клопотання за від 15.07.2016 року;
12) не розглянув по суті подане потерпілим клопотання за вих. № 283/08 від 08.08.2016 року;
13) не надав потерпілому відповідь на клопотання за вих. № 283/08 від 08.08.2016 року;
14) не розглянув по суті подане потерпілим клопотання від 13.03.2017 року;
15) не надав потерпілому відповідь на клопотання від 13.03.2017 року;
16) не розглянув по суті подане потерпілим клопотання за вих. № 2151/13 від 13.01.2018 року;
17) не надав потерпілому відповідь на клопотання за вих. № 2151/13 від 13.01.2018 року;
18) не вніс до ЄРДР усі зазначені в заявах потерпілого кваліфікаційні статті вчиненого злочину у відповідності до вимог двох окремих Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва та п.5 ст.214 КПК України;
19) протиправно відмовляє потерпілому в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження;
20) протиправно не дозволяє ознайомитися потерпілому з висновками проведеної судово-медичної експертизи за Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва;
21) відмовляє у проведенні допиту особи 1 як потерпілого, не дивлячись на наявність у потерпілого Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого;
22) не визнає надану особі 1 Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, надану було вручено прокурором Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва;
23) не досліджує і не надає належної оцінки кожному із фактів, які особа 1 висвітлював у своїх біля десяти заявах про вчинене кримінальне правопорушення;
24) не призначив судової-технічної експертизи;
25) відмовляє у проведенні перехресного допиту з фігурантами у справі провадження;
26) не розслідує кримінальне провадження за всіма статтями КК України, за якими особа 1 кваліфікував вчинені злочини фігурантами у справі кримінального провадження тощо.
Взамін належного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42015100040000162 від 02.10.2015 року, слідчий Завгородній М.С. вчиняє службові підроблення, перевищує службові повноваження, відсторонює особу 1 від участі в кримінальному провадженні, затягує розслідування кримінального провадження понад встановлений КПК-строк, на підставі чого особа 1 відкрив на нього 12 (дванадцять) кримінальних справ.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту.
У відповідності до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
Статтею 535 КПК України (Звернення судового рішення до виконання) передбачено: “1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.
Статтею 534 КПК України (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) передбачено: “п.2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню”.
Усе вищенаписане підтверджує те, що слідчий Завгородній М.С. у кримінальному провадженні за №42015100040000162 від 02.10.2015 року має явну власну зацікавленість, адже навмисно допускає потенційну бездіяльність і вчиняє тривалий саботаж з метою покривання вчинених злочинів фігурантами у даному провадженні. Відповідно, усе це не може не викликати сумнівів щодо його об’єктивності та неупередженості. Крім того, саме за ці неправомірні проступки слідчий Завгородній М.С. зараз перебуває у 12 (дванадцяти) досудових розслідуваннях в ГСУ СБУ, в СУ прокуратури м.Києва, в ГСУ ГПУ та в ГПД НАБУ, відповідно існуючим проти нього 12 (дванадцяти) окремим кримінальним провадженням.
Відповідно, слідчий Завгородній М.С. мусить бути відстороненим від подальшого ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42015100040000162 від 02.10.2015 року.
Підставами, через які слідчий чи прокурор не мають права брати участь у кримінальному провадженні, визначені ст.77 КПК України. Згідно зазначеної статті заміна слідчого чи прокурора в кримінальному провадженні має бути здійснена якщо: “п.4) якщо слідчий чи прокурор особисто або його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості”.
Статтею 80 КПК України (Заява про відвід) передбачається: “1.За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. 2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. 3. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. 4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду”.
За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК, заявлення самовідводу слідчим, прокурором, захисником, представником, експертом, спеціалістом, перекладачем, слідчим суддею, суддею, присяжним, секретарем судового засідання є не їх правом, а обов’язком.
