Детектив Гайданка А.І. Дебіли і неуки саботують роботу НАБУ

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.170 ККУ.
10.01.2020 року, у злісне порушення ст.55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 і 129 Конституції України, детектив Гайданка Анатолій Іванович надіслав особі 1 поштою рекомендований лист за штрихкодовим № 0303606805384, в якому була копія Постанови від 28.12.2019 року про закриття кримінального провадження за № 52019000000000195 від 07.03.2019 року.
Вважаючи Постанову від 28.12.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року детективом Гайданка А.І. незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 13.01.2020 року до Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих.№ 3758/12, в якій зазначав наступне.
Детектив Гайданка А.І. перед тим як закрити кримінальне провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року не вчинив обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не повідомив особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
3) не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 760/3017/19 від 20.02.2019 року;
4) не вручив особі 1 витягів з ЄРДР;
5) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, в той же самий час не виніс Постанови про не визнання його потерпілим у провадженні;
6) не надав правової оцінки тому факту, що фігурант досі не виконав вимог окремої ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у судовій справі № 760/10779/17 від 11.10.2017 року та у справі № 760/10779/17 від 04.08.2017 року стосовно скасування особою 1 Постанови детектива УВК НАБУ про не визнання його потерпілим у провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 року;
7) досі не визначив статусу особи 1 у кримінальному провадженні № 52019000000000195 від 07.03.2019 року;
8) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
9) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі даного провадження;
10) не допитав фігуранта у справі провадження в межах кола тих запитань, яких особа 1 піднімав у своїй заяві за вих. № 2877/30 від 30.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
11) досі не вніс до ЄРДР відомостей заяви про вчинені кримінальні правопорушення за кваліфікацією – за ч.2 ст.364, ч.1 ст. 365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ККУ;
12) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
13) не перекинув за підслідністю (до ДБР) провадження за кваліфікаціями – ст.170, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
14) не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3095/20 від 20.03.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
15) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану особою 1 заяву за вих. № 3095/20 від 20.03.2019 року;
16) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2877/30 від 30.01.2019 року про вчинення кримінального правопорушення;
17) не провів жодного одночасного допиту;
18) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
19) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
20) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні.
Однак, взамін належного проведення досудового розслідування, детектив Гайданка А.І. вчинив низку кримінальних правопорушень в частині:
– не надання правової оцінки тому факту, що фігурант досі не виконав вимог окремої ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у судовій справі № 760/10779/17 від 11.10.2017 року та у справі № 760/10779/17 від 04.08.2017 року стосовно скасування Постанови детектива УВК НАБУ про не визнання особи 1 потерпілим у провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 року;
– вчинення службового підроблення, так як посилається у своїй Постанові від 28.12.2019 року на ніким не перевірену інформацію (в тому числі щодо навмисної не видачі Пам’ятки потерпілого);
– перевищення службових повноважень і приховування вчинених злочинів, так як стверджує у своїй Постанові від 28.12.2019 року те, що насправді не витікає з предмету чинного законодавства;
– неправдивого зазначення у Постанові від 28.12.2019 року того, що начебто він запрошував особу 1 на допит;
– не повідомлення особи 1 про початок досудового розслідування;
– не повідомлення особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
– не виконання в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 760/3017/19 від 20.02.2019 року;
– не вручення особі 1 витягів з ЄРДР;
– не вручення особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальних провадженнях, в той же самий час і не винесення Постанов про не визнання його потерпілим у провадженнях;
– не визначення статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні;
– не проведення допиту особи 1 у справі даного провадження;
– не проведення допиту широкого кола існуючих свідків у справі даного провадження;
– не проведення допиту фігуранта у справі провадження в межах кола тих питань, яких особа 1 піднімав у своїй заяві за вих. № 2877/30 від 30.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
– не внесення до ЄРДР відомостей заяви про вчинення злочину за кваліфікацією – за ч.2 ст.364, ч.1 ст. 365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
– не проведення досудового розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
– не перекидання за підслідністю (до ДБР) проваджень за кваліфікаціями – ст.170, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
– не розгляду заяви за вих. № 3095/20 від 20.03.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
– не надання відповіді в порядку ст.220 КПК на подану особою 1 заяву за вих. № 3095/20 від 20.03.2019 року;
– не дослідження і не надання правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2877/30 від 30.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
– не проведення одночасного допиту із фігурантом у кримінальному провадженні;
– не призначення для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
– не надання особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні докази вчиненого злочину;
– не надання особі 1 можливості долучити до справи провадження документів, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні.
28.12.2019 року детектив Гайданка А.І. закрив кримінальне провадження за № 52019000000000195 від 07.03.2019 року не вчинивши жодної процесуальної і слідчої дії, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Детектив Гайданка А.І. своєю передчасною Постановою від 28.12.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000195 також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття Постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову, чого майже не має у Постанові від 28.12.2019 року детектива Гайданка А.І. про закриття провадження № 52019000000000195 від 10.12.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 28.12.2019 року детектива Гайданки А.І.:
1) відсутній перелік проведених слідчих дій;
2) не зазначені причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
3) не зазначені причини не проведення експертизи наявних доказів;
4) не надана правова оцінка діям фігуранта у справі провадження;
5) не надана правова оцінка доказам у справі провадження;
6) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови;
7) відсутній у Постанові підпис керівника підрозділу;
8) відсутня у Постанові печатка органу досудового розслідування.
