Суддя Левицька Т.В. завадила роботі журналіста і активіста

У провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення адвокатом Поповичем Павлом Борисовичем, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.
17.09.2018 року, у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, статті 57 Конституції України, слідчий в ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Заброда М.Д. в черговий раз закрив кримінальне провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року, не вчинивши жодної процесуальної дії. При цьому, у порушення п.3,5 ст.284 КПК України слідчий Заброда М.Д. не надав особі 1 копії Постанови про закриття кримінального провадження.
Враховуючи те, що перед закриттям кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Заброда М.Д. не вчинив жодних слідчих дій, особа 1 подав 11.01.2019 року на адресу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва оскарження за вих. № 2843/11 Постанови від 17.09.2018 року про закриття кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року.
У відповідності до положення ст.35 КПК України, судову справу № 761/1199/19 було авторозподілено на слідчого суддю Шевченківського районного суду м.Києва Левицьку Тетяну Володимирівну.
Враховуючи те, що з дня подачі оскарження за вих.№ 2843/11 від 11.01.2019 року Постанови від 17.09.2018 року про закриття кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року пройшло чотири місяці, в той час як ч.3 ст.306 КПК України визначено розгляд подібних скарг впродовж до 5 (п’яти) календарних днів, особа 1 подав 15.04.2019 року на ім’я слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Левицької Т.В. клопотання за вих.№ 3169/15 про передачу судової справи № 761/1199/19 на повторний авторозподіл. Крім цього, особа 1 додатково подав 15.04.2019 року на ім’я голови Шевченківського районного суду м.Києва Савицького Олега Антоновича та керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва Марчук Марині Володимирівні заяву за вих. № 3168/19 про потребу у повторному авторозподілі судової справи № 761/1199/19, оскільки її розгляд штучно затримується суддею Левицькою Т.В. на 4 (чотири) календарні місяці.
13.05.2019 року, зовсім не відреагувавши на раніше подані особою 1 клопотання (рівно як і голова Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А. та керівник апарату Шевченківського районного суду м.Києва Марчук М.В.), слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Левицька Т.В. провела в своїй робочій кімнаті відкрите судове засідання, під час якого вчинила досить серйозні кримінальні і дисциплінарні правопорушення:
1) позбавила права на проведення відеозйомки даного судового засідання на портативний відеозаписуючий пристрій повноправним учасником судового провадження;
2) позбавила права на проведення відеозйомки даного судового засідання на портативний відеозаписуючий пристрій журналістом;
3) позбавила права на проведення відеозйомки даного судового засідання на портативний відеозаписуючий пристрій президентом громадської організації;
4) не встановлювала учасників судового процесу за їх особистими документами;
5) не просила назватися учасників судового процесу за їх особистими документами;
6) не зачитала права учасникам судового процесу;
7) не повідомила учасників судового процесу про виклик в суд повноважних осіб та про наявність у судовій справі підтверджуючих документів про отримання останніми судових викликів;
8) не запитала в учасників судового процесу про наявність у них заяв та клопотань у даній справі;
9) не надала можливості подати на розгляд суду наявні в особи 1 заяви і клопотання;
10) винесла судове рішення щодо можливості проведення відеозйомки судового засідання на портативний відеозаписуючий пристрій учасником судового процесу, при тому що ніяких клопотань і заяв з цього приводу не поступало на розгляд суду;
11) винесла судове рішення щодо можливості проведення відеозйомки судового засідання на портативний відеозаписуючий пристрій учасником процесу без надання йому права на висловлення своєї думки;
12) винесла судове рішення щодо можливості проведення відеозйомки судового засідання на портативний відеозаписуючий пристрій учасником судового процесу без врахування його заперечень з цього приводу;
13) винесла судове рішення щодо можливості проведення відеозйомки судового засідання на портативний відеозаписуючий пристрій учасником процесу без зазначення причини прийняття такого рішення;
14) протиправно перенесла судове засідання, добре знаючи про значну затримку розгляду даної судової справи з обмеженим строком її розгляду;
15) прийняла неправосудне судове рішення, що не передбачене нормами КПК.
У відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26 листопада 2010 року N 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року N 58, від 2 березня 2018 року N 17, від 12 квітня 2018 року № 16), затвердженими Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17): «п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках:
1) коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії (якщо справа розглядається колегіально) не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 2) у разі наявності в матеріалах справи протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) — на підставі на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату)».
З норм ст.26 КПК випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено: «1.Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності п.7 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу), судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
Пунктом 8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників процесу і дає змогу реалізовувати свої права і виконувати  обов’язки.
В статті 321 КПК України (Головуючий у судовому засіданні) зазначено: «1.Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. 2.Головуючий у судовому засіданні вживає заходів для забезпечення в судовому засіданні порядку».
В статті 342 КПК України (Відкриття судового засідання) вказано: «1.У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження. 2.Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі”.
В пункті 3 ст.11 Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” (із змінами і доповненнями від 21.12.2016) зазначається, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання. Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду…”.
В пункті 4 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (із змінами і доповненнями від 12.07.2018 року) зазначено, що особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду…
Стаття 27 КПК (Гласність і відкритість судового провадження та повне фіксування технічними засобами судового засідання і процесуальних дій) передбачає таке: “2.Кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж судового провадження або його окремої частини лише у випадках:
1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;
2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
6. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду”.
Стаття 170 КК України (Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій) зазначає, що “Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів – карається виправними роботами на строк до 2 років або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років”.
Статтею 171 КК України (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) передбачено таке: “1.Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю – караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.
3. Дії, передбачені частиною 2 цієї статті, якщо вони були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, – караються штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльністю на строк до 3 років або без такого”.
Право на справедливий судовий розгляд закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції). Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків… або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Левицька Т.В. через свою нахабність і протиправність напевно «забула» про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Левицька Т.В. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній персоні фекальну люстрацію, якщо ВРП, Верховна Рада України і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Левицька Т.В. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.3 ст.171, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/1199/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Левицької Т.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Левицької Т.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Левицька Т.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє службові підроблення, покриває вчинені злочини, перешкоджає журналістській і громадській діяльності, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Левицька Т.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Левицькою Т.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Левицької Т.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Левицькою Т.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.3 ст. 171, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Левицькою Т.В. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Левицької Т.В. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Левицької Т.В., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.