Відвід слідчому і слідчому судді може бути заявлений лише у процесі досудового кримінального провадження. Якщо їм не було відомо про родинні зв’язки чи інші підстави для відводу і ці обставини з’ясувалися у процесі судового розгляду, то заяви про відвід не приймаються, однак оцінку цьому факту може надати суд у межах своїх повноважень. Право на заявлення відводів надається законом як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід особам, зазначеним у ч.1 цієї статті, може бути заявлений будь-яким учасником кримінального провадження як під час досудового розслідування, так і судового розгляду. Заяви про відвід чи самовідвід подаються до початку судового розгляду для того, щоб не ускладнювати судового процесу. Якщо підстави для відводу були відомі, однак заяви про це своєчасно не зроблено, суд має з’ясувати причини такого поводження учасника кримінального провадження і відповідно реагувати, адже це може бути зроблено з метою затягування провадження, прийняття незаконного судового рішення та його скасування, з інших мотивів.
Слідчий Завгородній М.С. не вчинив жодної процесуальної дії у провадженні за №42015100040000162 від 02.10.2015 року, в тому числі за три роки проведення досудового розслідування навіть не допитав потерпілого, свідків і фігурантів, не розглянув жодного із поданих потерпілим клопотань, не виконав жодної з існуючих судових Ухвал, при цьому перетворивши дане досудове розслідування на інструмент особистої помсти особі 1 та корупційного збагачення.
Небезпідставно вважаючи, що п.4 ст.77 КПК України надає право здійснити відвід слідчому Завгородньому М.С. у кримінальному провадженні за №42015100040000162 від 02.10.2015 року, адже він особисто заінтересований в результатах “проведення” даного кримінального провадження та через його особисту неприязнь до потерпілого у даному провадженні через відкриття проти нього 12 (дванадцяти) кримінальних справ, особа 1 подав 17.08.2018 року слідчому судді Печерського районного суду м.Києва заяву за вих. № 2481/17 про відвід слідчого Завгороднього М.С. у кримінальному провадженні № 42015100040000162.
При чому, в додатку до своєї заяви про відвід особа 1 долучив докази у таких документах: “копія Ухвали у судовій справі за № 757/46666/15-к від 21.03.2016 року, два аркуші; копія Ухвали у судовій справі за № 757/34491/16-к від 25.07.2016 року, один аркуш; копія Ухвали у судовій справі за № 757/36309/16-к від 12.10.2016 року, два аркуші; копія Ухвали у судовій справі за № 757/51718/16-к від 16.11.2016 року, два аркуші; копія Ухвали у судовій справі за № 757/24568/17-к від 13.06.2017 року, один аркуш; копія Ухвали у судовій справі за № 757/3357/18-к від 08.05.2018 року, один аркуш; копія Ухвали у судовій справі за № 757/43682/16-к від 23.11.2016 року, один аркуш; копії витягу з ЄРДР за № 42017100000000242 та № 42017100000000236 щодо слідчого Завгороднього М.С., два аркуші; копія повістки від 17.07.2018 року, один аркуш; копія постанови про часткову відмову у задоволені клопотання від 16.07.2018 року, два аркуші; копія Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого від 29.08.2017 року¸три аркуші; копія Протоколу прийняття усної заяви про вчинення злочину від 29.08.2017 року, два аркуші; копія витягу з ЄРДР за № 42017101090000084, один аркуш; копія Постанови про призначення судово-медичної експертизи від 29.08.2017 року, один аркуш”.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Печерського районного суду м.Києва заяву особи 1 за вих. № 2481/17 від 17.08.2018 року про відвід слідчого в ОВС Завгороднього М.С. у кримінальному провадженні № 42015100040000162 від 02.10.2015 року було розподілено на суддю Кирилюк (Григоренко) Ірину Володимирівну.