Крім цього, детектив Гайданка А.І. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 28.12.2019 року: відсутній реєстраційний номер канцелярії, не зазначена дата реєстрації, немає печатки, не зазначено «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, відсутній підпис і ПІП керівника органу досудового розслідування, відсутня печатка органу досудового розслідування.
Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Окрім того, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки детектив Гайданка А.І. в своїй Постанові обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині Постанови в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК України (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована Постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. У статті йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити
їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд. Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного
строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п. 1.1). Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора. Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування (ч.1 ст.214 КПК України), вручивши потерпілому пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки, або з моменту подання нею вже після початку розслідування заяви про залучення до провадження як потерпілого і вручення їй пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо фізична особа є неповнолітньою або недієздатною, то заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення може подати її законний представник. Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення настала смерть особи, або вона перебуває в стані, який не дає змоги подати відповідну заяву, процесуального статусу потерпілого набуває близький родич або член сім’ї цієї особи. Якщо слідчий, прокурор встановить, що особі, яка подала заяву, кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю Постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим». Винесення слідчим, прокурором Постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п. 1 ч. 2 ст. 56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим”. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить Постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень): «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК передбачено: «1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 (Порядок виконання судових рішень) КПК України передбачено: «2.Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
Згідно ст.2 та 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така Постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Детективи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив Гайданка А.І. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі. Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»). Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування детективом Гайданка А.І. Винесена Постанова від 28.12.2019 року детектива Гайданки А.І. про закриття кримінального провадження не відповідає жодним нормам КПК України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи.
Детектив Гайданка А.І., з однієї сторони виклав у своїй протиправній Постанові від 28.12.2019 року сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – жодних процесуально значимих дій не вчинив. Крім того, Постанова від 28.12.2019 року містить вказівку на те, що провадження закрито через відсутність складу злочину, однак із її змісту не можливо встановити, в чиїх діях саме відсутній склад злочину. Тобто, з оскаржуваної Постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано всебічну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх – не узгоджується із стандартами доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п.161 серія А заяви № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), а також ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК.
В Узагальненні про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року пояснив:
«…Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 2, 284 КПК України). Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3,4 ч.1 ст.303 КПК, при цьому суб’єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора – заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник. Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли – прокурор. Так, відповідно до ч.4 ст.284 КПК слідчий приймає Постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,9 ч.1 ст.284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор – щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК. Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч.2 ст.9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні Постанови з’ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження. Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття. …Беручи до уваги те, що Постанова про закриття кримінального провадження, яка зумовлена недбалим виконанням процесуальних обов’язків слідчим або прокурором, перешкоджає виконанню завдань кримінального провадження в частині забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, слідчі судді обґрунтовано скасовують Постанови, встановлюючи відповідну недбалість. Вивчення ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення про закриття кримінального провадження в частині перевірки підстав відповідного рішення слідчого чи прокурора показало, що підставами скасування слідчими суддями вказаних рішень здебільшого були такі: невжиття органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування; необґрунтованість висновків, які містяться в Постанові, щодо обставин, які повинні бути встановлені слідчим, та завчасність висновку про відсутність в діянні складу злочину або відсутність події злочину; не проведення слідчим необхідного та повного переліку слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у справі; непризначення та не проведення необхідних експертиз, ненадання експерту порівняльних зразків для проведення судової експертизи, що є підставою для надання експертом повідомлення про неможливість проведення експертизи, та деякі інші”.
10.03.2020 року відбулося судове засідання з розгляду скарги за вих. № 3758/12 від 13.01.2020 року на Постанову від 28.12.2019 року про закриття кримінального провадження №52019000000000195 від 07.03.2019 року детективом УВК НАБУ Гайданка А.І. під головуванням слідчого судді Сергієнко Г.Л., яка своєю Ухвалою у судовій справі № 760/3361/20 скасувала вказану Постанову та відновила досудове розслідування у цьому провадженні, тим самим підтвердивши доводи скаржника щодо вчинення даним детективом кримінальних правопорушень.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Детектив Гайданка А.І. через свою нахабність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, детектив Гайданка А.І. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Київ знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному і непоголеному таргану фекальну люстрацію, якщо Генеральний прокурор і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності детектива Гайданка А.І. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що вказане кримінальне провадження також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність детектива Гайданки А.І. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії детектива Гайданки А.І. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до антикорупційних органів і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Детектив Гайданка А.І., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органу НАБУ. Саботаж і бойкотування роботи органу НАБУ прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Детектив Гайданка А.І. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Гайданка А.І. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності детектива Гайданка А.І. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень детективом Гайданка А.І. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до УВК НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Гайданка А.І. Очікуємо результатів адекватного реагування УВК НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.