10.10.2018 року, у злісне порушення вимог ст.306 КПК України, із затримкою судового розгляду заяви за вих. № 2481/17 від 17.08.2018 року аж на 50 (п’ятдесят) календарних днів, слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Кирилюк (Григоренко) І.В. провела судове засідання з розгляду заяви за вих. № 2481/17 від 17.08.2018 року без участі заявника, за наслідками якого винесла неправосудну Ухвалу за № 757/41812/18-к, завдячуючи якій зробила себе співучасником вчиненого Завгороднім М.С. злочину. А саме, суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. незаконно відсторонила прибулого 10.10.2018 року для участі у судовому засіданні особу 1, пообіцявши через секретаря Василевську А.С. що вона його заяву задовольнить якщо останній напише клопотання про проведення даного судового засідання без його участі, так як вона погано себе почуває і що у неї призначено на цей самий день багато інших судових засідань. А для більшої переконливості, особу 1 було шантажовано тим, що якщо він не погодиться на пропозицію даної судді, то призначене на цей день судове засідання буде перенесено як мінімум на 2 (два) місяці. Особа 1 змушеним був погодитися на цей шантаж, однак, як згодом з’ясувалося, суддя Кирилюк І.В. із секретарем Василевською А.С. вчинили шахрайство – у задоволенні заяви було відмовлено.
Більше того, суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. затримала видачу особі 1 копії Ухвали у судовій справі № 757/41812/18-к від 10.10.2018 року аж на 35 (тридцять п’ять) діб. Також, з метою вчинення ще й інших службових підроблень, суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. разом із секретарем Василевською А.С. відмовили особі 1 в наданні судової справи № 757/41812/18-к від 10.10.2018 року для ознайомлення в порядку ст.221 КПК, доказом чому являється подане 14.11.2018 року через канцелярію суду клопотання за вх.№ 148702.
При цьому слід особливо зазначити, що суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретар судового засідання Василевська А.С. вчинили протиправні дії, якими з однієї сторони повністю нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами), якщо термін розгляду судової справи перевищує граничні терміни, встановлені Кодексом, слідчий суддя (суддя) мусить передати судову справу для повторного авторозподілу, шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника…».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається: «1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, вимог інших актів законодавства». Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити.
У ст.87 КПК України (Надсилання рішень та ухвал) зазначено: “Повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді. Дана стаття Кодексу визначає правила розсилання судових актів учасникам судового процесу. Рішення та ухвали розсилаються: 1) сторонам; 2) прокурору, який брав участь у судовому процесі; 3) третім особам”. Рішення та ухвали повинні бути розіслані зазначеним особам не пізніше 5 (п’яти) днів з дати їх прийняття. Судовий акт має надсилатися: а) за адресою, яка вказана особою, яка бере участь у справі; б) за місцезнаходженням юридичної особи (її відокремленого підрозділу, якщо позов виник з його діяльності); в) за місцем проживання фізичної особи. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом із не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. та секретар Василевська А.С. через свою корумпованість, нахабність, безграмотність, бездарність, твердолобість, протиправність і неадекватність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. та секретар Василевська А.С. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим двом ганебним диверсанткам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що в діяльності судді Кирилюк (Григоренко) І.В. та секретаря Василевської А.С. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.256, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа №757/41812/18-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретаря Василевської А.С. слід розцінювати як таку, що направлена на перешкоджання виконанню його обов’язків і тягне за собою сувору кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретаря Василевської А.С. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретар Василевська А.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують службові повноваження, вчиняють підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, надають допомогу злочинним особам та організованим кримінальним угрупуванням, культивують корупцію, саботують роботу суду, порушують присягу судді, перешкоджають доступу до правосуддя, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретар Василевська А.С. умисно вчинили посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретарем Василевською А.С. вже розчарували частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводять до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретаря Василевської А.С. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретарем Василевською А.С. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Кирилюк (Григоренко) І.В. і секретарем Василевською А.С. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Кирилюк І.В. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Кирилюк (Григоренко) І.В., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та реакції не корумпованого мас-медіа.